Справа № 642/152/26
Провадження № 1-кп/642/274/26
іменем України
12 березня 2026 року м. Харків
Холодногірський районний суд м. Харкова у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , потерпілої ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженець смт. Солоницівка, Дергачівського р-ну, Харківської обл., з середньою освітою, військовослужбовець військової служби за призовом, який проходить військову службу на посаді командира 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 7 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , одружений, який на утриманні малолітніх дітей або осіб похилого віку не має, у військовому званні «солдат», останній раз судимий Дергачівським районним судом Харківської області за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком на 3 роки, 03.07.2023 поставлений на облік у Харківському РВ № 2 ДФУ «Центр пробації» у Харківській області.
у скоєнні кримінального проступку передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, -
встановив:
Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2
від 23.12.2024 № 1261, призупинено військову службу військовослужбовця, солдата ОСОБА_4 , який призначений на посаду командира 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 7 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 .Проходячи військову службу на посаді командира 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 7 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , солдат ОСОБА_4 відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов'язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.Проте, солдат ОСОБА_4 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та скоїв кримінальний проступок, а саме умисне легке тілесне ушкодження.
Так, досудовим розслідуванням встановлено, що 22.07.2025 приблизно о 21 годині 00 хвилин, ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовець військової служби за призовом, який проходить військову службу на посаді командира 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 7 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , у військовому званні «солдат», знаходився за адресою: АДРЕСА_3 , де у нього стався конфлікт із раніше знайомою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин. У ході конфлікту, діючи з раптово виниклим умислом, направленим на спричинення тілесних ушкоджень, обумовлених особистими неприязними відносинами, переслідуючи мету нанесення тілесних ушкоджень та усвідомлюючи можливість настання наслідків у вигляді тілесних ушкоджень, ОСОБА_4 , знаходячись у положенні стоячи обличчям до обличчя на відстані витягнутою руки відносно ОСОБА_5 , наніс останній 1 (один) удар кулаком правої руки в ділянку обличчя зліва.
За ступенем тяжкості забита рана на тлі розлитого синця належить до легких тілесних ушкоджень, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров'я, тривалість якого перевищує 6-ть днів, але не перевищує 3-х тижнів (21 день), згідно п.п. 2.3.1.а, 2.3.3. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом
№ 6 МОЗ України від 17.01.1995 року
Вказані дії органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.2 ст.125 КК України, як спричинення умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
В підготовчому засіданні потерпіла ОСОБА_5 звернулась до суду із заявою про відмову від обвинувачення відносно ОСОБА_4 у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК України та прохала закрити кримінальне провадження. Вказала, що немає до нього будь-яких претензій матеріального чи морального характеру. Зазначила, що рішення про відмову від обвинувачення є добровільним, не є наслідком застосування насильства, примусу чи погроз.
Прокурор та обвинувачений в підготовчому судовому засіданні не заперечували проти закриття кримінального провадження, у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення, яке здійснюється у формі приватного обвинувачення.
Суд, заслухавши думку прокурора, який вказав на наявність правових підстав для закриття кримінального провадження, обвинуваченого, який наполягав на закритті кримінального провадження з цих підстав щодо нього, дійшов висновку про таке.
Судом встановлено, що проступок за ч.2 ст.125 КК України, в якому обвинувачується ОСОБА_4 на підставі п.1 ч.1 ст.477 КПК України, відносяться до кримінального провадження у формі приватного обвинувачення, зокрема є такими, які можуть бути розпочаті слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінальних правопорушень.
Статтею 8 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до вимог ч.4 ст.26 КПК України, кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення розпочинається лише на підставі заяви потерпілого. Відмова потерпілого, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представника від обвинувачення, є безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення.
Пунктом 1 частини 1 ст.477 КПК України встановлено, що кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінальних правопорушень, передбачених, в тому числі за частиною першою статті 162 (порушення недоторканості житла без обтяжуючих обставин).
Пунктом 7 частини 1 статті 284 КПК України встановлено, що кримінальне провадження закривається у разі, якщо потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Відповідно до вимог ч.7 ст.284 КПК України, якщо обставини, передбачені пунктами 5, 6, 7, 8, 9 частини першої цієї статті, виявляються під час судового провадження, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження.
Зважаючи на те, що дане кримінальне провадження розпочате слідчим за заявою потерпілого, є кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення, а потерпілий відмовився від обвинувачення і його відмова є безумовною підставою для закриття кримінального провадження, суд дійшов висновку про наявність усіх правових підстав для закриття кримінального провадження.
Враховуючи викладене, керуючись ч.4 ст. 26, п.7 ч.1 ст.284, ст. ст. 372,376,477 КПК України,-
Закрити кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення за п.7 ч.1 ст. 284 КПК України.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не обирався.
Речові докази - 2 ДВД диска залишити в матеріалах кримінального провадження.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Харківської області протягом 7 днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1