Справа № 953/5093/25
Провадження № 2/953/257/26
12 березня 2026 року м.Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Юрлагіної Т.В.,
за участю секретаря - Бірукової Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, -
за участю:
представника позивача - Чередниченка Я.В.,
27 липня 2025 року представник позивача Харківської міської ради Жилко С.Е. звернувся до Київського районного суду м.Харкова із позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій позивач просить стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 106 435 (сто шість тисяч чотириста тридцять п'ять) грн. 28 коп. за використання земельної ділянки загальною площею 0,0253 га за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим номером 6310136600:02:008:0077 за період з 01.05.2021 по 31.12.2021, стягнути витрати зі сплати судового збору у сумі 3028,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що Харківською міською радою на підставі ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України проведено комплекс перевірочних заходів з питань використання та охорони земель територіальної громади міста Харкова, додержання вимог земельного законодавства щодо земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 27.01.2025 № 409760946 право приватної власності на нежитлову будівлю літ. «В1-1» загальною площею 339,1 кв.м. по АДРЕСА_1 зареєстроване з 08.02.2019 за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі- продажу від 08.02.2019 № 387, виданого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Золотоус-Жидковою О.О., довідки від 18.03.2019, № б/н, виданої ФОП ОСОБА_2 .
Вищевказана нежитлова будівля розташована на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 6310136600:02:008:0077, право користування якою відповідачем не оформлено.
Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 02.04.2020 № НВ-6312903232020 площа земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:02:008:0077 складає 0,0253 га, дата державної реєстрації земельної ділянки - 09.10.2019. Вищевказана земельна ділянка належить до земель житлової та громадської забудови.
Вид використання земельної ділянки - для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «В1-1» (офіс).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 27.01.2025 № 409760399 право власності на вищевказану земельну ділянку зареєстровано з 21.05.2020 за Харківською міською радою.
27.01.2025 головним спеціалістом сектору інспекційної роботи Інспекції з контролю за використанням та охороною земель комунальної власності Департаменту земельних відносин Харківської міської ради Миколайчук А.С. у порядку ч. 2. ст. 83 Земельного кодексу України проведено комплекс перевірочних заходів щодо вищезазначеної земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .
За результатами проведеного обстеження встановлено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 6310136600:02:008:0077 площею 0,0253 га за адресою: АДРЕСА_1 розташована нежитлова будівля літ. «В1-1», право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_1 .
Отже, ОСОБА_1 з дати формування земельної ділянки по АДРЕСА_1 - з 09.10.2019 по теперішній час, використовує вищевказану земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:02:008:0077 без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.
Згідно з листом Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 07.10.2024 №20318/5/20-40-24-05-08 сплата земельного податку та орендної плати з фізичних осіб від ОСОБА_1 за період з 01.05.2021 по 28.02.2022 за земельну ділянку за кадастровим номером 6310136600:02:008:0077 площею 0,0253 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 - відсутня.
Враховуючи вищенаведене, ОСОБА_1 у період з 01.05.2021 по 31.12.2021 не сплачував плату за користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг за рахунок Харківської міської ради як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно - грошові кошти у розмірі орендної плати у сумі 106 435,28 грн.
Розрахунок розміру безпідставно збережених ОСОБА_1 коштів у розмірі орендної плати здійснювався Харківською міською радою на підставі витягу від 27.05.2020 № 4170 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:02:008:0077 загальною площею 0,0253 га га по АДРЕСА_1 , виданого Відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області.
Вищевказаний розрахунок виконано на підставі Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі в м. Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради № 41/08 від 27.02.2008, зі змінами.
Згідно інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті Центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, функції якого на цей час виконує Держгеокадастр, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять: 2020 рік - 1,0; 2021 рік - 1,1, 2022 рік - 1,15.
Щодо застосування ставки річної орендної плати у розмірі 8% позивач зазначає, що відповідно до п. 2.5 Положення № 41/08 (в редакції до 31.12.2021), розмір базової ставки орендної плати встановлено на рівні 8% від нормативної грошової оцінки.
Крім того зазначив, що Додатком до Положення № 41/08 «Коефіцієнти умов використання земельної ділянки» (в редакції до 31.12.2021) встановлено, що у випадку перевищення 50 кв.м. площі земельної ділянки, застосовується коефіцієнт зі значенням 1.
Щодо застосування коефіцієнту складних інженерно-геологічних умов із значенням 1. Пунктом 2.4 Положення № 41/08 (в редакції до 31.12.2021) встановлено, що застосування коефіцієнтів складних інженерно-геологічних умов (К1) та обмеженого використання (К2) здійснюється за ініціативою орендаря на підставі наданих ним документів, які свідчать про наявність обставин, що дають право на використання вказаних коефіцієнтів (експертні висновки територіальної організації в галузі інженерних вишукувань для будівництва, спеціалізованих установ та організацій, довідки державних та інших уповноважених органів, висновки (довідки) підприємств, установ та організацій, які експлуатують об'єкти, навколо (уздовж) яких встановлені охоронні зони, тощо). Враховуючи факт того, що орендарем не надано жодних документів на підтвердження особливих умов використовуваної земельної ділянки, у розрахунках застосоване базове значення 1.
Отже, розмір орендної плати, яку повинен був сплачувати ОСОБА_1 за використання земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 6310136600:02:008:0077 загальною площею 0,0253 га по АДРЕСА_1 у 2021 складає 13 304,41 грн в місяць, за період з 01.05.2021 по 31.12.2021 становить 106 435,28 грн.
Оскільки, відповідно до листа Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 07.10.2024 №20318/5/20-40-24-05-08 сплата земельного податку та орендної плати з фізичних осіб від ОСОБА_1 за період з 01.05.2021 по 28.02.2022 за земельну ділянку за кадастровим номером 6310136600:02:008:0077 площею 0,0253 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 відсутня, сума безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки у період з 01.05.2021 по 31.12.2021 становить 106 435,28 грн.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 травня 2025 року справу передано судді ОСОБА_3 .
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 21 липня 2025 року провадження у справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження.
Рішенням Вищої Ради правосуддя № 2669/0/15-25 від 16.12.2025 ОСОБА_3 звільнено з посади судді Київського районного суду м. Харкова.
Після проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями на підставі п.2.3.44, п. 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду згідно протоколу від 29.12.2025 справу № 953/5093/25 передано на розгляд судді Київського районного суду м. Харкова Юрлагіній Т.В.
Ухвалою суду від 06 січня 2026 року справу прийнято до свого провадження та призначено до судового розгляду.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, не заперечував проти ухвалення заочного рішення. Просив врахувати, що в прохальній частині позовної заяви було допущено технічну помилку у написанні кадастрового номеру земельної ділянки.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, шляхом направлення судової кореспонденції за місцезнаходженням майна відповідача, на підтвердження чого в матеріалах справи наявна поштова кореспонденція, яка була повернута оператором поштового зв'язку у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою. Крім того, відповідач повідомлявся шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному веб-порталі судової влади України. Заяв про відкладення судового засідання чи розгляд справи у відсутність відповідача до суду не надходило. Відзиву на позовну заяву не подано.
Відповідно до п. 11 ч. 8 ст. 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Як зазначає Верховний Суд, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору (Постанова КЦС ВС від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18.)
У цій справі суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, тому вирішив спір по суті за відсутності відповідача.
Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлена про місце і час судового засідання, суд розглядає справу за її відсутності та згідно з ч.4 ст.223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Враховуючи, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, дав оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об'єктивному та всебічному з'ясуванні обставин справи, прийшов до наступного висновку.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з даними, які містяться в Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки № 409760946 від 27.01.2025) право приватної власності на нежитлову будівлю «В1-1» по АДРЕСА_1 загальною площею 339,1 кв.м., зареєстровано з 08.02.2019 за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі- продажу від 08.02.2019 № 387, виданого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Золотоус-Жидковою О.О. (а.с. 19).
Вищевказана нежитлова будівля розташована на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 6310136600:02:008:0077, право користування якою відповідачем не оформлено.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 27.01.2025 № 409760399 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:02:008:0077 загальною площею 0,0253 зареєстровано з 21.05.2020 за Харківською міською радою (а.с. 30).
Відповідно до даних, які містяться у витязі з Державного земельного кадастру від 02.04.2020 року № НВ-6312903232020 земельна ділянка з кадастровим номером 6310136600:02:008:0077 по АДРЕСА_1 сформована як об'єкт цивільних прав 09.10.2019; площа земельної ділянки 0,0253 га; категорія земель - землі житлової та громадської забудови; цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов'язаної з отриманням прибутку; вид використання - для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «В1-1» (офіс).
Відповідно до вказаного витягу з Державного земельного кадастру інформація про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі відсутня. Речові права на зазначену земельну ділянку за ОСОБА_1 не зареєстровані (а.с.31-33).
Відповідно до даних, які містяться у витязі з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 27.05.2020 № 4170, нормативна грошова оцінка земельної ділянки із кадастровим номером 6310136600:02:008:0077 становить 1 995 661,00 гривень (а.с.23).
Відповідно до п. 289.1 ст. 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.
Відповідно до п. 289.2. ст. 289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року.
Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.
Згідно із п. 289.3. ст. 289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.
Згідно інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті Центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, функції якого на цей час виконує Держгеокадастр, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять: 2020 рік - 1,0; 2021 рік - 1,1; 2022 рік - 1,15.
Враховуючи вищевикладене, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:02:008:0077 загальною площею 0,0253 га по АДРЕСА_1 у 2020-2021 роках становить 1 995 661,00 грн.
Згідно з даними листа ГУ ДПС у Харківській області від 07.10.2024 №20318/5/20-40-24-05-08, Головне управління ДПС у Харківській області на лист Харківської міської ради від 08.08.2024 № 5562/0/225-24 (вх. № 80783/5/ЕП від 27.09.2024) щодо сплати коштів у вигляді земельного податку та орендної плати з фізичних осіб ОСОБА_1 за використаня земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим номером 6310136600:02:008:0077, загальною площею 0,0253 га повідомляє таке. Відповідно інформаційних ресурсів, які є у розпорядженні ГУ ДПС, сплата земельного податку та орендної плати з фізичних осіб від ОСОБА_1 за період з 01.05.2021 по 28.02.2022 відсутня (а.с.35).
Відповідно до Акту обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6310136600:02:008:0077, головним спеціалістом сектору інспекційної роботи Інспекції з контролю за використанням та охороною земель комунальної власності Департаменту земельних відносин Харківської міської ради Миколайчук А.С. на підставі ч.2 ст.83 та ст.187 Земельного Кодексу України проведено комплекс перевірочних заходів щодо додержання земельного законодавства при використанні земельної ділянки (кадастровий номер 6310136600:02:008:0077), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . За результатами обстеження встановлено, що ОСОБА_1 з 09.10.2019 по теперішній час використовує земельну ділянку кадастровий номер 6310136600:02:008:0077, площею 0,0253 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст. ст. 125,126 Земельного кодексу України (а.с.37-38).
Відповідно до статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до положень статті 80 ЗК України суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
За змістом статей 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом «д» частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Отже, у випадку використання земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди, власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотримання орендної плати в порядку, визначеному статтею 1212 ЦК України.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондиційними.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 з огляду на положення законодавства та численні правові висновки Верховного Суду дійшов висновку, що із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, а тому із цієї дати у власника об'єкта нерухомого майна виникає обов'язок сплатити за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване. При цьому до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.
За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов'язаннях, натомість, для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Частиною першою статті 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату.
Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 виклала правовий висновок про те, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомо ще за часів Давнього Риму (superficies solo cedit - будівництво приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він передбачений як потребами обороту, так і загалом самої природою речей, невіддільністю об'єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктах нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані.
Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто, крім власника об'єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, інакше вона зайнята об'єктом нерухомого майна.
Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 ЗК України, статті 1212 ЦК України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій знаходиться цей об'єкт, враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на її території будівлі або споруди, особа, яка придбала такий об'єкт, стає фактичним користувачем цієї земельної ділянки, на якій такий об'єкт нерухомого майна, а відносини з фактичним користуванням земельною ділянкою без оформлення права на цю ділянку (без укладення) договору оренди тощо та недотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом умовними.
Подібні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17.
Отже, у разі коли особа користувалася земельною ділянкою без достатньої правової підстави, у зв'язку з чим зберегла кошти, вона зобов'язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України ( постанова Верховного суду від 04.12.2019року № 917/1739/17).
Таким чином, відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Відповідач не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата, як це закріплено положеннями ст. 14.1.72 Податкового кодексу України.
Вимогами Податкового кодексу України закріплено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов'язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (правила ст.14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).
Згідно із пунктом 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до пункту 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
У пункті 289.1 статті 289 ПК України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 13 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.
Розрахунок нормативно грошової оцінки земельної ділянки здійснюється відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року № 213, чинної на час виникнення спірних правовідносин.
Згідно з частиною 2 статті 20 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про оцінку земель» витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Відповідно до абзацу 2 підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.
Визначаючи розмір безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, суд приходить до висновку, що наведений позивачем розрахунок підтверджується належними доказами та належним чином обґрунтований.
Наявний витяг № 4170 від 27.05.2020 року із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативно-грошову оцінку спірної земельної ділянки та є основою для розрахунку орендної плати. При цьому, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.02.2022 року у справі №646/4738/19 зазначено, що з огляду на положення Закону України «Про оцінку земель» витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, який підтверджує дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що відповідач, не оформив у передбаченому законом порядку право користування земельною ділянкою, на якій розташований належний йому об'єкт нерухомості, користувався земельною ділянкою за відсутності правових підстав, не сплачуючи позивачу належні кошти.
З урахуванням витягу з технічної документації про грошову оцінку земель, безпідставно збережені кошти у вигляді орендної плати за період з 01.05.2021 по 31.12.2021 становить 106 435,28 грн.
Суд зазначає, що визначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж шляхом оформлення витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель вимогами чинного законодавства не передбачено, а отже позивач при здійсненні розрахунку суми безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки правомірно використав інформацію саме з вищевказаного витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Верховний Суд у постановах від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 06.11.2019 у справі № 922/3607/18 неодноразово зазначав, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Отже, з урахуванням положень статті 79-1 ЗК України та статей 20, 23 Закону України “Про оцінку земель» суд погоджується із розрахунком позивача на підставі належних і допустимих доказів: витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від № 4170 від 27.05.2020 року та погоджується із методом визначення позивачем розміру позовних вимог, оскільки він ґрунтується на приписах чинного законодавства.
Враховуючи зазначене, те, що у період з 01.05.2021 по 31.12.2021 відповідач використовував земельну ділянку 6310136600:02:008:0077, яка перебуває у комунальній власності, без належних правових підстав, а саме укладеного між ними та власником (Харківською міською радою) договору оренди, суд приходить до висновків про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наданого позивачем розрахунку безпідставно збережених коштів.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, відповідач не надав доказів сплати земельного податку або орендної плати за використання зазначеної земельної ділянки у 2021 році, не спростував належними та допустимими доказами здійснений позивачем розрахунок, не надав доказів на підтвердження особливих умов використовуваної земельної ділянки як підстави для застосування іншого коефіцієнта при визначенні місячної орендної плати, не надав свого обґрунтованого та підтвердженого відповідними доказами контррозрахунку суми безпідставно збережених коштів.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Частина 1 ст.141 ЦПК України передбачає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем понесено судові витрати на сплату судового збору у сумі 3028,00 грн, які підтверджені належними доказами і підлягають стягненню з відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 268, 272, 273-276, 280-284 ЦПК України, -
Позовні вимоги Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради (код ЄДРПОУ: 04059243, платіжні реквізити: отримувач - ГУК Харків обл/МТГ Харків, код отримувача (ЄДРПОУ) 37874947, рахунок (IBAN) UA698999980314090611000020649, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 24062200) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 106 435 (сто шість тисяч чотириста тридцять п'ять) грн. 28 коп. за використання земельної ділянки загальною площею 0,0253 га за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим номером 6310136600:02:008:0077 за період з 01.05.2021 по 31.12.2021.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243, платіжні реквізити: p/p UA518201720344240012000032986, Банк: ДКСУ м. Київ, МФО 820172 Отримувач - Харківська міська рада, код отримувача (ЄДРПОУ) - 04059243) витрати зі сплати судового збору у сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржено у встановленому законом порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач Харківська міська рада - адреса місця знаходження: м. Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243.
Відповідач: ОСОБА_1 - РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
СУДДЯ: Т.В. Юрлагіна