Справа №127/4899/26
Провадження №1-кс/127/2031/26
16 лютого 2026 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
підозрюваного ОСОБА_6 ,
розглянувши в судовому засіданні клопотання старшого слідчого в ОВС Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках кримінального провадження № 62025050010024431 від 08.07.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 та ч. 3 ст. 286-1, КК України, -
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 .
Клопотання мотивовано тим, що проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025050010024431 від 08.07.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 та ч. 3 ст. 286-1, КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 , призваний 01.03.2022 ІНФОРМАЦІЯ_2 до лав Збройних Сил України за мобілізацією відповідно до Указу Президента № 69/2022 «Про загальну мобілізацію».
Згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_1 за № 31 від 28.01.2025 молодший сержант ОСОБА_6 , призначений на посаду дешифрувальника розвідувальних матеріалів з безпілотних літальних апаратів відділення ударних безпілотних комплексів взводу безпілотних комплексів спеціального призначення батальйону оперативного призначення.
31.05.2025 близько 07.00 год. під час перевірки особового складу виявлено, що молодший сержант ОСОБА_6 , який знаходиться у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , самовільно залишив розташування підрозділу.
Так, 31.05.2025 молодший сержант ОСОБА_6 , діючи з прямим умислом, із особистих мотивів та з метою ухилитись від проходження військової служби, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , яка дислокується у АДРЕСА_1 , та проводив час на власний розсуд за місцем свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_2 , не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби.
За час відсутності у військовій частині НОМЕР_1 молодший сержант ОСОБА_6 обов'язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами указаної військової частини, правоохоронні органи або органи військового управління про свою належність до військової служби, а також про учинене ним нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, не повідомляв та проводив час на власний розсуд.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 1093 від 31.05.2025 вважається таким, що самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 .
Таким чином, ОСОБА_6 , підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України, тобто у самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем, без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби).
Крім того, молодший сержант ОСОБА_6 вчинив інше кримінальне правопорушення за наступних обставин.
20 вересня 2025 року приблизно о 21 годині 10 хвилин водій ОСОБА_6 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно справним мотоциклом «HONDA CB 500», державний номерний знак НОМЕР_2 , рухаючись в с. Станіславчик Жмеринського району Вінницької області по вул. Центральній, неподалік вулиці Садова, в порушення вимог п.п. 2.9 (а), 12.1, 19.3 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі ПДР України), не обрав безпечної швидкості руху, не враховував дорожню обстановку, в момент погіршення видимості в напрямку його руху, яка була викликана світлом фар зустрічного автомобіля, що наближався, не зменшив швидкість керованого ним мотоцикла та не зупинився, при цьому не змінюючи смугу руху, продовжуючи рух виїхав за межі проїзної частини праворуч, по напрямку свого руху, де допустив падіння.
В цей же час, можливість попередження виникнення дорожньо-транспортної пригоди, у водія ОСОБА_6 , який здійснював керування технічно-справним мотоциклом «HONDA CB 500», державний номерний знак НОМЕР_2 , з технічної точки зору забезпечувалась виконанням ним вимог п.п. 12.1, 19.3 Правил дорожнього руху, для виконання яких у останнього були відсутні будь-які перешкоди технічного характеру.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир мотоцикла ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 помер. ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді сполучної травми тіла, що ускладнилась травматичним шоком, яка має ознаки тяжких тілесних ушкоджень і перебуває в причинному зв'язку із смертю.
Таким чином, ОСОБА_6 , підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 Кримінального кодексу України, порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинили смерть потерпілого.
16 лютого 2026 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю та проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , громадянину України, згідно ст. 89 КК України раніше не судимому, - повідомлено про те, що він підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 286-1 Кримінального кодексу України, порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинили смерть потерпілого та ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України, тобто у самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем, без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби).
Вина підозрюваного ОСОБА_6 в інкримінованих йому злочинів підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами у їх сукупності.
Підставою застосування запобіжного заходу стосовно підозрюваного ОСОБА_6 є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні злочинів, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема:
1) підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та, або суду (п.1 ч.1 ст. 177 КПК України). Даний ризик доводиться тими обставинами, що ОСОБА_6 , ніде не працює, не має постійного джерела прибутку, усвідомлюючи тяжкість покарання у вигляді позбавлення волі, може залишити межі району і переховуватись від слідства і суду;
2) підозрюваний може незаконно впливати на свідків та потерпілого, у цьому кримінальному провадженні (п.3 ч.1 ст.177 КПК України). Даний ризик доводиться тим, що ОСОБА_6 , розуміючи, що йому, у разі доведення вини, загрожує покарання у виді позбавлення волі на тривалий строк, може впливати на свідків, потерпілого, щоб останні змінили свої покази в суді, оскільки, ОСОБА_6 проживає в одній місцевості з потерпілим та свідками.
3) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Всі вищевказані обставини, у своїй сукупності свідчать про те, що застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_6 в рамках даного кримінального провадження є недоцільним та малоефективним, оскільки вони не можуть запобігти наявним ризикам, тому слідчий просив клопотання задовольнити.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримав, оскільки під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, тому необхідно застосувати щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави.
Слідчий ОСОБА_4 в судовому засіданні вимоги скарги підтримав.
Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання, просив застосувати домашній арешт або визначити розмір застави.
Підозрюваний ОСОБА_6 в судовому засіданні по суті клопотання вину визнав та просив застосувати домашній арешт.
Слідчий суддя, вислухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали клопотання, характеризуючі дані підозрюваного, прийшов до наступного висновку.
Слідчими Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у місті Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025050010024431 від 08.07.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 та ч. 3 ст. 286-1 КК України.
Згідно підозри, оголошеної ОСОБА_6 , останній підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, тобто у самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем, без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, вчинене військовослужбовцем та ч. 3 ст. 286-1 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинили смерть потерпілого.
Щодо обґрунтованості підозри слідчий суддя зазначає, що оскільки чинне законодавство не розкриває це поняття, враховуючи ст. ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи.
При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя також враховує вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому, слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження.
Дослідивши матеріали клопотання з додатками, слідчий суддя приходить до висновку, що підозра щодо вчинення ОСОБА_6 вказаних кримінальних правопорушень обґрунтована. Причетність підозрюваного до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень достатньою мірою, для даної стадії кримінального провадження, доводиться доказами, які долучені слідчим до матеріалів клопотання та доведена прокурором при розгляді даного клопотання.
При вирішенні питання про наявність підстав для задоволення клопотання слідчий суддя приймає до уваги, що згідно ч. 1 ст. 183 КПК України взяття під варту є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
В судовому засіданні прокурором доведено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Так ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем, підозрюється у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, вчинених в умовах воєнного стану, санкціями інкримінованих статей передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років.
Згідно із позицією Європейського суду з прав людини, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від свідків під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (ч.4ст.95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків може існувати не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Враховуючи, що підозрюваному відомі контактні дані свідків, потерпілої сторони у кримінальному провадженні, слідчий суддя приходить до переконання, що ОСОБА_6 може незаконно впливати на вказаних осіб, шляхом проведення зустрічей з ними, спонуканням до зміни показів з метою надання останніми показань, які є вигідними саме для підозрюваного, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України.
При цьому слід зазначити, що чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що підозрюваний обов'язково здійснюватиме такі дії, однак має об'єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.
На момент розгляду клопотання відомостей, які б вказували про неможливість перебування ОСОБА_6 в умовах СІЗО при ДУ «Вінницька УВП (№ 1)», зокрема, за станом здоров'я, сторонами не надано, тому слідчий суддя вважає, що заявлені ризики виправдовують тримання особи під вартою, що також доведено прокурором при розгляді даного клопотання.
Відповідно до ст. 178 КПК України суд враховує, що ОСОБА_6 раніше не судимий, покази надає, має постійне місце проживання, одружений, має на утриманні дитину, вину визнає.
Відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід :тримання під вартою.
Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, що відповідно до вимог ч. 8 ст. 176 КПК України, передбачає застосування виключного запобіжного заходу, слідчий суддя приходить до висновку про неможливість застосування іншого запобіжного заходу не пов'язаного з тримання під вартою.
Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Разом з тим, нормами вказаної статті встановлено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем, діючи з прямим умислом, із особистих мотивів та з метою ухилення від проходження військової служби, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, умисно не виконував обов'язки, покладені на останнього у зв'язку з проходження воєнної служби, в умовах воєнного стану та вчинив інше кримінальне правопорушення, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, що призвело до загибелі людини.
Таким чином, враховуючи обставини вчинення кримінальних правопорушень, їх тяжкість в умовах воєнного стану, відомості про майновий та сімейний стан підозрюваного, наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, правову підставу для застосування виключного запобіжного заходу, а саме вимоги ч. 8 ст. 176 КПК України, а також, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, слідчий суддя приходить до висновку, що на даній стадії кримінального провадження клопотання слідчого обґрунтоване та наявні підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 193, 194, 196, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого в ОВС Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому ОСОБА_4 задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів.
Строк тримання під вартою рахувати з дня винесення ухвали суду, тобто з 16.02.2026 по 16.04.2026 року включно.
Затримати підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в залі суду, відразу після проголошення даної ухвали слідчого судді.
Організацію затримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та складання протоколу затримання покласти на старшого слідчого в ОВС Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому ОСОБА_4 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя