Справа № 520/444/26
Провадження № 2-а/638/118/26
12 березня 2026 року м. Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Малахової О.В., за участю секретаря судового засідання Кутоманової К.С., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови,
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - Відповідач), у якому Позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 про накладення адміністративного стягнення за статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КАСУ) та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , судові витрати покласти на Відповідача. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що його протиправно притягнуто до відповідальності за адміністративне правопорушення, посилається на норми статей 247, 268, 285, 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), статті 3, 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Також, просить витребувати у Відповідача копії матеріалів про адміністративне правопорушення.
Ухвалою від 03.03.2026 відкрито провадження у справі.
Відповідач надав відзив на позов, у якому просить відмовити в позові та зазначає, що не є належним відповідачем, що є самостійною підставою для відмови в позові. Також, зазначає, що не вчиняв щодо Позивача управлінських функцій, не складав протоколів та не виносив оскаржуваної постанови про накладення штрафу за статтею 210-1 КУпАП, оскільки Позивач не перебуває на військовому обліку у Відповідача. Цей факт беззаперечно підтверджується власними доказами Позивача, доданими до позовної заяви, зокрема скріншотом із застосунку «Резерв+», який чітко вказує, що органом військового обліку Позивача є ІНФОРМАЦІЯ_2 . Крім того, довідка внутрішньо переміщеної особи свідчить, що фактичним місцем проживання Позивача є місто Київ. Отже, будь-які адміністративні провадження чи штрафи, відображені в реєстрі «Оберіг», могли бути ініційовані виключно тим ТЦК та СП, який адмініструє профіль Позивача, тоді як Відповідач не має ні юрисдикційних повноважень, ні технічної можливості вносити такі дані чи притягувати Позивача до відповідальності.
У судове засідання учасники не з'явилися. Позивач просить розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує.
Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, розглянувши за наявними у справі матеріалами, встановив, що Позивач перебуває зареєстрованим як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою від 08.09.2022 №3007-5002106062 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
З наявних у матеріалах справи доказів, вбачається, що Позивач є невійськовозобов'язаним та перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Позивач стверджує, що ІНФОРМАЦІЯ_4 виніс постанову про накладення на нього адміністративного стягнення за статтею 210-1 КУпАП.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За визначенням статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У той же час, статтею 7 КУпАП передбачено те, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами та посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів та зміцнення законності.
Положеннями статті 280 КУпАП закріплено обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Доказами ж в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (стаття 251 КУпАП).
У відповідності до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе за наявності події адміністративного правопорушення та вини цієї особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами, на підставі своєчасного, всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи.
Належними є докази, які містять інформацію відносно предмета доказування. Предметом же доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду певної справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (стаття 73 КАС України).
Суд, при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина перша статті 6 КАС України).
Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у статті 3 Конституції України.
Також судом враховано висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 20.10.2011 по справі «Рисовський проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.
Відповідно до частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу(посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на викладене, зважаючи на відсутність належних доказів, які б підтверджували винесення постанови ІНФОРМАЦІЯ_4 про накладення на Позивача адміністративного стягнення за статтею 210-1 КУпАП, на яку посилається Позивач, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без задоволення.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати покладаються на Позивача.
Керуючись статтями 5-9, 20, 77, 139, 229, 241-246, 250, 255, 286 КАС України, суд
Позов залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення складено 12.03.2026.
Суддя О.В. Малахова