Справа № 638/24413/25
Провадження № 2/638/4205/26
11 березня 2026 року м. Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Рибальченко Л.М.
за участю секретаря судового засідання Шут Д.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі судових засідань в приміщенні Шевченківського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Державної казначейської служби України про компенсацію моральної шкоди, спричиненої протиправними діями,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Харкова з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Державної казначейської служби України, в якому просить стягнути з державного бюджету України через Державну казначейську службу України на його користь 45668 грн 40 коп., як компенсацію моральної шкоди, спричиненої протиправними діями Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
В обґрунтуванні позовних вимог зазначає, що постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року у справі № 520/5291/25 апеляційну скаргу задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2025 у справі № 520/5291/25 скасовано. Прийнято постанову, якою позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо виплати пенсії у розмірі 34455,60 грн після застосування коефіцієнтів до суми перевищення згідно з Постановою КМУ від 03 січня 2025 року № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану». Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату за березень 2025 року пенсії без обмеження граничним (максимальним) розміром та без застосування коефіцієнтів до суми перевищення згідно з Постановою КМУ від 03 січня 2025 року № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», з урахуванням раніше проведених виплат. Однак, згідно даних з електронної пенсійної справи в особистому кабінеті на вебпорталі Пенсійного фонду України станом на 04 грудня 2025 року загальна сума призначеної пенсії становить 80 124 грн. Місяць останньої виплати грудень 2025 року, а сума останньої оплати склала 34 455.60 грн., тобто на 45668,4 грн. менше ніж розмір призначеної пенсії. Разом з тим, як слідує із рішення відповідача №963020121839 від 25.11.2025 року про перерахунок пенсії позивачу здійснений перерахунок пенсії згідно рішення суду справи №520/1317/25 від 25.09.2025 року I кат. - Ліквідатори. Інваліди внаслідок аварії на ЧАЄС; не є базою опадаткування; Не застосовується понижуючий коефіцієнт з 01.11.2025 по довічно; посвідчення інваліда війни; призначення за рішення суду, яка повністю не виплачена. Отже, різниця у розмірі призначеної пенсії у розмірі 80 124 грн. і фактично виплачена у сумі 34 455.60 грн., тобто на 45668,4 грн., чим порушені права позивача на соціальне забезпечення та власність, які потребують захисту у судовому порядку.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 15 грудня 2025 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження.
15 грудня 2025 року до суду від представника ГУ ПФУ в Харківській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначає, що позивачем не надано достатніх та належних доказів обставин, які б свідчили про заподіяння йому моральних страждань внаслідок дій відповідача, наслідки таких страждань та причинно-наслідковий зв'язок між діями та наслідками. Таким чином, вимоги Позивача є безпідставними та необґрунтованими, оскільки позивачем не надано будь - яких доказів, які б підтвердили, що внаслідок дій Головного управління та прийняття ним рішення виникли фактори, що спричинили стресовий стан та значні душевні страждання Позивача, які можуть бути відшкодовані шляхом стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 45668,40 грн.
16 грудня 2025 року до суду від представника Державної казначейської служби України надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначає, що розмір моральної шкоди у сумі 45668.40 грн., що визначений позивачем не підтверджується належними та допустимими доказами. Адже зазначена сума є різницею між нарахованою та виплаченою сумою Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Харківській області. Тому, стягнення моральної шкоди у розмірі заборгованості у виплаті пенсії буде подвійним стягненням коштів з державного бюджету, що є неприпустимо.
В судове засідання позивач не з'явився, про дату, час та місце повідомлявся.
Представник Державної казначейської служби України в судове засідання не з'явився, у відзиві на позовну заяву просив розгляд справи проводити за його відсутності.
Представник ГУ ПФУ в Харківській області в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про таке.
Судом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03 червня 2025 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03 червня 2025 року у справі № 520/5291/25 скасовано. Прийнято постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо виплати ОСОБА_1 пенсії у розмірі 34455,60 грн після застосування коефіцієнтів до суми перевищення згідно з Постановою КМУ від 03 січня 2025 року № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану». Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату за березень 2025 року пенсії ОСОБА_1 без обмеження граничним (максимальним) розміром та без застосування коефіцієнтів до суми перевищення згідно з Постановою КМУ від 03 січня 2025 року № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», з урахуванням раніше проведених виплат.
В позовній заяві також зазначає, що виплатою пенсії в неповному обсязі йому завдано втрат немайнового характеру у вигляді душевних страждань, порушення звичайного способу життя, психологічного навантаження, втрати емоційної стабільності через тривогу за подальшу долю та постійної судової тяганини, яка й досі потребує додаткових зусиль для організації свого життя. Моральна шкода спричинена внаслідок систематичного порушення ГУПФУ в Харківській області його конституційного права на соціальний захист та права мирно володіти належним йому майном шляхом порушення Конституції України та законів України та виплати пенсії у значно меншому розмірі, ніж встановлено чинним законодавством протягом 2008-2024 років.
Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду визначені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Нормами статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті.
Разом з тим, згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у порушенні права власності, у порушені нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми при настанні інших негативних наслідків. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Предметом доказування у даній справі є факти неправомірних дій (бездіяльності) відповідача, виникнення шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) і заподіянням шкоди.
Причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов'язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв'язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду.
Причинно-наслідковий зв'язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями (бездіяльністю). Відсутність причинного зв'язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.
При цьому причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди.
При відшкодуванні моральної шкоди необхідно з'ясовувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних страждань, а також в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керується.
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17. Зокрема, у зазначеній справі суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік і стан здоров'я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити, чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.
Згідно статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконання судового рішення здійснює суд.
За змістом статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Відповідно до чіткої й усталеної практики Європейського суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін (рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції», пункт 40). Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (рішення від 28 липня 1999 року у справі «Імобільяре Саффі» проти Італії», заява № 22774/93, пункт 66).
В одній з перших справ проти України, в якій Європейський суд з прав людини розглядав питання наявності ефективних засобів юридичного захисту щодо скарг на тривале невиконання судових рішень, суд нагадав свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Войтенко проти України» від 29 червня 2004 року № 18966/02).
Отже, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров'я, можуть свідчити про завдання моральної шкоди.
Факт протиправної бездіяльності відповідача встановлено судовими рішеннями, а саме рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03 червня 2025 року та постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року.
Само по собі відновлення становища позивача, яке існувало до порушень його прав шляхом ухвалення судом рішення на користь останнього про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, не може компенсувати ОСОБА_1 його немайнових втрат. Позивач був змушений самостійно доводити порушення своїх законних прав щодо отримання пенсії у належному розмірі шляхом звернення до ГУ ПФУ в Харківській області, яке, як компетентний орган, уповноважений державою на призначення, перерахунок та виплату пенсій, повинно було вжити відповідних заходів для забезпечення дотримання прав позивача, проте не виконало покладених на нього обов'язків, чим допустило бездіяльність та порушило право позивача на своєчасне та повне отримання відповідних виплат.
У подальшому, з огляду на протиправну відмову ГУ ПФУ в Харківській області, позивач був змушений оскаржувати дії та бездіяльність цього органу в порядку адміністративного судочинства.
Наведене є достатніми доказами того, що позивачу завдано моральної шкоди.
Чинне законодавство не містить методики чи способів обчислення моральної шкоди, та при оцінці розміру відшкодування моральної шкоди необхідно враховувати, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю та спокою особи, а будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц дійшла висновку про те, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
З урахуванням конкретних обставин справи, глибини завданої моральної шкоди, характеру та обсягу душевних страждань, яких зазнав позивач унаслідок бездіяльності державного органу, вимог розумності, добросовісності, виваженості та справедливості, тривалості моральних страждань позивача у зв'язку з розглядом його заяви щодо перерахунку пенсії та зарахування відповідного стажу, суд доходить висновку, що сума у розмірі 3 000 грн є достатньою для відшкодування моральної шкоди, завданої йому бездіяльністю ГУ ПФУ в Харківській області.
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи, відносяться за рахунок держави.
Керуючись ст.ст.12,81,229,247,263-265,268,354ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Державної казначейської служби України про компенсацію моральної шкоди, спричиненої протиправними діями - задовольнити частково.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3000 (три тисячі) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині позовних вимог - відмовити
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за вебадресою: http://dg.hr.court.gov.ua/sud2011/ на Офіційному вебпорталі судової влади України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня виготовлення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344, адреса: м. Харків, майдан Свободи, 3 під'їзд, 2 поверх).
Відповідач: Державна казначейська служба України (ЄДРПОУ 37567646, місцезнаходження: вул. Бастіонна, буд. 6, м. Київ, 01601).
Суддя Л.М. Рибальченко