Іменем України
№ 610/5210/25 № 3/610/380/2026
м. Балаклія11 березня 2026 року
Суддя Балаклійського районного суду Харківської області Стригуненко Володимир Миколайович, розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 126 КУпАП
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків Харківської області, проживаючого: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 553595 від 29.12.2025 ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що:
«18.12.2025 о 19.50 год в м. Балаклія, вул. Юрія Смирнова, 51 водій ОСОБА_1 керував мопедом Дельта, який не зареєстровано у встановленому законом порядку, без пристебнутого мотошолома з ознаками алкогольного сп'яніння, будучи тимчасово обмеженим у праві керування транспортними засобами від 05.03.2018 провадження 36049862, чим порушив ст. 15 ЗУ "Про ДР" - основні положення щодо допуску до керування транспортними засобами, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 126 КУпАП».
ОСОБА_1 викликався для розгляду справи про адміністративне правопорушення шляхом направлення рекомендованим листом повістки про виклик за вказаною у Протоколі адресою місця проживання, однак повістку поштою не отримав (а.с. 28-29), про зміну адреси перебування суд не повідомляв, в судове засідання не прибув, причини неявки суду не повідомив.
До того ж судова повістка для вручення ОСОБА_1 направлялась до ВП № 1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області (а.с. 21). Відповідно до рапорту поліцейського вручити повістку про виклик до суду ОСОБА_1 не виявилось можливим, оскільки за адресою його місця проживання двері ніхто не відчинив та не вийшов, встановити його місце перебування не представилось можливим, сусіди надавати пояснення відмовились (а.с. 30, 31).
Про його виклик у судове засідання на 11.03.2026 також свідчить розміщення оголошень на сайті "Судова влада України" від 27.02.2026 (а.с. 20).
Окрім того, на сайті судової влади, який перебуває у загальному доступі, є список судових справ, призначених до розгляду.
Письмових пояснень, заперечень не надано.
Аналізуючи вимоги ст. 277-2 КУпАП, вбачається, що належним повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є вручення цій особі судової повістки. Іншого повідомлення про розгляд справи чинний КУпАП не передбачає.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні інші відомості стосовно ОСОБА_1 , в тому числі, номер мобільного телефону, що унеможливлює повідомлення його іншим способом (направлення СМС-повідомлення, телефонограми).
Таким чином, судом вжито усі можливі заходи для виклику ОСОБА_1 для розгляду справи про адміністративне правопорушення. Однак він чи його адвокат для розгляду справи не з'явились, про причини неявки не повідомили, поважності причин неявки не убачається, клопотань про відкладення розгляду справи, розгляд справи за їхньої відсутності, письмових пояснень тощо не надали.
У рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Однак ОСОБА_1 заходів з метою з'ясування наявності у провадженні суду стосовно нього справи про адміністративне правопорушення та її судового розгляду не вживав, тим самим знехтував своїми процесуальними обов'язками.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема "Юніон Аліментаріа проти Іспанії" від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, як що таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що учасник справи зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Безпідставне умисне затягування розгляду справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона прав і свобод громадян, зміцнення законності та виховання громадян.
Окрім того, недотримання строків розгляду справ про адміністративні правопорушення порушує конституційне право на судовий захист і негативно впливає на ефективність та авторитет судової влади, а не понесення відповідальності за скоєне правопорушення дискредитує державу та руйнує моральні цінності суспільства.
Ураховуючи, що судом були вжиті заходи для забезпечення права ОСОБА_1 на участь у судовому засіданні, приймаючи до уваги строк розгляду справи, який закінчується 18.03.2026, принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, відсутність вимог обов'язкової участі особи, щодо якої розглядається протокол за даною категорією справ, ненадання доказів поважності причин неявки в судове засідання, тому розгляд справи проводиться за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки він на свій власний розсуд розпоряджається своїми правами.
Окрім того, права ОСОБА_1 урівноважуються можливістю подання апеляційної скарги на рішення суду та можуть бути відновлені шляхом відстоювання своєї позиції в апеляційному суді.
Виходячи зі змісту ст. 7, 245, 279, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, окрім виключень, зазначених у ст. 258 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі, після його складання особа вважається притягнутою до адміністративної відповідальності. Зміст протоколу про адміністративне правопорушення повинен чітко відповідати приписам ст. 256 КУпАП, особливо в частині викладення фабули правопорушення, яка, як зазначено вище фактично є обвинуваченням.
При цьому, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом, до нього висуваються певні вимоги, а обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладено на суд, згідно загальних засад судочинства.
Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб'єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об'єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.
Суд не може перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ. Суд також й не може змінювати суть «обвинувачення», викладеного у протоколі про адміністративне правопорушення.
На підтвердження обвинувачення до суду надано протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього: рапорт поліцейського від 29.12.2025; копія постанови від 18.12.2025 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 5 ст. 122 КУпАП; копія постанови від 18.12.2025 про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та копія картки обліку адміністративного правопорушення щодо ОСОБА_1 ; копія паспорта ОСОБА_1 ; відомості бази даних АРМОР; відеозаписи з портативного (нагрудного) відеореєстратора поліцейського; копія постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження № 36049862 від 18.01.2013; копія постанови старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Куп'янському, Шевченківському районах та місту Куп'янську Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 05.03.2018 про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами боржника ОСОБА_1 .
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані ч. 3 ст. 126 КУпАП, якою передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Об'єктивна сторона даного правопорушення виражається у керуванні транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визначається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо допускала їх настання.
Отже, ОСОБА_1 мав усвідомлювати протиправний характер своєї дії, передбачити шкідливі наслідки і бажати їх настання.
Однак, в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 отримував або був іншим чином ознайомлений з постановою старшого державного виконавця про встановлення щодо нього тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.
Тобто, не підтверджено, що таку постанову державного виконавця було доведено до відома ОСОБА_1 та він був обізнаний про обмеження його у праві керування транспортними засобами на час події, тому відсутня його вина.
Таким чином, достовірних відомостей, які б вказували на наявність у ОСОБА_1 умислу на вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, а саме про те, що він знаючи про накладення на нього такого обмеження, все одно керував транспортним засобом, протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали не містять.
Отже обвинувачення є недоведеним, а недоведена вина дорівнює доведеній невинуватості.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Наявність обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Суд вправі обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення ЄСПЛ, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series А заява № 25).
Відтак відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.
У відповідності до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Виходячи з цього суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження в справі за п. 1 ст. 247 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст. 33-35, 247, 252, 280, 284-285 КУпАП,
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю в його діях складу інкримінованого адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня її винесення апеляційної скарги.
Суддя Стригуненко В.М.