Справа № 569/28654/25
1-кп/569/949/26
11 березня 2026 року м.Рівне
Колегія суддів Рівненського міського суду Рівненської області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
потерпілої ОСОБА_6 ,
представників потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
обвинуваченого ОСОБА_10 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_11 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рівне клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні №12024181010001615 від 01.07.2024 за обвинуваченням:
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рівне, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, українця, одруженого, із середньою освітою, раніше несудимого,
у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 185 КК України,
1. Суть клопотання
На розгляді Рівненського міського суду Рівненської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12024181010001615 від 01.07.2024 за обвинуваченням ОСОБА_10 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 185 КК України.
Прокурор подала клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави у сумі 300 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Звертаючись до суду із клопотанням про продовження строку тримання під вартою, прокурор дійшла висновку про наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують тримання ОСОБА_10 під вартою, а саме: 1) переховуватися від суду; 2) незаконно впливати на потерпілих у цьому кримінальному провадженні; 3) іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню; 4) вчинити інше кримінальне правопорушення. При визначенні ймовірності переховування обвинуваченого від суду прокурор просила врахувати тяжкість покарання та зникнення обвинуваченого з місця події відразу після вчинення злочинів. Ризик незаконного впливу на потерпілих прокурор обґрунтовувала можливістю впливати на потерпілих, оскільки обвинувачений, ознайомившись із матеріалами кримінального провадження, усвідомлений про їх місце проживання, що дає йому підстави незаконно на них впливати. Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином прокурор обґрунтовувала тим, що на разі перевіряється причетність обвинуваченого до вчинення інших злочинів на території м. Рівне та Рівненського району, а також посилалася на наведені в клопотанні факти, які в своїй сукупності та логічності доводять наявність вказаного ризику. Ризик вчинити інші кримінальні правопорушення прокурор обґрунтовувала тим, що обвинувачений раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних, корисливих злочинів аналогічного характеру, що свідчить про його не бажання стати на шлях виправлення та вказує на спрямованість дій останнього щодо вчинення кримінальних правопорушень.
2. Позиція учасників судового засідання
Прокурор ОСОБА_5 клопотання підтримала з наведених у ньому мотивів.
Потерпіла ОСОБА_6 , представники потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 підтримали клопотання прокурора.
Обвинувачений ОСОБА_10 , захисник ОСОБА_11 заперечували проти задоволення клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з огляду на те, що сторона обвинувачення на підтвердження обґрунтованості підозри та ризиків не надала належних та допустимих доказів, просили застосувати іншій запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
3. Мотиви суду
Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, колегія суддів дійшла таких висновків.
Ухвалою Рівненського міського суду від 12.01.2026 ОСОБА_10 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначення розміру застави до 12.03.2026.
У відповідності до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
При вирішенні питання про продовження тримання під вартою суд керується загальними приписами, які регулюють застосування запобіжного заходу, однак з урахуванням додаткових відомостей і стадії кримінального провадження.
У відповідності до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно зі ст. 178 КПК України суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі стосовно індивідуальних особливостей підозрюваного/обвинуваченого.
Згідно з положеннями ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. ч. 6, 8 ст. 176 цього Кодексу.
Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Це кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду, ОСОБА_10 вручений обвинувальний акт і він має процесуальний статус обвинуваченого.
Колегія суддів зауважує, що у клопотанні прокурора порушено питання про обґрунтованість пред'явленого обвинувачення з посиланням на відповідні докази, зібрані органом досудового розслідування. Однак, з огляду на стадію кримінального провадження питання обґрунтованості обвинувачення не може бути предметом вирішення, оскільки докази, які, на думку сторони обвинувачення, його підтверджують, будуть досліджуватися в порядку §3 глави 28 КПК України, і лише за наслідком судового розгляду буде вирішено питання стосовно доведеності обвинувачення.
У зв'язку із цим, колегія суддів надаватиме оцінку винятково питанню продовженню існування заявлених прокурором ризиків.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити в майбутньому. Отже, ризики слід вважати наявними за умови встановлення їх імовірності. Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. При встановленні ризиків суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню.
Колегія суддів враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, повторне зазначення в ухвалі про продовження запобіжного заходу одних і тих самих ризиків, з обґрунтуванням продовження їх існування, не становитиме порушення права на свободу та на особисту недоторканість (рішення ЄСПЛ «Штепа проти України», «Войкін проти України»).
На думку колегії суддів, ризик переховування обвинуваченого від суду досі є реальним з огляду на тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_10 , та суворість можливого покарання. Так, ОСОБА_10 обвинувачується, зокрема, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, яке зважаючи на санкцію відноситься до особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскаціє майна. Отже, усвідомлюючи тяжкість покарання та невідворотність кримінальної відповідальності у випадку визнання його винуватим у майбутньому, обвинувачений може вчиняти дії, спрямовані на переховування від суду.
Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Співставлення можливих негативних для обвинуваченого наслідків переховування у вигляді потенційного ув'язнення у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі, у перспективі робить цей ризик достатньо високим.
Оцінюючи можливість впливу на потерпілих, колегія суддів виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є потерпілими у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу (ч. 4 ст. 95 КПК України).
Відтак, ризик впливу на потерпілих існує не лише на етапі досудового розслідування при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від потерпілого та дослідження їх судом.
Враховуючи що не всі потерпілі допитані в судовому засіданні, існує реальна можливість безпосереднього впливу ОСОБА_10 на потерпілих з метою схилити їх до зміни показань чи відмови від дачі показань.
Колегія суддів вважає неспроможними доводи прокурора щодо наявності ризику іншим чином перешкодити кримінальному провадженню з огляду на те, що на даний час перевіряється причетність обвинуваченого до вчинення інших кримінальних правопорушень. При цьому колегія суддів, керуючись принципом презумпції невинуватості, враховує, що прокурором до клопотання не долучено жодних відомостей про те, що ОСОБА_10 оголошувалась підозра чи скеровувались до суду обвинувальні акти щодо вчинення ним інших кримінальних правопорушень.
Колегія суддів також констатує, що стороною обвинувачення не доведено реальність ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки прокурором не наведено конкретних переконливих фактів, які б свідчили про реальне, а не гіпотетичне існування цього ризику, прокурором до клопотання не долучено жодних документів щодо притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності.
Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та встановлених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).
Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У рішенні «Мангурас проти Іспанії» (п. 78, 82) ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, прибуття обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути врахована наявність грошових засобів у обвинуваченого.
Застава у розмірі 300 (триста) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить у грошовому еквіваленті 998 400 (дев'ятсот дев'яносто вісім тисяч чотириста) гривень, в достатній мірі зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та буде найбільш домірним заходом на теперішній час, який збалансує інтереси суспільства, держави та обвинуваченого.
У зв'язку із визначенням обвинуваченому застави та у випадку її внесення, колегія суддів вважає за необхідне визначити обов'язки, які корелюються з встановленими ризиками кримінального провадження, а саме: прибувати до суду за кожною вимогою; не відлучатися за межі м. Рівне без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; утримуватись від спілкування безпосередньо та опосередковано із потерпілими та свідками у кримінальному провадженні з приводу обставин кримінального правопорушення.
З огляду на обставини вчинення кримінальних правопорушень, у яких обвинувачується ОСОБА_10 , актуальність ризиків та їх характер, колегія суддів дійшла висновку, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не здатен на належному рівні забезпечити належне виконання процесуальних обов'язків і запобігти будь-якому прояву окреслених ризиків. Таким чином, колегія суддів вважає виправданим подальше тримання ОСОБА_10 під вартою строком на шістдесят днів, з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 193, 194, 196, 197, 199, 331, 372, 376, 392 КПК України, колегія суддів
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання від вартою обвинуваченому ОСОБА_10 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Рівне, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , громадянину України, українцю, одруженому, із середньою освітою, раніше несудимому, строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів у Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор», тобто до 09 травня 2026 року включно.
Визначити обвинуваченому ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 300 (трьохсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить у грошовому еквіваленті 998 400 (дев'ятсот дев'яносто вісім тисяч чотириста) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) за наступними реквізитами: Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26259988, Банк отримувача, ДКСУ, м. Київ, Код банку отримувача (МФО) 820172, Рахунок отримувача UA048201720355229002000010559.
У разі внесення застави у визначеному судом розмірі вважається, що до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у вигляді застави, та на обвинуваченого ОСОБА_10 покладаються строком на 2 (два) місяці з моменту звільнення з-під варти, у зв'язку із внесенням застави, такі обов'язки:
- прибувати до суду за кожною вимогою;
- не відлучатися за межі м. Рівне без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- утримуватись від спілкування безпосередньо та опосередковано із потерпілими та свідками у кримінальному провадженні з приводу обставин кримінального правопорушення.
Роз'яснити обвинуваченому та заставодавцю, що якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини свого неприбуття, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, та також в разі невиконання обов'язків заставодавцем, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору негайно після її оголошення, а також направити керівнику ДУ «Рівненський слідчий ізолятор».
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а обвинуваченим - в цей же строк з моменту вручення йому копії ухвали.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_2
Суддя ОСОБА_3