Справа № 545/985/26
Провадження № 3/545/252/26
12 березня 2026 рокум. Полтава
Суддя Полтавського районного суду Полтавської області Зуб Т.О., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Полтавської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони центрального регіону, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, водія-електрика другого відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 проведено перевірку щодо можливих протиправних дій з боку посадових осіб восьмого відділу ІНФОРМАЦІЯ_4 по відношенню до громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , де працівниками ІНФОРМАЦІЯ_4 04.02.2026 спільно з працівниками поліції у с. Тахтаулове, Полтавського району Полтавської області о 08 год. 45 хв. проводилися заходи з мобілізації по відношенню до ОСОБА_2 .
Перевіркою встановлено, що відповідно до Журналу видачі, повернення портативного відеореєстратора та карт пам'яті, копіювання цифрової інформації восьмого відділу ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 видано відеореєстратор (нагрудну відеокамеру) №DSJ-23080030 04.02.2026 року.
Відповідно до матеріалів перевірки ОСОБА_2 був доставлений до восьмого відділу ІНФОРМАЦІЯ_4 04.02.2026 о 11 год. 00 хв. Як порушник військового обліку та з метою уточнення даних.
Враховуючи викладене, військовослужбовець восьмого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , 04.02.2026 близько 09 год. 00 хв., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , виконуючи спеціальне доручення повноважного командування ІНФОРМАЦІЯ_4 , що оформлено організаційно-розпорядчим документом, - наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (з адміністративно-господарської діяльності) № 52 від 03.02.2026, будучи військовою службовою особою, в порушення вимог п. 5.6 Інструкції із застосування територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- та відеофіксації, яка затверджена наказом Міністерства оборони України № 532 від 06.08.2024 року, не ввімкнув портативну бодікамеру під час проведення заходів з мобілізації відносно ОСОБА_2 , чим вчинив недбале ставлення військової службової особи до військової служби в умовах особливого періоду.
За вказаним фактом 06.03.2026 року складений протокол про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
ОСОБА_1 надав заяву, у якій зазначив, що вину у скоєнні правопорушення не визнає, оскільки не відповідає за технічний стан нагрудної бодікамери та не є суб'єктом правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 277 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 172-15 КУпАП розглядаються судом протягом доби.
Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення, згідно зі ст. 245 КУпАП, є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи з дотриманням процесуальної форми її розгляду.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.
Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до положень ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до п.5,6 Інструкції із застосування територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- та відеофіксації, яка затверджена наказом Міністерства оборони України №532 від 06.08.2024 (далі- Інструкція) включення портативного відеореєстратора уповноваженими представниками відбувається з моменту початку виконання ними службових обов'язків щодо здійснення заходів оповіщення громадян, перевірки їх військово-облікових документів, а відеозапис ведеться безперервно до завершення виконання заходів, крім випадків загрози попадання на відеореєстратор військових об'єктів або інформації з обмеженим доступом та випадків, пов'язаних з виникненням у уповноваженого представника особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора уповноважений представник переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Уповноважений представник, який використовує портативний відеореєстратор, інформує осіб, відносно яких проводиться фото- і відеофіксація.
Разом з цим під час здійснення відеофіксації портативний відеореєстратор закріплюється на форменому одязі військовослужбовця (на грудях або іншим способом). У випадках, пов'язаних з необхідністю якісної фіксації подій, військовослужбовець може тримати портативний відеореєстратор у руках.
Учасникам груп оповіщення суворо заборонено видаляти записи, змінювати їх, вимикати камеру, перешкоджати фіксації або передавати відео стороннім особам.
Частиною 2 ст. 172-15 КУпАП передбачена відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби в умовах особливого періоду.
Визначення військової службової особи надано у примітці до ст. 172-13 КУпАП, відповідно до якої, під вказаними особами розуміються військові начальники, а також інші військовослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним дорученням повноважного командування.
Так, недбале ставлення до військової служби- це правопорушення у сфері службової діяльності, яке вчинюється тільки з необережності. З суб'єктивної сторони воно характеризується злочинною самовпевненістю або злочинною недбалістю. При службовій недбалості за наявності об'єктивної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, службова особа безвідповідально, неякісно ставиться до виконання своїх обов'язків, у зв'язку з чим виконує їх неналежним чином або взагалі не виконує.
Об'єктивною стороною недбалості, тобто недбале ставлення до служби передбачає невиконання або неналежне виконання службових обов'язків через недбале чи несумлінне ставлення до них. При цьому, якщо особа не мала реальної можливості взагалі проявити ставлення до своїх службових обов'язків, то не можна говорити про те, що воно було недбалим чи несумлінним (хвороба, відсутність досвіду, нетривалість служби). Недбале ставлення військової службової особи до своїх службових обов'язків характеризує, перш за все, об'єктивну сторону вчиненого і виявляється в тому, що за наявності в особи реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, винний або взагалі не діє, не виконує службові обов'язки, або хоча і діє, але виконує ці обов'язки неналежним чином, не відповідно до закону або відповідно до нього, проте неякісно, неточно, неповно, несвоєчасно, поверхово, у протиріччя з установленим порядком і тією обстановкою, що склалася, тощо.
Верховний Суд України у своїй постанові від 21.05.2021 року справі № 185/12161/15-к вказав, що, при встановленні недбалого ставлення до військової служби у формі невиконання службових (посадових) обов'язків необхідно встановити, що винний зобов'язаний був вчинити ті дії, невиконання яких ставиться йому за вину. Військова службова особа може відповідати за недбале ставлення до військової служби лише у тому випадку, коли вона не тільки повинна була через свій службовий обов'язок виконати ті чи інші дії, але й могла, тобто мала реальну можливість виконати їх належним чином. Якщо військова службова особа перебувала у таких умовах, за яких не мала фактичної можливості належно виконати свої службові (посадові) обов'язки, то відповідальність за недбале ставлення до військової служби виключається.
Стаття 1 Закону України «Про оборону України» розкриває поняття терміну «особливий період»- це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
У зв'язку із повномасштабною військовою агресією Російської Федерації проти України Указами Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 та № 65/2022, які затверджено Законами України від 24.02.2022 № 2102-IX та від 03.03.2022 року № 2105-IX, введено воєнний стан в Україні та оголошено проведення загальної мобілізації, які діють дотепер.
Відповідно до ст. ст. 11, 16, 17 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців, крім іншого, такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників).
Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
ОСОБА_1 є військовослужбовем ІНФОРМАЦІЯ_2 та 04.02.2026 близько 09 год. 00 хв. виконував спеціальне доручення повноважного командування ІНФОРМАЦІЯ_4 на підставі наказа начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (з адміністративно-господарської діяльності) № 52 від 03.02.2026, проте, внаслідок службової недбалості, порушуючи вимоги Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Дисциплінарного статуту, в умовах особливого періоду не забезпечив дотримання вимог чинного законодавства.
Таким чином, суд прийшов до висновку, ОСОБА_1 дійсно скоїв адміністративне правопорушення, за яке передбачена відповідальність ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, а саме: недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду .
Вказані докази оцінені за внутрішнім переконанням суду, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і справедливістю.
Підстав, що виключають адміністративну відповідальність згідно ст. 17 КУпАП у справі не встановлено. Терміни притягання до адміністративної відповідальності не закінчилися.
Відповідно до ст. 23 Кодексу України про адміністративне правопорушення, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та для запобігання вчинення нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами.
На підставі статті ст. 33 КУпАП України при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
При вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 суддя виходить з наступного.
ОСОБА_1 раніше притягувався до адміністративної відповідальності не притягувався, офіційно працевлаштований. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, внаслідок дій останнього суттєва шкода суспільним або державним інтересам, правам та свободам громадян не була завдана.
Разом з тим, суд зазначає, що згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Положення зазначеної статті відображають принцип індивідуалізації адміністративної відповідальності, який означає відповідність заходу впливу, який обирається для правопорушника, меті адміністративній відповідальності. Він передбачає як індивідуальний підхід до застосування примусових заходів залежно від особистих якостей правопорушника та характеру і обставин вчинення проступку, так і можливість пом'якшення і навіть відмови держави від застосування заходів відповідальності, якщо її мета може бути досягнута іншим шляхом.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року у справі «Ізмайлов проти Росії»).
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самою особою, що притягується до адміністративної відповідальності, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП).
Згідно ст. 22 КУпАП, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про можливість звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, на підставі ст. 22 КУпАП у зв'язку з малозначністю, обмежившись усним зауваженням.
Відповідно до ч. 2 ст. 284 при оголошенні усного зауваження виноситься постанова про закриття справи .
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір стягується у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення. Враховуючи, що провадження у даній справі підлягає закриттю за малозначністю вчиненого правопорушення в діях ОСОБА_1 то відповідно судовий збір стягненню не підлягає.
Керуючись ст. 22, 172-15, 245, 251, 280, 283-285, 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суддя,-
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним та притягнути до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП,- закрити за малозначністю, обмежившись усним зауваженням.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення до Полтавського апеляційного суду.
СуддяТетяна ЗУБ