10 березня 2026 року
м. Київ
справа № 760/21182/24
провадження № 51-803 ск 26
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та касаційну скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на ухвалу Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2025 року,
встановив:
Слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва ухвалою від 23 вересня 2024 року відмовив у задоволенні скарги ОСОБА_5 на бездіяльність прокурора Солом'янської окружної прокуратури м. Києва у кримінальному провадженні № 12014000000000409.
Київський апеляційний суд ухвалою від 31 жовтня 2025 рокувідмовив у відкритті провадження за апеляційними скаргами представника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 23 вересня 2024 року, а апеляційні скарги повернув особі, яка їх подала.
02 березня 2026 року адвокат ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою на вказану ухвалу апеляційного суду через систему «Електронний суд» після закінчення процесуального строку, встановленого статтею 426 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), та просить цей строк поновити.
Перевіривши доводи про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, які аргументовані наявністю, на думку адвоката, поважних причин пропуску цього строку, Суд приходить до висновку про таке.
Частиною 2 статті 426 КПК визначено, що касаційна скарга на судові рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Правило дотримання тримісячного строку має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб кримінальні провадження розглядалися впродовж розумного часу, не змушуючи органи влади та інших зацікавлених осіб перебувати у стані невизначеності.
Це правило надає особі, яка має право на касаційне оскарження, достатній строк для роздумів стосовно того, чи подавати касаційну скаргу, для чіткого визначення своїх аргументів та окреслення стверджувальної правової позиції, і визначає період, після закінчення якого контрольна функція суду не здійснюється.
Зі змісту наведеної норми слідує, що початок перебігу строку на касаційне оскарження для всіх учасників кримінального провадження, крім засудженого, який тримається під вартою, законодавець пов'язує лише однією подією - днем проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_4 , як на підставу для поновлення строку на касаційне оскарження, вказує, що оскаржувана ухвала апеляційного суду від 31 жовтня 2025 року була йому вручена 30 листопада 2025 року, при цьому, просить врахувати його вік (72 роки), те що він є інвалідом 2 групи, часто хворіє, а також посилається на систематичні відключення електричної енергії.
Вказані підстави адвокат вважає достатніми для поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення.
Ухвала Київського апеляційного суду постановлена 31 жовтня 2025 року, тобто останнім днем звернення до суду касаційної інстанції зі скаргою для адвоката є 01 лютого 2026 року.
02 березня 2026 року адвокат ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 звернувся через систему «Електронний суд» з касаційною скаргою, в якій ставить питання про перегляд вказаної ухвали апеляційного суду у касаційному порядку, тобто поза межами строку на касаційне оскарження.
Частиною 1 статті 117 КПК передбачено, що пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк.
Такі обставини мають бути підтверджені належними фактичними даними.
Також Суд звертає увагу, що у рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан потрібного їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що адвокат несе відповідальність за професійну належність представництва, і процесуальна поведінка у несвоєчасному зверненні зі скаргою не може розглядатися як поважна причина, якщо відсутні об'єктивні зовнішні перешкоди.
Наведені у касаційній скарзі доводи про необхідність поновлення строку на касаційне оскарження Верховний Суд не може визнати поважними з огляду на таке.
При вирішенні цього питання Суд виходить із того, що визначений процесуальним законом тримісячний строк для подання касаційної скарги є досить тривалим і достатнім для реалізації права на касаційне оскарження судових рішень. При цьому особа, яка бажає подати касаційну скаргу, має діяти сумлінно для того, щоб ефективно реалізувати своє право. Хоча стаття 117 КПК містить норму щодо поновлення пропущеного строку, але це можливо лише в разі наявності поважних причин пропуску такого строку. Тому при вирішенні питання про поновлення пропущеного строку, у тому числі й строку на касаційне оскарження, до уваги мають братися: тривалість самого процесуального строку; час, який минув з дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали особі реалізувати своє право (повноваження) в межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) в межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску) та інші доречні обставини.
Зі змісту клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження вбачається, що адвокатом не наведено обставин, у розумінні статті 117 КПК, які б не залежали від його волевиявлення, та були б пов'язані з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що завадили йому своєчасно звернутися з касаційною скаргою.
Водночас, викладені в касаційній скарзі посилання адвоката на те, що оскаржувана ухвала апеляційного суду від 31 жовтня 2025 року була йому вручена 30 листопада 2025 року, не є поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження та не може бути підставою для його поновлення, оскільки правило розрахунку строку на касаційне оскарження з дня вручення копії судового рішення розповсюджується лише на осіб, які перебувають під вартою.
Таким чином, касаційна скарга адвоката ОСОБА_4 не містить переконливих доводів на обґрунтування поважності причин пропуску строку касаційного оскарження, а тому вимога касаційної скарги про поновлення цього строку не підлягає задоволенню.
За таких обставин, відповідно до пункту 3 частини третьої статті 429 КПК Суд вважає, що касаційну скаргу адвоката слід повернути у зв'язку з її поданням після закінчення строку касаційного оскарження та відсутністю підстав для його поновлення.
Керуючись пунктом 3 частини третьої статті 429 КПК, Суд
постановив:
Відмовити адвокату ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 у поновленні строку на касаційне оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2025 року.
Повернути адвокату ОСОБА_4 його касаційну скаргуна ухвалу Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2025 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3