6 березня 2026 року
м. Київ
Справа № 694/1083/24
Провадження № 61-2548ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження
за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - скаржниця)
на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 4 вересня 2025 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 29 січня 2026 року
у справі за первісним позовом ОСОБА_2 (далі - батько) до скаржниці за участю Звенигородського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) як третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, про визнання припиненим зобов'язання про стягнення аліментів за рішенням суду у зв'язку з затвердженням сторонами мирової угоди та
за зустрічним позовом скаржниці в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 (далі - дитина) до батька за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, - органу опіки та піклування Звенигородської районної адміністрації Черкаської області, Звенигородського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - про позбавлення батьківських прав і
1. У квітні батько звернувся до суду з позовом, у якому просив:
(1) визнати припиненим його зобов'язання зі сплати аліментів на його неповнолітню дитину за рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 3 листопада 2008 року у справі № 2-657/2008 з моменту постановлення ухвали Звенигородського районного суду Черкаської області від 10 січня 2018 року у справі № 694/1301/17, згідно з якою затверджена мирова угода між сторонами, в тому числі виникнення зобов'язання про добровільне виконання зобов'язання щодо сплати аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 1 500,00 грн із урахуванням індексу інфляції;
(2) визнати виконаним зобов'язання батька з добровільної сплати аліментів на його неповнолітню дитину на виконання ухвали Звенигородського районного суду Черкаської області від 10 січня 2018 року у справі № 694/1301/17, згідно з якою затверджена мирова угода сторін, у твердій грошовій сумі в розмірі 1 500,00 грн із урахуванням індексу інфляції, з моменту постановлення тієї ухвали суду до моменту подачі позову.
2. У травні 2024 року скаржниця в інтересах дитини звернулася до суду із зустрічним позовом, у якому просила позбавити батька батьківських прав щодо дитини.
3. 4 вересня 2025 року Звенигородський районний суд Черкаської області ухвалив рішення, згідно з яким відмовив у задоволенні первісного та зустрічного позовів.
4. 29 січня 2026 року Черкаський апеляційний суд ухвалив постанову, згідно з якою залишив без змін рішення суду першої інстанції.
5. 27 лютого 2026 року скаржниця подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просила скасувати зазначені судові рішення в частині відмови в задоволенні зустрічного позову й ухвалити нове - про його задоволення.
6. Одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) (частина перша статті 394 ЦПК України).
7. Верховний Суд вважає, що є підстави для відкриття касаційного провадження. Касаційна скарга подана у визначений статтею 390 ЦПК України строк із дотриманням вимог статті 392 ЦПК України. У касаційній скарзі є доводи, які потребують перевірки, щодо передбачених у пунктах 1 і 4 частини другої статті 389 ЦПК України підстав касаційного оскарження:
- суди першої й апеляційної інстанції застосували норми права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 травня 2020 року у справі № 753/2025/19;
- суди неналежно дослідили висновок органу опіки та піклування у сукупності з іншими доказами, а також проігнорували думку дитини.
Керуючись статтями 260, 261, 389, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд
1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 4 вересня 2025 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 29 січня 2026 року у справі за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 за участю Звенигородського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) як третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, про визнання припиненим зобов'язання про стягнення аліментів за рішенням суду у зв'язку із затвердженням сторонами мирової угоди та за зустрічним позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 до ОСОБА_2 за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, - органу опіки та піклування Звенигородської районної адміністрації Черкаської області, Звенигородського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - про позбавлення батьківських прав.
2. Витребувати з Звенигородського районного суду Черкаської області цивільну справу № 694/1083/24.
3. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги з доданими до неї матеріалами; роз'яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, впродовж десяти днів із дня отримання цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
СуддіД. А. Гудима
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко