Окрема думка
судді Верховного Суду у Касаційному цивільному судіПророка В. В.
справа № 489/2488/22 (провадження № 61-3931св25)
04 лютого 2026 року
м. Київ
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 22 листопада 2024 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 26 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,постановою від 04 лютого 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Постанову Миколаївського апеляційного суду від 26 лютого 2025 року в частині вирішення первісного та зустрічного позовів про поділ квартири та нежитлового приміщення торговельного павільйону скасував, справу в цій частині направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Водночас з рішенням колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду не можу погодитися з огляду на таке.
1. У вересні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
- виділити йому у власність 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 ;
- стягнути з відповідача на його користь 1/2 частку суми несплачених кредитних зобов'язань у розмірі 98 472,29 грн.
2. У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 , у якому, з урахуванням уточнених вимог, просила здійснити поділ спільного майна подружжя шляхом:
- виділення їй у власність квартири АДРЕСА_1 ;
- виділення у власність ОСОБА_2 нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 ;
- стягнення з відповідача на її користь грошової компенсації у розмірі 1/2 частки вартості відчужених транспортних засобів.
3. Ленінський районний суд міста Миколаєва рішенням від 22 листопада 2024 року первісний позов ОСОБА_2 задовольнив частково.
4. Визнав за ОСОБА_2 в порядку поділу спільного майна колишнього подружжя право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , залишивши у власності ОСОБА_1 1/2 частину цієї квартири.
5. У задоволенні решти вимог ОСОБА_2 за первісним позовом відмовив.
6. Визнав за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна колишнього подружжя право власності на 1/2 частину приміщення торговельного павільйону, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , залишивши у власності ОСОБА_2 1/2 частину цього нежитлового приміщення.
7. Стягнув із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в порядку поділу майна колишнього подружжя грошову компенсацію вартості 1/2 частки автомобіля Mazda-6, 2006 року випуску, у сумі 92 299,00 грн.
8. Стягнув із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в порядку поділу майна колишнього подружжя грошову компенсацію вартості 1/2 частки автомобіля Mitsubishi Mirage 1193, 2015 року випуску, у сумі 121 316,50 грн.
9. У задоволенні решти вимог ОСОБА_1 за зустрічним позовом відмовив.
10. Миколаївський апеляційний суд постановою від 26 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково.
11. Рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 22 листопада 2024 року в частині поділу нежитлового приміщення скасував і ухвалив нове, яким відмовив у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ нежитлового приміщення торговельного павільйону.
12. Рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 22 листопада 2024 року в частині поділу квартири залишив без змін.
13. У березні 2025 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Миколаївського апеляційного суду від 26 лютого 2025 року, а рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 22 листопада 2024 року - частково змінити, виділивши їй у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя у власність квартиру АДРЕСА_1 , а відповідачу ОСОБА_2 - нежитлове приміщення торговельного павільйону, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .
14. Ухвалою від 28 квітня 2025 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали з Ленінського районного суду м. Миколаєва.
15. Ухвалою від 19 січня 2026 року Верховний Суд призначив справу до розгляду колегією у складі п'яти суддів.
16. Водночас під розгляду справи з'ясовано, що касаційне провадження у цій справі відкрите Верховним Судом помилково та підлягало закриттю з огляду таке.
17. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
18. Також відповідно до положень статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), який встановлює порядок здійснення цивільного судочинства, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом.
19. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
20. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
21. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» передбачено, що у 2025 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2025 року - 3 028,00 грн.
22. З матеріалів справи встановлено, що ціна позову в цій справі за первісним позовом становить 143 316,79 грн (44 844,50 грн - 1/2 частина квартири та 98 472,29 грн - 1/2 частка суми несплачених кредитних зобов'язань), а за зустрічним - 370 114,50 грн (89 689,00 - квартира, 66 810,00 - приміщення торговельного павільйону, 1/2 частка вартості відчужених транспортних засобів в розмірі 213 615,50 грн), що разом станом на 01 січня 2025 року не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн х 250 = 757 000,00 грн). Тобто судові рішення у справі № 489/2488/22 не підлягають касаційному перегляду в силу вимог закону.
23. Водночас касаційна скарга не містять посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню.
24. Крім того, і ухвала про відкриття касаційного провадження у справі також не містять посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, на підставі яких Верховний Суд відкрив касаційне провадження у малозначній справі.
25. Визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.
26. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала на те, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
27. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
28. Оскарження в суді третьої інстанції має відбуватися щодо справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, що забезпечує ефективність касаційного провадження.
29. Зазначене відповідає і Рекомендаціям № В (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
30. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка, відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України є джерелом права, умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
31. При цьому застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
32. Вказане також узгоджується з висновками, викладеними в рішенні Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 у справі № 3-88/2021(209/21, 47/22, 77/23, 188/23), яким, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Так, у вказаному рішенні серед іншого, зазначено, що внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в ЦПК України підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики. Конституційний Суд України вважає, що припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Пункт 2 частини третьої статті 389 Кодексу містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження у малозначних справах (пункти 7.8-7.10).
33. Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
34. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
35. В постанові від 15 травня 2019 року у справі № 761/10509/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, якщо касаційна скарга прийнята до провадження суду касаційної інстанції помилково, касаційне провадження у справі належить закрити.
36. За таких обставин, враховуючи, що касаційна скарга подана на судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, які не підлягають касаційному оскарженню, вважаю, що касаційне провадження у цій справі було відкрите помилково, та належним процесуальним рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду було б закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 як помилково відкрите, а не розгляд справи по суті.
Суддя В. В. Пророк
Повний текст окремої думки складений 09 березня 2026 року.