12 березня 2026 року
м. Київ
справа № 760/9123/24
провадження № 61-3171ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 12 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного авіаційного університету, правонаступником якого є Державне некомерційне підприємство «Державний університет «Київський авіаційний інститут», про скасування наказу та поновлення на роботі,
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом до Національного авіаційного університету (далі - НАУ), правонаступником якого
є Державне некомерційне підприємство «Державний університет «Київський авіаційний інститут» (далі - КАІ), в якому просив суд:
- визнати незаконним і скасувати рішення голови комісії з реорганізації НАУ, виконуючого обов'язки ректора НАУ Шульги В. П., що було прийнято у формі наказу від 18 березня 2024 року № 292/к, про його звільнення з посади директора Національно-наукового інституту неперервної освіти НАУ, та підписано головою комісії з реорганізації виконуючим обов'язки ректора Шульгою В. П. ;
- поновити його на посаді директора Навчально-наукового інституту неперервної освіти НАУ з дати звільнення з посади відповідно до наказу від 18 березня 2024 року №292/к;
- стягнути з НАУ середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення до дня поновлення на роботі.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 09 грудня 2024 року
у задоволенні позову ОСОБА_1 до НАУ про скасування наказу та поновлення на роботі відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 12 листопада 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 09 грудня 2024 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено.
Визнано незаконним наказ голови комісії з реорганізації НАУ від 18 березня
2024 року № 292/к про звільнення ОСОБА_1 .
Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Навчально-наукового інституту неперервної освіти НАУ, правонаступником якого є КАІ, з 19 березня 2024 року.
Стягнуто з КАІ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 1 056 917,76 грн та судовий збір у сумі 1 211,20 грн.
Стягнуто з КАІ на користь держави судовий збір у сумі 28 239,75 грн.
11 березня 2026 року до Верховного Суду засобами поштового зв'язку надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду
від 12 листопада 2025 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд скасувати оскаржуване судове рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 1 056 917,76 грн та ухвалити в цій частині нове про стягнення з КАІ середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 1 794 099,58 грн, в іншій частині постанову - залишити без змін.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
У касаційній скарзі заявник не порушує питання поновлення строку подачі касаційної скарги та не надає доказів дати отримання копії оскаржуваної постанови.
У постанові Київського апеляційного суду від 12 листопада 2025 року зазначено, що дата виготовлення повного тексту 16 січня 2026 року, отже останній тридцятий день на касаційне оскарження припадає на 16 лютого 2026 року (понеділок).
Касаційна скарга надійшла до Верховного Суду 11 березня 2026 року. На штампі поштового відправлення вказана дата 10 лютого 2026 року.
Однак, в описі вкладення цінного листа вказаний трек-номер 0407100542709, при перевірці якого встановлено, що на сайті АТ «Укрпошта» дата прийняття цього поштового відправлення - 07 березня 2026 року.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 необхідно надати докази того, коли саме ним було відправлено касаційну скаргу.
Оскільки заявником не заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та не надано відповідних доказів дати отримання копії оскаржуваної постанови, касаційну скаргу необхідно залишити без руху відповідно до вимог частини третьої статті 393 ЦПК України та надати особі строк для подання відповідного клопотання.
Крім того, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного
у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції
в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам закону.
Так, у касаційній скарзі заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права та цитує статтю 389 ЦПК України, проте не зазначає конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.
За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги
з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) частиною другою статті 389 ЦПК України та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків.
Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 12 листопада 2025 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Г. В. Коломієць