Постанова від 11.03.2026 по справі 748/1993/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2026 року

м. Київ

справа № 748/1993/22

провадження № 61-507св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулейкова І.Ю., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сагайдака Андрія Васильовича, на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 11 червня 2025 року, додаткове рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 04 серпня 2025 року, ухвалені в складі судді Хоменко Л.В., та постанову Чернігівського апеляційного суду від 17 грудня 2025 року, ухвалену в складі колегії суддів: Шараповової О.Л., Онищенко О. І., Скрипки А. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

1. У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права на земельну ділянку та зобов'язання вчинити дії.

2. Позов обґрунтовано тим, що він є власником земельної ділянки площею 0,2855 га, з кадастровим номером 7425581600:03:000:0019, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Суміжними землекористувачами його земельної ділянки є ОСОБА_3 , якому належить земельна ділянка з кадастровим номером 7425581600:03:000:00108, та ОСОБА_2 , якому належить земельна ділянка з кадастровим номером 7425581600:03:000:00109.

3. Зазначав, що відповідачі без узгодження з ним, у порушення норм чинного законодавства України, Державних будівельних норм України (далі - ДБН), правил добросусідства, облаштували частково на межі, а частково на його земельній ділянці об'єкти, зокрема: бетонну плиту, яка є частиною конструкції огорожі від сусідньої ділянки і накладається на земельну ділянку загального користування та частково перешкоджає доступ до огорожі земельної ділянки, належної позивачу; дерев'яний житловий будинок, який виступає на територію його земельної ділянки без врахування відстані відповідно до правил ДБН.

4. Збудовані вздовж межі його земельної ділянки сусідські будівлі, споруди та огорожі земельних ділянок, конструкції покриттів цих будівель та споруд, що належать відповідачам, за місцем розташування не відповідають положенням ДБН. Також було виявлено, що відсутня водостічна система з дахів споруд та будівлі відповідачів з боку його земельної ділянки; в напрямку водоймища з боку земельної ділянки ОСОБА_2 було перекрито доступ до води шляхом зміни рельєфу берегової лінії, що перешкоджає вільному проходу вздовж берегової лінії. Під час дощів вода, стікаючи з об'єктів, будівлі, споруд відповідачів, підтоплює його земельну ділянку. Добровільно усунути перешкоди позивачу відповідачі відмовляються.

5. Вказані у позові обставини у сукупності становлять перешкоди у здійсненні його права користування та розпорядження належним йому майном та повинні бути усунуті відповідачами.

6. Посилаючись на викладене та керуючись статтями 16, 91, 103-109, 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статтями 321, 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ОСОБА_1 просив суд:

1) визнати право на земельну ділянку, яка знаходиться на АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 7425581600:03:000:0019, площею 0,2855 га;

2) зобов'язати ОСОБА_2 як власника земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0109 припинити дії, що порушують його ( ОСОБА_1 ) право на земельну ділянку, що знаходиться на АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 7425581600:03:000:0019, площею 0,2855 га, у зв'язку з чим:

- звільнити частину земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0019 від частини фундаменту металевої споруди площею 0,06 кв. м, частини дерев'яної будівлі площею 4,86 кв. м, частини споруди (навісу), що примикає до огорожі земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0109, яка займає 7,33 кв. м, шляхом їх демонтажу (часткового розбирання) з наступним розміщенням їх на відстані 1 м від межі земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0019;

- огорожу земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0109 демонтувати та встановити на межі земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0109;

3) привести у відповідність з положенням пункту 3.25 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», пункту 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій» конструкцію покриття споруди (навісу) та шляхом зобов'язання виконати необхідні інженерно-технічні заходи, що запобігатимуть потраплянню атмосферних опадів з покрівель та карнизів споруди (навісу) на територію суміжної земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0019, а саме: змінити нахил конструкції покриття споруди (навісу) в бік земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0109 та виконати заходи з організації водовідведення атмосферних опадів з покрівлі споруди (навісу) на земельну ділянку з кадастровим номером 7425581600:03:000:0109;

4) привести у відповідність до положень пункту 3.25 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», пункту 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій» кам'яну будівлю на земельній ділянці з кадастровим номером 7425581600:03:000:0109 наступним чином:

- частину стіни будівлі перенести на відстань 1 м від межі земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0019;

- змінити нахил частини конструкції покриття кам'яної будівлі в бік земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0109 та виконати заходи з організації водовідведення атмосферних опадів з покрівлі будівлі на земельну ділянку з кадастровим номером 7425581600:03:000:0109;

5) привести у відповідність до положень пункту 3.25 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», пункту 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій» металеву споруду на земельній ділянці з кадастровим номером 7425581600:03:000:0109 наступним чином:

- перенести частину стіни та фундаменту металевої споруди на відстань 1 м від межі земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0019;

- змінити нахил частини конструкції покриття кам'яної будівлі в бік земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0109 та виконати заходи з організації водовідведення атмосферних опадів з покрівлі споруди на земельну ділянку з кадастровим номером 7425581600:03:000:0109;

6) виконати необхідні інженерно-технічні заходи, що запобігатимуть потраплянню атмосферних опадів з покрівлі та карнизів дерев'яного будинку (дерев'яної будівлі), розташованого частково на території ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0109, на територію суміжної земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0019 відповідно до положень пункту 3.25 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» та відповідно до пункту 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій», а саме: змінити нахил частини конструкції покриття дерев'яного будинку (дерев'яної будівлі) у бік земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0109 та виконати заходи з організації водовідведення атмосферних опадів з покрівлі дерев'яного будинку (дерев'яної будівлі) на земельну ділянку з кадастровим номером 7425581600:03:000:0109;

7) зобов'язати ОСОБА_3 як власника земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0108 припинити дії, що порушують право ОСОБА_1 на земельну ділянку, яка знаходиться на АДРЕСА_1 з кадастровим номером 7425581600:03:000:0019, площею 0,2855 га, у зв'язку з цим: звільнити частину земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0019 від огорожі земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0108, що займає 3,21 кв. м, шляхом демонтування та встановлення на межі земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0108; частини дерев'яної будівлі площею 3,14 кв. м, шляхом їх демонтування (часткового розбирання) з наступним розміщенням на земельній ділянці з кадастровим номером 7425581600:03:000:0108 на відстані 1 м від межі земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0019;

8) демонтувати бетонну конструкцію, що є фундаментною частиною конструкції огорожі земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0108, яка виступає на територію земель загального користування та частково перешкоджає доступу до огорожі земельної ділянки ОСОБА_4 , привести у відповідність до пункту 3.25 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», пункту 6.1.34 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій»;

9) привести у відповідність до положень пункту 3.25 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», пункту 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій» споруду, яка розташована впритул до огорожі земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0108, наступним чином:

- дерев'яну стіну споруди перенести на відстань 1 м від межі земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0019;

- змінити нахил конструкції покриття споруди в бік земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0108 та виконати заходи з організації водовідведення атмосферних опадів з покрівлі споруди на земельну ділянку з кадастровим номером 7425581600:03:000:0108;

- виконати необхідні інженерно-технічні заходи, що запобігатимуть потраплянню атмосферних опадів з покрівлі та карнизів дерев'яного будинку (дерев'яної будівлі), розташованого частково на території ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0108 на територію суміжної земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0019 відповідно до положень пункту 3.25 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» та пункту 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій», а саме: змінити нахил частини конструкції покриття дерев'яного будинку (дерев'яної будівлі) у бік земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0108 та виконати заходи з організації водовідведення атмосферних опадів з покрівлі дерев'яного будинку (дерев'яної будівлі) на земельну ділянку з кадастровим номером 7425581600:03:000:0108.

7. Ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 11 січня 2023 року, яку залишено без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року та постановою Верховного Суду від 19 лютого 2024 року (провадження № 61-3988св23), провадження у частині позовних вимог про зобов'язання ОСОБА_2 як власника земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0109, та ОСОБА_3 як власника земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0108 припинити дії, що порушують право ОСОБА_1 на земельну ділянку, що знаходиться на АДРЕСА_1 з кадастровим номером 7425581600:03:000:0019, площею 0,2855 га - закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки є таке, що набрало законної сили рішення суду в справі (№ 748/35/20) між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

8. Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 11 червня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права на земельну ділянку відмовлено.

9. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що обраний позивачем спосіб захисту - визнання права на земельну ділянку у розмірах, зазначених у правоустановлюючих документах, не призведе до ефективного захисту прав позивача, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити. При цьому суд застосував положення статті 41 Конституції України, статей 16, 316, 317, 319, 321, 328, 391, 392 ЦК України.

10. Що стосується позову в частині зобов'язання відповідачів вчинити дії, а саме припинити дії, що порушують право ОСОБА_1 на належну йому земельну ділянку, то позивач уже звертався до суду за захистом свого права з аналогічними вимогами. Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 29 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні частиною земельної ділянки відмовлено. Постановою Верховного Суду від 05 травня 2022 року рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 29 січня 2021 року і постанову Чернігівського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року залишено без змін.

11. Додатковим рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 04 серпня 2025 року заяви представника ОСОБА_2 - адвоката Лутай Н. М., та представника ОСОБА_3 - адвоката Матвійчук А. С., про ухвалення додаткового судового рішення задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 у рахунок понесених витрат на правову (правничу) допомогу 45 000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у рахунок понесених витрат на правову (правничу) допомогу 45 000 грн.

12. Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що представники відповідачів звернулися із заявами про ухвалення додаткового рішення в межах процесуального строку, визначеного частиною восьмої статті 141 ЦПК України.

13. Представники відповідачів надали суду договори про надання правової (професійної правничої) допомоги, укладені відповідачами з АО «ЛІГАЛ АЙК'Ю ГРУП», на виконання яких ОСОБА_3 та ОСОБА_2 сплатили 56 300 грн кожний, що підтверджується рахунками на оплату та платіжними інструкціями, а також акти надання послуг.

14. Однак, з указаних сум підлягають вирахуванню заявлені відповідачами витрати на правову допомогу за розгляд справи в апеляційному та касаційному суді щодо оскарження позивачем процесуальних ухвал місцевого суду, питання про стягнення яких вирішено апеляційним та касаційним судом у розмірі 9 200 грн та 5 750 грн відповідно.

15. Зважаючи на характер виконаної представниками відповідачів роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, місцевий суд вважав, що заявлені відповідачами витрати на професійну правничу допомогу, за вирахуванням витрат, вирішених судом апеляційної та касаційної інстанцій, підлягають обрахуванню, виходячи з 51 350 грн (56300 - 9 200 - 5 750), та є частково обґрунтованими у розмірі 45 000 грн на кожного відповідача. При застосуванні статей 133, 137, 141 ЦПК України суд керувався у тому числі релевантною практикою Верховного Суду.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

16. Постановою Чернігівського апеляційного суду від 17 грудня 2025 року апеляційні скарги ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 11 червня 2025 року та додаткове рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 04 серпня 2025 року залишено без змін.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

17. Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що обраний позивачем спосіб захисту - визнання права на земельну ділянку у розмірах, зазначених у правоустановлюючих документах, не призведе до ефективного захисту прав позивача.

18. Також апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення заяв відповідачів про ухвалення додаткового рішення суду згідно зі статтею 270 ЦПК України та часткове стягнення з позивача на користь відповідачів витрат на правову допомогу.

19. Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 ОСОБА_2 просив стягнути з нього на свою користь витрати на правничу допомогу при розгляді справи в апеляційному суді в сумі 25 300 грн, понесення яких підтверджується договором про надання правової (професійної/правничої) допомоги, платіжною інструкцією та копією акту надання послуг.

20. З урахуванням принципів розумності та справедливості, апеляційний суд вважав, що у відшкодування витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 слід стягнути 10 000 грн.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

21. 12 січня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Сагайдак А. В., подав до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» касаційну скаргу на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 11 червня 2025 року, додаткове рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 04 серпня 2025 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 17 грудня 2025 року.

22. Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано з Чернігівського районного суду Чернігівської області цивільну справу № 748/1993/22.

23. 10 лютого 2026 року матеріали цивільної справи № 748/1993/22 надійшли до Верховного Суду.

24. Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2026 року справу призначено до судового розгляду у складі колегії із п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

25. У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Сагайдак А. В., просить рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 11 червня 2025 року, додаткове рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 04 серпня 2025 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 17 грудня 2025 року скасувати, ухвалити нову постанову про задоволення його позову, вирішити питання про розподіл судових витрат.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

26. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від: 13 березня 2018 року у справі № 910/23346/16, 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, 13 липня 2022 року у справі № 645/6151/15-ц, 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22, 12 червня 2024 року у справі № 756/11081/20; постановах Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від: 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, 14 жовтня 2019 року у справі № 910/6642/18; у постановах Верховного Суду від: 16 травня 2018 у справі № 810/739/15, 12 вересня 2018 року у справі № 810/4749/15, 20 листопада 2018 року у справі № 910/23210/17, 04 грудня 2018 року у справі № 911/3386/17, 11 грудня 2018 року у справі № 910/2170/18, 31 січня 2019 року у справі № 127/13957/16-ц, 07 жовтня 2020 року у справі № 705/3876/18, 18 березня 2021 року у справі № 910/15621/19, 28 квітня 2021 року у справі № 910/12591, 14 грудня 2021 року у справі № 573/2336/19, 24 січня 2022 року у справі № 911/2737/17, 25 квітня 2024 року у справі № 927/977/23, 22 травня 2024 року у справі № 128/285/18, 01 липня 2024 року у справі № 908/1884/23, 03 липня 2024 року у справі № 759/17146/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

27. Також вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

28. Крім того, заявник указує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

29. Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд не надав жодної відповіді на істотні доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 .

30. Після закриття 11 січня 2023 року провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України в частині позовних вимог про зобов'язання відповідачів припинити дії, що порушують право ОСОБА_1 на земельну ділянку, апеляційний суд помилково послався в оскаржуваній постанові на статтю 391 ЦК України (яка не стосується визнання права власності).

31. Безпідставно відмовивши ОСОБА_1 у призначенні судової експертизи, суди попередніх інстанцій порушили вимоги частини першої статті 18 ЦПК України, пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що є однією із важливих складових принципу правової визначеності, а також права на справедливий суд.

32. Також судами не дотримано норми частини четвертої статті 82 ЦПК України, оскільки у постанові Верховного Суду від 05 травня 2022 року у справі № 748/35/20 вказано на необхідність проведення у визначеному законодавством порядку експертного дослідження, яке б дало вичерпні та обґрунтовані відповіді на питання, що стосуються предмета позовних вимог ОСОБА_1 у спорі з відповідачами ( ОСОБА_2 і ОСОБА_3 ).

33. Констатувавши те, що задоволення вимоги ОСОБА_1 про визнання права на земельну ділянку у розмірах, зазначених у правоустановлюючих документах, не приведе до ефективного захисту прав позивача, суди протиправно обмежили та порушили право ОСОБА_1 на судовий захист.

34. Вирішуючи питання про відшкодування позивачем судових витрат, понесених відповідачами на професійну правничу допомогу, Чернігівський апеляційний суд не врахував обставини мобілізації ОСОБА_1 до Збройних Сил України, отримання ним в період проходження військової служби захворювання, встановлення йому в 2025 році інвалідності ІІІ групи, а також розмір посадового окладу ОСОБА_1 (3 000 грн/міс) і середній розмір додаткового грошового забезпечення головного сержанта ОСОБА_1 із серпня 2024 року до жовтня 2025 року (18 374,65 грн).

35. Виконуючи судові рішення в частині розподілу судових витрат, понесених відповідачами, ОСОБА_1 сплатив на їх користь 100 000 грн, тобто істотну частину свого майже піврічного грошового забезпечення військовослужбовця, що вказує на очевидну несправедливість та недотримання судом критеріїв врахування фінансового стану всіх сторін у справі.

36. Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

37. ОСОБА_1 письмово заперечив в суді першої інстанції проти розгляду та задоволення судом заяв представників відповідачів від 16 червня 2025 року, зазначивши, що в укладених між Адвокатським об'єднанням «ЛІГАЛ АЙК'Ю ГРУП» та ОСОБА_3 договорі № 24/10/22 від 24 жовтня 2022 року, а також договорі № 08/11/22/6 від 08 листопада 2022 року, укладеному тим же АО з ОСОБА_2 , вичерпний перелік повноважень представників не містить права адвокатів на вчинення такої процесуальної дії, як підписання заяви про стягнення з позивача судових витрат у справі № 748/1993/22.

38. Суди не застосували до спірних правовідносин положення частини четвертої статті 183 ЦПК України, за змістом якої суд, встановивши, що письмові заяви не підписані відповідачами (а підписані особами, які не мають права представляти відповідні інтереси відповідачів) подано без додержання вимог частини другої статті 183 ЦПК України, повертає її заявникам без розгляду.

39. Долучені до заяв від 23 червня 2025 року: додаткова угода №1 від 24 жовтня 2023 року та додаткова угода № 2 від 24 жовтня 2024 року, як і додаткова угода № 1 від 08 листопада 2023 року та додаткова угода № 2 від 08 листопада 2024 року, - не були подані у встановлений законом або судом строк, а тому не повинні були прийматися судом до розгляду.

40. Визначаючи обсяг юридичної та технічної роботи, суд ураховує, чи змінювалася правова позиція сторін у справі судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини.

41. Адвокати Адвокатського об'єднання «ЛІГАЛ АЙК'Ю ГРУП» Матвійчук А. С. і Лутай Н. М. мали тотожну та незмінну правову позицію для відповідачів у судах, подавали фактично ідентичні відзиви у справі на всіх етапах її розгляду, а тому потреба в окремому вивченні додаткових джерел права та законодавства, що регулює спірні правовідносини, відсутня.

42. Чернігівський апеляційний суд при вирішенні питання про розподіл судових витрат у справі помилково не врахував: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; необґрунтованість та непропорційність цих витрат до предмета спору, фінансовий стан позивача.

43. Згідно з підпунктом 1 частини другої статті 141 та частини першої статті 444 ЦПК України Верховний Суд вправі вирішити питання про поворот виконання додаткового рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 04 серпня 2025 року та постанови Чернігівського апеляційного суду від 17 грудня 2025 року, скасувавши ці судові рішення (визнавши їх нечинними), задовольнивши позов ОСОБА_1 у справі.

Доводи інших учасників справи

44. У відзиві на касаційну скаргу, поданому до Верховного Суду 12 лютого 2026 року, представник ОСОБА_2 - адвокат Лутай Н. М., заперечує проти доводів представника ОСОБА_1 - адвоката Сагайдака А. В., просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 11 червня 2025 року, додаткове рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 04 серпня 2025 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 17 грудня 2025 року - без змін.

45. Відзив мотивовано тим, що проаналізувавши обґрунтування порушеного права позивача, наведені у позові, апеляційній та касаційній скаргах доводи, можна дійти висновку, що між сторонами виникли правовідносини із захисту права власності, передбачені статтями 376, 391 ЦК України, а не визнання права, передбачене статтею 392 ЦК України, як помилково зазначає представник позивача.

46. Як у відзиві на позовну заяву, так і під час судового розгляду справи у суді першої інстанції, ОСОБА_2 наголошував на тому, що визнає право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 7425581600:03:000:0019, в розмірах площі 0,2855 га, як зазначено у документах, що посвідчують право власності на землю, при цьому позов ОСОБА_2 не визнавав, оскільки вважає його безпідставним.

47. Разом з цим враховуючи, що обґрунтування сторони позивача зводиться до обставин забудови належної йому на праві власності земельної ділянки ОСОБА_2 , належним способом захисту порушеного права ОСОБА_1 є негаторний позов (усунення перешкод у користуванні майном), а не визнання права.

48. ОСОБА_1 неодноразово звертався до суду з негаторним позовом, проте вводить суд в оману щодо позбавлення його судами попередніх інстанцій права на справедливий судовий захист.

49. Позивач помилково ототожнює поняття «визнання права» та «визнання позову».

50. Стороною позивача не було подано до суду першої та апеляційної інстанцій відповідного клопотання з обґрунтуванням недотримання ОСОБА_2 вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, та не було подано доказів, які стороною позивача додано до касаційної скарги.

51. Крім того, у відзиві на касаційну скаргу представником ОСОБА_2 зазначено, що орієнтовний розрахунок судових витрат, які відповідачем понесено у зв'язку із касаційним розглядом справи, становить 16 100 грн витрат на професійну правничу допомогу відповідно до договору про надання правової (професійної правничої) допомоги від 04 лютого 2026 року № 04/02/26/1, рахунку на оплату від 04 лютого 2026 року № 21, платіжної інструкції №@2PL.1.516750389 від 04 лютого 2026 року, акт наданих послуг № 9 від 12 лютого 2026 року.

52. 03 березня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Сагайдак А. В., подав до Верховного Суду відповідь на відзив представника ОСОБА_2 - адвоката Лутай Н. М., на касаційну скаргу, у якому надав пояснення наведеним представником відповідача запереченням, мотивувавши наступним.

53. Самовільні дії відповідачів, зокрема ОСОБА_2 на частині земльної ділянки позивача вказують на те, що наявність в ОСОБА_1 визначеного суб'єктивного права піддається сумніву, заперечується цією особою, є реальна загроза подальших подібних дій відповідача.

54. Розподіл судових витрат у справі судами здійснено неправильно.

55. Зазначений представником ОСОБА_2 орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, які останній поніс у зв'язку із касаційним розглядом справи у розмірі 16 100 грн, позивач вважає неспівмірним з огляду на складність справи та вчинені представником дії. Стороною відповідача не доведено дійсності та необхідності таких витрат, а також не обґрунтовано критерію розумності їхнього загального розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

56. ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,2855 га в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7425581600:03:000:0019, згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки (для ведення особистого селянського господарства) від 10 червня 2015 року, укладеним з ОСОБА_6 , зареєстрованим під №1271, що також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухому майно про реєстрацію права власності № 42176998 від 12 серпня 2015 року.

57. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є суміжними землекористувачами.

58. Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 29 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року та постановою Верховного Суду від 05 травня 2022 року у справі № 748/35/20-ц (провадження № 61-14776св21) в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні частиною земельної ділянки відмовлено.

59. У вказаній справі встановлено, що згідно з копією збірного кадастрового плану земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0019, площею 0,2855 га, її цільове призначення -для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), адреса: АДРЕСА_1 , схематично зображена земельна ділянка із зазначенням довжин ліній та дирекцій них кутів, координат, меж земельної ділянки згідно бази ДЗК, забору (огорожі) по факту (на місцевості) та забудови в межах земельної ділянки.

60. 10 червня 2015 року ОСОБА_6 (продавець) та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 (покупці) уклали нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, зареєстрований в реєстрі за № 1258, відповідно до якого на умовах, передбачених договором, продавець передала, а покупці прийняли в рівних частинах, ідеально по 1/2 частці кожний, належний продавцю житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за АДРЕСА_1 .

61. Житловий будинок дерев'яний, позначений на плані літ. «А-1», має 46,7 кв. м, загальної площі, 28,0 кв. м житлової площі, з господарських будівель та споруд є: сарай «Б-1» дерев'яний, льох «В-1» цегляний, ворота «1» дощаті.

62. Житловий будинок розташований, на земельній ділянці, площею 0,2496 га, кадастровий № 7425581600:03:000:0018, яка відчужується одночасно з посвідченням цього договору (пункт 1.1 договору).

63. Предмет договору належить продавцю на праві власності на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 28 листопада 2009 року Завалієвою В. В., державним нотаріусом Чернігівської районної державної нотаріальної контори, за реєстровим № 1-5392. Право власності зареєстроване в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 12 грудня 2009 року за реєстраційним № 28728691, що підтверджується Витягом про реєстрацію прав власності на нерухоме майно № 24767246, виданим 12 грудня 2009 року Комунальним підприємством «Чернігівське районне бюро технічної інвентаризації» Чернігівської районної ради Чернігівської області (пункт 1.2 договору).

64. Предмет договору є особистою приватною власністю продавця, так як набутий ним у спадок (пункт 1.6 договору).

65. 10 червня 2015 року ОСОБА_6 (продавець) та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 (покупці) уклали нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки, зареєстрований в реєстрі за № 1259, за умовами якого покупці придбали у власність належну продавцю земельну ділянку, площею 0,2496 га у межах згідно з планом надану для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7425581600:03:000:0018, у власність яких перейшло по 1/2 частці в праві власності на земельну ділянку кожному. На земельній ділянці розташований житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який відчужується одночасно з земельною ділянкою за договором купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, посвідчений 10 червня 2015 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Денисенко О. В. за реєстровим № 1258 (пункт 1.1 договору).

66. Земельна ділянка, що відчужується, належить продавцю на праві власності на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 28 листопада 2009 року державним нотаріусом Чернігівської районної державної нотаріальної контори Завалієвою В. В. за реєстровим № 1-5395 та державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 880925, виданого Дніпровською сільською радою Чернігівського району Чернігівської області на підставі рішення 7 сесії 5 скликання Дніпровської сільської ради від 11 липня 2007 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договір оренди землі за № 010883900049, на якому є відмітка про перехід права власності до продавця, зареєстрованого у поземельній книзі 15 січня 2010 року Головним управлінням Держкомзему у Чернігівському районі Чернігівської області за реєстровим № 839030000018001 (пункт 1.2 договору).

67. Склад земельних угідь зазначено у Витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку згідно експлікації земельних угідь: рілля 0,1988 га, прибудинкова територія 0,0459 га, капітальна 0,0049 га (пункт 1.4 договору).

68. У подальшому, на замовлення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, загальною площею 0,2496 га для формування окремих земельних ділянок площею 0,1248 га та площею 0,1248 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (прибудинкова територія) в АДРЕСА_1 на території Дніпровської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області. У результаті поділу вказаної земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0018 було утворено дві земельні ділянки, яким присвоєно кадастрові номери - 7425581600:03:000:0108 та 7425581600:03:000:0109.

69. За ОСОБА_3 зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер 7425581600:03:000:0108, площею 0,1248 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, за адресою: АДРЕСА_1 , на його замовлення виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

70. За ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер 7425581600:03:000:0109, площею 0,1248 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, за адресою: АДРЕСА_1 .

71. Згідно з актом про встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) та погодження зовнішніх меж земельної ділянки від 03 липня 2015 року суміжними землекористувачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ніяких претензій при встановленні меж земельної ділянки не виявлено, про що здійснено особисті підписи кожним землекористувачем.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

72. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

73. Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

74. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

75. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Сагайдака А. В., підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

76. Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Щодо вирішення спору по суті

77. Предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога про визнання права позивача на земельну ділянку, яка знаходиться на АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 7425581600:03:000:0019, площею 0,2855 га.

78. У статті 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

79. У статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованого Законом України від 17 липня 1997року, зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

80. За статтею 6 Конвенції визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - право на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

81. У статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

82. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18)).

83. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

84. Тлумачення змісту зазначених норм права свідчить, що цивільні права та інтереси захищаються у такий спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного, не визнаного або оспорюваного права чи інтересу позивача.

Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

85. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

86. Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

87. Притаманний цивільному процесу принцип диспозитивності покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

88. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову. Тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

89. Таким чином, суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

90. Загальний перелік способів захисту цивільного права та інтересів визначений у статті 16 ЦК України, в якій зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

91. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження

№ 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19), від 06 квітня 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження

№ 12-84гс20) та інших).

92. Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.

93. Застосування судом того чи іншого способу захисту повинно призводити до відновлення порушеного права позивача.

94. Під час розгляду справи суд має з'ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Проте, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, але є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір, у свою чергу, не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

95. Верховний Суд зауважує, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункт 4 частини п'ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов'язку пов'язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80, 81, 83), від 01 липня 2021 року у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 01 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36)).

96. Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц (провадження № 14-545цс19), від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 (провадження № 12-61гс21)).

97. Відмова у задоволенні позову через обрання неефективного (неналежного) способу захисту не позбавляє позивача права заявити належний позов до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19)).

98. ЦК України виокремлює серед способів захисту речових прав, зокрема, такі: витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387), усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391), визнання права власності (стаття 392), відшкодування матеріальної і моральної шкоди (статті 1166, 1167, 1173).

99. Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

100. Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

101. Позови про визнання права власності, що пред'явлені на підставі статті 392 ЦК України, пов'язані з невизначеністю відносин права власності позивача щодо свого майна.

102. З урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК України власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

103. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, зокрема, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами.

104. Позивачем у позові про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб. Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин (пункт 97 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 645/6151/15-ц).

105. За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

106. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

107. Належними є докази, що містять інформацію щодо предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частини перша, третя статті 77, частина друга статті 78 ЦПК України).

108. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

109. Системний аналіз наведених процесуальних норм дозволяє дійти висновку, що кожна сторона зобов'язана вжити заходів та надати докази на підтвердження тієї обставини, на яку вона посилається як на підставу для задоволення вимоги чи навпаки на заперечення існування такі обставини, а суд, виходячи з наданих сторонами доказів здійснює їх оцінку.

110. Звертаючись до суду з указаним позовом про визнання права на земельну ділянку відповідно до статті 392 ЦК України, позивач зазначав, що відповідачі, як власники суміжних земельних ділянок, не визнають його право на земельну ділянку в межах розмірів та площі, які зазначені у правоустановлюючих документах, оскільки частина огорожі та будівель, що належать відповідачам, частково знаходяться безпосередньо на межі суміжних земельних ділянок, а частково - на земельній ділянці позивача, а тому просить суд визнати його право на земельну ділянку у розмірах, що зазначені у правоустановлюючих документах.

111. Суди попередніх інстанцій встановили, що право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,2855 га в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7425581600:03:000:0019 посвідчується договором купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер 7425581600:03:000:0019 від 10 червня 2015 року, зареєстрованим під №1271, а також витягом з Державного реєстру речових прав на нерухому майно про реєстрацію права власності №42176998 від 12.08.2015.

112. Доказів того, що це майно вибуло з власності (володіння) позивача або не визнається відповідачами, - позивач суду не надав та матеріали справи таких доказів не містять.

113. У справі, що переглядається в касаційному порядку, протягом усього строку її розгляду відповідачі не заперечували право власності позивача на його земельну ділянку, однак вказували, що виходячи із зазначених позивачем підстав - забудови відповідачами належної йому на праві власності земельної ділянки, належним способом захисту порушеного права ОСОБА_1 є позов про усунення перешкод у користуванні майном згідно зі статтею 391 ЦК України.

114. Надавши оцінку правовим підставам позову і встановивши, що право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,2855 га в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7425581600:03:000:0019, є дійсним, підтверджується правоустановлюючими документами та не заперечується відповідачами, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що визнання у судовому порядку за позивачем права власності на вказану земельну ділянку у розмірах, зазначених у правоустановлюючих документах, не приведе до ефективного захисту прав позивача.

115. Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

116. Доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

117. Відмова у позові на тій підставі, що позивач обрав неефективний спосіб захисту, відповідає з вимогами закону, а тому не може розглядатися як така, що вказує на порушення судом права позивача на судовий захист та на справедливий суд.

118. Верховний Суд відхиляє також доводи касаційної скарги про безпідставність та неправомірність відмови ОСОБА_1 у призначенні судової експертизи.

119. Як зазначає сторона позивача у касаційній скарзі, у постанові Верховного Суду від 05 травня 2022 року у справі № 748/35/20 вказано на необхідність проведення у визначеному законодавством порядку експертного дослідження, яке дало б вичерпні та обґрунтовані відповіді на питання, що стосуються предмета позовних вимог ОСОБА_1 у спорі з відповідачами відносно належної позивачу земельної ділянки.

120. Предметом спору у справі № 748/35/20були вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні частиною земельної ділянки, які за предметом, підставами та змістом є аналогічними тим, що були пред'явлені ОСОБА_1 у справі, що переглядається у касаційному порядку, однак провадження за якими закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки є таке, що набрало законної сили рішення суду в справі (№ 748/35/20) між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

121. Відповідно до частини першої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

122. Призначення у справі судової експертизи зумовлене необхідністю встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення спору по суті.

123. У справі, що переглядається, питання про призначення комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи позивачем порушувалосясаме в контексті вимог про усунення перешкод у користуванні частиною земельної ділянки, що підтверджується матеріалами справи, зокрема заявою про зміну предмета та підстав позову, яку судом залишено без розгляду.

124. Враховуючи, що у межах розгляду справи за вимогою про визнання за позивачем права власності на земельну ділянку у розмірах, зазначених у правоустановлюючих документах, встановлення експертом обставин вчинення відповідачами перешкод позивачу у користуванні належною йому земельною ділянкою не є необхідним для встановлення правомірності заявлених позовних вимог, всебічного, повного та об'єктивного розгляду спору, то суд обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання.

125. Верховний Суд відхиляє також доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, не надавши жодної відповіді на істотні доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 .

126. Суд першої інстанції доволі аргументовано виклав в судовому рішенні позиції сторін у справі, предмет та підставу позову і надав відповіді на всі істотні доводи позову, які є важливими з огляду на заявлені позовні вимоги.

127. Переглядаючи справу у апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції, на виконання вимог пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 265, 382 ЦПК України, виклав та проаналізував зміст вимог апеляційної скарги, узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи, зазначив встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини належності позивачу земельної ділянки, з огляду на що погодився з висновками місцевого суду щодо відсутності підстав для задоволення позову.

128. Верховний суд відхиляє доводи касаційної скарги щодо неврахування судами правових висновків Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду, оскільки суди вірно врахували правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо обрання учасником справи належного способу захисту своїх прав.

129. Доводи касаційної скарги не спростовують встановлені судами обставини та переважно зводяться до необхідності переоцінки доказів, які були предметом дослідження судів попередніх інстанцій.

130. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) вказано, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

131. Суди правильно застосували норми матеріального та не допустили порушень норм процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржених судових рішень.

132. Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Щодо оскарження додаткового рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 04 серпня 2025 року та постанови Чернігівського апеляційного суду від 17 грудня 2025 року (в частині судових витрат)

133. Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якої надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

134. Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року

№ 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

135. Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

136. Статтею 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

137. Згідно з частинами першою-п'ятою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

138. Відповідно до частин першої-третьої, восьмої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

139. У пункті 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

140. Згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

141. Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

142. Згідно з правовими висновками, викладеними в додаткових постановах Верховного Суду від 16 червня 2022 року у справі № 873/244/21, від 19 липня 2022 року у справі № 910/6807/21, від 16 березня 2023 року у справі № 927/153/22, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

143. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18) зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування в справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

144. Суд першої інстанції ухвалив рішення у справі, що переглядається, 11 червня 2025 року. Тому, звернувшись із заявами про ухвалення додаткового рішення 16 червня 2025 року, представники відповідачів дотримались визначеного частиною восьмою статті 141 ЦПК України строку на подання доказів на підтвердження розміру витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги.

145. З огляду на це, колегія суддів відхиляє аргументи позивача про необхідність залишення без розгляду вказаних заяв у зв'язку з пропуском процесуального строку. Крім того, представники відповідачів під час судових дебатів заявили про надання доказів щодо витрат на правову допомогу, а у процесі розгляду справи у відзивах на позов, на апеляційні та касаційні скарги позивача, заявах про ухвалення додаткових рішень - порушували питання про стягнення з позивача судових витрат на професійну правничу допомогу, зазначаючи при цьому попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат.

146. На підтвердження надання правової допомоги Марченку О. В. і розміру витрат на правову допомогу, понесених відповідачем у зв'язку з розглядом цієї справи в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, його адвокат Матвійчук А. С. надала суду:

- копію договору №24/12/24/1 про надання правової (професійної правничої) допомоги від 24 грудня 2024 року, за яким вартість послуг (складання та подання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського районного суду Чернігівської області від 20 листопада 2024 року про відмову у прийнятті та повернення заяви про зміну позовних вимог у справі № 748/1993/22) складає 5 500,00 грн (а. с. 10-11, т. 6), рахунок на оплату № 321 від 24 грудня 2024 року (а. с. 11 зворот, т. 6), платіжну інструкцію №@PL664135 від 24 грудня 2024 року (а. с. 12, т. 6), копію акту надання послуг № 267 від 25 грудня 2024 року (а. с. 12, зворот, т. 6);

- копію договору № 20/04/23/1 про надання правової (професійної правничої) допомоги від 20 квітня 2023 року, за яким вартість послуг (складання та подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу про закриття провадження від 11 січня 2023 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року у справі № 748/1993/22) складає 5 750,00 грн (а. с. 13-14, т. 6), рахунок на оплату № 71 від 20 квітня 2023 року (а. с. 14 зворот, т.6), копію квитанції від 21 квітня 2023 року (а. с. 15, т.6), копію акта надання послуг № 74 від 01 квітня 2023 року (а. с. 15 зворот т. 6);

- копію договору № 06/02/23/4 про надання правової (професійної правничої) допомоги від 06 лютого 2023 року, за яким вартість послуг (складання та подання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу про закриття провадження від 11 січня 2023 року у справі, участь у судових засіданнях (в тому числі в режимі відеоконференції)) складає 9 200,00 грн (а. с. 16-17, т. 6), рахунок на оплату № 16 від 06 лютого 2023 року (а. с. 17, зворот, т. 6), копію квитанції від 07 лютого 2023 року (а. с. 18, т. 6), копію акту надання послуг № 26 від 28 лютого 2023 року (а. с. 18, зворот, т. 6);

- копію договору № 01/04/24/2 про надання правової (професійної правничої) допомоги від 01 квітня 2024 року, за яким вартість послуг (складання та подання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського районного суду Чернігівської області від 14 березня 2024 року про повернення позовної заяви) складає 7 000,00 грн (а. с.19-20, т. 6), рахунок на оплату № 76 від 01 квітня 2024 року (а. с. 20, зворот, т. 6), копію квитанції від 02 квітня 2024 року (а. с. 21, т. 6), копію акту надання послуг № 61 від 05 квітня 2024 року (а. с. 21, зворот, т. 6);

- копію договору № 19/06/24/1 про надання правової (професійної правничої) допомоги від 19 червня 2024 року, за яким вартість послуг (складання та подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського районного суду Чернігівської області від 14 березня 2024 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 23 квітня 2024 року) складає 7 000,00 грн (а. с. 22-23, т. 6), рахунок на оплату № 148 від 19 червня 2024 року (а. с. 23, зворот, т. 6), копію квитанції від 25 червня 2024 року (а. с. 24, т. 6), копію акта надання послуг № 120 від 28 червня 2024 року (а. с. 24, зворот, т. 6);

- копію Договору № 24/10/22 про надання правової (професійної правничої) допомоги від 24 жовтня 2022 року, за яким вартість послуг (надання усних юридичних консультацій, складання та подання відзиву на позовну заяву у справі № 748/1993/22, участь у судових засіданнях (в тому числі в режимі відеоконференції)) складає 21 850,00 грн (а. с. 25-26, т. 6), рахунок на оплату № 111 від 24 жовтня 2022 року (а. с. 26, зворот, т. 6), копію квитанції від 27 жовтня 2022 року (а. с. 27, т. 6), копію акта надання послуг № 137 від 11 червня 2025 року (а. с. 27, зворот, т. 6).

147. На підтвердження надання правової допомоги ОСОБА_2 його адвокат Лутай Н. М. надав суду:

- копію договору № 24/12/24 про надання правової (професійної правничої) допомоги від 24 грудня 2024 року, за яким вартість послуг (складання та подання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського районного суду Чернігівської області від 20 листопада 2024 року про відмову у прийнятті та повернення заяви про зміну позовних вимог у справі № 748/1993/22) складає 5 500,00 грн (а. с. 38-39, т. 6), рахунок на оплату № 322 від 24 грудня 2024 року (а. с. 39, зворот, т. 6), платіжну інструкцію №@2PL399937 від 25 грудня 2024 року (а. с. 40 т. 6), копію акта надання послуг № 268 від 25 грудня 2024 року (а. с. 40, зворот, т. 6);

- копію договору № 20/04/23/2 про надання правової (професійної правничої) допомоги від 20 квітня 2023 року, за яким вартість послуг (складання та подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського районного суду Чернігівської області від 11 січня 2023 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року у справі № 748/1993/22) складає 5 750,00 грн (а. с. 41-42, т. 6), рахунок на оплату № 72 від 20 квітня 2023 року (а. с. 43, т. 6), копію квитанції від 21 квітня 2023 року (а. с. 42, зворот, т. 6), копію акта надання послуг № 73 від 01 травня 2023 року (а. с. 43 зворот, т. 6);

- копію договору № 19/06/24/2 про надання правової (професійної правничої) допомоги від 19 червня 2024 року, за яким вартість послуг складання та подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського районного суду Чернігівської області від 14 березня 2024 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 23 квітня 2024 року) складає 7 000,00 грн (а. с. 44-45, т. 6), рахунок на оплату № 149 від 19 червня 2024 року (а. с. 45, зворот, т. 6), копію квитанції від 25 червня 2024 року (а. с. 46, т. 6), копію акта надання послуг №121 від 28 червня 2024 року (а. с. 46, зворот, т. 6);

- копію Договору № 08/11/22/6 про надання правової (професійної правничої) допомоги від 08 листопада 2022 року, за яким вартість послуг (надання усних юридичних консультацій, складання та подання відзиву на позовну заяву у справі № 748/1993/22, участь у судових засіданнях (в тому числі в режимі відеоконференції)) складає 21 850,00 грн (а. с. 47-48, т. 6), рахунок на оплату № 112 від 08 листопада 2022 року (а. с. 48, зворот, т. 6), копію квитанції від 08 листопада 2022 року (а. с. 49, т. 6), копію акта надання послуг № 138 від 11 червня 2025 року (а. с. 49, зворот, т. 6);

- копію договору № 01/04/24/3 про надання правової (професійної правничої) допомоги від 01 квітня 2024 року, за яким вартість послуг (складання та подання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського районного суду Чернігівської області від 14 березня 2024 року про повернення позовної заяви) складає 7 000,00 грн (а. с. 50-51, т. 6), рахунок на оплату № 75 від 01 квітня 2024 року (а. с. 51, зворот, т. 6), копію квитанції від 02 квітня 2024 року (а. с. 52, т. 6), копію акта надання послуг № 60 від 05 квітня 2024 року (а. с. 52, зворот, т. 6);

- копію договору № 06/02/23/3 про надання правової (професійної правничої) допомоги від 06 лютого 2023 року, за яким вартість послуг (складання та подання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу про закриття провадження від 11 січня 2023 року у справі, участь у судових засіданнях (в тому числі в режимі відеоконференції)) складає 9 200,00 грн (а. с. 53-54, т. 6), рахунок на оплату № 15 від 06 лютого 2023 року (а. с. 54, зворот, т. 6), копію квитанції від 07 лютого 2023 року (а. с. 55, т. 6), копію акта надання послуг № 27 від 28 лютого 2023 року (а. с. 55, зворот, т. 6).

148. Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції правильно виходив із того, що витрати відповідачів, понесені на правничу допомогу, підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають розподілу за правилами, установленими статтею 141 ЦПК України.

149. Разом із тим, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції, підтриманим судом апеляційної інстанції, щодо розміру таких витрат, які підлягають стягненню з позивача (по 45 000 грн на кожного).

150. Вираховуючи із загальної суми понесених відповідачами витрат на правову допомогу (по 56 300 грн) заявлені ними витрати за розгляд справи в судах апеляційної на касаційної інстанцій, питання про стягнення яких вже було вирішено цими судами (9 200 грн та 5 750 грн) та які не підлягають повторному відшкодуванню, суд першої інстанції помилково визначив розмір судових витрат, питання про стягнення яких підлягало вирішенню на користь кожного відповідача - 51 350 грн, тоді як правильним є 41 350 грн (оскільки 56300 - 9 200 - 5 750 = 41 350 грн)).

151. Така сума (41 350 грн) є значно меншою навіть за остаточно визначений судом першої інстанції розмір витрат на правничу допомогу, який стягнуто з позивача на кожного з відповідачів (по 45 000 грн), з урахуванням характеру виконаної адвокатами роботи, принципів співмірності та розумності судових витрат, критеріїв реальності адвокатських витрат, а також розумності їх розміру, а тому (така сума) підлягає перегляду.

152. Крім цього, з указаного вище вбачається, що місцевий суд врахував доводи позивача, викладені у відповіді на кожну заяву представників відповідачів, щодо неспівмірності понесених ними витрат на правничу допомогу з огляду на складність справи та вчинені представниками дії, недоведеність дійсності та необхідності таких витрат, а також необґрунтованості критерію розумності їхнього загального розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

153. Натомість, суд апеляційної інстанції безпідставно виходив з того, що під час ухвалення додаткового рішення судом першої інстанції позивач не заявляв про зменшення витрат на правничу допомогу. Заявлені позивачем клопотання про залишення заяв представників Матвійчук А. С. та Лутай Н. М. без розгляду містять заперечення щодо визначених до стягнення сум судових витрат із зазначення підстав такої незгоди, зокрема завищеного розміру витрат, відсутності детального обрахунку вартості окремих послуг тощо.

154. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зроблено висновок, що «саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності».

155. Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

156. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2022 року у справі № 757/36628/16-ц.

157. З урахуванням викладеного, вимог частин п'ятої, шостої статті 137 ЦПК України, колегія суддів вважає, що відшкодування витрат на правову допомогу, отриману відповідачами, слід зменшити. Верховний Суд дійшов висновку про доведеність відповідачами понесених витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанціях у розмірі по 15 000 грн кожному, їх співмірність складності справи та виконаною адвокатами роботи.

158. Ураховуючи наведене, додаткове рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 04 серпня 2025 року та постанова Чернігівського апеляційного суду від 17 грудня 2025 року підлягає зміні в частині розміру стягнутих із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у порядку розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, а саме зменшенню з 45 000 грн до 15 000 грн на кожного відповідача.

159. В частині стягнення апеляційним судом з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 10 000,00 грн в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, касаційна скарга не містить доводів, які б указували на заперечення позивача проти такої суми, її неспівмірність наданим послугам тощо, а тому колегія суддів погоджується з вирішенням питання про розподіл судом судових витрат у такому вигляді.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

160. Відповідно статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

161. Відповідно до частин першої та четвертої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

162. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сагайдака А. В., задовольнити частково, рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 11 червня 2025 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 17 грудня 2025 року (в частині вирішення спору, а саме відмови у позові) - залишити без змін, а додаткове рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 04 серпня 2025 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 17 грудня 2025 року (в частині судових витрат) - змінити, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн кожному замість 45 000 грн, а у решті - без змін.

Щодо судових витрат, понесених відповідачем ОСОБА_2 під час розгляду справи у Верховному Суді

163. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 порушив питання про відшкодування витрат на правову допомогу у зв'язку з касаційним переглядом справи у розмірі 16 100 грн.

164. На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у розмірі 16 100 грн представник ОСОБА_2 - адвокат Лутай Н. М., разом із поданим відзивом надала суду:

- договір про надання правової (професійної правничої) допомоги від 04 лютого 2026 року № 04/02/26/1, укладений між Адвокатським об'єднанням «Лігал Айк'ю Груп» та ОСОБА_2 , предметом якого є складання та подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 до Верховного Суду у цій справі. Згідно з пунктом 3.1 цього договору вартість послуг складає 16 100 грн;

- рахунок на оплату від 04 лютого 2026 року № 21 на суму 16 100 грн;

- платіжну інструкцію №@2PL.1.516750389 від 04 лютого 2026 року на суму 16 100 грн;

- акт надання послуг № 9 від 12 лютого 2026 року.

165. ОСОБА_1 подав до касаційного суду заперечення на стягнення з нього витрат на правову допомогу на користь відповідача, посилаючись на те, що заявлений останніми розмір не відповідає критеріям реальності, дійсності та необхідності, а також є неспівмірним та необґрунтованим.

166. Колегія суддів, врахувавши складність справи та обсяг виконаних адвокатом робіт і наданих послуг, час, витрачений адвокатом, а також зміст відзиву на касаційну скаргу, який є ідентичним змісту відзиву на апеляційну скаргу, взявши до уваги доводи позивача щодо неспівмірності витрат, вважає, що відповідачем доведено понесення ним витрат на надання правничої допомоги у суді касаційної інстанції, проте їх розмір необхідно зменшити до 3 000,00 грн.

Щодо повороту виконання рішення суду

167. У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Сагайдак А. В., просив здійснити поворот виконання оскаржуваних судових рішень, посилаючись на те, що на виконання додаткового рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 04 серпня 2025 року та постанови Чернігівського апеляційного суду від 17 грудня 2025 року ОСОБА_1 19 грудня 2025 року сплатив відповідачам 100 000 грн у рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки від 19 грудня 2025 року № 0.0.4681675124.1 про сплату на користь ОСОБА_3 45 000 грн та квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки від 19 грудня 2025 року № 0.0.4681672265.1 про сплату на користь ОСОБА_2 55 000 грн.

168. Відповідно до частини першої статті 444 ЦПК України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

169. Ураховуючи те, що додаткове рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 04 серпня 2025 року та постанова Чернігівського апеляційного суду від 17 грудня 2025 року підлягають зміні в частині вирішення питання про стягнення з позивача судових витрат, понесених відповідачами у суді першої інстанції, заява представника ОСОБА_1 - адвоката Сагайдака А. В., про поворот виконання вказаних судових рішень підлягає задоволенню частково.

170. Оскільки Верховним Судом змінено вказані рішення судів попередніх інстанцій в частині розміру витрат на правову допомогу, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , зменшено загальний розмір відшкодування на суму 60 000 грн (по 30 000 грн щодо кожного відповідача), зазначена сума у порядку повороту виконання додаткового рішення суду першої інстанції підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача.

171. Керуючись статтями 141, 400, 402, 409, 412, 416, 419, 444 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сагайдака Андрія Васильовича, задовольнити частково.

Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 11 червня 2025 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 17 грудня 2025 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 залишити без змін.

Додаткове рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 04 серпня 2025 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 17 грудня 2025 року в частині розподілу судових витрат, понесених відповідачами у суді першої інстанції, змінити, зменшивши суму витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з 45 000,00 грн (сорок п'ять тисяч гривень 00 копійок) до 15 000,00 грн (п'ятнадцять тисяч гривень 00 копійок) на кожного відповідача.

Постанову Чернігівського апеляційного суду від 17 грудня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у рахунок понесених витрат на правничу допомогу у суді касаційної інстанції 3 000,00 грн (три тисячі гривень 00 копійок).

У порядку повороту виконаннядодаткового рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 04 серпня 2025 року стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 по 30 000,00 грн (тридцять тисяч гривень 00 копійок) з кожного.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк