11 березня 2026 року
м. Київ
справа № 334/10145/23
провадження № 61-1440ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Дундар І. О. розглянув касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана представником Балковим Русланом Леонідовичем , на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 09 січня 2025 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 19 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1
до Комунального некомерційного підприємства «Обласний клінічний заклад
з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради про стягнення завданої шкоди,
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» про стягнення завданої шкоди, в якому просила стягнути з відповідача на її користь завдану шкоду у розмірі 16 254 435,60 грн, яка складається з вартості власного житла - квартири за адресою: АДРЕСА_1 , не отриманої заробітної плати позивача, та моральної шкоди.
Рішенням Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 09 січня 2025 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 19 березня 2025 року, у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 21 квітня 2025 року у справі № 334/10145/23 касаційну скаргу на постанову Запорізького апеляційного суду від 19 березня 2025 року повернуто.
Ухвалою Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 02 червня 2025 року у справі № 334/10145/23 касаційну скаргу на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 09 січня 2025 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 19 березня 2025 року повернуто.
Ухвалою Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 04 липня 2025 року у справі №334/10145/23 касаційну скаргу на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 09 січня 2025 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 19 березня 2025 року залишено без руху.
Ухвалою Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 01 жовтня 2025 року у справі № 334/10145/23 наведені ОСОБА_1 причини пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень визнано не поважними. Продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Ухвалою Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 19 грудня 2025 року у справі №334/10145/23 касаційну скаргу на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 09 січня 2025 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 19 березня 2025 року повернуто через непідтвердженість поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження.
04 лютого 2026 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подала касаційну скаргу, через представника Балкова Р. Л. , на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 09 січня 2025 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 19 березня 2025 року.
Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2026 року визнано наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на касаційне оскарження рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 09 січня 2025 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 19 березня 2025 року неповажними. Касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме: подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень та надати докази поважності причин його пропуску та вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), сплатити судовий збір, вказати третю особу і надати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості учасників справи, які беруть участь у справі або надати докази відповідно до частини сьомої статті 43 ЦПК України. У касаційній скарзі зазначалося, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах
Зокрема, заявник зазначав, що ОСОБА_1 , було подано касаційну скаргу на рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 09 січня 2025 року у справі № 334/10145/23 та постанову Запорізького апеляційного суду від 19 березня 2025 року у справі № 334/10145/23.
Оскільки неодноразово зверталася до судів першої та апеляційної інстанцій і отримувала відмови у відкритті провадження у справі. Зазначені обставини істотно ускладнили можливість своєчасного та належного оскарження судових рішень у касаційному порядку, зокрема через відсутність чіткого процесуального розуміння подальшого механізму захисту порушених прав. Через об'єктивні труднощі у розумінні процесуального порядку вона вимушена звернутися за безоплатною вторинною правничою допомогою до Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги, яким було видано доручення від «31» грудня 2025 року № 2769Зап на надання їй правничої допомоги адвокатом Балковим Р. Л.
Після усунення цих об'єктивних, незалежних від неї обставин, які не є проявом зловживання процесуальними правами з її боку, касаційну скаргу було підготовлено та подано.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 16 лютого 2026 року надано заяву на усунення недоліків, а саме заяву на поновлення строку та уточненну касаційну скаргу, у якій зазначається, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Крім того, у заяві про поновлення строку повторно зазначила, що центром було видано доручення від «31» грудня 2025 року № 2769Зап на надання мені правничої допомоги адвокатом Балковим Русланом Леонідовичем, що підтверджує необхідність залучення кваліфікованого правозахисника для належного оформлення та подання касаційної скарги. Об'єктивні обставини та потреба у професійній правовій підтримці унеможливили своєчасне здійснення процесуальних дій, що створює правові підстави для поновлення строку на подання касаційної скарги.
У її випадку фактичні обставини - ускладнення процедури касаційного оскарження та потреба у професійній правовій допомозі - створили перешкоди для своєчасного та належного звернення до касаційного суду. Відсутність належного доступу до процедурно точних консультацій безоплатної правової допомоги прямо обмежила можливість реалізації мого права на справедливий судовий розгляд у строки, передбачені ЦПК України.
Крім того, мали місце матеріально-технічні перешкоди, що не залежали від волі позивача та істотно ускладнили можливість своєчасної підготовки касаційної скарги. Йдеться, зокрема, про обмежений та нестабільний доступ до засобів зв'язку (інтернет-з'єднання, мобільний зв'язок), що унеможливлювало належну комунікацію з правником, своєчасне узгодження правової позиції та оперативне доопрацювання процесуальних документів.
Додатково зазначає, що справа має майновий характер, а предметом спору є значна грошова сума, що безпосередньо впливає на її фінансовий стан. Водночас її матеріальне становище є обмеженим, що об'єктивно ускладнило можливість своєчасного залучення професійної правничої допомоги на платній основі.
Зокрема, в умовах воєнного стану мали місце обмеження стабільності роботи установ, перебої у функціонуванні засобів зв'язку та електронних сервісів, ускладнення логістики та пересування, що суттєво вплинуло на можливість оперативної підготовки процесуальних документів та належної комунікації з правником. Наявність повітряних тривог, періодичних обмежень доступу до приміщень та необхідність дотримання заходів безпеки також об'єктивно впливали на можливість своєчасного вчинення процесуальних дій.
Додатково зазначає, що вказана справа має для неї принципове значення як з огляду на її майновий характер, так і з огляду на необхідність забезпечення ефективного судового захисту порушеного права.
Предметом спору є значна грошова сума, яка істотно впливає на її майновий стан та фінансову стабільність. Наслідки залишення судових рішень без касаційного перегляду матимуть для неї тривалий та істотний характер.
Окрім матеріального аспекту, справа є принциповою з точки зору реалізації права на судовий захист та перевірки правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права. Відсутність можливості касаційного перегляду фактично позбавить її завершальної стадії судового контролю, передбаченої процесуальним законом.
Касаційна скарга підлягає поверненню з таких мотивів.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Тлумачення вказаних норм ЦПК України дозволяє зробити висновок, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково вказуватися у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Сама по собі вказівка на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах не свідчить про обґрунтування особою, яка подала касаційну скаргу, підстав касаційного оскарження.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Про повернення касаційної скарги постановляється ухвала (частина шоста статті 393 ЦПК України).
Аналіз касаційної скарги свідчить, що у ній формальна вказівка обґрунтування відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах не свідчить про обґрунтування особою, яка подала касаційну скаргу, підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України. ОСОБА_1 не зазначено щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду. Сама по собі вказівка на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах не свідчить про обґрунтування особи, яка подала касаційну скаргу, не може бути підставою касаційного оскарження судового рішення і згідно пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України, касаційна скарга підлягає поверненню.
Керуючись статтями 260, 389, 392, 393, 394 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником Балковим Русланом Леонідовичем , на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 09 січня 2025 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 19 березня 2025 року повернути.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І. О. Дундар