11 березня 2026 року
м. Київ
справа № 485/1159/25
провадження № 61-2841ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , на постанову Миколаївського апеляційного суду від 25 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 , від імені якої діє ОСОБА_2 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога-Плюс» про розірвання договорів оренди землі та стягнення заборгованості,
У червні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» (далі - ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога-Плюс» (далі - ТОВ «Перемога-Плюс») про розірвання договорів оренди землі та стягнення заборгованості.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтв про право на спадщину від 22 квітня 2016 року №282 та №283 є власницею земельних ділянок площею 2,9972 га з кадастровим номером 4825782700:12:000:0062 та 2,81 га з кадастровим номером 4825782700:10:000:0032, що розташовані на території Нововасилівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області в межах Нововасилівської сільської ради.
31 травня 2012 року між попереднім власником ділянок ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Райз-Південь» (далі - ТОВ «Райз-Південь») були укладені договори оренди вказаних земельних ділянок.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер та після його смерті земельні ділянки успадкувала ОСОБА_1
28 грудня 2017 року на підставі додаткових угод №3600024, №3600025 до договорів оренди, укладених між ОСОБА_3 , орендарем ТОВ «Райз-Південь» та ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», до відповідача перейшли права та обов'язки орендаря за договорами оренди на умовах і у строки передбачені договорами оренди від 31 травня 2012 року.
Відповідно до пункту 11.1 додаткової угоди до пункту 4.1 договору внесено зміни та встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 8% нормативно-грошової оцінки земельних ділянок, які визначені на рівні 5 597,24 грн та 9 390,60 грн.
Втім, в період 2022-2024 роки відповідачем свій обов'язок зі сплати орендної плати не виконаний, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у загальному розмірі 34 621,89 грн.
Посилаючись на те, що відповідач ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» взяті на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати за 2022-2024 роки не виконав, позивач просила:
розірвати договір оренди землі від 31 травня 2012 року (кадастровий номер земельної ділянки 4825782700:12:000:0062), укладений між спадкодавцем ОСОБА_3 (спадкоємцем є ОСОБА_1 ) та ТОВ «Райз-Південь» (новий орендар відповідно до додаткової угоди від 28 грудня 2017 року ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», право оренди за яким перейшло до ТОВ «Перемога - Плюс» на підставі договору від 17 квітня 2025 року № 1704/25-21, номер запису про інше речове право - 14348965 від 09 грудня 2014 року;
розірвати договір оренди землі від 31 травня 2012 року (кадастровий номер земельної ділянки 4825782700:10:000:0032), укладений між спадкодавцем ОСОБА_3 (спадкоємцем є ОСОБА_1 ) та ТОВ «Райз-Південь» (новий орендар відповідно до додаткової угоди від 28 грудня 2017 року ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», право оренди за яким перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога - Плюс» на підставі договору від 17 квітня 2025 року №1704/25-21, номер запису про інше речове право - 14349180 від 09 грудня 2014 року;
стягнути з відповідача заборгованість зі сплати орендної плати за 2022-2024 роки за земельну ділянку кадастровий номер 4825782700:12:000:0062 у загальному розмірі 12 929,61 грн;
стягнути з відповідача заборгованість зі сплати орендної плати за 2022-2024 роки за земельну ділянку кадастровий номер 4825782700:10:000:0032 у загальному розмірі 21 692,28 грн;
стягнути понесені судові витрати.
Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 18 листопада 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Розірвано договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 4825782700:12:000:0062, укладений між ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» та ОСОБА_3 , яку успадкувала ОСОБА_1 від 31 травня 2012 року (у редакції додаткової угоди від 28 грудня 2017 року №3600025 до договору оренди землі), право оренди за яким перейшло до ТОВ «Перемога - Плюс» на підставі договору від 17 квітня 2025 року №1704/25-21.
Розірвано договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 4825782700:10:000:0032, укладений між ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» та ОСОБА_3 , яку успадкувала ОСОБА_1 , від 31 травня 2012 року (у редакції додаткової угоди від 28 грудня 2017 року № 3600024 до договору оренди землі), право оренди за яким перейшло до ТОВ «Перемога - Плюс» на підставі договору від 17 квітня 2025 року №1704/25-21.
Стягнуто з ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на користь ОСОБА_1 8 619,74 грн заборгованості зі сплати орендної плати за договором оренди землі від 31 травня 2012 року за 2023-2024 роки за земельну ділянку з кадастровим номером 4825782700:12:000:0062 (вже з відрахуванням податків).
Стягнуто з ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на користь ОСОБА_1 14 461,52 грн заборгованості зі сплати орендної плати за договором оренди землі від 31 травня 2012 року за 2023-2024 роки за земельну ділянку з кадастровим номером 4825782700:10:000:0032 (вже з відрахуванням податків).
Стягнуто з ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на користь ОСОБА_1 1 614,97 грн понесених судових витрат зі сплати судового збору.
Стягнуто з ТОВ «Перемога - Плюс» на користь ОСОБА_1 968,96 грн понесені судові витрати зі сплати судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 25 лютого 2026 року апеляційну скаргу ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» задоволено частково. Рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 18 листопада 2025 року в частині задоволених позовних вимог скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про розірвання договорів оренди та стягнення заборгованості з орендної плати за період 2023-2024 роки. В частині відмови у задоволенні позовних вимог рішення суду залишено без змін. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЮТС - АГРОПРОДУКТ» 2 422,40 грн судового збору за перегляд справи в суді апеляційної інстанції.
У березні 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2, через підсистему «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Миколаївського апеляційного суду від 25 лютого 2026 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 18 листопада 2025 року про часткове задоволення позовних вимог.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів (абзац п'ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ціна позову визначається: у справах про стягнення грошових коштів визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку (пункт 1 частини першої статті 176 ЦПК України); у позовах про розірвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) житла - сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки (пункт 3 частини першої статті 176 ЦПК України).
Оскільки ціна позову (5 597,24 х 3) + (9 390,60 х 3) + 34 621,89 грн = 79 585,41) станом на 01 січня 2026 року не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328,00 х 30 = 99 840,00 грн), справа є малозначною відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.
Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктами «а», «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі, підлягають касаційному оскарженню.
Суд вважає, що заявником не обґрунтовано фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування норм права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів подібних правовідносин, оскільки в постанові Верховного Суду від 21 січня 2026 року у справі № 650/3776/24 (провадження № 61-6327св25) викладено висновок у подібних правовідносинах.
Верховний Суд зазначає, що у даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційний скарзі.
Проте, касаційна скарга не містить обґрунтованих аргументів, які б вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв, а справа мала виняткове значення для заявника.
Оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що посилання заявника на положення підпункту «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України є необґрунтованими, оскільки предмет спору не містить обґрунтованих фактичних передумов для віднесення справи до категорії винятково значимих.
Інших доводів щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження у справі відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не наведено.
Посилання заявника на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу касаційного оскарження не заслуговує на увагу, оскільки з указаних підстав підлягають оскарженню рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанова суду апеляційної інстанції крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, зокрема, у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Тобто такі доводи є виконанням вимог процесуального закону щодо змісту будь-якої касаційної скарги, а тому самі по собі не вказують на фундаментальність порушених у скарзі питань для формування єдиної правозастосовчої практики, та не свідчить про наявність інших випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обгрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).
З урахуванням наведеного, оскільки заявником подано касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2, на постанову Миколаївського апеляційного суду від 25 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 , від імені якої діє ОСОБА_2, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога-Плюс» про розірвання договорів оренди землі та стягнення заборгованості відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:І. Ю. Гулейков
Р. А. Лідовець
Д. Д. Луспеник