10 березня 2026 року
м. Київ
cправа № 916/5555/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий, Волковицька Н.О., Случ О.В.
за участю секретаря судового засідання Амірханяна Р.К.
та представників
позивача: Миронюк В.О. (в режимі відеоконференції),
відповідача: Марухненко І.П. (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Полтавцевої Тетяни Валентинівни
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.11.2025
у справі № 916/5555/24
за позовом Департаменту розвитку об'єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради
до Фізичної особи-підприємця Полтавцевої Тетяни Валентинівни
про розірвання договору та стягнення 25 402, 95 грн,
Департамент розвитку об'єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради (далі - Департамент) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Полтавцевої Тетяни Валентинівни (далі - ФОП Полтавцева Т.В.), в якій просив:
1) розірвати договір оренди комунального майна міської територіальної громади на нежилі приміщення першого поверху, загальною площею 194, 6 кв.м, та приміщення загального користування, розташовані за адресою: м. Херсон, вул. Патона Євгена, буд. 4-а № 2135 від 18.12.2019 (зареєстрований в реєстрі за №4900), укладений між Управлінням комунальної власності Херсонської міської ради, правонаступником якого є Департамент, та ФОП Полтавцевою Т.В.;
2) стягнути з ФОП Полтавцевої Т.В. на свою користь заборгованість за договором у розмірі 25 402, 95 грн.
В обґрунтування позову Департамент посилався на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором в частині повного та своєчасного внесення орендної плати за період з січня по лютий 2022 року та з січня по грудень 2023 року. Також вказував на невикористання відповідачем об'єкта оренди та відсутність доступу до нього. Департамент зазначав, що на адресу відповідача було направлено вимогу щодо розірвання договору та сплати заборгованості, яка не була вручена через відсутність останнього за адресою направлення вимоги, що, на думку позивача, свідчить про порушення відповідачем п. 5.10. договору. Відтак, позивач наголошував на суттєвому порушенні відповідачем істотних умов договору, що позбавило його того, на що він розраховував при укладенні договору.
Відповідач проти позову заперечував та свою позицію мотивував наявністю переплати за договором станом на травень 2022 року на суму 4 179,51 грн. При цьому вказував, що з 24.02.2022 ФОП Полтавцева Т.В. припинила свою роботу в орендованому приміщенні, оскільки на околицях м. Херсон почалися бойові дії, а з 01.03.2022 місто опинилося в тимчасовій окупації. Вказував на прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови від 27.05.2022 № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» (далі - Постанова № 634), згідно з якою відповідач, з урахуванням місцезнаходження орендованого майна у м. Херсон, був звільнений від орендної плати, зокрема за період, протягом якого позивачем нараховано спірну заборгованість. Відповідач також вважав себе звільненим від орендної плати і на підставі ч. 6 ст. 762 ЦК України, оскільки орендоване майно фактично не могло бути використане через обставини, за які він не відповідає, зокрема: тривання воєнного стану, активні бойові дії у м. Херсон, знаходження орендованого приміщення в особливо небезпечній та обстрілюваній частині міста, близькість до лінії фронту, затоплення району перебування об'єкта оренди в результаті підриву Каховської ГЕС, відсутність електроенергії приблизно з січня 2023 року та неможливість її відновлення через бойові дії, евакуація населення району у зв'язку з вказаними обставинами.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 28.05.2025 (суддя Волков Р.В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.11.2025 (колегія суддів у складі: Діброва Г.І. - головуючий, Принцевьска Н.М., Поліщук Л.В.) рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за договором оренди комунального майна міської територіальної громади № 2135 від 18.12.2019 у розмірі 25 402, 95 грн та розірвано договір оренди.
Судами обох інстанцій встановлено, що 18.12.2019 між Управлінням комунальної власності Херсонської міської ради, правонаступником якого є Департамент (орендодавцем), та ФОП Полтавцевою Т.В. (орендарем) укладено договір оренди комунального майна міської територіальної громади № 2135, згідно з п. 1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежилі приміщення першого поверху, загальною площею 194,6 кв.м, та приміщення загального користування, розташовані за адресою: м. Херсон, вул. Патона Євгена, буд. 4-а, вартість яких визначена відповідно до незалежної оцінки, виконаної ПФ «Експрес-оцінка», станом на 31.10.2019, які необхідні йому для здійснення підприємницької та іншої діяльності, для розміщення майстерні з ремонту та шиття одягу, згідно з протоколом постійно діючої комісії з питань оренди об'єктів комунальної власності від 28.11.2019 № 152, затвердженим наказом начальника управління 02.12.2019 № 293/1.
Майно належить орендодавцю на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 29.11.2010 Херсонською міською радою, на підставі рішення виконавчого комітету 17.11.2010 №637, зареєстрованого Херсонським державним бюро технічної інвентаризації 24.12.2010, номер запису: 2738 в книзі 8, реєстраційний номер: 32194418.
Згідно з п.п. 2.1. п. 2 договору вступ орендаря у користування майном настає одночасно з підписанням сторонами цього договору та акта приймання-передачі вказаного майна з орендодавцем.
За змістом пп. 3.1., 3.2. п. 3 договору орендна плата становить 16 402, 67 грн, без ПДВ за рік та 1 366, 89 грн за місяць (базовий листопад 2019 року). Місячна орендна плата перераховується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 25 числа поточного місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції і податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до п.п. 3.6. п. 3 договору наднормативна сума орендної плати, що надійшла до бюджету (орендодавцю), підлягає в установленому порядку поверненню орендарю або заліку в рахунок наступних платежів.
У разі припинення (розірвання) договору орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом прийняття-передачі включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість по орендній платі, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції (п.п. 3.7. п. 3 договору).
Пунктом 5 договору визначено, що орендар зобов'язаний, серед іншого: використовувати орендоване майно за цільовим призначенням та відповідно до умов цього договору; своєчасно й у повному обсязі вносити до бюджету (орендодавцю) орендну плату; у разі припинення договору повернути орендодавцю орендоване майно у належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду; надавати доступ до об'єкта оренди представникам орендодавця; у разі зміни назви, телефону, юридичної адреси та платіжних реквізитів повідомляти про це орендодавця у тижневих строк.
У свою чергу, орендодавець згідно з п. 8 договору має право, зокрема: контролювати наявність, стан, напрями та ефективність використання комунального майна, переданого в оренду; виступати з ініціативою щодо внесення змін до цього договору або його розірвання в разі погіршення стану орендованого майна, внаслідок неналежного використання або невиконання умов договору; відмовитись від договору у разі, якщо заборгованість орендаря з орендної плати становить загалом не менше ніж три місяці.
За невиконання або неналежне виконання зобов'язань згідно з цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України (п.п. 10.1. п. 10 договору).
Договір діє з 18.12.2019 до 18.12.2054 (п.п. 11.1. п. 11 договору).
Згідно з п.п. 11.2. п. 11 договору зміна або розірвання цього договору можуть мати місце за погодженням сторін. Зміни та доповнення, що вносяться, розглядаються сторонами протягом одного місяця.
Відповідно до п.п. 11.4. п. 11 договору його може бути розірвано за згодою сторін. На вимогу орендодавця договір оренди може бути достроково розірваний з таких підстав: орендар використовує об'єкт оренди не за призначенням; передачі орендованого майна в суборенду; орендар не приступив до проведення капітального ремонту в строки, встановлені договором; орендар порушив умови, передбачені пп. 5 п. 5 цього договору; невнесення орендної плати у повному обсязі протягом трьох місяців поспіль.
Підпунктом 11.5. п. 11. договору визначено, що орендодавець має право відмовитися від договору в разі порушення істотних умов договору орендарем. У разі відмови орендодавця від договору оренди, він є розірваним з моменту одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору.
18.12.2019 договір посвідчено приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Живцовою Н.М. та зареєстровано а реєстрі за № 4900.
Додатком до договору є «Розрахунок плати за базовий місяць оренди комунального майна».
18.12.2019 позивач передав об'єкт оренди відповідачу за актом прийняття-передачі.
18.12.2019 приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Живцовою Н.М. зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право оренди відповідача на нежилі приміщення першого поверху, загальною площею 194,6 кв.м, та приміщення загального користування, розташовані за адресою: м. Херсон, вул. Патона Євгена, буд. 4-а, що підтверджується витягом з реєстру № 193753959 від 18.12.2019.
18.06.2021 Херсонською міською радою прийнято рішення № 346 «Про внесення змін до рішень міської ради від 26.02.2021 № 73, від 16.03.2021 № 144 та визнання такими, що втратили чинність, рішень міської ради», яким вирішено припинити юридичну особу, виконавчий орган Херсонської міської ради - Управління комунальної власності Херсонської міської ради, реорганізувавши його шляхом приєднання до Департаменту розвитку об'єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради (код ЄДРПОУ 44279728), який є правонаступником його прав та обов'язків, викладено Положення про департамент в новій редакції.
06.02.2024 уповноваженими особами позивача проведено обстеження об'єкта оренди, про що складено акт обстеження № 11/24 від 06.02.2024, згідно з яким встановлено: орендар тривалий час не виходить на зв'язок, не повідомив про своє місцезнаходження; вхідні двері в будівлю зачинені, охорона відсутня; слідів використання орендарем приміщення не виявлено; зовнішнє оздоблення будівлі не пошкоджено; пошкоджено скло у вісьмох віконних отворах; збереження комунального майна користувачем не забезпечено.
18.09.2024 позивач направив відповідачу вимогу від 18.09.2024 № 01-21-1318-вих. щодо розірвання договору та сплати заборгованості. Так, позивач, керуючись п. 8.2. договору вимагав його розірвання та просив відповідача повідомити про зручний час для укладання додаткової угоди про розірвання договору та підписання акта повернення комунального майна з оренди.
При цьому місцевим господарським судом встановлено, що з розрахунку орендної плати вбачається, що переплата станом на 01.01.2022 становить 1 913 грн 58 коп. З січня 2022 року по грудень 2023 року нараховано 33 107 грн 19 коп., ФОП Полтавцевою Т.В. сплачено 5 790 грн 66 коп. Заборгованість станом на 06.09.2024 становить 25 402 грн 95 коп., а саме за період з січня 2022 по лютий 2022 та з січня 2023 по грудень 2023.
Відмовляючи у задоволенні позову місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач був звільнений від орендної плати за договором оренди комунального майна територіальної громади № 2135 від 18.12.2019 на підставі положень п.п. 1 п. 1 Постанови № 634 у редакції до 07.05.2024 (тобто, у редакції, чинній на час існування спірних правовідносин), а також з огляду на місцезнаходження орендованого нерухомого майна - м. Херсон та воєнний стан в Україні в цей період, враховуючи, що перелік адміністративно-територіальних одиниць, в межах яких припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України, в умовах воєнного стану визначений в самому підпункті 1 пункту 1 Постанови № 634, дійшов висновку про те, що відповідач має право на звільнення від сплати орендної плати за спірний період без будь-яких окремих рішень орендодавця. Щодо розірвання договору, судом першої інстанції зазначено, що оскільки з урахуванням положень Постанови № 634 відповідач був звільнений від обов'язку вносити орендну плату як в період з 24.02.2022 по 31.12.2022, так і в період з 01.01.2023 по 31.12.2023, відсутні підстави для розірвання договору. При цьому місцевий господарський суд вказав, що положення Постанови № 634 не містять обмеження щодо кінцевої дати звільнення від сплати орендної дати - 31.12.2022, наявність правової конструкції "але у будь-якому разі до 31.12.2022" свідчить, що така дата вказана як кінцева лише у разі припинення воєнного стану раніше 31.12.2022. Вказаний підпункт було змінено лише на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 07.05.2024 №512, тобто лише після 08.05.2024 було виключено положення щодо звільнення від орендної плати орендарів комунального майна, яке розташоване в адміністративно-територіальних одиницях, в межах яких припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану із визначеним переліком таких адміністративно-територіальних одиниць.
Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та приймаючи нове - про задоволення позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновків, що текстуальний вираз норми на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування, але у будь-якому разі до 31.12.2022, означає встановлення присічного строку її дії саме до 31.12.2022 незалежно від інших наведених раніше подій або дій (припинення чи скасування воєнного стану). Стосовно того, що починаючи з 01.01.2023 орендарям, визначеним підпунктом 1 пункту 1 Постанови № 634, орендна плата нараховується у розмірі 100% без урахування знижки, також роз'яснено у листі Міністерства економіки України від 14.03.2023 №3211-07/11185-09. В свою чергу, з 18.11.2022 на територію Херсонської міської територіальної громади припинила розповсюджуватись дія норми підпункту 1 пункту 1 Постанови № 634 про звільнення від орендної плати орендарів державного та комунального майна. Отже, у період з 18.11.2022 до 01.05.2023 територія Херсонської міської територіальної громади не відносилася до територій активних бойових дій або тимчасово окупованих Російською Федерацією територій. А з 01.05.2023 є територією активних бойових дій, на якій функціонують державні електронні інформаційні ресурси, тобто наявний доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України. Враховуючи викладене, оскільки з 18.11.2022 на територію Херсонської міської територіальної громади припинила розповсюджуватись дія норми підпункту 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634, дія якої в подальшому припинилася 31.12.2022, а норми про звільнення від орендної плати орендарів державного та комунального майна були знову введені лише з 01.01.2024 постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2024 №512, правомірним є нарахування позивачем відповідачу орендної плати у період з січня 2022 по лютий 2022 та з січня 2023 по грудень 2023 року. Таким чином, з огляду на неналежне виконання відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати, що не спростовано відповідачем, суд вважав обґрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі за період з січня 2022 по лютий 2022 та з січня 2023 по грудень 2023 в розмірі 25 402, 95 грн. З урахуванням встановлених обставин справи, які підтверджують несплату ФОП Полтавцевою Т.В. орендних платежів за період з січня 2022 по лютий 2022 та з січня 2023 по грудень 2023, проаналізувавши зміст спірного договору та наведені позивачем норми законодавства як підставу для розірвання цього договору, апеляційний господарський суд дійшов висновку про доведеність позивачем факту істотного порушення відповідачем умов договору, оскільки орендар не вносить плату за користування об'єктом оренди понад трьох місяців поспіль, що є підставою для розірвання договору (ч. 2 ст. 651 ЦК України). Таким чином, відповідні позовні вимоги Департаменту також задоволені судом.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суд, відповідач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що апеляційний суд застосував норму права (ч. 6 ст. 762 ЦК України) без урахування висновків Верховного Суду щодо її застосування у подібних правовідносинах та не врахував, що: об'єкт оренди перебував в окупації, а після деокупації опинився в зоні активних бойових дій під постійними обстрілами; у червні 2023 року приміщення було повністю затоплено внаслідок підриву Каховської ГЕС, що вивело з ладу обладнання та унеможливило використання майна; з січня 2023 року в будівлі відсутнє електропостачання через пошкодження кабелю вибухами. Також вказує, що справа стосується питання права, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Це пов'язано з наявністю сотень аналогічних позовів Департаменту до підприємців Херсона за 2022-2023 роки. Скаржник вважає, що відповідно до пп. 1 п. 1 та пп. 5 п. 1 Постанови № 634, орендарі майна в Херсонській області звільняються від орендної плати без окремого рішення орендодавця, і за 2023 рік орендна плата не може бути стягнута, оскільки воєнний стан тривав, а формулювання «але у будь-якому разі до 31.12.2022» у Постанові № 634 слід розуміти як кінцеву дату лише у разі припинення воєнного стану раніше цього терміну. Також скаржник вказує, що та сама колегія суддів апеляційного суду в інших аналогічних справах (№ 916/1725/24, № 916/5045/24 та ін.) раніше відмовляла Департаменту у стягненні плати, посилаючись на Постанову № 634, проте у цій справі ухвалила протилежне рішення.
Скаржником вмотивовано подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме - судом апеляційної інстанції не були враховані висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду:
- від 02.08.2023 у справі № 916/1788/22, в якій зазначено: «В свою чергу підставою звільнення від зобов'язання сплачувати орендну плату частина 6 статті 762 Цивільного кодексу України визначає об'єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає»;
- від 08.07.2021 у справі № 910/8040/20, в якій зазначено, що для застосування ч. 6 ст. 762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Тобто, позивач (орендар) повинен довести обставини, які свідчать про те. що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем, і він не відповідає за ці обставини;
- від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16, в якій зазначено, що підставою для застосування цієї норми (ч. 6 ст. 762 ЦК України) є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством;
- від 07.02.2018 у справі № 910/304/16, в якій зазначено щодо підстав для звільнення від сплати орендної плати за договором суборенди нежитлових приміщень у зв'язку з наявністю форс-мажорних обставин у місці розміщення об'єкта оренди приміщення, яке орендує відповідач, розміщене на території проведення антитерористичної операції та надзвичайного режиму роботи банківської системи, що унеможливлює використання відповідачем об'єкта оренди, суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для звільнення відповідача від сплати орендної плати за договором суборенди нежитлових приміщень у зв'язку з наявністю форс-мажорних обставин у місці розміщення об'єкта оренди.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2026 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено її до розгляду на 17.02.2026 та надано строк на подання відзивів на неї до 13.02.2026.
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 12.02.2026 від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому представник просить закрити касаційне провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України, а у разі відсутності підстав для закриття - відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржену постанову суду апеляційної інстанції без змін.
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 16.02.2026 від представника відповідача надійшли заперечення на відзив на касаційну скаргу.
В судовому засіданні 17.02.2026 оголошено перерву у справі до 10.03.2026.
Переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного, а також рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновків про наявність підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 5 ст. 302 ГПК України Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів.
Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.
З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як: відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.
Отже, з наведеної норми права, а також ч. 5 ст. 302 ГПК України слідує, що справа з вказаної підстави може бути передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду за наявності двох ознак: 1) справа містить виключну правову проблему; 2) вирішення такої виключної правової проблеми Великою Палатою Верховного Суду необхідне для забезпечення розвитку права та формування судами єдиної правозастосовної практики.
Виходячи з наведених критеріїв Касаційний господарський суд, передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення виключної правової проблеми, повинен обґрунтувати її наявність за кількісним та якісним вимірами, наприклад, навести наявність різної судової практики її вирішення тощо.
На думку колегії суддів, в даному випадку також наявна виключна правова проблема, яка полягає у тому, що наявна різна судова практика місцевих та апеляційних господарських судів стосовно застосування положень Постанови № 634 в частині розуміння наявності або відсутності обмеження щодо кінцевої дати звільнення від сплати орендної дати - 31.12.2022, тобто неоднозначність тлумачення часових меж дії пільг, встановлених вказаною Постановою.
Так відповідно до пп. 1 п.1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» №634 від 27.05.2022 у редакції, чинній на час існування спірних правовідносин до 07.05.2024, установлено, що на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування, але у будь-якому разі до 31.12.2022, за договорами оренди державного і комунального майна, чинними станом на 24.02.2022 або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24.02.2022 або раніше, звільняються від орендної плати орендарі державного і комунального майна:
- фізичні особи та фізичні особи - підприємці, які були призвані або прийняті на військову службу після оголошення воєнного стану;
- які використовують майно, розташоване в адміністративно-територіальних одиницях, в межах яких припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану (Донецька область; Запорізька область в межах Бердянського, Василівського, Мелітопольського, Пологівського районів; Луганська область; Миколаївська область в межах Баштанського, Вознесенського районів (крім селищ міського типу Доманівка, Братське, м. Южноукраїнська), Миколаївського району (крім м. Миколаєва); Харківська область в межах Богодухівського району (крім мм. Валків, Богодухова, смт Краснокутськ), Ізюмського району, Куп'янського і Харківського районів (крім м. Мерефи, смт Нова Водолага, м. Харкова), Чугуївського району (крім м. Змієва); Херсонська область; Автономна Республіка Крим; м. Севастополь) (далі - визначені території).
При цьому проведений комплексний аналіз судової практики у Єдиному державному реєстрі судових рішень (ЄДРСР) дозволяє констатувати наявність різних, діаметрально протилежних підходів господарських судів першої та апеляційної інстанцій до вирішення цієї категорії спорів.
Так, перша група судових рішень базується на суворому формальному тлумаченні норм права (рішення Господарського суду Одеської області від 17.02.2025 у справі № 916/5720/24, від 12.12.2025 у справі № 916/4132/25; постанови Східного апеляційного господарського суду від 09.06.2025 у справі № 905/34/25, від 03.02.2026 у справі № 905/972/25; постанови Південно-західного апеляційного господарську суду від 11.12.2025 у справі № 916/5363/24, від 03.02.2026 у справі № 916/5659/24, від 04.11.2025 у справі № 916/5689/24, від 11.11.2025 у справі № 916/5729/24, від 25.11.2025 у справі № 916/5266/24, від 26.11.2025 у справі № 916/5694/24, від 24.12.2025 у справі № 916/5692/24 та інші) і суди дотримуються позиції, що текстуальний вираз норми на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування, але у будь-якому разі до 31.12.2022, означає встановлення присічного строку її дії саме до 31.12.2022 незалежно від інших наведених раніше подій або дій (припинення чи скасування воєнного стану). При цьому вказують, що починаючи з 01.01.2023 орендарям, визначеним підпунктом 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634, орендна плата нараховується у розмірі 100 % без урахування знижки, також роз'яснено у листі Міністерства економіки України від 14.03.2023 № 3211-07/11185-09.
Також суди зазначають, що починаючи з грудня 2022 року змінилося правове регулювання порядку визначення територій, на яких припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції. По-перше, такі адміністративно-територіальні одиниці визначаються на підставі переліку, що затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій. По-друге, самі території повинні мати статус таких, на яких ведуться активні бойові дії або тимчасово окупованих. А з 23.05.2023 для територій активних бойових дій зроблено виключення щодо таких територій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси.
В свою чергу друга група судових рішень (постанови Південно-західного апеляційного господарську суду від 04.11.2025 у справі № 916/1725/24, від 10.02.2025 у справі № 916/1730/24, від 20.05.2025 у справі № 916/5045/24, від 18.06.2025 у справі № 916/5275/24, від 18.06.2025 у справі № 916/5536/24, від 21.10.2025 у справі № 916/5195/24; Східного апеляційного господарського суду від 04.07.2025 у справі № 905/1472/24, від 19.09.2025 у справі № 905/1538/24, від 26.11.2025 у справі № 905/616/25, від 16.10.2025 у справі № 905/1552/24) містить інші висновки, відповідно до яких положення Постанови №634 не містять обмеження щодо кінцевої дати звільнення від сплати орендної дати 31.12.2022, а наявність правової конструкції "але у будь-якому разі до 31.12.2022" свідчить, що така дата вказана як кінцева лише у разі припинення воєнного стану раніше 31.12.2022.
При цьому у деяких з цих постанов вказано, що словосполучення, що використовується в підпункті 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" (у редакції від 27.05.2022) на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування, але у будь-якому разі до 31.12.2022 слід трактувати таким чином, що визначене коло орендарів звільняється від орендної плати за оренду державного і комунального майна на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування, але у будь-якому разі щонайменше до 31.12.2022, якщо до цієї дати воєнний стан буде припинено чи скасовано та сплине три місяці після дати його припинення чи скасування. Якщо ж до 31.12.2022 воєнний стан не буде припинено чи скасовано та не сплине три місяці після його припинення чи скасування, визначене коло орендарів звільняється від орендної плати за оренду державного і комунального майна на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування.
Установлення часового обмеження для реалізації встановленого законом права особи є питанням розсуду законодавця, однак за умови, що воно не порушує сутності права, має легітимну мету та його досягають домірними засобами, тоді воно є справедливим та об'єктивно виправданим.
Як вбачається з викладеного вище, кількісний вимір виключної правової проблеми ілюструється масовістю подібних спорів. Десятки аналогічних позовів Департаменту до підприємців Херсонщини, що перебувають на розгляді в судах, свідчать про те, що ця проблема не є поодинокою випадковістю, а має системний характер.
Якісний вимір виключної правової проблеми підтверджується тим, що існуючий стан правозастосування характеризується системною суперечливістю. Коли суди в ідентичних справах щодо одного і того ж регіону (Херсонська область) та однієї категорії орендарів приймають діаметрально протилежні рішення, це нівелює принцип правової визначеності як складової верховенства права. Ситуація, за якої право орендаря на звільнення від оплати залежить не від чіткої норми, а від суб'єктивного тлумачення конкретної колегії суддів, є недопустимою в демократичній державі, а тисячі підприємців на територіях, що постраждали від збройної агресії, перебувають у стані правового очікування щодо того, який підхід до вирішення спору буде застосований.
При цьому вирішення цього питання вплине не тільки на економічну стійкість цілих регіонів, але й визначить подальшу долю численних судових проваджень, що наразі перебувають на розгляді в судах усіх інстанцій.
Більше того, така розбіжність у практиці ставить під сумнів саму «якість закону». Підзаконний акт (Постанова №634), покликаний полегшити стан суб'єктів господарювання в умовах військового стану, не може тлумачитися судами як такий, що встановлює «пастку» у вигляді присічного строку 31.12.2022, після якого право на пільгу нібито зникає автоматично, попри триваючі бойові дії та відсутність доступу до об'єктів.
Особливої гостроти цій проблемі додає той факт, що навіть у межах одних і тих самих судів (Південно-західного та Східного апеляційного господарського суду) відсутня сталість щодо порушеного питання, що нівелює принцип правової визначеності.
Більше того, існує необхідність у системному тлумаченні співвідношення норм Постанови №634 та положень ч. 6 ст. 762 ЦК України. Адже підзаконний акт не може звужувати обсяг прав, гарантованих законом, особливо у випадках, коли орендар позбавлений можливості користуватися майном через обставини, що знаходяться поза межами його контролю (окупація, зона бойових дій, руйнування інфраструктури тощо). Тлумачення судами фрази «але у будь-якому разі до 31.12.2022» як «присічного строку» створює небезпечний прецедент, за якого формальне обмеження в урядовій постанові фактично скасовує базове цивільне право наймача на звільнення від оплати за майно, що перебуває в зоні бойових дій, під обстрілами або є фізично знищеним/пошкодженим (зокрема, внаслідок підриву Каховської ГЕС).
З огляду на зазначене, існує виключна правова проблема яка полягає у необхідності формуванні єдиного правового висновку щодо того, чи слід розглядати дату « 31.12.2022», зазначену у підпункті 1 пункту 1 Постанови КМУ № 634, як безумовний присічний строк припинення права на звільнення від орендної плати для територій, де доступ до державних реєстрів фактично не був відновлений, а обставини воєнної агресії продовжували перешкоджати використанню майна, та яким чином співвідносяться положення Постанови КМУ №634 із підставами звільнення від орендної плати, визначеними ч. 6 ст. 762 ЦК України, в умовах триваючої збройної агресії.
Відповідно до ч. 5 ст. 302 ГПК України Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Частиною 3 ст. 303 ГПК України передбачено, що питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати може бути вирішене до прийняття постанови судом касаційної інстанції.
Враховуючи наведене колегія суддів вважає за необхідне передати справу № 916/5555/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі ч. 5 ст. 302 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 234, 235, 302, 303 ГПК України, Верховний Суд, -
Справу № 916/5555/24 передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Могил С.К.
Судді: Волковицька Н.О.
Случ О.В