02 березня 2026 року
м. Київ
cправа № 911/1368/24
Верховний Суд у складі колегії Касаційного господарського суду:
Вронська Г.О. - головуюча, Губенко Н.М., Кондратова І.Д.
перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОП КВАЛІТІ ПРОДЖЕКТ"
на рішення Господарського суду Київської області від 13.03.2025
додаткове рішення Господарського суду Київської області від 03.04.2025
та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2025
у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Мотовилівський меблевий комбінат»
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОП КВАЛІТІ ПРОДЖЕКТ"
про стягнення майнової шкоди,
1. Приватне акціонерне товариство "Мотовилівський меблевий комбінат" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Київської області із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОП КВАЛІТІ ПРОДЖЕКТ" (далі - Відповідач, Скаржник) 39 747 740,00 грн майнової шкоди (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 30.07.2024), завданої внаслідок пожежі.
2. В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що він є власником будівлі цеху №1, який розташований по вул. Нововокзальній 1 в смт. Борова, Київської області, частина приміщень якої була передана в оренду Відповідачу із цільовим призначенням для розміщення складу на підставі укладеного між сторонами договору оренди від 25.04.2023 №1ММК0230002.
3. 05 грудня 2025 року у вказаній в будівлі цеху №1 відбулася пожежа, в результаті якої позивачу завдану майнову шкоду. Посилаючись на те, що відповідач використовував орендовані приміщення цеху №1 не за цільовим призначенням під розміщення складу, а для виробництва виробів з дерева із розміщенням лакофарбувальної виробничої дільниці, а також порушив умови договору оренди стосовно зобов'язання відповідача вживати всі необхідні заходи для підтримки протипожежного та техногенного стану об'єкта оренди, Позивач просив суд стягнути з відповідача 39 747 740,00 грн майнової шкоди, завданої внаслідок пожежі 05.12.2023.
4. Рішенням Господарського суду Київської області від 13.03.2025 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОП Кваліті Проджект" на користь Приватного акціонерного товариства "Мотовилівський меблевий комбінат" 33 123 116,67 грн збитків та 397 477,40 грн. витрат зі сплати судового збору. У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Мотовилівський меблевий комбінат" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОП Кваліті Проджект" в частині стягнення 6 624 623,33 грн збитків відмовлено.
5. Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 03.04.2025 заяву від 18.03.2025 Приватного акціонерного товариства "Мотовилівський меблевий комбінат" про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 254 000,00 грн задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОП Кваліті Проджект" на користь Приватного акціонерного товариства "Мотовилівський меблевий комбінат" 72 500,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.
6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОП Кваліті Проджект" на рішення Господарського суду Київської області від 13.03.2025 та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 03.04.2025 у справі №911/1368/24 у справі №911/1368/24 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Київської області від 13.03.2025 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 03.04.2025 у справі №911/1368/24 залишено без змін.
7. Відповідач (Скаржник), за допомогою підсистеми "Електронний суд", звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 13.03.2025, додаткове рішення Господарського суду Київської області від 03.04.2025 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2025 у справі № 911/1368/24, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 13.03.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2025 у справі № 911/1368/24 у повному обсязі; скасувати додаткове рішення Господарського суду Київської області від 03.04.2025 у справі № 911/1368/24 у повному обсязі; постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
8. Крім того, Скаржником подано до Суду клопотання про відстрочення сплати судового збору, у якій просить відстрочити сплату решти судового збору у розмірі 770 243,80 грн. до ухвалення судового рішення Верховним Судом в цій справі.
9. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
10. Згідно з частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
11. На виконання вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, Скаржник зазначив, що звернувся на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права, оскільки господарським судом та судом апеляційної інстанції не враховані висновки Верховного Суду, що викладені у постановах зокрема, але не виключно, від 11.11.2025 у справі № 758/5941/20, від 05.02.2024 у справі № 910/4149/21, від 19.0.2025 у справі № 910/22855/17, від 08.07.2025 у справі № 925/556/24, від 24.03.2025 у справі № 916/4912/24, від 20.11.2025 у справі № 910/8222/20, від 08.10.2025 у справі № 916/3517/24 тощо, щодо обов'язку встановлення судом наявності складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові, як: неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства; - наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду, оскільки винна у пожежі особа на встановлена, а вина Відповідача - не доведена і спростовується матеріалами справи.
12. Також Скаржник зазначив, що судами попередніх інстанцій проігноровані висновки постанови від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18, в якій Велика Палата Верховного Суду зазначила, що експертний висновок, в якому не зазначено про обізнаність експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, є неналежним та недопустимим доказом.
13. Перевіривши касаційну скаргу Суд дійшов висновку про достатність наведених Скаржником доводів та обґрунтувань на підтвердження підстав касаційного оскарження, передбачений пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.
14. Щодо клопотання Скаржника про відстрочення сплати судового збору, Суд зазначає таке.
15. В обґрунтування вказаного клопотання Скаржник зазначив, що сплата в повному обсязі суми судового збору у розмірі 794 957,80 грн. є надмірним тягарем для Відповідача, оскільки його виробництво знищено пожаром (пожежею), спричиненого невстановленою особою; залишок вцілілого під час пожежі обладнання, до якого Відповідач не має доступу, знаходиться у Позивача; господарська діяльність Відповідачем не здійснюється з моменту пожежі; рахунки підприємства арештовані виконавчою службою, а частина судового збору у сумі 24 714 грн. була сплачена директором підприємства готівкою особистими коштами.
16. За приписами статті 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
17. Відповідно до частин першої та другої статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або 2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або 4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
18. Перелік умов відстрочення, розстрочення сплати судового збору або звільнення від його сплати є вичерпним.
19. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
20. Частиною першою статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
21. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
22. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, держава, яка створює суди апеляційної чи касаційної інстанцій, має забезпечити, щоб особи, які відповідають перед законом, мали можливість користуватись всіма фундаментальними гарантіями ст. 6 Конвенції в провадженнях у цих судах (див. рішення у справі "Делкурт проти Бельгії", від 17 січня 1970 року, п. 25, Серія А №11; п. 27 рішення Суду у справі "Пелевін проти України", no. 24402/02, від 20.05.2010 року).
23. Право на доступ до суду, тобто право ініціювати у судах провадження у цивільних справах, є невід'ємним елементом, притаманним праву, закріпленому пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це право на доступ не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які, однак, не можуть забороняти або скорочувати доступ особи у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть цього права була підірвана (див. рішення у справах "Голдер проти Сполученого Королівства" [Golder v. the United Kingdom], від 21.02.1975, пункт 36, Серія А №18, "Пономаренко проти України" [Ponomarenko v. Ukraine], заява № 13156/02, пункт 36, від 14.06.2007, "Мацюк проти України" [Matsyuk v. Ukraine], заява № 1751/03, пункт 28, від 10.12.2009 та "Кузьменко проти України" [Kuzmenko v. Ukraine], заява № 49526/07, пункт 25, від 09.03.2017).
24. З урахуванням частини першої статті 32 Конвенції щодо поширення юрисдикції ЄСПЛ на всі питання її тлумачення і застосування, частини другої статті 19 Конституції України щодо обов'язку органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, частин 1, 3 статті 124 Конституції України та частини першої статті 5 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", можна зробити висновок, що всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї є компетенцією ЄСПЛ, а застосування норм матеріального і процесуального права та вирішення юридичних спорів під час здійснення правосуддя в Україні є виключними повноваженнями національних судів.
25. Характер порушення, встановленого ЄСПЛ у справі "Король та інші проти України" від 09.10.2025 (CASE OF KOROL AND OTHERS v. UKRAINE; заява № 82560/17 та 6 інших заяв), в частині заяви № 36465/21(обмеження доступу до суду через непосильний судовий збір без оцінки майнового стану юридичної особи), ставить під сумнів результат національного провадження в частині повернення позовної заяви.
26. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.01.2026 у справі №925/1293/19 наголосила, що висновок судів про неможливість застосування статті 8 Закону України "Про судовий збір" до юридичних осіб без додаткового аналізу обставин конкретної справи - за висновками ЄСПЛ - не відповідає вимогам Конвенції, оскільки пропорційність обмеження доступу до суду має оцінюватися індивідуально з урахуванням фактичної можливості сплатити збір та наслідків відмови у такому доступі для права на судовий захист.
27. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.11.2023 у справі №906/308/20 зазначено, що: "сума зборів, призначена у світлі конкретних обставин цієї справи, включаючи спроможність заявника її сплатити та стадію, на якій перебував розгляд справи на той момент, коли обмеження було накладено, є важливими чинниками при визначенні того, скористалася ця особа своїм правом доступу до суду чи ні, та чи мала "розгляд судом". Враховуючи ці чинники, далі Суд має визначити, чи становила вимога сплати збору, зокрема за обставин цієї конкретної справи, обмеження, яке завдало шкоди самій суті права заявника на доступ до суду. Отже, судовий збір сам по собі не обмежує право особи на справедливий суд, однак при цьому такий збір повинен встановлюватись з урахуванням спроможності заявника його сплатити та стадії, на якій перебував розгляд справи на той момент, коли обмеження було накладено".
28. Таким чином, аналіз вище наведених положень статті 8 Закону України "Про судовий збір" дає підстави для висновку про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини можуть бути підставою для відстрочення (за умов, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір") або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру чи звільнення сторони від сплати такого.
29. Отже, вирішуючи питання про звільнення, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, Суд зобов'язаний дослідити та оцінити подані заявником докази його майнового стану і встановити, чи становить визначений законом розмір збору непропорційний та непосильний тягар, який фактично позбавляє особу можливості реалізувати право на доступ до суду.
30. На підтвердження, наведених у клопотанні обставин, Скаржником надано до Суду постанови про арешт коштів боржника від 24.06.2025, від 14.07.2025; від 12.09.2025.
31. З урахуванням вищевикладеного, Суд вважає за можливе задовольнити клопотання Скаржника про відстрочення сплати судового збору.
32. З урахуванням зазначеного, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга відповідає вимогам статті 290 ГПК України, отже відповідно до правил статті 294 ГПК України необхідно відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Відповідача на рішення Господарського суду Київської області від 13.03.2025, додаткове рішення Господарського суду Київської області від 03.04.2025 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2025 у справі №911/1368/24 на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.
33. Також касаційна скарга містить заяву Скаржника про зупинення виконання рішення Господарського суду Київської області від 13.03.2025, додаткового рішення Господарського суду Київської області від 03.04.2025 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2025 у справі № 911/1368/24 до завершення перегляду цієї справи в касаційному порядку.
34. Відповідно до частини першої статті 332 ГПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
35. Аналіз наведеної статті свідчить, що клопотання про зупинення виконання судових рішень або зупинення їх дії має бути мотивованим, містити підстави для зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії, підтверджені належними доказами.
36. Скаржник, обґрунтовуючи необхідність зупинення виконання оскаржуваних судових рішень зазначає, що у разі задоволення вимог касаційної скарги та одночасного стягнення 33 123 116,67 грн збитків та 397 477,40 грн витрат зі сплати судового збору з Відповідача виникнуть перешкоди здійснення повороту виконання рішення, оскільки Позивачем до господарського суду подана заява про порушення провадження у справі про банкрутство Відповідача на підставі оскаржених Позивачем в цій справі судових рішень.
37. Розглянувши заяву Скаржника про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень, Суд дійшов таких висновків.
38. Суд зауважує, що відповідно до усталеної судової практики Верховний Суд при вирішенні питання про зупинення виконання (дії) рішення враховує такі обставини: ймовірність утруднення повторного розгляду справи або неможливість здійснення повороту виконання рішення внаслідок можливого скасування судового рішення, необхідність забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, а також осіб, які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов'язки, негайне виконання може завдати значної шкоди (призвести до знищення майна, втрати репутації) або призвести до інших негативних наслідків, які не можна буде виправити. Таке питання вирішується за заявою учасника справи або за ініціативою суду з урахуванням конкретних обставин справи.
39. З огляду на те, що зупинення виконання (дії) рішення є винятковим заходом, застосування судом відповідних повноважень має бути обґрунтованим, а підстави зупинення - достатньо вагомими та доведеними, позаяк інша сторона у справі (учасники справи), на користь якої ухвалено рішення, буде обмежена у праві на задоволення своїх вимог.
40. Європейський суд з прав людини у пункті 43 рішення в справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 (заява № 60750/00) зазначив, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (надалі - Конвенція), для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
41. Право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).
42. Набрання судовим рішенням законної сили та, як наслідок, його виконання (дія), є законодавчо передбаченими стадіями судового процесу, а тому таке виконання (дія) судового рішення саме собою (per ipsum) не є безумовною та самостійною підставою, з якою закон пов'язує можливість (необхідність) зупинення виконання або зупинення дії судового рішення.
43. Суд звертає увагу Скаржника, що сама лише незгода з мотивами ухваленого рішення не є достатньою підставою для зупинення його виконання (дії), оскільки правильність застосування норм права суд касаційної інстанції перевіряє, переглядаючи судові рішення по суті, а не на стадії відкриття касаційного провадження. Скаржник має обґрунтувати та довести, що незупинення виконання рішення або його дії може мати незворотні наслідки.
44. Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 28.10.2019 у справі №904/94/19 зазначила, що заява про зупинення виконання судових рішень повинна містити не лише посилання на правові норми, що надають суду можливість здійснити таку процесуальну дію, а й бути обґрунтованою посиланням на конкретні обставини (утруднення повторного розгляду справи, перешкоди у здійсненні повороту виконання, запобігання порушенню прав осіб, які брали/не брали участі у розгляді справи, але рішенням суду вирішено питання про їх права та обов'язки) та наявністю доказів на підтвердження таких обставин.
45. Метою зупинення виконання судових рішень або зупинення їх дії є запобігання невідворотним негативним наслідкам, які можуть виникнути з огляду на виконання судового рішення, що набрало законної сили у випадку його скасування судом касаційної інстанції. Набуття судовими рішеннями чинності і, як наслідок, їх виконання чи дія, є законодавчо передбаченими стадіями судового процесу, а тому таке виконання та дія судового рішення саме по собі не є безумовною підставою, з якою закон пов'язує можливість (необхідність) зупинення виконання або зупинення дії судового рішення.
46. Однак Скаржник, обґрунтовуючи необхідність зупинення виконання судового рішення у справі №911/1368/24, не надав доказів на підтвердження того, що без вжиття заходів зупинення виконання судового рішення у цій справі буде неможливо вчасно повернути стягнуті грошові кошти та/або доказів, що засвідчують неможливість повороту виконання рішення у разі його скасування. Лише посилання на потенційну можливість настання негативних наслідків, однак без подання достатніх доказів, не є безумовною підставою для зупинення виконання (дії) судового рішення.
47. Скаржник висловив припущення про те, що у разі виконання оскарженої постанови та прийняття Верховним Судом рішення на користь Скаржника, йому буде необхідно докласти значних зусиль для відновлення як своїх порушених прав, так і відновлення свого фінансового становища. Разом із тим Скаржник не надав доказів на підтвердження вказаних обставин.
48. Статтею 7 ГПК України передбачено, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
49. Відповідно до частини першої статті 46 цього Кодексу сторони користуються рівними процесуальними правами.
50. Суд зазначає, що надання стороні будь-яких переваг призведе до порушення однієї з основних засад господарського судочинства - рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
51. Оскільки заява Скаржника про зупинення дії судових рішень у справі №911/1368/24 не містить належних доказів та не є обґрунтованою, Суд відмовляє у її задоволенні.
52. Правом подати заперечення проти відкриття касаційного провадження відповідно до частини другої статті 294 ГПК України Позивач не скористався.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 290, 294, 295, частиною третьою статті 301 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОП КВАЛІТІ ПРОДЖЕКТ" про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 13.03.2025, додаткове рішення Господарського суду Київської області від 03.04.2025 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2025 у справі № 911/1368/24 задовольнити.
2. Відстрочити Товариству з обмеженою відповідальністю "ТОП КВАЛІТІ ПРОДЖЕКТ" сплату судового збору у розмірі 770 243,80 грн за подання касаційної скарги у справі №911/1368/24 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
3. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОП КВАЛІТІ ПРОДЖЕКТ" на рішення Господарського суду Київської області від 13.03.2025, додаткове рішення Господарського суду Київської області від 03.04.2025 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2025 у справі № 911/1368/24.
4. Призначити касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 31 березня 2026 року о 15:00 год. у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, у залі судових засідань №2 (кабінет №209).
5. Встановити Позивачу строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання його копій та доданих документів учасникам справи до 19 березня 2026 року. У разі закінчення п'ятнадцятиденного строку з дня вручення цієї ухвали вже після встановленої судом дати, останнім днем строку для подання відзиву на касаційну скаргу є день, в який спливає п'ятнадцятиденний строк. У разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами.
6. Явка представників учасників справи не є обов'язковою.
7. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "ТОП КВАЛІТІ ПРОДЖЕКТ" у задоволені заяви про зупинення виконання рішення Господарського суду Київської області від 13.03.2025, додаткове рішення Господарського суду Київської області від 03.04.2025 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2025 у справі № 911/1368/24.
8. Роз'яснити учасникам справи про можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, зокрема, поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів відповідно до статті 197 Господарського процесуального кодексу України та Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21.
9. Витребувати з Господарського суду Київської області та/або Північного апеляційного господарського суду справу №911/1368/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуюча Г. Вронська
Судді Н. Губенко
І. Кондратова