29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"10" березня 2026 р. Справа № 924/92/26
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Музики М.В., за участю секретаря судового засідання Крупської В.В., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал", м. Львів
до ОСОБА_1 , с. Велика Слобідка Кам'янець-Подільського району Хмельницької області
про стягнення 88 877,7 грн. заборгованості за кредитним договором від 16.12.2019,
представники сторін: не з'явились;
позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача 88 877,7 грн. заборгованості за кредитним договором від 16.12.2019. Вимоги мотивує неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов'язань з своєчасного повернення кредитних коштів та сплати відсотків, передбачених договором від 16.12.2019, та також умовами договору відступлення права вимоги від 13.12.2022.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 02.02.2026 відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 25.02.2026. Ухвалою суду від 25.02.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.03.2026.
Сторони не скористались правом участі представників під час судового розгляду спору. Позивач у позовній заяві та клопотанні від 10.02.2026 просить задовольнити позовні вимоги та здійснювати розгляд справи без участі представника позивача.
Відповідач у клопотанні від 21.02.2026 також просить розглянути справу за наявними матеріалами у зв'язку з перебуванням останнього за межами України. У відзиві на позов заперечує проти задоволення позовних вимог. Зазначає, що Позивачем не надано суду: повного та зрозумілого розрахунку заборгованості; підтверджень фактичного розміру основного боргу, відсотків, штрафів та пені; доказів належного повідомлення ОСОБА_1 про відступлення права вимоги; належних доказів переходу права вимоги саме у заявленому обсязі.
Також заявляє про сплив строку позовної давності та просить застосувати відповідні наслідки.
Наголошує, що невиконання зобов'язань за кредитним договором було зумовлене обставинами, які не залежали від волі відповідача, зокрема: запровадженням карантинних обмежень у зв'язку з COVID-19; втратою джерела доходу; подальшими надзвичайними подіями, пов'язаними з воєнними діями в Україні; фактичним перебуванням за межами України. Просить врахувати такі обставини при оцінці позовних вимог, в тому числі, щодо штрафних санкцій.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
16 грудня 2019 року між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (надалі кредитор) і фізичною особою-підприємцем Кравченком Олегом Володимировичем (надалі позичальник або відповідач) укладено кредитний договір № 011/88359/00760791 (надалі - Договір).
Відповідно до умов п. 1.1. Договору кредитор зобов'язується надати позичальнику кредитні кошти в формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 105000,00 грн, а позичальник зобов'язується використати кредит за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом відповідно до графіку погашення заборгованості за кредитом та сплати процентів та комісії, а також виконати інші обов'язки, визначені договором.
Згідно з п. 1.3 Договору кінцевий термін погашення кредиту 16.12.2022 або інша дата, визначена відповідно до пункту 5.4. або статті 8 договору (останній день строку користування кредитом, в який позичальник має здійснити остаточне погашення будь-якої заборгованості за договором в повному обсязі).
Кредит надається позичальнику на розвиток бізнесу, а саме: фінансування витрат, пов'язаних з веденням господарської діяльності позичальника, за винятком надання або повернення фінансової допомоги. До відносин Сторін не застосовується Закон України "Про споживче кредитування". У будь-який час протягом строку дії Договору Кредитор має право здійснювати перевірку цільового використання кредиту, вимагати від позичальника надання доступу до приміщень або матеріальних цінностей та будь-яких документів, необхідних для здійснення такої перевірки, а позичальник зобов'язаний на першу вимогу кредитора забезпечити представникам кредитора доступ до відповідних приміщень або матеріальних цінностей та надати документи, що підтверджують цільове використання кредиту (1.4 Договору).
Відповідно до умов п. 2.1 Договору протягом всього строку фактичного користування кредитом до Кінцевого терміну погашення Кредиту, визначеного п. 1.3. договору включно позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця кредитору проценти, сума яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 23% річних.
Пунктом 5.1 Договору встановлено, що позичальник зобов'язаний здійснити погашення заборгованості в порядку, визначеному Договором.
Позичальник здійснює повернення кредиту та сплату процентів щомісячно ануїтетними (однаковими) платежами в розмірі згідно з Графіком (5.2. Договору).
За положеннями п. 11.5 кредитного договору №011/88359/00760791 від 16.12.2019 року до правовідносин, пов'язаних з укладанням договору застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки. До всіх інших правовідносин, в т.ч. пов'язаних з виконанням Позичальником зобов'язань за Договором, застосовується строк позовної давності тривалістю у п'ять років.
Відповідно до п. 12.1. Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками (за наявності) і діє до повного виконання ними прийнятих зобов'язань відповідно до Договору.
У Додатку № 1 до Договору сторони погодили графік повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом. Згідно графіку, загальна сума, яка підлягає сплаті відповідачем, складає 146313,41 грн., з яких 105000,00 грн. отриманого кредиту та 41313,41 грн. процентів за користування кредитом. Кінцева дата виконання зобов'язань - 16.12.2022.
Згідно банківської виписки з рахунку відповідача, останньому 17.12.2019 перераховано 105000,00 грн кредитних коштів на підставі договору від 16.12.2019.
Із розрахунку заборгованості ОСОБА_1 , проведеного АТ "Райффайзен Банк", слідує, що борг відповідача становить 88 877,70 грн., з яких 68 002,52 грн. заборгованості за тілом кредиту та 20875,18 грн. - борг за відсотками за користування кредитом.
13.12.2022 між АТ "Райффайзен Банк" (надалі - первісний кредитор) і ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (надалі - новий кредитор або позивач) був укладений договір про відступлення права вимоги № 114/2-56 (надалі Договір відступлення).
Умовами п. 2.1. Договору відступлення встановлено, що на умовах, встановлених цим договором та відповідно до ст. 512-519 Цивільного кодексу України, первісний кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників (Портфель заборгованості). Перелік кредитних договорів, боржників, розрахунок сум заборгованості боржника на дату підписання Договору відступлення зазначені в Додатку 1 до Договору відступлення (Попередній реєстр боржників), що є його невід'ємною частиною.
Згідно п. 2.3. Договору відступлення внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості за цим договором, новий кредитор замінює первісного кредитора у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості і відповідно вказані у реєстрі боржників, та набуває прав грошових вимог первісного кредитора, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань за кредитними договорами.
За положеннями п. 2.8. Договору відступлення, в дату відступлення права вимоги первісний кредитор вважається таким, що відступив та передав, а новий кредитор таким, що прийняв та набув усіх прав первісного кредитора за договорами забезпечення.
У п. 3.1., п. 3.2. Договору відступлення передбачено, що загальна вартість прав вимоги за договором (ціна договору), становить 8239392,79 грн. Новий кредитор здійснює оплату загальної вартості шляхом безготівкового переказу, на рахунок первісного кредитора протягом 2 (двох) робочих днів з моменту укладення цього договору.
13.12.2022 ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" здійснив оплату 8239392,79 грн. відповідно до п. 3.1 Договору відступлення, що підтверджується платіжним дорученням № 69348.
З витягу з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги вбачається, що до портфелю заборгованості включено кредитний договір № 011/88359/00760791 від 16.12.2019, укладений між АТ "Райффайзен Банк" та ОСОБА_1 , заборгованість за яким складає 88877,70 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 68002,52 грн, заборгованість за процентами - 20875,18 грн.
19.01.2026 позивачем надіслано відповідачу досудову вимогу № 22168872 від 19.01.2026, у якій ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" повідомило про відступлення права вимоги за кредитним договором від 16.12.2019 та необхідність сплатити 88 877,70 грн. боргу на зазначені у вимозі реквізити.
Проте, у зв'язку з невиконанням відповідачем вимог позивача щодо сплати заборгованості у добровільному порядку, останній звернувся з даним позовом до суду.
Позиція суду.
Судом встановлено, що 30.06.2020 зареєстровано припинення підприємницької діяльності Кравченка О.В. за власним рішенням.
У п. 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 зроблено висновок, що у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою як її права, так і обов'язки за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою.
Відтак з огляду на те, що Кредитний договір від 16.12.2019 укладено із Фізичною особою-підприємцем Кравченком О.В., даний спір підсудний господарському суду.
Згідно із часиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За положеннями ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З матеріалів справи слідує, що 16.12.2019 між відповідачем та АТ "Райффайзен Банк" укладено кредитний договір, за умовами якого банком надано ФОП Кравченку О.В. кредитні кошти в розмірі 105 000,00 грн. Відповідач, в свою чергу, зобов'язався повернути отримані кошти та сплатити проценти за користування кредитом згідно погодженого графіку - до 16.12.2022 включно.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частинами 1 та 2 статті 1056-1 ЦК України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
За положеннями частин 1 та 3 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Як встановлено судом та не заперечується учасниками справи, АТ "Райффайзен Банк" виконано свої зобов'язання за кредитним договором та перераховано відповідачу 105000,00 грн. кредитних коштів.
Проте, доказів належного виконання своїх зобов'язань зі сторони відповідача матеріали справи не містять. Зокрема, згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 , проведеного АТ "Райффайзен Банк", борг відповідача становить 88 877,70 грн., з яких 68 002,52 грн. заборгованості за тілом кредиту та 20 875,18 грн. - борг за відсотками за користування кредитом.
З приводу заперечень відповідача про відсутність повного та зрозумілого розрахунку заборгованості, підтверджень фактичного розміру боргу, відсотків, штрафів та пені, суд зазначає, що в матеріалах справи наявні виписки з банківського рахунку відповідача, розрахунок заборгованості, проведених АТ "Райффайзен Банк".
Верховний Суд у справі № 554/4300/16-ц зазначив, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. Таким чином, надані банком виписки за картковими рахунками позичальника, яким суди дали оцінку у сукупності з іншими зібраними у справі доказами, підтверджують обставини видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у детальному розрахунку.
Натомість ОСОБА_1 не надано будь-якого контррозрахунку на спростування суми боргу, який складається з тіла кредиту та процентів за користування кредитними коштами. При цьому, позивачем не заявлено до стягнення штрафів та пені, відповідно, їх розрахунок відсутній.
З викладеного суд доходить висновку про доведеність у даній справі факту існування у відповідача заборгованості за кредитним договором від 16.12.2019 у розмірі 88 877,70 грн.
Як встановлено судом, 13.12.2022 між АТ "Райффайзен Банк" і ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" укладено договір про відступлення права вимоги № 114/2-56, за умовами якого Банком відступлено право вимоги до боржника - ОСОБА_1 , щодо належного виконання зобов'язань за договором від 16.12.2019.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).
За змістом ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, з у рахуванням умов Договору відступлення та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками перед Акціонерним товариством "Райффайзен Банк", в тому числі, і до ОСОБА_1 за кредитним договором від 16.12.2019.
Щодо заперечень відповідача в частині відсутності доказів повідомлення останнього про відступлення права вимоги, суд зауважує, що у випадку неналежного повідомлення боржника про відступлення права вимоги новий кредитор несе ризики виконання зобов'язання первісному кредитору. Проте, відповідачем не надано доказів сплати боргу, стягнення якого є предметом даного спору, АТ "Райффайзен Банк", з чого відповідні доводи не можуть бути підставою для несплати заборгованості ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" як новому кредитору.
Твердження відповідача про відсутність доказів переходу права вимоги саме у заявленому обсязі також не є обґрунтованими, позаяк розмір переданого боргу чітко визначено у Реєстрі боржників, що є додатком до договору відступлення, та складає 88 877,70 грн.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд доходить висновку про доведеність існування заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" в розмірі 88877,7 грн., яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за кредитним договором № 011/88359/00760791 від 16.12.2019.
При цьому обставини запровадженням карантинних обмежень у зв'язку з COVID-19, втрати джерела доходу, воєнні дії в Україні та фактичне перебуванням відповідача за межами України не спростовують обов'язку ОСОБА_1 повернути отримані ним кредитні кошти та сплатити проценти за їх користування. Одночасно суд зазначає, що позивачем не заявлено до стягнення штрафних санкцій, з огляду на що відповідні доводи не впливають на вищевикладені висновки про наявність підстав для стягнення спірної заборгованості.
Відповідачем заявлено про застосування наслідків спливу строку позовної давності, позаяк, за твердженням ОСОБА_1 , порушення умов договору мало місце у 2019-2021 роках.
З даного приводу суд враховує, що загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Згідно ч.1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Як вже було зазначено судом, у п. 11.5 кредитного договору передбачено, що до правовідносин, пов'язаних з виконанням позичальником цього договору, застосовується строк позовної давності тривалістю у п'ять років.
Окрім того, відповідно до положень п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, прийнятої відповідно до ст.29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", на усій території України встановлений карантин з 12 березня 2020 року, який у свою чергу постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №239, від 20.05.2020 №392, від 22.07.2020 №641, від 26.08.2020 №760, від 13.10.2020 №956, від 09.12.2020 №1236, від 21.04.2021 №405, від 16.06.2021 №611 неодноразово продовжено. Постановою Кабінету Міністрів України №611 від 16.06.2021 строк дії карантину встановлено до 31.08.2021.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 (зі змінами) встановлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 30 червня 2023 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. №392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. №641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).
Також, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україн» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Відповідний п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України було виключено лише на підставі Закону України "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності", який набрав чинності 14.09.2025.
Як вбачається із позовної заяви, позивач звернувся з даним позовом до суду 29.01.2026. Відтак, з огляду на передбачений договором строк позовної давності у п'ять років, продовження строку позовної давності у період з 12.03.2020 до 30.06.2023 внаслідок дії карантину, зупинення строку позовної давності у період з введення воєнного стану 24.02.2022 по 14.09.2025, суд дійшов висновку, що позивачем не пропущено строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом.
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Положеннями ч. 1 ст. 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За правилами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідач позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість позовних вимог.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову у справі №924/92/26 в повному обсязі.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662,40 грн покладаються на відповідача.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За положеннями ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Як слідує з матеріалів справи, позивачем у позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, відповідно до якого розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 8000,00 грн.
Матеріали справи свідчать, що 01.07.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" (клієнт) і Адвокатським об'єднанням "Апологет" (виконавець) укладено договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 (надалі - Договір № 0107), відповідно до пункту 1.1. якого клієнт замовляє, приймає та оплачує, а виконавець надає послуги правової (правничої) допомоги, адвокатського захисту, представництва клієнта у всіх судах загальної юрисдикції, а також у відносинах з юридичними особами незалежно від форми власності, та надає інші послуги, необхідні для забезпечення належного захисту прав і законних інтересів клієнта.
Відповідно до умов п. 2.1. Договору № 0107 порядок розрахунків та інші аспекти виконання договору визначаються додатком № 1 до договору. Додаток № 1 є документом, що стосується виключно правовідносин між сторонами і становить собою конфіденційну інформацію. Для реалізації пунктів 1.1. та 1.2. договору сторонам не потрібно пред'являти будь якій третій особі додаткові частини цього договору. Даним пунктом сторони підтверджують, що між ними досягнуто домовленості щодо всіх істотних умов договору та заявляють про достатність даного документу, у випадку його пред'явлення особам, вказаним в пункті 1.1. в якості підтвердження повноважень виконавця.
Пунктом 2.3. Договору № 0107 встановлено, що вартість наданих послуг правничої допомоги за 1 (одну) Кредитну справу складає 8 000,00 грн.
19.01.2026 між клієнтом та адвокатом підписано Акт наданих послуг № 66, з якого слідує, що сторони підписали цей Акт виконаних робіт на підтвердження факту надання Адвокатським об'єднанням та прийняття Клієнтом послуг відповідно до положень укладеного ними договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025.
Відповідно до умов п. 2 Акт виконаних робіт виконавцем надано клієнту, а Клієнтом прийнято послуги договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025: Боржник ОСОБА_1 ; кредитний договір № 011/88359/00760791, сума наданих послуг відповідно до договору складає 8 000,00 грн.
За змістом детального опису наданих послуг від 19.01.2026 виконавець надає клієнту такі послуги: усна консультація клієнта, щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором - 0 год. 30 хв.; ознайомлення з матеріалами кредитної справи - 2 год. 00 хв.; погодження правової позиції клієнта у справі - 0 год. 30 хв.; складення позовної заяви з урахування правової позиції клієнта - 3 год. 30 хв.; подання заяви до суду від імені клієнта - 1 шт.; усього год. - 6 год. 30 хв., усього шт. 1.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: - фіксованого розміру; - погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
У відповідності до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 5 статті 129 ГПК України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Відповідачем не заявлено клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.
Водночас, як зазначено у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 р. у справі №756/2114/17, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.
Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 у справі № 920/13/19 зробив висновки, що у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Так, за приписами ч.5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Надавши оцінку наявним доказам щодо витрат позивача на надання професійної правничої допомоги, враховуючи незначну складність даної справи, розгляд справи без участі сторін; обґрунтованість, пропорційність, реальність та розумність їхнього розміру з урахуванням предмету та підстав спору, а також неминучість їх понесення, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання позивача щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу на суму 5000,00 грн. В покладенні на відповідача обов'язку з відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 3000,00 грн. суд відмовляє.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 20, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
позов задовольнити.
Стягнути з Кравченка Олега Володимировича (РНОКПП: НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» (за реквізитами: код ЄДРПОУ: 35234236, НОМЕР_2 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», місце реєстрації - 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4-й поверх) 68 002,52 грн. (шістдесят вісім тисяч дві грн. 52 коп.) заборгованості за тілом кредиту, 20 875,18 грн. (двадцять тисяч вісімсот сімдесят п'ять грн. 18 коп.) заборгованості за відсотками, 2 662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві грн. 40 коп.) судового збору, 5 000,00 грн. (п'ять тисяч грн. 00 коп.) витрат на правничу допомогу.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 12.03.2026
Суддя М.В. Музика
Віддрук. у 1 прим.: 1 - до справи, сторонам в ел. кабінети