адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
12.03.2026 Справа № 917/2389/25
м. Полтава
Господарський суд Полтавської області у складі судді Пушка І.І., розглянувши матеріали за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВФ РИТЕЙЛ» (адреса: 01601, місто Київ, вул. Лейпцизька, будинок 15, ЄДРПОУ 41457291)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю « Анвад- Буд» (адреса: 36007, м. Полтава, вул. Кагамлика, 35-В, ЄДРПОУ 45225922)
про стягнення 66092,20 грн збитків
без виклику представників сторін
Суть спору. Розглядається позовна заява про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю « Анвад- Буд» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВФ РИТЕЙЛ» збитків у розмірі 66092,20 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на невиконання відповідачем обов'язку з реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) від 03.04.2024 №2 на суму 120 696,02 грн, в т.ч. ПДВ 20 116,00 грн та від 24.05.2024 №1 на суму 275 857,18 грн, в т.ч. ПДВ 45 976,20 грн, у зв'язку з чим позивач позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатися правом на зменшення податкового зобов'язання на вказану суму що призвело до завдання йому збитків.
Процесуальні дії суду.
Процесуальні дії суду. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2026 для розгляду даної справи визначено суддю Пушка І.І.
Ухвалою від 15.01.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням малозначності цієї справи в розумінні частини п'ятої статті 12 ГПК України, без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Цією ж ухвалою суд встановив процесуальні строки: відповідачу для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду, та для подання заперечень - до 3 днів з дати отримання від позивача відповіді на відзив; позивачу для подання відповіді на відзив - 5 днів з моменту отримання відзиву.
Суд належним чином виконав обов'язок щодо повідомлення сторін про розгляд справи шляхом надіслання ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду в електронній формі до Електронних кабінетів позивача та його представника, засобами поштового зв'язку на юридичну адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Ухвала суду від 15.01.2026 про прийняття позовної заяви до розгляду була повернута органом зв'язку як неотримана адресатом.
Відповідно до ч.7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Верховний Суд звертав увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19 та від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-6).
Отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб'єкта господарської діяльності покладається обов'язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов'язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Крім того, у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 № 906/587/17 зроблено висновок, що сам факт не отримання адресатом кореспонденції яка надсилалась на належну адресу та повернулась у зв'язку з нетриманням її адресатом не зумовлено об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.
Ухвали суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 15.01.2026 була оприлюднена в Державному реєстрі судових рішень.
На офіційному сайті Господарського суду Полтавської області суд 29.01.2026 розміщував відповідне оголошення про розгляд цієї справи.
Отже, сторони про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.
Відзив на позов чи будь-які заяви чи клопотання від відповідача до суду не надходили.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У частині 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 ГПК України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Рішення та постанови ухвалюються, складаються і підписуються складом суду, який розглянув справу.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
У відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВФ Ритейл» (Позивач, Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Анвад-Буд» (Відповідач, Виконавець), укладено договір про виконання робіт від 22.03.2024 №VR (далі - Договір).
Згідно з п. 1.1.Договору Виконавець зобов'язується в обумовлений Договором строк виконати Замовнику роботи з реформату приміщення (надалі - Роботи), у магазині Замовника за адресою: м. Полтава, вул. Європейська, 21. Роботи мають бути виконані в обсязі згідно Кошторису, що є Додатком №1 до цього Договору, а Замовник зобов'язується прийняти виконані належним чином Роботи та сплатити їх вартість у відповідності з умовами даного Договору.
Пунктом 2.1 Договору передбачено, що Виконавець зобов'язаний згідно з Додатком №1 до цього Договору виконати Роботи належної якості впродовж 21 (двадцять один) календарних днів, на основі погодженого сторонами Кошторису, викладеного в Додатку №1, що є невід'ємною частиною даного Договору. Належним чином виконувати інші умови цього Договору. Початок робіт 04 квітня 2024р.
Відповідно до п. п. 3.1. Договору ціна Договору становить 402 320,06 грн (чотириста дві тисячі триста двадцять грн. 06 коп.) з ПДВ, в т.ч. ПДВ 67 053,34 грн (шістдесят сім тисяч п'ятдесят три грн. 34 коп.).
Пунктом 4.1 Договору передбачено, що оплата робіт Замовником здійснюється шляхом перерахування грошових кошті в безготівковій формі на поточний банківський рахунок Виконавця наступним чином:
30% вартості вказаної в п 3.1 Договору, належним чином виконаних Робіт Замовник оплачує Виконавцю протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня підписання договору на основі виставленого Виконавцем рахунку-фактури, що становить суму 120 696,02 грн. (сто двадцять тисяч шістсот дев'яносто шість грн. 02 коп.) з ПДВ, решту 70% вартості вказаної в п. 3.1 Договору, Замовник сплачує Виконавцю протягом 5 (п'яти) робочих днів після підписання Акту виконаних робіт.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору Виконавцем були виконані роботи. Сторонами було складено та підписано Акт виконаних робіт від 22 травня 2024 року, відповідно до якого Виконавець виконав та передав, а Замовник прийняв результати робіт з реформату приміщення за адресою: вул. Європейська, 21, м. Полтава. Відповідно до вказаного Акту загальна вартість виконаних робіт складає з ПДВ - 396553,20 грн.
Оплата відповідно до умов Договору Позивачем була здійснена в повному обсязі, що підтверджується платіжними інструкціями від 03.04.2024 №0010004476 у розмірі 120 696,02 грн та від 24.05.2024 №0010006854 у розмірі 275 857,18 грн.
Однак, як вказує Позивач, Відповідач в порушення вимог чинного законодавства не зареєстрував податкові накладні належним чином, а саме реєстрацію податкових накладних від 03.04.2024 №2 на суму 120 696,02 грн, в т.ч. ПДВ 20 116,00 грн та від 24.05.2024 №1 на суму 275 857,18 грн, в т.ч. ПДВ 45 976,20 грн зупинено, що підтверджується квитанціями про реєстрацією податкової накладної/розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 29.04.2024 №9109470672, від 02.07.2024 №9180708596.
У зв'язку з зазначеними діями Відповідача, Позивач втратив можливість сформувати податковий кредит та зменшити податкові зобов'язання на загальну суму 66092,20 грн, що є його збитками.
За посиланням Позивача, заходів щодо реєстрації спірного розрахунку Відповідач не вживав, на звернення Позивача з листом-вимогою від 04.11.2025 №R/25/337 не відреагував, що й стало причиною виникнення спору.
При розгляді спору по суті суд приймає до уваги наступні обставини.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Згідно до частини 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Підставою для відшкодування збитків, відповідно до пункт 1 статті 611 Цивільного кодексу України є порушення зобов'язання.
Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає, при цьому, зважаючи на загальний принцип змагальності сторін господарського судочинства (пункт 4 частини 3 статті 2, стаття 13 Господарського процесуального кодексу України) наявність перших трьох елементів складу господарського правопорушення має довести позивач, тоді як відсутність вини, з огляду на встановлену Цивільним кодексом України презумпцію винного заподіяння шкоди, має довести відповідач.
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Позивач зазначає, що відповідачем не було зареєстровано податкові накладну в ЄРПН за Договором про виконання робіт, реєстрацію податкових накладних було зупинено, внаслідок чого позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатися правом на зменшення податкового зобов'язання.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Враховуючи вказані норми Податкового кодексу України на відповідача як платника податків покладено обов'язок з реєстрації податкових накладних з дати вчинення господарської операції, беручи до уваги, що до суми вартості робіт за договором включено суму податку на додану вартість.
Судом встановлено, що між сторонами підписано Акт виконаних робіт від 22.05.2024 до Договору про виконання робіт від 22.03.2024 №VR-22.03.2024, до загальної вартості робіт включено 20% ПДВ, оскільки позивач та відповідач є платниками ПДВ, Всього сума ПДВ за вказаним договором становить 66092,20 грн. Вказана сума відображена в рахунках на оплату №4 від 22.05.2024, № 2 від 01.04.2024 та включена до суми, сплаченої позивачем на виконання умов договору згідно з платіжною інструкцією №0010006854 від 24.05.2024, № 0010004476 від 03.04.2024.
Як зазначено позивачем в позовній заяві, податкову накладну не було зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме реєстрацію податкових накладних від 03.04.2024 №2 на суму 120 696,02 грн, в т.ч. ПДВ 20 116,00 грн. та від 24.05.2024 №1 на суму 275 857,18 грн., в т.ч. ПДВ 45 976,20 грн. зупинено, що підтверджується квитанціями про реєстрацією податкової накладної/розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 29.04.2024 №9109470672, від 02.07.2024 №9180708596.
Вказана обставина відповідачем під час розгляду справи не спростована, доказів протилежного суду не надано.
Зважаючи на викладене, суд зазначає, що саме на продавця товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну на здійснену господарську операцію та зареєструвати її у Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента покупця таких товарів/послуг на те, що це зобов'язання буде виконане, оскільки саме факт реєстрації в ЄРПН податкових накладних дає можливість покупцю право віднести суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту. Продавець залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій. Подібні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №925/17/18.
При цьому, суд зазначає, що у постанові Верховного Суду від 19.04.2023 року у справі №906/824/214 зазначено, що наявність вини презюмується, тобто не підлягає доведенню позивачем. Водночас відповідач для звільнення від відповідальності може доводити відсутність протиправності дій та вини, зокрема, шляхом оскарження рішення податкового органу про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в адміністративному порядку або в суді (відсутність вини буде підтверджуватися рішенням, ухваленим на користь платника податку, яке набрало законної сили і фактом реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування у ЄРПН на виконання такого рішення).
За таких обставин суд дійшов висновку щодо очевидності факту податкового порушення не реєстрації податкових накладних за господарськими операціями в Єдиному реєстрі податкових накладних зі сторони відповідача.
Відповідно до пункту 198.6 статті 196 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.
Згідно з правовим висновком, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі №925/556/21, Податковий кодекс України не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом в ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.
Під час розгляду даної справи судом також врахований правовий висновок, що викладений у постанові Верховного Суду від 02.05.2024 у справі №910/155/23, про те, що відсутність реєстрації податкової накладної в ЄРПН, внаслідок чого один контрагент був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатися правом на зменшення податкового зобов'язання, є протиправною поведінкою іншого контрагента.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в означених вище постановах Верховного Суду ( ч. 4 ст. 236 ГПК України).
Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи, зокрема, є: позовна заява; відзив на позовну заяву.
Допустимих доказів в спростування зазначеного в позовній заяві чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
Відповідачем не надано доказів відсутності своєї вини у встановленому порушенні. Докази відшкодування заподіяної шкоди в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про доведеність наявності усіх елементів складу правопорушення, необхідних для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, оскільки позивачем доведені об'єктивна та суб'єктивна сторони спричинених відповідачем збитків, причинно-наслідковий зв'язок між неправомірними діями та понесеними позивачем збитками, а відповідачем не спростована наявність його вини.
Зважаючи на вказане, позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.
За статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача, відтак, відповідач має відшкодувати позивачу витрати зі сплати судового збору за подання позову.
Керуючись статтями 129, 232-233, 236-238, 240, 252 ГПК України, суд
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Анвад-Буд» (адреса: 36007, м. Полтава, вул. Кагамлика, 35-В, ЄДРПОУ 45225922) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВФ РИТЕЙЛ» (адреса: 01601, місто Київ, вул. Лейпцизька, будинок 15, ЄДРПОУ 41457291) - 66092,20 грн збитків, 2 422,40 грн судового збору.
3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. (ч.1 ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.
Суддя І.І. Пушко