65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову
"12" березня 2026 р. Справа № 916/869/26
Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК СОНАТА ФІНАНС» про забезпечення позову (вх. №2-476/26 від 11.03.2026)
по справі № 916/869/26
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК СОНАТА ФІНАНС» (04053, м. Київ, вул. Вознесенський Узвіз, буд. 10 А, к. 205, код ЄДРПОУ 41733894);
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРОФІМОВА» (67840, Одеська обл., Одеський р-н, с. Молодіжне, вул. Новоселів, буд. 1-А, корп. 1, 4, код ЄДРПОУ 36718696);
про стягнення 203 917,11 грн.,
11.03.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК СОНАТА ФІНАНС» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. № 894/26) до Товариства з обмеженою відповідальністю ««ФК СОНАТА ФІНАНС», в якій просить суд стягнути з відповідача 203 917,11 грн. заборгованості, у тому числі: 108 396,81 грн. - основної заборгованості, 70 696,62 грн. - пені, 6 902,49 грн. - 3 % річних, 17 921,19грн. - інфляційних витрат, а також витрат по сплаті судового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про постачання електричної енергії споживачу №74 від 06.07.2021 в частині повної та своєчасної оплати за спожиту електричну енергію. При цьому, позивач вказує, що право вимоги про сплату виниклої заборгованості за вказаним договором належить саме йому на підставі договору про відступлення права грошової вимоги №29/12-2025 від 29.12.2025.
Одночасно із позовною заявою ТОВ «ФК СОНАТА ФІНАНС» подало заяву про забезпечення позову (вх. №2-476/26), згідно якої просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ТОВ «ТРОФІМОВА», що знаходяться на всіх банківських рахунках ТОВ «ТРОФІМОВА» у межах ціни позову - 203 917,11 грн.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначає, що протягом строку дії договору №74 від 06.07.2021 року відповідач хоч і допускав виникнення триваючої заборгованості, однак оплати проводились регулярно та заборгованість останнім сплачувалась в повному обсязі або частково. Проте, починаючи з жовтня 2025, протягом 5 місяців відповідачем не здійснюються дії спрямовані на повне чи часткове погашення наявної заборговності. На думку заявника, дана поведінка відповідача є нетиповою, свідчить про стрімку зміну стратегії останнього щодо його взаємовідносин з постачальником та виконання умов договору, а також може свідчити про те що відповідач наразі є фінансово нестійким підприємством, яке не здатне розраховуватися за поточними боргами. Відтак, заявник вважає, що обставини порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань вказують на формування останнім тенденції щодо ухилення від виконання зобов'язань за укладеними договорами. При цьому, вказує, що можливість відповідача в будь-який момент розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках є беззаперечною.
Щодо зустрічного забезпечення, заявник просить їх не застосовувати, з огляду на не завдання останньому збитків.
Розглянувши заяву ТОВ «ФК СОНАТА ФІНАНС» про забезпечення позову та дослідивши матеріали позовної заяви, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист (поновлення) порушених чи оспорюваних прав (інтересів) позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Згідно зі статтями 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
При цьому, відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно зі сталою практикою Верховного Суду законодавством покладено на заявника обов'язок обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Близька за змістом правова позиція визначена у постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі № 916/143/24, від 04.10.2024 у справі № 913/289/24.
При цьому, у постанові від 04.12.2025 у справі №916/3385/25 Верховний Суд зазначив, що наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії з відповідним їх підтвердженням. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави заявлених позовних вимог та застосування відповідного їм заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 також висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Так, доводячи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, позивач фактично посилається на те, що неналежне виконання відповідачем протягом 5 місяців взятих на себе зобов'язань з погашення заборгованості свідчить про ухилення відповідачем від виконання своїх зобов'язань за укладеним договором, а можливість відповідача в будь-який момент розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках є беззаперечною.
Разом з тим, господарський суд зазначає, що наведені заявником обставини не є достатньою підставою вважати імовірним утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття судом запропонованих заявником заходів.
Так, суд звертає увагу, що згідно з висновком Верховного суду, викладеним у постанові від 04.12.2025 у справі №916/3385/25, вжиття заходів забезпечення позову передбачає доведення стороною обставин вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язань після пред'явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Верховний Суд у постанові від 18.06.2025 у справі №918/73/25 зазначив про те, що наведений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22 підхід передбачає необхідність доказування наявності обґрунтованої необхідності у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом подання доказів до суду щодо наявності фактичних обставин, з якими закон пов'язує застосування такого заходу забезпечення позову, обґрунтування позивачем відомих останньому обставин або тих обставин, про які він об'єктивно може дізнатися, які б свідчили про утруднення чи унеможливлення виконання судового рішення у разі задоволення позову.
Крім того, наведений зміст вказаної постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду засвідчує, що у ній взагалі відсутні правові висновки про те, що у питанні застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та/або грошові кошти, які знаходяться на рахунках відповідача/зацікавленої особи, позивач (заявник) звільняється від доказування наявності обґрунтованої необхідності у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом подання доказів до суду щодо наявності фактичних обставин, з якими закон пов'язує застосування такого заходу забезпечення позову (з таких мотивів виходила об'єднана палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, повертаючи справу №917/1610/23 відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду ухвалою від 01.03.2025).
Отже, з огляду на предмет спору у даній справі та заходи забезпечення позову, які заявник просить вжити, звертаючись із даною заявою про забезпечення позову, заявник повинен довести, що, наявні у відповідача грошові кошти, що знаходяться у банківських установах можуть зникнути або зменшитись в результаті об'єктивних (незадовільний фінансовий стан, наявність невиконаних безспірних зобов'язань, відкритих виконавчих проваджень щодо відповідача, тощо) або суб'єктивних (вчинення відповідачем умисних дій, направлених на приховування майна або вчинення інших) дій з метою уникнення виконання зобов'язань.
При цьому, саме лише посилання в заяві позивача на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви, адже має характер припущення. Вказане повністю узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 № 381/4019/18.
Суд бере до уваги, що для вжиття заходів забезпечення позову важливим є момент об'єктивного існування ризиків, які визначені зокрема у частині другій статті 136 ГПК України, та необхідності їх підтвердження відповідними доказами.
Водночас заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК СОНАТА ФІНАНС» про забезпечення позову не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на можливе ухилення відповідача від виконання рішення суду, чи вчинення ним дій, які б свідчили про те, що невжиття заходів до забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду.
Заявник лише допускає припущення того, що наявні у відповідача грошові кошти, що знаходяться у банківських установах можуть зникнути або зменшитись, проте не наводить доказів здійснення відповідачем реальних дій, направлених на їх виведення, тощо.
Не надано позивачем також і будь-яких доказів, що підтверджують незадовільний фінансовий стан відповідача, наявність у останнього відкритих виконавчих проваджень, арештів, наявності податкового боргу/застави, тощо.
Отже, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, з урахуванням критеріїв розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ТОВ «ФК СОНАТА ФІНАНС».
Водночас зазначене не позбавляє позивача прав звернутися до суду із відповідною заявою, надавши докази, що підтверджують необхідність вжиття заходів забезпечення позову
Керуючись ст. ст. 136-137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК СОНАТА ФІНАНС» про забезпечення позову (вх. №2-476/26 від 11.03.2026) відмовити.
Ухвала набирає законної сили 12.03.2026 року та може бути оскаржена в апеляційному порядку ст. 256 ГПК України.
Суддя Ю.І. Мостепаненко