65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"12" березня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/5130/25
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,
розглянувши справу
за позовом Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" (73000, Херсонська обл., м. Херсон, Бериславське шосе, буд. 1; код ЄДРПОУ 00131771)
до відповідача - Фізичної особи-підприємця Коростеленка Сергія Володимировича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 14 971,28 грн,
Акціонерне товариство "Херсонська теплоелектроцентраль" (далі - позивач, Товариство) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Коростеленка Сергія Володимировича (далі - відповідач, Підприємець) 14 971,28 грн заборгованості за Договором про надання послуг з централізованого опалення № 53 від 12.08.2019.
В обґрунтування позову покликається на те, що відповідачу згідно умов вказаного договору надавалися послуги централізованого опалення на об'єкті, що розташований по вул. 49 Гвардійської дивізії, 18-а у м. Херсоні. Проте, як стверджує позивач, за період з 01.11.2021 по 01.07.2025 у відповідача обліковується заборгованість за надані послуги із теплопостачання на суму 14 971,28 грн.
Ухвалою від 29.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/5130/25, справу постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами, встановлено сторонам строки для подання до суду заяв по суті справи відповідно до ст. 165-167 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.
Згідно з ч.ч. 1-3, 5, 8 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався, про розгляд справи повідомлявся належним чином шляхом направлення ухвали суду про відкриття провадження у справі на адресу місцезнаходження Підприємця, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 75001, Херсонська обл., Білозерський р-н, селище Черешеньки, вул. Вінницька, буд 7.
Однак, поштове відправлення повернулося до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Згідно з ч.ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Суд зауважує, що, виходячи зі змісту диспозитивних положень пунктів 1-5 частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення може бути не лише день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (тобто день фактичного отримання рішення), а й день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 903/237/23).
Зі змісту ст. 165 ГПК України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Частиною 9 ст. 165 ГПК України унормовано, що разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, оскільки відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд даної справи та не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на позовну заяву, суд виснував про можливість розгляду справи за наявними доказами.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
20.05.2019 між Підприємцем як орендарем та Управлінням комунальної власності Херсонської міської ради як орендодавцем укладено Договір оренди комунального майна міської територіальної громади № 2082 (зворот а.с. 54 - 56), згідно з яким Підприємцю було надано у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 6,1 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Херсон, вул. 49 Гвардійської дивізії, 18-а.
12.08.2019 між Товариством (виконавець) та Підприємцем (споживач) укладено Договір про надання послуг з централізованого опалення № 53 (далі - Договір; а.с. 26-28), згідно з п. 1 якого виконавець зобов'язується надавати споживачеві з початку по кінець опалювального періоду встановленого рішенням виконкому Херсонської міської ради, відповідної якості послуги з централізованого опалення, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених Договором.
Відповідно до п.п. 2, 3 Договору послуги надаються за об'єктом, який знаходиться по вул. 49 Гвардійської дивізії, 18-а у м. Херсоні; опалювальна площа приміщення - 6,1 кв.м; максимальне теплове навантаження на опалення - 0,00043 Гкал/год.; норма витоку мережної води - 0,00001 тн/год.; межа експлуатаційної відповідальності - внутрішня система опалення займаного приміщення.
Пунктом 6 Договору передбачено, що розмір щомісячної плати за надані послуги розраховується відповідно до фактичного споживання теплової енергії згідно з нормативами (нормами) та тарифами, діючими на момент споживання, та затвердженими (погодженими) державними органами, органами місцевого самоврядування та іншими органами, які мають право на встановлення або зміну тарифу.
Згідно з п. 8 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг, платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Договір укладається на строк до 31.12.2021 і набирає чинності з дня його укладення. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду (п. 30 Договору).
Супровідним листом від 11.07.2025 № 03-1/1274 (а.с. 30) позивач надіслав відповідачу вимогу про сплату заборгованості у розмірі 14 971,28 грн, акт взаємних розрахунків та рахунки-акти за спожиту теплову енергію, копії яких наявні у матеріалах справи (зворот а.с. 30; а.с. 33; а.с. 35-44).
Згідно з довідкою бухгалтера Товариства у Підприємця наявна заборгованість за період з 01.11.2021 по 01.07.2025 на суму 14 971,28 грн (а.с. 34).
Як свідчать наявні у матеріалах справи рахунки-акти, протягом спірного періоду Підприємець споживав теплову енергію:
- у грудні 2022 р. - 0,12 Гкал на суму 611,89 грн;
- у січні 2022 р. - 0,22 Гкал на суму 1 790,39 грн;
- у лютому 2022 р. - 0,16 Гкал на суму 1 302,11 грн;
- у березні 2022 р. - 0,19 Гкал на суму 1 364,10 грн;
- у грудні 2022 р. - 0,03 Гкал на суму 152,98 грн;
- у січні 2023 р. - 0,19 Гкал на суму 1 172,78 грн;
- у лютому 2023 р. - 0,15 Гкал на суму 764,86 грн;
- у березні 2023 р. - 0,11 Гкал на суму 560,90 грн;
- у листопаді 2023 р. - 0,06 Гкал на суму 327,00 грн;
- у грудня 2023 р. - 0,17 Гкал на суму 926,51 грн;
- у січні 2024 р. - 0,20 Гкал на суму 1 090,02 грн;
- у лютому 2024 р. - 0,15 Гкал на суму 817,51 грн;
- у березні 2024 р. - 0,11 Гкал на суму 599,51 грн;
- у листопаді 2024 р. - 0,11 Гкал на суму 599,51 грн;
- у грудні 2024 р. - 0,17 Гкал на суму 926,52 грн;
- у січні 2025 р. - 0,17 Гкал на суму 926,51 грн;
- у лютому 2025 р. - 0,23 Гкал на суму 1 253,52 грн;
- у березні 2025 р. - 0,06 Гкал на суму 327,00 грн
При розрахунку вартості теплової енергії позивачем було застосовано тарифи, установлені рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради від 16.12.2021 № 895 та розпорядженням Херсонської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області від 21.11.2023 № 707р (а.с. 45-49).
Нарахування за січень-березень 2025 р. було відкореговано (-541,14 грн) згідно з положеннями Постанови Кабінету Міністрів України № 1209 від 10.11.2021 «Деякі питання нарахування (визначення) плати за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води у зв'язку із зміною ціни природного газу».
При цьому, станом на 01.11.2021 за відповідачем рахувалась переплата на суму 1,20 грн, що також було враховано при розрахунку спірної заборгованості.
Предметом позову є вимога про стягнення з відповідача 14 971,28 грн заборгованості за спожиту в період з листопада 2021 р. по березень 2025 р. теплову енергію.
Здійснюючи аналіз обґрунтованості позовних вимог, господарський суд виходить з наступного.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).
Суд встановив, що відповідач є орендарем комунального нерухомого майна - приміщення загальною площею 6,1 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Херсон, вул. 49 Гвардійської дивізії, 18-а.
12.08.2019 між позивачем (виконавець) та відповідачем (споживач) укладено Договір про надання послуг з централізованого опалення № 53, згідно з п. 1 якого виконавець зобов'язується надавати споживачеві з початку по кінець опалювального періоду, встановленого рішенням виконкому Херсонської міської ради, відповідної якості послуги з централізованого опалення, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених Договором.
Відповідно до п.п. 2, 3 Договору послуги надаються за об'єктом, який знаходиться по вул. 49 Гвардійської дивізії, 18-а у м. Херсоні; опалювальна площа приміщення - 6,1 кв.м; максимальне теплове навантаження на опалення - 0,00043 Гкал/год.; норма витоку мережної води - 0,00001 тн/год.; межа експлуатаційної відповідальності - внутрішня система опалення займаного приміщення.
Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Так, з аналізу вищевказаного Договору у системному зв'язку з положеннями застосованих судом норм законодавства вбачається, що за своєю правовою природою Договір № 53 від 12.08.2019, є договором постачання (купівлі-продажу) теплової енергії.
При цьому суд зазначає, що згідно вимог ст. 204 Цивільного кодексу України укладений сторонами договір, як правочин є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, і його недійсність не була визнана судом, а тому зазначений договір в силу вимог ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами, і зобов'язання за ним мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.
Так, матеріали справи не містять доказів розірвання, припинення або визнання недійсним договору, у зв'язку з чим суд вважає, що він є чинним (продовженим на підставі п. 30 Договору) та обов'язковим до виконання сторонами у справі.
Частиною 1 ст. 691 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Положеннями ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Як передбачено ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд також зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyondreasonabledoubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 18.01.2021 по справі № 915/646/18.
Суд встановив, що предметом позову є вимога про стягнення з відповідача 14 971,28 грн заборгованості за спожиту в період з листопада 2021 р. по березень 2025 р. теплову енергію.
Матеріали справи свідчать, що теплова енергія поставлялась позивачем в орендоване відповідачем нежитлове приміщення площею 6,1 кв.м, що знаходиться по вул. 49 Гвардійської дивізії, 18-а у м. Херсоні, котре з 01.03.2022 по 11.11.2022 перебувало у тимчасовій окупації.
Слід зазначити, що Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду переглянув у касаційному порядку постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023 у справі № 908/1162/23 про стягнення боргу за спожитий у листопаді-грудні 2022 року обсяг електроенергії на об'єкті, який знаходиться у місті Мелітополі.
Предметом розгляду Об'єднаною палатою було питання застосування частини другої статті 13 та частини другої статті 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон) до правовідносин, які виникли у період з лютого 2022 року по грудень 2022 року, тобто до прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 06.12.2022 № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» та затвердження Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України наказу № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією».
Так, у постанові від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23 Об'єднана палата дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від висновку, викладеного Верховним Судом у постанові у справі № 910/9680/23 про поширення положень статті 13-1 Закону на території, тимчасово окуповані в період воєнного стану, лише з огляду на загальновідомий факт окупації таких територій за відсутності відповідного рішення Кабінету Міністрів України.
Отже, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції у справі № 908/1162/23 про відмову в позові, Об'єднана палата зазначила про те, що підставою для відмови в позові у цій справі, враховуючи положення статті 13-1 Закону, є заборона передачі електроенергії відповідачу, оскільки факт тимчасової окупації міста Мелітополь є загальновідомим фактом, що не потребує окремого доказування у даному судовому провадженні.
Суд враховує зазначені вище висновки Верховного Суду у справі № 908/1162/23 відповідно до положень частини четвертої статті 236 ГПК України, оскільки правовідносини у справах є подібними за змістовим критерієм.
Крім того, суд зазначає, що факт тимчасово окупації м. Херсон з 01.03.2022 по 11.11.2022 є загальновідомою обставиною.
В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, позивачем нараховано заборгованість у розмірі 1 364,10 грн за розрахунковий період березень 2022 р., тобто коли м. Херсон перебувало у тимчасовій окупації.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України.
Згідно з ч. 2 ст. 13-1 Закону на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено, за винятком випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті.
Переміщення товарів, маркування (етикетування) яких свідчить про вироблення таких товарів на тимчасово окупованій території, забороняється, крім речей, які віднесені до особистих речей, що переміщуються у ручній поклажі та/або супроводжуваному багажі відповідно до частин третьої та четвертої цієї статті.
Частиною першою ст. 13 та 13-1 Закону передбачено, що їх положення застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями.
В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.
Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасового окупованих територій України № 309 від 22.12.2022, Херсонська міська територіальна громада була тимчасово окупованою у період з 01.03.2022 по 11.11.2022.
Аналогічні відомості містяться у наказі Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією».
Таким чином, враховуючи те, що факт окупації м. Херсон з 01.03.2022 по 11.11.2022 є загальновідомим, то, враховуючи положення ст. 13, 13-1 Закону, у період з березня по 11 листопада 2022 року нарахування Підприємцю заборгованості за теплову енергію є неправомірним.
Так, дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, суд встановив наявність у відповідача заборгованості перед позивачем за теплову енергію, спожиту у грудні 2021 р., січні, лютому, грудні 2022 р., січні, лютому, березні, листопаді, грудні 2023 р., січні, лютому, березні, листопаді, грудні 2024 р., січні, лютому, березні 2025 р., загальний розмір якої становить 13 607,18 грн.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом присудження до стягнення з відповідача на користь позивача 13 607,18 грн заборгованості.
За приписами ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог, на відповідача підлягають покладенню витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 201,68 грн.
Керуючись ст. 73, 74-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Коростеленка Сергія Володимировича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" (73000, Херсонська обл., м. Херсон, Бериславське шосе, буд. 1; код ЄДРПОУ 00131771) 13 607,18 грн заборгованості та 2 201,68 грн витрат зі сплати судового збору.
3. В решті позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено та підписано 12 березня 2026 р.
Суддя Р.В. Волков