65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"11" березня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/1830/16
Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,
розглянувши заяву Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вх. № 2-365/26 від 25.02.2026) про видачу дублікату наказу по справі №916/1803/16
за позовом: Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Одесаобленерго» (65031, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 28-Б)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілан» (65012, м. Одеса, вул. Пушкінська, № 68, кв. 28)
про стягнення 662 618,86 грн,
Публічне акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія «Одесаобленерго» звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілан» заборгованості у розмірі 662 618,86 грн., внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за договором про постачання електричної енергії № 943 від 03.11.2006.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.09.2016 у справі № 916/1830/16 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Одесаобленерго» задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілан» на користь Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» заборгованість за спожиту активну електричну енергію у розмірі 617382 грн 97 коп, пеню у розмірі 33731 грн 74 коп, 3% річних у розмірі 2514 грн 77 коп, інфляційні витрати у розмірі 8989 грн 38 коп та судовий збір у сумі 9939 грн 29 коп.
07.10.2016 Господарським судом Одеської області видано відповідний наказ на примусове виконання рішення Господарського суду Одеської області від 21.09.2016 у справі №916/1830/16, яке набрало законної сили 07.10.2016.
25.02.2026 до Господарського суду Одеської області від Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшла заява (вх.№2-365/26) про видачу дублікату наказу, виданого Господарським судом Одеської області 07.10.2016 у справі № 916/1830/16.
В обґрунтування поданої заяви державний виконавець зазначив, що на примусовому виконанні в Приморському ВДВС у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 55044579 з примусового виконання наказу № 916/1830/16, який виданий Господарським судом Одеської області 07.10.2016. Постанова про відкриття виконавчого провадження винесена 01.11.2017.
Водночас, заявник пояснює, що в ході передачі матеріалів виконавчого провадження з Приморського ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до Приморського ВДВС у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України вищезазначений виконавчий документ був втрачений. При цьому, станом на 18.02.2026 виконавче провадження № 55044579 відкрите та строк пред'явлення до виконання наказу № 916/1830/16, який виданий 007.10.2016 Господарським судом Одеської області, не переривався.
Дослідивши вказану заяву про видачу дубліката виконавчого документа в сукупності з матеріалами справи, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення.
Згідно ст. 18 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно ч. 3 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).
В п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Правові висновки про те, що виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як складову частину судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якій йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу, містяться також у рішеннях Європейського суду у справах «Бурдов проти Росії», «Горнсбі проти Греції».
Відсутність у позивача можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу до Конвенції (справа «Юрій Миколайович Іванов проти України», рішення Європейського суду від 15.10.2009).
Відповідно до пункту 19.4 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.
Із аналізу п. 19.4 Перехідних положень ГПК України вбачається, що дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.
Таким чином, законом передбачене право стягувача, державного виконавця або приватного виконавця у разі втрати ним наказу суду звернутися до суду із заявою про видачу дублікату наказу в межах строків, встановлених для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
За змістом ч. 1 та 2 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Господарський процесуальний кодекс України не надає права відмовити в задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості. За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов'язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити й дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.
З цього приводу, Верховний Суд у постанові від 08.12.2022 у справі № 910/6772/14 зазначив, що дублікат виконавчого документа - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Від оригіналу зазначений документ відрізняється лише спеціальною позначкою «Дублікат». Аналіз змісту підпункту 19.4 пункту 19 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України свідчить, що основними критеріями для задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого документа є: втрата виконавчого документа (загублення, викрадення, знищення, істотне пошкодження, вилучення у виконавця або стягувача, що унеможливлює його виконання, тощо) та звернення до суду із заявою до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Водночас обов'язковою умовою для видачі дубліката наказу є подання відповідної заяви до суду відповідно до підпункту 19.4 пункту 19 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України протягом строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.
Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються, зокрема, у разі пред'явлення виконавчого документа до виконання. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони (ч. 4, 5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження»).
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що наказ Господарського суду Одеської області від 07.10.2016 у справі № 916/1830/16 був дійсний для пред'явлення до виконання з 08.10.2016 до 08.10.2019. При цьому, суд зазначає, що строки пред'явлення наказу Господарського суду Одеської області від 07.10.2016 у справі № 916/1830/16 переривались пред'явленням його до виконання.
Враховуючи все вищевикладене у сукупності, суд установив, що рішення Господарського суду Одеської області від 21.09.2016 у справі № 916/1830/16 фактично не виконане та наказ Господарського суду Одеської області від 07.10.2016 є втраченим, а строк пред'явлення його до виконання не сплив, з огляду на що суд визнає заяву Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про видачу дубліката виконавчого документа правомірною, обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 234, 235, п.19.4 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вх.№ 2-365/26 від 25.02.2026) про видачу дублікату наказу по справі № 916/1830/16 - задовольнити.
2. Видати дублікат наказу Господарського суду Одеської області від 07.10.2016 на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 21.09.2016 по справі №916/1830/16 щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілан» на користь Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» заборгованості за спожиту активну електричну енергію у розмірі 617382 грн 97 коп, пені у розмірі 33731 грн 74 коп, 3% річних у розмірі 2514 грн 77 коп, інфляційних витрат у розмірі 8989 грн 38 коп та судового збору в сумі 9939 грн 29 коп..
Ухвала набирає законної сили 11.03.2026 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її постановлення.
Суддя Цісельський Олег Володимирович
про примусове виконання рішення суду
"07" жовтня 2016 р. № 916/1830/16
На примусове виконання рішення господарського суду Одеської області від 21 вересня по справі № 916/1830/16, яке набрало законної сили 07.10.2016р.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Мілан» (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 70, кв. 38, ідентифікаційний код: 21025659) на користь Публічного акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» (65031, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 28 Б, ідентифікаційний код: 00131713) заборгованість за спожиту активну електричну енергію у розмірі 617382 (шістсот сімнадцять тисяч триста вісімдесят дві) грн. 97 коп., пеню у розмірі 33731 (тридцять три тисячі сімсот тридцять одна) грн. 74 коп., 3% річних у розмірі 2514 (дві тисячі п'ятсот чотирнадцять) грн. 77 коп., інфляційні витрати у розмірі 8989 (вісім тисяч дев'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 38 коп. та судовий збір у сумі 9939 (дев'ять тисяч дев'ятсот тридцять дев'ять) грн. 29 коп.
Наказ дійсний для пред'явлення до виконання згідно ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження».
Суддя Цісельський Олег Володимирович