ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.03.2026Справа № 910/13573/25
За позовом Комунального підприємства «Київтранспарксервіс»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Подорожуйте з нами»
про стягнення 113 703,43 грн
Суддя Смирнова Ю.М.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» (далі - позивач, КП «Київтранспарксервіс») звернулось до Господарського суду міста Києва (далі - суд) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Подорожуйте з нами» (далі - відповідач, ТОВ «Подорожуйте з нами») про стягнення 113 703,43 грн, з яких: 61 363,23 грн основного боргу, 33 561,29 грн пені, 3% річних у розмірі 3 820,35 грн та 14 958,56 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами Договору № ДНП-2017-12/08 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування від 01.12.2017 в частині повної та своєчасної оплати передбачених цим правочином платежів.
Автоматизованою системою документообігу суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 910/13573/25 та справу передано на розгляд судді Смирновій Ю.М.
Ухвалою суду від 10.11.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 20 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.
Також вказаною ухвалою суду попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (частина друга ст. 178 Господарського процесуального кодексу України).
На виконання приписів Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 10.11.2025 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення (№ R067036414755) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 19.12.2022 у справі № 910/1730/22 зазначав, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв'язку та / або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20).
Крім того, згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Відтак, відповідач мав право та не був позбавлений можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 10.11.2025 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не подано відзиву на позов, як і не надано будь-яких доказів на підтвердження своїх заперечень проти заявлених позовних вимог.
Відповідно до частини другої ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у частині дев'ятій ст. 165 ГПК України.
За приписами частини п'ятої ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до частини п'ятої ст. 252 ГПК України, справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва
Рішенням Київської міської ради від 26.06.2007 № 930/1591 «Про вдосконалення паркування автотранспорту в м. Києві» Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» визначено єдиним оператором з паркування транспортних засобів в м. Києві.
Згідно з п. 4 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1342 (далі - Правила паркування транспортних засобів), оператор - юридична особа або фізична особа - підприємець, яка організовує та провадить діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для паркування, здійснює їх утримання, облаштування та обладнання, надає послуги з користування такими майданчиками, забезпечує відповідно до Податкового кодексу України сплату збору за місця для паркування транспортних засобів.
Майданчики для паркування є об'єктами благоустрою і повинні відповідати нормам, нормативам, стандартам у сфері благоустрою населених пунктів (п. 7 Правил паркування транспортних засобів).
Положеннями п. 17.2. Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради № 1051/1051 від 25.12.2008, зі змінами та доповненнями (далі - Правила благоустрою міста Києва), оператор (уповноважена організація) - комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що визначено органом місцевого самоврядування для здійснення організації та експлуатації місць платного паркування транспортних засобів згідно з діючим порядком.
Організація та експлуатація місць платного паркування транспортних засобів здійснюється лише оператором або підприємствами, з якими оператор уклав відповідний договір (пп. 17.3.1. п. 17.3. Правил благоустрою міста Києва).
Додатком 5 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів в м. Києві» (у редакції рішення Київської міської ради від 28.01.2015 № 58/923) за змінами та доповненнями, викладено Положення про збір за місця для паркування транспортних засобів у м. Києві.
Згідно з п. Таблиця № 1 до Додатка 5 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 (в редакції рішення Київської міської ради від 31.08.2021 № 2185/2226), до Переліку паркувальних майданчиків, закріплених за КП «Київтранспарксервіс», відноситься, зокрема, земельна ділянка, за місцезнаходження: м. Київ, Оболонський р-н, вул. Героїв Дніпра, 45 з кількістю машиномісць - 40.
01.12.2017 між КП «Київтранспарксервіс» (далі - Сторона-1) та Фізичною особою-підприємцем Чорний Олексій Васильович (далі - Сторона-2) (далі - ФОП Чорний О.В.) був укладений Договорі № ДНП-2017-12/08 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору, Сторона- 1 надає за плату Стороні-2 право на організацію та експлуатацію 23 (двадцяти трьох) місць для платного паркування транспортних засобів, а також 2 (два) спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на пакувальному майданчику за адресою: м. Київ, Оболонський р-н, вул. Г. Дніпра, 45, в межах III територіальної зони паркування м. Києва (далі - Фіксовані місця для паркування), а також здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхнього автотранспорту.
Фіксовані місця для паркування вважаються переданими в експлуатацію Стороні-2 з моменту набрання чинності Договору. Фіксовані місця для паркування вважаються повернутими Стороні-1 з експлуатації через 15 (п'ятнадцять) календарних днів з дати закінчення строку дії, припинення (розірвання) Договору (п. 1.3. та п. 1.4. Договору).
Умовами пп. 2.2.6. п. 2.2. Договору передбачено, що Сторона-2 зобов'язується своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки зі Стороною-1 згідно з розділом 3 цього Договору.
Відповідно до п. 3.1. Договору, плата Сторони-2 Стороні-1 згідно умов даного Договору становить 6,50 грн за одне місце для платного паркування транспортних засобів за добу в тому числі: вартість послуги без ПДВ та збору за місця для паркування транспортних засобів - 0,82 грн; ПДВ - 0,16 грн; збір за місця для паркування транспортних засобів - 5,52 грн.
Вартість послуг Сторони-1 Стороні-2 відповідно до п. 3.1. неодноразово змінювалась, про що сторонами було укладено Додаткові угоди № 1 від 30.01.2018, № 2 від 31.08.2018, № 3 від 28.12.2019 та внесені відповідні дані у Графік платежів.
Згідно з п. 3.1. Договору, в редакції Додаткової угоди № 6 від 18.01.2021 до Договору, плата Сторони-2 Стороні-1 згідно умов Договору становить 7,79 грн за одне місце для платного паркування транспортних засобів за добу, в т.ч. ПДВ.
Пунктом п. 3.2. Договору передбачено, що загальна сума щомісячних платежів Сторони-2 Стороні-1 по Договору визначена у Графіку платежів (Додаток 1 до даного Договору)
Умовами п. 3.2. Договору, в редакції Додаткової угоди № 3 від 28.12.2018, ціна Договору складається з загальної суми оплати за провадження діяльності за весь період договору.
Згідно з п. 3.3. Договору, в редакції Додаткової угоди № 3 від 28.12.2018, плата за провадження діяльності на майданчику для паркування здійснюється в розмірі 100% місячної вартості не пізніше 20 (двадцятого) числа місяця, щодо якого проводиться оплата.
Умовами п. 3.4. Договору, в редакції Додаткової угоди № 3 від 28.12.2018, передбачено, що Сторона-1 не пізніше 5-го числа місяця готує та направляє на адресу електронної пошти Сторони-2 рахунок на оплату.
Відсутність рахунку на дату оплати визначену п. 3.3 Договору, не звільняє Сторону-2 від зобов'язань щодо оплати (п. 3.5. Договору, в редакції Додаткової угоди № 3 від 28.12.2018).
Відповідно до п. 3.6. Договору, в редакції Додаткової угоди № 3 від 28.12.2018, плата Сторони-2 Стороні-1, визначена в п. 3.1. Договору, може бути змінена у випадках зміни розміру податків та зборів, з яких формується плата за майданчик для паркування. В цьому випадку сторони зобов'язуються внести зміни в Договір виходячи із змінених розмірів податків. Новий розмір плати встановлюється з дати набрання чинності нормативним актом, на підставі якого змінено розмір плати, а раніше проведені Стороною-2 розрахунки підлягають корегуванню.
Щомісяця до 10-го числа Сторони підписують акт приймання-передачі послуг наданих в попередньому місяці. Підписання акту приймання-передачі наданих послуг здійснюється за місцезнаходженням Сторони-1. У випадку не підписання Стороною-2 акту приймання-передачі наданих послуг в строк до 20 числа акт приймання-передачі послуг наданих в попередньому місяці вважається підписаним Стороною-2 без зауважень (п. 3.7. Договору, в редакції Додаткової угоди № 3 від 28.12.2018).
Умовами п. 3.8. Договору, в редакції Додаткової угоди № 3 від 28.12.2018, передбачено, що зарахування коштів, сплачених Стороною-2 на користь Сторони-1 здійснюються у наступному порядку: в першу чергу погашаються нараховані штрафні санкції; в другу чергу погашається наявна заборгованість в порядку давності (від давньої до більш нової); в третю чергу погашається черговий платіж; в четвергу чергу здійснюється зарахування авансової оплати за майбутніми.
При проведенні платежів Сторона-2 зобов'язана в призначенні платежу зазначати номер договору, за яким здійснено оплату. У випадку внесення оплати за договором третьою стороною від імені Сторони-2, в призначенні платежу зазначається найменування Сторони-2 та номер договору, за яким здійснено оплату (п.. 3.10. Договору, в редакції Додаткової угоди № 3 від 29.12.2018).
Згідно з п. 4.2. Договору, у разі порушення Стороною-2 строків здійснення оплати, встановлених цим Договором, Сторона-1 набуває право вимоги у Сторони-2 сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення від суми несплати.
Цей Договір вступає в силу з « 01» січня 2018 року і діє до 31 грудня 2020 року (п. 6.1. Договору), з урахуванням Додаткової угоди № 4 від 28.12.2020 - діє до 31 грудня 2023 року та з урахуванням Додаткової угоди № 5 від 30.12.2023 - діє до 31 грудня 2025 року.
Відповідно до п. 6.2. Договору, в редакції Додаткової угоди № 4 від 28.12.2020 до Договору, за умови належного виконання Стороною-2 умов даного Договору, Договір може бути пролонгований на той самий період шляхом підписання додаткової угоди. При цьому, якщо сукупний індекс інфляції за період дії договору, встановлений Міністерством фінансів України у тому ж періоді, перевищує 100%, Сторона-1 зобов'язана змінити ціну договору з урахуванням розміру сукупного індексу інфляції за період дії договору та, в подальшому, щорічно проводити зміну ціни договору з урахуванням розміру сукупного індексу інфляції за попередній календарний рік в період дії договору
Пунктом 6.3. Договору передбачено, якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії Договору жодна з Сторін не попередить письмово іншу Сторону про свій намір припинити дію Договору, його дія автоматично продовжується на 1 (один) календарний рік.
Зміни у цей Договір (за винятком випадку, передбаченому пунктом 3.6. Договору) можуть бути внесені тільки за домовленістю Сторін, які оформлюються додатковою угодою до цього Договору, яка набирає чинності з моменту належного оформлення і підписання Сторонами, якщо інше не становлено у самій додатковій угоді (п. 6.4. Договору).
Умовами п. 6.7. Договору передбачено, що закінчення строк, або розірвання цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.
Після припинення дії або розірвання Договору (окрім випадку втрати Стороною-1 права експлуатації «Фіксованих місць для паркування») Сторона-2 зобов'язана протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів звільнити «Фіксовані місця для паркування» (п. 6.10. Договору).
Згідно з п. 6.11. Договору, у випадку, якщо Сторона-2 звільнила «Фіксовані місця для паркування» до закінчення строку, визначеного в п. 6.9. Договору, вона має право повідомити про це Сторону-1, шляхом направлення письмового повідомлення. Датою звільнення «Фіксованих місць для паркування» в такому випадку буде вважатись дата отримання Стороною-1 повідомлення про звільнення «Фіксованих місць для паркування».
Відповідно до п. 8.2. Договору, в редакції Додаткової угоди № 3 від 28.12.2018 до Договору, додаткові угоди та усі додатки до Договору є його невід'ємними частинами і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані Сторонами та скріплені їх печатками.
Згідно службової записки, листом від 28.05.2021 за вих. № 053/05-2319 позивачем було розірвано Договір в односторонньому порядку на підставі п. 6.5. Договору, проте, вказане одностороннє розірвання визнано недійсним рішенням Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 у справі № 910/11021/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2023 та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 14.11.2023.
На виконання умов Договору, позивачем за період березень, травень-грудень 2022 року, січень-грудень 2023 року, січень-березень 2024 були підготовлені ФОП Чорний О.B. Акти надання послуг № 4204, № 4206-№ 4223 від 28.11.2023, № 4224 від 30.11.2023, № 4573 від 31.12.2023, № 54 від 31.01.2024, № 452 від 29.02.2024, № 737 від 31.03.2024 та № 1006 від 09.04.2024, які в порушення п. 3.7. Договору, в редакції Додаткової угоди № 3 від 28.12.2018, ФОП Чорний О.B. підписані не були.
Також позивачем були виставлені ФОП Чорний О.B. рахунки на оплату № 4103 від 01.09.2022, № 4960 від 01.10.2022, № 4641, № 4643-№ 4659 від 28.11.2023, № 4660 від 01.12.2023, № 2 від 01.01.2024, № 379 від 01.02.2024, № 760 від 01.03.2024 та № 1073 від 01.04.2024.
Разом з тим, 09.04.2024 між КП «Київтранспарксервіс» (далі - Сторона-1), ФОП Чорний О.В. (далі - Сторона-2) та ТОВ «Подорожуйте з нами» (далі - Сторона-3) було укладено Додаткову угоду № 7 про заміну сторони до Договору № ДНП-2017-12/08 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування від 01.12.2017 (далі - Додаткова угода № 7 від 09.04.2024), згідно з умовами якої:
1. Сторони погодилися замінити одну із Сторін Договору, що укладений між КП «Київтранспарксервіс» та ФОП Чорний О.B., а саме передати ТОВ «Подорожуйте з нами» усі права та обов'язки ФОП Чорний О.В. по Договору.
2. З моменту набрання чинності Додаткової угоди, Сторона-3 змінює Сторону-2 за Договором, Сторона-2 втрачає право вимагати від Сторони-1 виконання своїх обов'язків, що виникають з Договору, а Сторона-3 набуває прав та починає нести обов'язки та відповідальність за їх невиконання за Договором.
3. Права, обов'язки та відповідальність Сторони-2 по Договору переходять до Сторони-3 в тому обсязі, в якому вони належали Стороні-2 до набрання чинності Додатковою угодою.
4. Сторона-2 передає, а Сторона-3 бере на себе зобов'язання сплатити заборгованість, яка виникла під час дії Договору. Заборгованість на момент набрання чинності Додаткової угоди № 7 становить 104 603,23 грн.
5. Сторона-2 зобов'язується протягом 5 (п?яти) робочих днів з дати укладення Додаткової угоди передати Стороні-3 оригінал Договору, а також інші документи та інформацію, які є важливими для його виконання.
6. Додаткова угода набуває чинності з « 10» квітня 2024 року, підписана та скріплена печатками Сторін і діє до закінчення терміну дії Договору відповідно до його умов.
10.04.2024 між КП «Київтранспарксервіс» (далі - Сторона-1) та ТОВ «Подорожуйте з нами» (далі - Сторона-3) було укладено Додаткову угоду № 8 до Договору, згідно з умовами якої, сторони дійшли згоди внести зміни до п. 1.1 та 1.2. Договору, виклавши їх у наступній редакції:
« 1.1. Сторона-1 надає за плату Стороні-2 право на організацію та експлуатацію 36 (тридцять шість) місць для платного паркування транспортних засобів, а також 4 (чотири) спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, Оболонський район, вул. Героїв Дніпра, 45, (надалі - «Фіксовані місця для паркування»), а також здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхнього автотранспорту».
« 1.2. Під «Фіксованими місцями для паркування» в цьому Договору визначено експлуатацію 36 (тридцять шість) місць для платного паркування транспортних засобів, а також 4 (чотири) спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, Оболонський район, вул. Героїв Дніпра, 45».
На виконання умов Договору, позивачем за період квітень-травень 2024 року, були підготовлені ТОВ «Подорожуйте з нами» Акти надання послуг № 1007 від 30.04.2024 на суму 5 889,24 грн та № 1613 від 31.05.2024 на суму 3 645,72 грн, підписані сторонами.
Також позивачем за період квітень-травень 2024 року були виставлені ТОВ «Подорожуйте з нами» рахунки на оплату № 1338 від 10.04.2024 на суму 5 889,24 грн та № 1660 від 01.05.2024 на суму 3 645,72 грн, а також рахунок на оплату № 1339 від 16.04.2024 на суму 104 603,53 грн згідно Додаткової угоди № 7 від 09.04.2024.
Проте, вказані рахунки за Договором були оплачені відповідачем лише частково на загальну суму 52 774,96 грн, з яких: 29.04.2024 на суму 10 889,24 грн, 10.10.2024 на суму 11 885,72 грн та 03.04.2025 на суму 30 000,00 грн, що відображено у розрахунку заборгованості за Договором, у зв'язку з чим заборгованість відповідача з оплати за провадження діяльності на майданчику для паркування за Договором за спірний період становить 61 363,23 грн (104 603,23 грн + 5 889,24 грн + 3 645,72 грн ) - 52 774,96 грн).
16.04.2024 позивач звернувся до відповідача з листом № 053/05-2117 від 15.04.2025, в якому просив негайно погасити заборгованість, зокрема, за спірним Договором у розмірі 63 363,23 грн, на підтвердження чого надано копії опису вкладення у ц/лист 0505291267356, списку № 5925 згрупованих відправлень пріоритетний (ф. 103) та фіскального чеку від 16.04.2025.
Також, 30.05.2025 позивач звернувся до відповідача з листом № 053/05-2146 від 30.05.2025, в якому повідомив про дострокове розірвання Договору в односторонньому порядку з 14.05.2024 на підставі п. 6.5., у зв'язку із вилученням земельної ділянки з переліку паркувальних майданчиків, закріплених за КП «Київтранспарксервіс», згідно з рішенням Київської міської ради від 11.04.2024 № 407/8373, яким внесені зміни до Таблиці № 1 до додатка 5 до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» (із змінами та доповненнями), а саме: виключено з Оболонського району позицію № 13, вул. Героїв Дніпра, 45, яке опубліковане 14.05.2024, на підтвердження чого надано копії опису вкладення у ц/лист 0503874082912, списку № « 30-05-2024-1» згрупованих відправлень (ф. 103) та фіскального чеку від 30.05.2025.
Оскільки вимога позивача, як вбачається з матеріалів справи, була залишена відповідачем без відповіді та виконання, заборгованість відповідача з оплати за провадження діяльності на майданчику для паркування за Договором за спірний період відповідачем в добровільному порядку сплачена не була, позивач звернувся з даною позовною заявою до суду.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Спірні правовідносини стороні виникли на підставі Договору № ДНП-2017-12/08 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування від 01.12.2017, який, згідно з п. 6.1., з урахуванням Додаткової угоди № 5 від 30.12.2023, діє до 31.12.2025.
Оскільки предметом користування за Договором є майданчик для паркування як майно, і таке користування носить строковий та оплатний характер, Верховний Суд дійшов висновку про те, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором найму комунального майна - паркувального майданчика. Правовий висновок з приводу правової природи договору викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.03.2024 у справі № 910/1248/23.
Аналогічний підхід до правової кваліфікації договору, предметом якого є надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування, укладеного, зокрема, КП «Київтранспарксервіс» з іншими суб'єктами, отримав підтвердження у правозастосовній практиці Верховного Суду, зокрема у постанові від 28.05.2025 у справі № 910/7607/24.
Відповідно до частин першої та другої ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.
Умовами п. 3.1. Договору передбачено, що плата Сторони-2 Стороні-1 згідно умов даного Договору становить 6,50 грн за одне місце для платного паркування транспортних засобів за добу, яка неодноразово змінювалась, про що сторонами було укладено Додаткові угоди № 1 від 30.01.2018, № 2 від 31.08.2018, № 3 від 28.12.2019 та внесені відповідні дані у Графік платежів.
Проте, згідно з п. 3.1. Договору, в редакції Додаткової угоди № 6 від 18.01.2021 до Договору, плата Сторони-2 Стороні-1 згідно умов Договору становить 7,79 грн за одне місце для платного паркування транспортних засобів за добу, в т.ч. ПДВ.
Відповідно до п. 3.3. Договору, в редакції Додаткової угоди № 3 від 28.12.2018, плата за провадження діяльності на майданчику для паркування здійснюється в розмірі 100% місячної вартості не пізніше 20 (двадцятого) числа місяця, щодо якого проводиться оплата.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Отже, з урахуванням положень ст. 530 ЦК України, враховуючи приписи п. 3.3. Договору, відповідач повинен був сплачувати плату за провадження діяльності на майданчику для паркування здійснюється в розмірі 100% місячної вартості не пізніше 20 (двадцятого) числа місяця, щодо якого проводиться оплата.
Судом враховано відсутність в матеріалах справи доказів повернення відповідачем фіксованих місць для паркування у строк, передбачений п. 1.4. Договору.
Також, судом враховано що п. 29 рішення Київської міської ради «Про продаж земельних ділянок (або прав на них) на земельних торгах (аукціоні) та визначення переліку земельних ділянок для опрацювання можливості продажу права оренди на них (без права забудови) на земельних торгах» від 11.04.2024 № 407/8373 (дата публікації: 14.05.2024), унесені зміни до таблиці № 1 додатка 5 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5649 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» (у редакції рішення Київської міської ради від 31.08.2021 № 2185/2226), а саме: в Оболонському районі виключено позицію 13 (вул. Героїв Дніпра, 45) та позицію 14 (вул. Героїв Дніпра, 59), про що позивач повідомив відповідача листом № 053/05-2146 від 30.05.2025.
Разом з тим, як зазначалось, 09.04.2024 між КП «Київтранспарксервіс» (далі - Сторона-1), ФОП Чорний О.В. (далі - Сторона-2) та ТОВ «Подорожуйте з нами» (далі - Сторона-3) було укладено Додаткову угоду № 7, згідно з умовами якої, відповідач з 10.04.2024 взяв на себе зобов'язання сплатити заборгованість, яка виникла під час дії Договору, яка станом на 09.04.2024, становила 104 603,23 грн.
В подальшому, на виконання умов Договору, позивачем за період квітень-травень 2024 року, були підготовлені ТОВ «Подорожуйте з нами» Акти надання послуг № 1007 від 30.04.2024 на суму 5 889,24 грн та № 1613 від 31.05.2024 на суму 3 645,72 грн, підписані сторонами, а також виставлені рахунки на оплату № 1338 від 10.04.2024 на суму 5 889,24 грн та № 1660 від 01.05.2024 на суму 3 645,72 грн, а також рахунок на оплату № 1339 від 16.04.2024 на суму 104 603,53 грн згідно Додаткової угоди № 7 від 09.04.2024.
Проте, вказані рахунки за Договором були оплачені відповідачем лише частково на загальну суму 52 774,96 грн, з яких: 29.04.2024 на суму 10 889,24 грн, 10.10.2024 на суму 11 885,72 грн та 03.04.2025 на суму 30 000,00 грн, що відображено у розрахунку заборгованості за Договором, у зв'язку з чим заборгованість відповідача з оплати за провадження діяльності на майданчику для паркування за Договором за спірний період становить 61 363,23 грн (104 603,23 грн + 5 889,24 грн + 3 645,72 грн ) - 52 774,96 грн).
Відповідач не надав заперечень та(або) пояснень щодо вищезазначених обставини та не надав доказів здійснення оплати за спірний період або контррозрахунок заявленої позивачем суми заборгованості.
Слід зазначити, що відсутність рахунку на дату оплати визначену п. 3.3. Договору, не звільняє Сторону-2 від зобов'язань щодо оплати (п. 3.5. Договору, в редакції Додаткової угоди № 3 від 28.12.2018).
Також, дій, які свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18
Отже, часткова оплата здійснена відповідачем 03.04.2025 свідчить про вчинення відповідачем конклюдентних дій, які підтверджують наявність перед позивачем заборгованості та необхідність її сплати в силу погоджених між сторонами умов Договору та наведених положень законодавства.
Відповідно до частини першої ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За змістом положень ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Відповідно до частини першої ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша ст. 77 ГПК України).
Згідно з ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Приймачі до уваги вищевикладене, наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази, що не спростовані відповідачам, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості з оплати за провадження діяльності на майданчику для паркування за Договором у розмірі 61 363,23 грн.
За прострочення виконання зобов'язання з оплати за Договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 33 561,29 грн пені.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
З положень п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною першою ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з п. 1 частини другої ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).
Судом враховано, що ГК України втратив чинності від 28.08.2025 на підставі Закону України № 4196-IX від 09.01.2025 «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб», однак, спірні правовідносини сторін, а також заборгованість з оплати за провадження діяльності на майданчику для паркування, яку позивач просить стягнути з відповідача виникли за період до 28.08.2025, тобто до втрати чинності ГК України, у зв'язку з чим судом враховуються положення ГК України до спірних правовідносин.
Зокрема, в силу положень частини шостої ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 4.2. Договору передбачено, що у разі порушення Стороною-2 строків здійснення оплати, встановлених цим Договором, Сторона-1 набуває право вимоги у Сторони-2 сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення від суми несплати.
Законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини шостої ст. 232 ГК України.
Відповідно висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у п. 93-94 постанови від 16.10.2024 у справі № 911/952/22, застосування в тексті господарського договору формулювання «за кожен день прострочення» не можна вважати установленням іншого, ніж визначеного частиною шостою ст. 232 ГК України, строку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені). Таке формулювання лише повторює вирізняльну характеристику пені (поденне її нарахування) та характеризує механізм її визначення (розрахунку), однак жодним чином не впливає на можливість зменшення або збільшення строку нарахування пені, визначеного законом чи договором.
Інше тлумачення (розуміння) наведеного формулювання (ототожнення його зі строком нарахування) фактично унеможливлює застосування положень частини шостої ст. 232 ГК України щодо шестимісячного строку нарахування штрафних санкцій, оскільки на практиці сторони під час визначення в умовах договору відповідальності у вигляді пені майже завжди використовують формулювання щодо її нарахування «за кожен день прострочення», тим самим відтворюють визначення пені, закріплене в частині третій ст. 549 ЦК України.
Подібний висновок до застосування частини шостої ст. 232 ГК України та неможливості розцінювати умову договору про сплату пені за кожний день прострочення як установлення цим договором іншого, ніж передбаченого частиною шостою ст. 232 ГК України, строку нарахування штрафних санкцій, викладений у постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 911/634/19, від 19.11.2020 у справі № 910/12765/19, від 19.03.2021 № 910/17317/17, від 20.08.2021 у справі № 910/13575/20.
Умови договору не містять будь-яких додаткових застережень (зокрема, «до повного виконання зобов'язання», «до повної сплати заборгованості», «до повного погашення боргу» тощо), які свідчили б про визначення в них іншого строку нарахування штрафних санкцій, ніж визначеного частиною шостою ст. 232 ГК України.
Оскільки умови договору не встановлюють періоду чи строку, за який нараховується пеня, а формулювання у п. 4.2. Договору щодо нарахування пені за кожен день прострочення лише визначає механізм її розрахунку (обчислення), пеня за прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати за експлуатацію паркувального майданчику має нараховуватися за період шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.
Слід зазначити, що судом враховано виникнення у відповідача зобов'язання з оплати заборгованості у розмірі 104 603,23 грн шляхом підписання Додаткової угоди № 7 від 09.04.2024 (набрала чинності 10.04.2024).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що позивачем не враховано положення частини шостої ст. 232 ГК України щодо припинення нарахування штрафних санкцій через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а також не вірно визначено початок нарахування пені за прострочення заборгованості у квітні 2024 року - починаючи з 21.04.2024, тоді як 20.04.2024 був вихідним днем, а отже, останнім днем строку оплати у відповідача у квітні місяці було 22.04.2024, а право у позивача на нарахування неустойки виникло лише 23.04.2024, оскільки, відповідно до ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, у зв'язку з чим судом, здійснено власний розрахунок, згідно з яким позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 13 400,77 грн, з яких:
- за період з 23.04.2024 по 28.04.2024 на суму 110 492,47 грн у розмірі 507,18 грн;
- за період з 29.04.2024 по 09.10.2024 на суму 99 603,23 грн у розмірі 11 729,23 грн;
- за період з 10.10.2024 по 20.10.2024 на суму 87 717,51 грн у розмірі 685,44 грн;
- за період з 21.05.2024 по 20.11.2024 на суму 3 645,72 грн у розмірі 478,92 грн.
За прострочення виконання зобов'язання з оплати за Договором, позивач також просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 3 820,35 грн та 14 958,56 грн інфляційних втрат.
Відповідно до частини другої ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові». Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.04.2021 у справі № 920/653/19.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 905/587/18.
Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати за Договором, то вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є законними та обґрунтованими.
Враховуючи початок прострочення заборгованості у квітні 2024 року - з 23.04.2024, судом, здійснено власний розрахунок 3% річних, згідно з яким позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 3 802,24 грн, з яких:
- за період з 23.04.2024 по 28.04.2024 на суму 110 492,47 грн у розмірі 54,34 грн;
- за період з 29.04.2024 по 09.10.2024 на суму 99 603,23 грн у розмірі 1 338,93 грн;
- за період з 10.10.2024 по 02.04.2025 на суму 87 717,51 грн у розмірі 1 260,06 грн;
- за період з 03.04.2025 по 28.10.2025 на суму 57 717,51 грн у розмірі 991,48 грн;
- за період з 21.05.2024 по 28.10.2025 на суму 3 645,72 грн у розмірі 157,43 грн.
Перевіривши також наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що він здійснений арифметично правильно, що має наслідком задоволення цих вимог у заявленому розмірі 14 958,56 грн інфляційних втрат.
Відповідачем заперечень щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат подано не було. Контррозрахунки заявлених сум в матеріалах справи також відсутні.
За таких обставин, позов підлягає задоволенню частково.
У зв'язку із частковим задоволенням позову, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, сплачений позивачем з урахуванням понижуючого коефіцієнта у розмірі 0,8 згідно частини третьої ст. 4 Закону України «Про судовий збір», відповідно до положень ст. 129 ГПК України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Подорожуйте з нами» (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Грушевського, буд. 17-В, кв. 157; ідентифікаційний код 33502040) на користь Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» (01030, м. Київ, вул. Леонтовича, буд. 6; ідентифікаційний код 35210739) 93 524 (дев'яносто три тисячі п'ятсот двадцять чотири) грн 80 коп., з яких: 61 363 (шістдесят одна тисяча триста шістдесят три) грн 23 коп. основного боргу, 13 400 (тринадцять тисяч чотириста) грн 77 коп. пені, 3% річних у розмірі 3 802 (три тисячі вісімсот дві) грн 24 коп. та 14 958 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят вісім) грн 56 коп. інфляційних втрат, а також судовий збір у розмірі 1 992 (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто дві) грн 50 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.М. Смирнова