ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.03.2026Справа № 910/14811/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Крутиголови В.О. розглянувши матеріали справи
За позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Регіонів», Печерської районної в місті Києві державної адміністрації
треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5
про визнання трудових відносин припиненими
за участі представників:
від позивача - ОСОБА_6
від відповідача - не з'явився
від третьої особи 1 - не з'явився
від третьої особи 2 - не з'явився
від третьої особи 3 - не з'явився
від третьої особи 4 - не з'явився
ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Регіонів», Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнати трудових відносини припиненими та зобов'язання вчинити певні дії
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 позбавлена можливості звільнитись із займаної посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Регіонів» у передбачений чинним законодавством спосіб. Позивач просить суд визнати трудові відносини між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Регіонів» припиненими з моменту набрання судового рішення законної сили, у зв'язку із звільненням з посади директора за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. Окрім того, позивач просить суд зобов'язати відповідальну особу Печерської районної в місті Києві державної адміністрація внести відповідні зміни до відомостей про керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Регіонів», що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та виключити з ЄДР відомості про ОСОБА_1 , як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Регіонів».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов.
Відповідачі та треті особи уповноважених представників у судове засідання не направили, протягом усього часу розгляду справи відзиву та пояснень щодо позову не подали.
Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань засновниками (учасниками) Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Регіонів» є: ОСОБА_2 (частка статутного(складеного) капіталу(пайового фонду) становить 387500 грн), ОСОБА_3 (частка статутного(складеного) капіталу(пайового фонду) становить 387500 грн), ОСОБА_4 (частка статутного(складеного) капіталу(пайового фонду) становить 387500 грн), ОСОБА_5 (частка статутного(складеного) капіталу(пайового фонду) становить 387500 грн).
Керівником (директором) юридичної особи та особою , яка може вчиняти дії від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Регіонів» згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань значиться ОСОБА_1 .
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", до компетенції загальних зборів учасників належать обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства.
За приписами ч. 4 ст. 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є "директор", якщо статутом не передбачена інша назва.
Як зазначено в ч. 13 ст. 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов'язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим. Статутом товариства може бути передбачено вимогу про обрання нових членів чи тимчасових виконувачів обов'язків для всіх членів колегіального виконавчого органу.
За таких обставин, звільнення директора товариства з обмеженою відповідальністю можливе лише за умови прийняття відповідного рішення загальними зборами учасників Товариства, тобто, внаслідок прийняття управлінського рішення.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.
Конституційний Суд України у Рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.
Згідно з ч. 12 ст. 40 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», з одноосібним виконавчим органом та кожним членом колегіального виконавчого органу укладається цивільно-правовий або трудовий договір (контракт). Договір (контракт), що укладається з одноосібним виконавчим органом та членом колегіального виконавчого органу, від імені товариства підписує особа, уповноважена на таке підписання загальними зборами учасників.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 КЗпП України, будь-яке пряме або непряме обмеження трудових прав при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.
Підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України).
Відповідно до ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю І групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.
У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18 зазначено, що відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні.
Особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства.
У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема, через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівнику з метою зaхиcтy своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими.
Суд зазначає, що праву директора товариства на звільнення за власним бажанням кореспондує обов'язок учасників товариства провести загальні збори та розглянути заяву директора про звільнення і створення виконавчого органу.
Позивачем до матеріалів справи додано заяву ОСОБА_1 від 24.09.2025 про звільнення з посади директора з 26.10.2025 за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.
Також, в матеріалах справи наявні листи Головне управління пенсійного фонду України в м. Києві № 2600-0604-8/56297 від 31.03.2025 та Головного управління ДПС у м. Києві №168/ЗПІ/26-15-12-06-12 від 31.03.2025 та копія трудової книжники ОСОБА_1 .
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 25.09.2025 на адреси учасників засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Регіонів» та безпосередньо на адресу юридичної особи було направлено заяву про звільнення ОСОБА_1 та повідомлення від 24.09.2025 про скликання загальних зборів учасників ТОВ «Компанія «Регіонів» 26.10.2025 об 11:00 год. за адресою: м. Київ, вул. Дарвіна, 8-А із питаннями у порядку денними: про звільнення із займаною посади директора товариства ОСОБА_1 за власним бажанням та обрання нового директора, чи виконуючого обов'язки директора; про реєстрацію змін у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Направлення позивачем зазначеного повідомлення та заяви учасникам Товариства підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими накладними, описами вкладення в пошті відправлення та фіскальними чеками, а також відомостями перевірки статусу відстеження поштових відправлень.
26.10.2025 ОСОБА_1 складено Протокол про те, що Загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Регіонів» скликані на 26.10.2025 на 11:00 год. не відбулися у зв'язку із неявкою учасників Товариства, та відповідно у зв'язку із відсутністю кворуму для проведення загальних зборів.
Заяв про причини відсутності та про перенесення зборів на іншу дату матеріали справи не містять.
Таким чином, ОСОБА_1 вчинила усі необхідні дії та дотрималась встановленого законом порядку припинення трудових відносин з ТОВ «Компанія «Регіонів».
Разом з тим, провести загальні збори учасників Товариства та розглянути заяву директора про звільнення є неможливим з об'єктивних причин, а саме внаслідок неможливості забезпечення кворуму на загальних зборах Товариства для розгляду заяви директора про звільнення.
Крім того, відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, що наведена в постанові від 06.09.2023 у справі № 127/27466/20 «за відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника з метою захисту своїх прав він може звернутися до суду, однак вважає, що належним та ефективним способом захисту його прав та законних інтересів у такому випадку буде не вимога про визнання трудових відносин припиненими (визначення юридичного факту), про що йдеться у постановах КЦС ВС від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18 та від 17.03.2021 у справі № 761/40378/18, а вимога припинити такі трудові відносини за рішенням суду, які (трудові відносини) будуть припинені саме з дати набрання судовим рішенням законної сили, адже констатація ретроспективно припинення трудових відносин певною датою у минулому, зокрема через два тижні після написання / подання заяви про звільнення, як у цій справі, по суті зводиться до встановлення факту припинення цих правовідносин з відповідної дати без прийняття загальними зборами товариства відповідного рішення.
На переконання колегії суддів, підхід, коли суд констатує відсутність рішення загальних зборів про звільнення з посади керівника (виконавчого органу), втім установлює факт припинення трудових відносин на дату закінчення двотижневого строку, наданого на завчасне повідомлення про звільнення, не свідчить про існування між сторонами юридичного спору з можливістю захистити трудові права, які при такому підході не є порушеними.
При цьому колегія суддів вважає, що право на припинення трудових відносин на посаді директора (виконавчого органу) товариства саме за рішенням суду і саме з дати набуття ним (рішенням) чинності враховує можливість товариства доводити інші підстави звільнення, які можуть відрізнятись від підстав звільнення за власним бажанням.
Ураховуючи специфіку реалізації права звільнитися з посади керівника (директора) товариства саме за рішенням загальних зборів товариства, колегія суддів звертає увагу на те, що встановлений КЗпП України двотижневий строк може бути недостатнім для вирішення питання зміни керівника та визначення підстав звільнення. На думку колегії суддів, такий строк має бути розумним, тобто таким, що надає обом сторонам реальну можливість вирішити спірне питання припинення трудових відносин без зловживання правом, а також акцентує увагу на помилковості підходу, за якого в усіх випадках констатується припинення трудових відносин через два тижні після подання / надіслання заяви про звільнення за власним бажанням, якщо на цей час рішення загальними зборами не прийнято».
Отже, в даному випадку належним та ефективним способом захисту прав та законних інтересів позивача буде не визнання трудових відносин припиненими (визначення юридичного факту), а саме припинення трудових відносини між позивачем та відповідачем з дати набрання рішенням суду законної сили, у зв'язку зі звільненням ОСОБА_1 за власним бажанням із займаної посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Регіонів» на підставі ч.1 ст. 38 Кодексу законів про працю України.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідальної особи Печерської районної в місті Києві державної адміністрація внести відповідні зміни до відомостей про керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Регіонів», що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та виключити з ЄДР відомості про ОСОБА_1 , як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Регіонів», суд зазначає наступне.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», в Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: відомості про органи управління юридичної особи; відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта, інформація для здійснення зв'язку з керівником юридичної особи (телефон та/або адреса електронної пошти)), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.
Положеннями ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» встановлено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі, зокрема, судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо, зокрема, зобов'язання вчинення реєстраційних дій; скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі.
У разі подання судового рішення, що набрало законної сили та має наслідком зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі або про заборону вчинення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі заявником є позивач або уповноважена ним особа (п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»).
Державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, відокремлених підрозділів юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави, на підставі документів, поданих у паперовій формі, проводиться в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя за місцезнаходженням юридичної особи чи громадського формування, що не має статусу юридичної особи, чи відокремленого підрозділу юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави.
За наказом Міністерства юстиції України державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, на підставі документів, поданих у паперовій формі, у визначених випадках може проводитися в межах декількох адміністративно-територіальних одиниць, визначених абзацом першим цієї частини, або незалежно від місцезнаходження юридичної особи чи громадського формування, що не має статусу юридичної особи, в межах України (ч. 2 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»).
Абзацом 6 підпункту 1 пункту 1 наказу Міністерства юстиції України від 09.06.2023 №2179/5 «Про проведення державної реєстрації в межах декількох адміністративно-територіальних одиниць» установлено, що незалежно від місцезнаходження юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, відокремлених підрозділів юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави, нерухомого майна, об'єктів незавершеного будівництва, майбутніх об'єктів нерухомості проводяться реєстраційні дії на підставі судових рішень;
Рішення суду про припинення трудових правовідносин є підставою для проведення відповідної державної реєстрації зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі про юридичну особу будь-яким державним реєстратором в межах України в силу повноважень, визначених законодавством.
Суд зазначає, що позивачем не доведено наявності правових підстав для звернення з позовними вимогами про зобов'язання внести запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб саме до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, доказів порушення прав та інтересів позивача з боку Печерської районної в місті Києві державної адміністрації матеріали справи не містять, а отже у суду відсутні підстави для зобов'язання відповідача 2 внести запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб, відтак позовні вимоги до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації задоволенню не підлягають.
В той же час, з огляду на прийняття судом рішення про припинення трудових відносини між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Регіонів» та з метою забезпечення ефективності наданого судового захисту і унеможливлення необхідності вчинення будь-яких інших заходів задля захисту визначеного інтересу позивача, суд дійшов висновку про те, що з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань слід виключити відомості про ОСОБА_1 як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Регіонів» та особи, яка може вчиняти дії від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Регіонів».
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Припинити трудові відносини між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Регіонів» (01004, м. Київ, вул. Дарвіна, 8-А; ідентифікаційний код 34348721) у зв'язку зі звільненням ОСОБА_1 за власним бажанням із займаної посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Регіонів» на підставі ч.1 ст. 38 Кодексу законів про працю України.
Виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомості про ОСОБА_1 як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Регіонів» та особи, яка може вчиняти дії від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Регіонів» (01004, м. Київ, вул. Дарвіна, 8-А; ідентифікаційний код 34348721).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Регіонів» (01004, м. Київ, вул. Дарвіна, 8-А; ідентифікаційний код 34348721) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 4844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) грн 80 коп.
У задоволенні позовних вимог до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено: 11.03.2026
Суддя Я.В. Маринченко