майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
05 березня 2026 р. м. Житомир Справа № 906/1400/25
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Давидюка В.К.
секретар судового засідання: Фісунов І.Л.
за участю представників сторін:
від позивача: Бойченко Д. О. (в режимі відеоконференції) - довіреність від 28.02.2024;
від відповідача: від відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк"
до Фізичної особи-підприємця Попової Олени Валеріївни
про стягнення 373 586,93 грн.
Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" звернулося до суду з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Сохарєвої Олени Олександрівни 373 586,93 грн, з яких: 340 831,48 грн основного боргу по кредиту та 32 755,45 грн простроченої заборгованості за комісією.
Ухвалою від 24.10.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 16.12.2025.
На адресу суду 11.11.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Ухвалою від 16.12.2025 суд закрив провадження у справі № 906/1400/25 в частині позовних вимог про стягнення 4 762,15 грн, продовжив розгляд справи в частині вимоги про стягнення 368 824,78 грн., з яких: 340 831,48 грн. за сумою кредиту (включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 68 210,38 грн. та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 272 621,1 грн.) та 27 993,30 грн. простроченої заборгованості за комісією. Також суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 15.01.2026.
Ухвалою від 15.01.2026 суд продовжив строк підготовчого провадження на підставі ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод та відклав підготовче засідання на 03.02.2026.
Ухвалою від 03.02.2026 суд закрив провадження у справі № 906/1400/25 в частині позовних вимог про стягнення 2 449,98 грн, продовжив розгляд справи в частині вимоги про стягнення 366 374,80 грн., з яких: 340 831,48 грн. за сумою кредиту (включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 68 210,38 грн. та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 272 621,10 грн.) та 25 543,32 грн. простроченої заборгованості за комісією.
Ухвалою від 03.02.2026 суд продовжив строк підготовчого провадження на підставі ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод та відклав підготовче засідання на 26.02.2026.
12.02.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі в яких відповідач просила здійснювати розгляд справи без її участі.
25.02.2026 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про закриття провадження в частині стягнення 1000,02 грн простроченої заборгованості за комісією, у зв'язку із сплатою відповідачем вказаної суми боргу.
Ухвалами від 26.02.2026 суд: задовольнив клопотання позивача АТ "Перший Український Міжнародний Банк" від 25.02.2026 про закриття провадження у справі в частині стягнення 1000,02 грн; закрив провадження у справі № 906/1400/25 в частині позовних вимог про стягнення 1000,02 грн; продовжив розгляд справи в частині вимоги про стягнення 365 374,78 грн., з яких: 340 831,48 грн. за сумою кредиту (включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 68 210,38 грн. та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 272 621,10 грн.) та 24 543,30 грн. простроченої заборгованості за комісією; задовольнив клопотання позивача про зміну найменування відповідача; змінив назву відповідача у справі № 906/1400/25 з фізичної особи-підприємця Сохарєвої Олени Олександрівни на фізичну особу-підприємця Попову Олену Валеріївну ( АДРЕСА_1 , ід. код. НОМЕР_1 ); закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду справи по суті; відклав розгляд справи на 05.03.2026.
У судовому засіданні 05.03.2026 представник позивача позов підтримав.
Відповідач у судове засідання не з'явилась. У клопотанні від 12.02.2026 просила суд здійснювати розгляд справи без її участі.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд
14.08.2024 Акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" (Банк, позивач) та фізична особа-підприємець Сохарєва Олена Олександрівна (вподальшому - Попова Олена Валеріївна (позичальник, відповідач)) уклали кредитний договір "Кредит "всеБізнес" № 713809230656 (а.с. 7-8).
За умовами договору, Банк надає позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені договором та Типовими умовами (стаття 1), відповідно до наступного:
- сума кредиту 427 000,00 грн (пункт 1.1.1);
- строк кредитування до 14 серпня 2027 року включно (пункт 1.1.3);
- комісійна винагорода за надання Кредиту - 1.0 % від суми кредиту та сплачується одноразово за рахунок кредитних коштів відповідно до п. 6.3.1. Типових умов (п. 1.1.4.1.);
- комісійна винагорода за обслуговування кредиту: 1,6% за один місяць користування кредитом; комісійна винагорода розраховується шляхом множення тарифу комісійної винагороди на суму кредиту відповідно до п. 6.3.2 Типових умов та сплачується щомісячно згідно графіку платежів, наведеного у п. 1.4 договору (пункт 1.1.4.2);
- Типовими умовами є Типові умовами кредитування у рамках кредитного договору "Кредит всеБізнес", укладеного в системі "Інтернет-банкінг ПУМБ digital business" Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», що розміщується на Інтернет-сайті банка та є невід'ємною частиною договору (пункт 1.1.8);
- позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити плату за кредит у розмірах та строки, зазначені в графіку платежів за яким починаючи з 14.09.2024, сума платежу за кредитом становить щомісячно 18 693,11 грн., яких: платіж за основною сумою кредиту складає 11 861,11 грн, комісійна винагорода за обслуговування кредиту 6 832,00 грн (пункт 1.4).
- договір набуває чинності з моменту його підписання банком та позичальником шляхом накладання КЕП/УЕП Позичальника та КЕП Уповноваженого представника Банку та діє до моменту виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань згідно договору в повному обсязі (пункт 5.4).
Факт укладення Кредитного договору з боку позичальника підтверджується Протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 21.10.2025 (а.с. 9).
За Типовими умовами кредитування в рамках кредитного договору "Кредит "всеБізнес" (а.с. 12-13):
- позичальник зобов'язаний щомісячно сплачувати банку комісійну винагороду за обслуговування кредиту. Розмір зазначеної комісії розраховується шляхом множення тарифу комісійної винагороди за обслуговування кредиту, зазначеного в п. 1.1.4.2 договору на розмір суми кредиту, зазначеної в п. 1.1.1 договору. Комісійна винагорода за обслуговування кредиту сплачується щомісячно згідно графіку платежів, зазначеному в п. 1.4 договору, відповідний розрахунковий період повний місяць. Під повним місяцем у цьому пункті Типових умов розуміється період, який визначається від попереднього до наступного терміну (дати) платежу згідно з графіком платежів, зазначеним в п. 1.4 договору, під першим повним місяцем розуміється період з дати надання кредиту до дати першого платежу згідно з графіком платежів (пункт 6.3.2);
- банк має право призупинити надання позичальнику кредиту та/або вимагати його дострокового повернення у випадках, передбачених договором, Типовими умовами та/або законодавством України (пункт 8.2.1).
Надання кредиту підтверджується платіжною інструкцією TR.83595249.41825.29514 від 14.08.2024 р., призначення платежу: "Зарахування на поточний рахунок кредитних коштів за договором № 713809230656 від 14/08/2024 за позикою Фізична особа-підприємець Сохарєва Олена Олександрівна" , сума: 422 730 грн. Крім того, кредитні кошти були надані на сплату комісії за надання кредиту в розмірі 4 270 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №TR.83595249.41824.29514 від 14.08.2024 р., призначення платежу: "Оплата комісії за рахунок кредитних коштів за договором №713809230656 від 14/08/2024 за позикою Фізична особа-підприємець Сохарєва Олена Олександрівна". Також факт видачі кредиту та користування кредитом підтверджується випискою з рахунку (а.с. 14-16).
Згідно п. 5.1. Типових умов позичальник зобов'язаний повернути кредит в розмірах і строки, зазначені в Договорі.
Відповідно до умов Договору за користування кредитом та його обслуговування станом на 16.09.2025 нарахована комісія у сумі 32 755,45 грн. Також на цю дату прострочена заборгованість по сумі кредиту складає 340 831,48 грн (а.с. 6).
Враховуючи прострочення платежів, позивачем було прийняте рішення вимагати дострокового повернення окрім простроченої заборгованості також і залишку по тілу кредиту.
Заявник направив боржнику вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором. Зазначена вимога відповідачем виконана не була.
У відзиві на позовну заяву відповідач вказала, що не ухиляється від виконання кредитних зобов'язань і має врегулювати ситуацію шляхом реструктуризації або відстрочки платежів. Проте наразі перебуває у скрутному фінансовому становищі, не має стабільного доходу та майна. Просила суд врахувати соціальний статус (ВПО, діти, військовий стан) та визнати обставини тимчасової неплатоспроможності та відстрочити виконання рішення на три місяці (а.с. 39-41).
Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2).
Відповідно до ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Приписами ст.207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
В силу положень ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
Правовідносини між сторонами виникли на підставі кредитного договору "Кредит "всеБізнес" №713809230656 від 14.08.2024, укладеного в електронній формі.
З урахуванням положень ч.1 ст.5, ч.1-3 ст.6, ст.7, ч.1-2 ст.8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", п.27 ч.1 ст.1, ч.6 ст.18 Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", укладення договору в електронній формі шляхом накладення кваліфікованих електронних підписів уповноважених осіб сторін, є належним способом укладення договору, а його електронна форма прирівнюється до документу, укладеного у письмовій формі.
Статтею 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Приписами ч.1 ст.1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Положеннями ч.1 ст.612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору позивач надавав відповідачу кредитні кошти в сумі 427 000,00 грн (а.с. 14-17).
Статтею 7 Типових умов кредитування, передбачені порядок та черговість виконання боргових зобов'язань, за якими всі платежі на користь Банку повинні виконуватись позичальником в наступному порядку: простроченні проценти за користування кредитом; прострочені комісійні винагороди; прострочена заборгованість по кредиту; строкові проценти, комісійні, заборгованість по кредиту.
З огляду на вказане, сплачені відповідачем кошти позивач вірно та обгрунтовано зараховував в рахунок погашення простроченої комісії.
Таким чином, відповідач неналежно виконував зобов'язання з повернення кредиту та сплати комісії, у зв'язку з чим, станом на день розгляду справи, у відповідача існує заборгованість перед позивачем у розмірі 365 374,78грн, з яких: 68 210,38 грн - простроченої заборгованості за кредитом, 272 621,10 грн - строкової заборгованості за кредитом; 24 543,30 грн. - простроченої заборгованості з комісії.
Відповідно до ч.3 ст.13, ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 ГПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).
Враховуючи докази, які містяться у матеріалах справи, а також норми чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку про задоволення позову щодо стягнення з відповідача 365 374,78грн, з яких: 68 210,38 грн - простроченої заборгованості за кредитом, 272 621,10 грн - строкової заборгованості за кредитом; 24 543,30 грн. - простроченої заборгованості з комісії.
Розглядаючи заяву відповідача про відстрочення виконання рішення, судом враховується таке.
Відповідно до ч.1ст.239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Відповідно до ч.1ст.331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч.3ст.331 ГПК України).
Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови. Відстрочення або розстрочення виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.
Таким чином, в основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.
Згідно ч.4 ст.331 ГПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Разом з цим, суд також має враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини боржника у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Обґрунтовуючи підстави для відстрочення виконання рішення, відповідач вказує на те, що на даний час у нього відсутня фінансова спроможність у погашенні зазначеної заборгованості. Просила суд врахувати соціальний статус (ВПО, діти, військовий стан) та відстрочити виконання рішення суду на 3 місяці.
Суд зазначає, що скрутне фінансове становище відповідача, наявність у нього дебіторської заборгованості, недостатність коштів від господарської діяльності на покриття усіх витрат є результатом господарської діяльності відповідача як самостійного суб'єкта господарювання, а тому вказані обставини не є безумовними самостійними та достатніми підставами для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення.
Обставини, на які посилається відповідач, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у певний час і можливість настання негативних наслідків у зв'язку з цим, однак відповідачем не обґрунтовано доцільності відстрочення виконання зобов'язання, не надано доказів на підтвердження наявності у нього реальної можливості в майбутньому (саме у вказаний ним період) виконати рішення суду у цій справі.
Питання про відстрочення чи розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися з дотриманням балансу інтересів сторін.
Представник позивача у судових засіданнях заперечував щодо задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду.
У рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012).
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, право на суд, захищене ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" від 28.07.1999).
За наведеного, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, врахувавши принципи розумності, справедливості та баланс інтересів обох сторін, суд не вбачає правових підстав для відстрочення та розстрочення виконання судового рішення, а відтак заява відповідача задоволенню не підлягає.
При цьому суд звертає увагу на те, що відповідач не позбавлений права на звернення до суду із заявою в порядкуст.331 ГПК України за наявності доказів існування підстав для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення у даній справі.
Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що спір виник через неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Попової Олени Валеріївни ( АДРЕСА_1 , ід. код. НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" (04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4; ідентифікаційний код 14282829):
- 68 210,38 грн - простроченої заборгованості за кредитом;
- 272 621,10 грн - строкової заборгованості за кредитом;
- 24 543,30 грн. - простроченої заборгованості з комісії;
- 4 483,04 грн. - судового збору.
3. У задоволенні клопотання ФОП Попової О.В. про відстрочення виконання рішення суду відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 12.03.26
Суддя Давидюк В.К.
Відправити сторонам : через систему "Електронний суд"