майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
05 березня 2026 р. м. Житомир Справа № 906/1577/25
Господарський суд Житомирської області у складі
судді Лозинської І. В.,
секретар судового засідання: Шовтюк І. В.
за участю представників сторін:
- від позивача: Яремчук О. В., ордер на надання правничої допомоги серії АМ №1171345 від 28.11.2025
- від відповідача: Давиденко В. В., ордер на надання правничої допомоги серії АМ №1190900 від 04.03.2026
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Фермерського господарства "Щедрий+ЛАН"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кодня Трейд Логістік"
про стягнення 79176,51 грн
У засіданні суду оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення господарського суду та повідомлено дату складення повного рішення відповідно до ст. 238 ГПК України.
Фермерське господарство "Щедрий+ЛАН" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою до ТОВ "Кодня Трейд Логістік" про стягнення 421213,49 грн, з яких 342036,98 грн основного боргу, 45851,70 грн пені, 8996,04 грн 3% річних, 24328,77 грн інфляційних втрат, а також судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на належне виконання відповідачем обов'язку з оплати поставленого товару за договором купівлі-продажу сільськогосподарської продукції №1/12-03-24 від 12.03.2024.
Ухвалою від 03.12.2025 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, постановив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 29.12.2025 о 12:00; витребував у сторін відповідні процесуальні документи (а. с. 35, 36).
Ухвалою від 15.01.2026 господарський суд продовжив підготовче провадження у справі по 02.03.2026, відклав підготовче засідання на 12.02.2026 о 14:30 (а. с. 47).
11.02.2026 до суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів, а саме, копії платіжної інструкції №1495 від 10.02.2026 про сплату позивачу 342036,98 грн основного боргу (а. с. 49, 50).
12.02.2026 до суду від позивача надійшла заява від 11.02.2026 (вх. г/с №01-44/608/26 від 12.02.2026) про зменшення розміру позовних вимог у зв'язку з погашенням відповідачем основного боргу у сумі 342036,98 грн (а. с. 51 - 55).
Ухвалою від 12.02.2026 господарський суд відмовив у задоволені заяви ФГ "Щедрий+ЛАН" (вх. г/с №01-44/608/26 від 12.02.2026) про зменшення розміру позовних вимог; закрив провадження у справі в частині стягнення з ТОВ "Кодня Трейд Логістік" 342036,98 грн основного боргу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, постановив вважати заявленим до розгляду спір про стягнення з відповідача на користь позивача 45851,70 грн пені, 8996,04 грн 3% річних, 24328,77 грн інфляційних втрат, а також судових витрат (а. с. 59; 62).
Іншою ухвалою від 12.02.2026 господарський суд закрив підготовче провадження та призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 05.03.2026 о 12:00 (а. с. 61).
05.03.2026 до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення від 04.03.2026 у справі щодо відсутності правових підстав для нарахування пені, які суд розцінив як письмовий виступ у судових дебатах (а. с. 63 - 67).
Представник позивача в засіданні суду підтримав позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 45851,70 грн пені, 8996,04 грн 3% річних, 24328,77 грн інфляційних втрат, а також судового збору.
Представник відповідача в засіданні суду заперечив проти стягнення пені з підстав, викладених у зазначених додаткових поясненнях від 04.03.2026.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважних представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для справи і вирішення спору по суті, господарський суд
1. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.
12.03.2024 між Фермерським господарством "Щедрий+ЛАН" (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кодня Трейд Логістік" (покупець, відповідач) укладений договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції №1/12-03-24 (далі - договір) (а. с. 8, 9), за п. 1.1 якого на умовах і в порядку, передбаченими даним договором, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату.
Предметом даного договору є соняшник, не для посіву, для промислових цілей врожаю 2023 року, що надалі іменується - товар (п. 1.2 договору).
У п. 2.1 договору сторони погодили наступну кількість товару: 130 тонн +/- 10%, що має бути переданим на умовах даного договору, зазначається і оформляється на кожну партію товару окремо.
Відповідно до п. 3.1 договору поставка товару здійснюється до 19.03.2024 технікою покупця відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів ІНКОТЕРМС-2010, що застосовуються з урахуванням умов даного договору та його внутрішньодержавного характеру (або на умовах EXW (франко-склад продавця) зазначається адреса складу продавця). Під однією партією сторони розуміють товар, поставлений відповідно до однієї видаткової накладної.
За положеннями п. 3.2 договору передача товару здійснюється при наявності довіреності, виданої покупцем, на отримання товару, шляхом оформлення продавцем наступних документів:
- видаткової накладної в двох оригінальних примірниках (по одній для кожної сторони);
- товарно-транспортної накладної в оригінальних примірниках для кожної з сторін.
Право власності на товар виникає у покупця з моменту оформлення видаткових документів на товар згідно чинного законодавства (п. 3.4 договору).
Ціна однієї тони товару становить 13750,00 грн з ПДВ (п. 4.1 договору).
Розрахунок проводиться у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця (п. 4.2 договору).
Згідно з п. 6.1 договору за порушення договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.
Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором, у тому числі щодо обміну оригіналами бухгалтерських документів (п. 9.1 договору).
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1792036,98 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними №1-5 від 13.03.2024, видатковою накладною №2 від 13.03.2024 та податковою накладною (а. с. 10-12, 13, 21,).
Також у матеріалах справи є копії платіжних інструкцій, що підтверджують часткову оплату відповідачем поставленого товару на загальну суму 1450000,00 грн (а. с. 15-20).
15.04.2025 позивач направив ТОВ "Кодня Трейд Логістік" претензію про сплату залишку заборгованості у розмірі 342036,98 грн, а також повідомлено про намір звернутися до суду з метою стягнення суми боргу примусово з урахуванням відповідних штрафних санкцій за невиконання зобов'язання (а. с. 23, 24).
У відповіді на вказану претензію відповідач повідомив про розбіжності між кількістю поставленого соняшнику за договором №1/12-03-24 та кількістю зібраного соняшнику, відображеного у статистичній звітності за формою 29-сг (а. с. 26).
З огляду на те, що ТОВ "Кодня Трейд Логістік", взяті на себе зобов'язання з оплати поставленого товару не виконало, ФГ "Щедрий+ЛАН" звернулось до господарського суду з вимогами про стягнення з відповідача 421213,49 грн, з яких 342036,98 грн основного боргу, 45851,70 грн пені, 8996,04 грн 3% річних, 24328,77 грн інфляційних втрат.
Однак, враховуючи сплату позивачем основного боргу в розмірі 342036,98 грн під час розгляду справи та, відповідно, закриття провадження у справі в цій частині, предметом розгляду даної справи станом на дату прийняття рішення судом є вимоги про стягнення з відповідача 45851,70 грн пені, 8996,04 грн 3% річних, 24328,77 грн інфляційних втрат.
Предметом доказування у цій справі є обставини щодо своєчасності виконання/ невиконання відповідачем зобов'язань з оплати отриманого товару, строк оплати, наявність/ відсутність підстав для застосування відповідальності за порушення договірних зобов'язань.
У поясненні від 04.03.2026 відповідач зазначає про необгрунтованість позову в частині стягнення пені, розмір та порядок нарахування якої договором не передбачено (а. с. 63 - 67).
2. Норми права, які застосував Господарський суд Житомирської області.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими згідно з актами цивільного законодавства.
Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 662 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
За приписами ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Згідно з ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається за ст. 632 ЦК України, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до ст. 525 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 ЦК України унормовано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
4. Щодо стягнення з ТОВ "Кодня Трейд Логістік" на користь ФГ "Щедрий+ЛАН" 45851,70 грн пені.
Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
У ч. 1 ст. 546 ЦК України також зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
За ч. 3 ст. 549 ЦК України (в редакції станом на дату укладення договору та дату початку періоду нарахування пені позивачем) пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України (в редакції станом на дату укладення договору та дату початку періоду нарахування пені позивачем).
За положеннями ч. 2 ст. 343 ГК України (в редакції станом на дату укладення договору та дату початку періоду нарахування пені позивачем) платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 6.1 договору за порушення договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.
Із розрахунку позивача вбачається, що пеня за видатковою накладною №2 від 13.03.2024 складає 45851,70 грн та нарахована на залишок боргу у розмірі 342036,98 грн за період прострочення: 11.01.2025-28.11.2025 (320 днів) (а. с. 2 на зв.).
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що господарсько - правова відповідальність за порушення договірних зобов'язань поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір (подібний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №904/4156/18 та постанові Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №910/14591/21).
Проте ні нормами ч. 6 ст. 231 ГК України, ні ч. 2 ст. 343 ГК України, ні ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", якими врегульовано питання відповідальності за невиконання грошових зобов'язань, ставку не визначено.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.12.2019 у справі №904/4156/18 зазначила про те, що за змістом ст. 549, 550, 551 ЦК України та ст. 230, 231, 343 ГК України розмір пені за порушення грошових зобов'язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Отже, у випадку, якщо сторони не погодили розмір штрафних санкцій за порушення виконання грошового зобов'язання у договорі, а лише зазначили про їх нарахування відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції стягненню не підлягають.
Дослідивши зміст договору, господарський суд вказує, що розмір пені за несвоєчасну сплату коштів за поставлений товар ним не встановлюється.
Однак, ч. 3 ст. 549 ЦК України доповнено абзацом другим згідно із Законом України "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб" №4196-IX від 09.01.2025, відповідно до змісту якого боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.
Даний Закон згідно картки документа на сайті Верховної Ради України введено в дію 28.08.2025, отже, нову норму ч. 3 ст. 549 ЦК України про можливість нарахування пені (як законом визначеного наслідку прострочення виконання зобов'язання), можна застосувати до відносин сторін спору, але виключно до того періоду прострочення, що настав після 28.08.2025.
До періоду з 11.01.2025 по 27.08.2025 її застосувати не можна, оскільки жодним актом законодавства в зазначений період розмір пені для спірних правовідносин не визначався, тому підстав для стягнення пені за вказаний період суд не вбачає.
Як вбачається зі змісту ч. 3 ст. 549 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У матеріалах справи відсутні докази надіслання позивачем вимоги відповідачу про сплату пені, отже, із системного аналізу вищезазначеної норми суд вважає, що даний позов від 28.11.2025 і є вимогою про сплату пені у заявленому розмірі.
З огляду на зазначене, у суду відсутні підстави для стягнення пені з відповідача на користь позивача за період з 29.08.2025 по 28.11.2025 у заявленому розмірі, тому у задоволенні цієї вимоги слід відмовити у повному обсязі.
4. Щодо стягнення з ТОВ "Кодня Трейд Логістік" на користь ФГ "Щедрий+ЛАН" 8996,04 грн 3% річних, 24328,77 грн інфляційних втрат.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Виходячи із положень цієї норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та сплати неустойки за прострочення виконання зобов'язання.
Ці нарахування не є штрафними санкціями, тому до них не застосовуються відповідні положення ГК України та ЦК України.
За своїми ознаками, 3% річних є платою за користування чужими коштами в період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов'язання.
У свою чергу, індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.
При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України.
За поданим позивачем розрахунком, відповідачу нараховано 8996,04 грн 3% річних та 24328,77 грн інфляційних втрат за період з 11.01.2025 по 28.11.2025 (а. с. 3).
Суд, перевіривши вказані нарахування за допомогою правового порталу України "Ліга Закон" - "Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій", встановив, що їх розмір є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення.
Разом з тим, оскільки позивач не скористався правом на збільшення позовних вимог в частині їх донарахування, тому задоволенню підлягають 3% річних та інфляційні втрати в межах заявлених позовних вимог, відповідно, 8996,04 грн та 24328,77 грн.
5. Розподіл судового збору між сторонами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Розподіл судових витрат врегульовано ст. 129 ГПК України, за п. 2 ч. 1 якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У матеріалах справи є копія платіжної інструкції №354 від 28.11.2025, якою підтверджується сплати позивачем 6318,20 грн судового збору (а. с. 5).
З огляду на часткове задоволення позову, сплата судового збору покладається на відповідача у розмірі, який позивач сплатив за подання позову про стягнення з відповідача 8996,04 грн 3% річних та 24328,77 грн інфляційних втрат - 2422,40 грн, з урахуванням коефіцієнта для пониження відповідного розміру ставки судового збору у розмірі 0,8 (ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").
Крім того, варто зауважити, що за подання позову про стягнення з відповідача 421213,49 грн, з яких 342036,98 грн основного боргу, 45851,70 грн пені, 8996,04 грн 3% річних, 24328,77 грн інфляційних втрат позивачу слід було сплатити судовий збір у розмірі 5054,56 грн, враховуючи коефіцієнта для пониження відповідного розміру ставки судового збору у розмірі 0,8 (ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").
Також, ухвалою від 12.02.2026 господарський суд закрив провадження у справі в частині стягнення з ТОВ "Кодня Трейд Логістік" 342036,98 грн основного боргу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Тому позивач має право на повернення з Державного бюджету України частини сплаченої суми судового збору у розмірі 3895,80 грн (1263,64 грн - різниця між фактично сплаченим судовим збором та судовим збором, який підлягав сплаті з урахуванням понижуючого коефіцієнту (6318,20-5054,56); 2632,16 грн - судовий збір, який підлягає поверненню у зв'язку із закриттям провадження у справі в частині стягнення основного боргу (5054,56-2422,40) за його клопотанням за п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", шляхом постановлення відповідної ухвали господарського суду.
Керуючись ст. 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кодня Трейд Логістік" (12452, Житомирська область, Житомирський район, с. Кодня, вул. Гагаріна, буд. 2; код ЄДРПОУ 41731771) на користь Фермерського господарства "Щедрий+ЛАН" (13416, Житомирська область, Бердичівський район, с. Великі Мошківці, вул. Шкільна, буд. 12; код ЄДРПОУ 44688551):
- 8996,04 грн 3% річних;
- 24328,77 грн інфляційних втрат;
- 2422,40 грн судового збору.
3. Відмовити у стягненні 45851,70 грн пені.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 12.03.26
Суддя Лозинська І.В.
Віддрукувати:
1 - у справу
2, 3 - позивачу, відповідачу через систему "Електронний суд"