12.03.2026 року м.Дніпро Справа № 904/5191/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді:Кощеєва І.М. (доповідач)
суддів: Дарміна М.О., Іванова О.Г.
розглянувши у порядку письмового провадження
без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю “Сервіс Спецтех»
на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2025р. (суддя Дичко В.О., м. Дніпро, повний текст додаткового рішення складено 24.12.2025р.) справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Автобудкомпані», м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Сервіс Спецтех», м. Дніпро
про стягнення 277 486,69 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю “Автобудкомпані» звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Сервіс Спецтех» про стягнення 277 486,69 грн, у тому числі основної заборгованості в сумі 186999,52 грн, пені в сумі 54 414,26 грн, інфляційних втрат у сумі 29 325,78 грн та 3% річних у сумі 6 747,13 гривень.
У позовній заяві Позивач повідомив, що попередній орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу, яку очікує понести Позивач, складає 30 000,00 грн..
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2025р. у справі № 904/5191/25 позовну заяву задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Сервіс Спецтех» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Автобудкомпані» 277 327,87 грн., у тому числі основну заборгованість у сумі 186 999,52 грн., пеню в сумі 54 255,44 грн., інфляційні втрати в сумі 29 325,78 грн., 3% річних у сумі 6 747,13 грн., судовий збір у сумі 3 327,93 грн.. У задоволенні решти позовної заяви відмовлено.
11.12.2025р., через підсистему “Електронний суд», до Господарського суду Дніпропетровської області від позивача надійшла заява про ухвалення Господарським судом Дніпропетровської області додаткового рішення у справі № 904/5191/25. Позивач просив суд ухвалити додаткове рішення у справі № 904/5191/25 та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Сервіс Спецтех» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Автобудкомпані» витрати на правничу допомогу, в сумі 30 000 грн..
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі
Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2025р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Автобудкомпані» про ухвалення додаткового рішення суду щодо стягнення витрат на правничу допомогу, в сумі 30 000 грн. задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Сервіс Спецтех» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Автобудкомпані» витрати на професійну правничу допомогу, в сумі 25 000 грн.. У стягненні решти заявлених витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з вказаним додатковим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю “Сервіс Спецтех», через систему "Електроний суд", звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2025р. у справі № 904/5191/25 скасувати та ухвалити нове додаткове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Автобудкомпані» про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 904/5191/25.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апелянт вважає додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2025 у справі № 904/5191/25 незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм процесуального права, та таким, що підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Згідно з п. 2 додаткової угоди № 1 до договору про надання правничої допомоги № 11 від 05.09.2025 сторони домовились про фіксований гонорар у розмірі 30 000,00 грн, а відповідно до п. 3 цієї додаткової угоди оплата гонорару здійснюється протягом 5 робочих днів з моменту підписання додаткової угоди. Оскільки додаткова угода була підписана 05.09.2025, позивач мав сплатити гонорар ще у вересні 2025 року. Проте у матеріалах справи відсутні докази сплати позивачем гонорару за надання правничої допомоги у розмірі 30 000,00 грн. Таким чином, на думку апелянта, позивачем не доведено факту понесення витрат на правничу допомогу.
Апелянт зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Правила цієї статті визначають, що вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення можливе за умови наявності поважних причин, що перешкоджають подати такі докази до закінчення судових дебатів. У разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд має відмовити в задоволенні заяви про стягнення витрат. Оскільки позивач мав сплатити гонорар ще у вересні 2025 року, поважні причини неподання доказів, що підтверджують розмір понесених ним судових витрат, до винесення судом першої інстанції рішення відсутні. Також позивач не навів суду жодних поважних причин щодо неможливості подання таких доказів та не зробив до винесення рішення відповідної заяви про неможливість подати докази, що підтверджують розмір понесених судових витрат на правову допомогу, та вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Крім того, апелянт посилається на ч. 8 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), а такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Заяву про відшкодування витрат на правову допомогу, а також документи, які підтверджують понесені витрати, позивач подав до суду після того, як суд ухвалив рішення по справі. До цього позивач із заявами такого змісту не звертався, документів, які б підтверджували понесені ним витрати на правничу допомогу, крім відповідного договору про надання правової допомоги, до суду не подавав. Зазначення у прохальній частині узагальненої вимоги у позові про стягнення судових витрат за результатами вирішення спору не може розцінюватись як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат, адже за такого викладу прохальної частини суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення та розмір. Всупереч вимогам ч. 8 ст. 129 ГПК України позивачем не було подано до суду заяви відносно того, що докази судових витрат будуть подані ним протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. Також позивачем не було подано клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для подання доказів на підтвердження розміру судових витрат.
На обґрунтування своїх доводів апелянт посилається на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27 травня 2025 року у справі № 922/2985/24, в якій Верховний Суд дійшов висновку, що встановивши, що стороною до закінчення судових дебатів у справі не було зроблено заяву про те, що докази розміру витрат на професійну правничу допомогу будуть подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду та відповідно не подано дані докази до закінчення судових дебатів у справі, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу. Зазначеною постановою Верховний Суд скасував додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 24.12.2024 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 в частині перегляду додаткового рішення у справі № 922/2985/24 та відмовив у прийнятті додаткового рішення про розподіл судових витрат.
З огляду на недотримання позивачем приписів ч. 8 ст. 129, ч. 1 ст. 221 ГПК України, а саме: неподання до прийняття судом рішення по суті доказів понесених судових витрат та заяви про неможливість подати такі докази, неподання заяви про те, що такі докази будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, апелянт вважає, що у суду першої інстанції не було визначених законом підстав для часткового задоволення заяви позивача та ухвалення додаткового судового рішення про відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу. Таким чином, на думку апелянта, Господарським судом Дніпропетровської області при винесенні додаткового рішення по справі № 904/5191/25 від 19.12.2025 було порушено норми процесуального права, передбачені ч. 1 ст. 221, ч. 8 ст. 129 ГПК України, що свідчить про незаконність та необґрунтованість рішення.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Автобудкомпані" не скористалося правом подати відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19.01.2026р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Дармін М.О., Іванов О.Г..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.01.2026р. відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Сервіс Спецтех» на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2025р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
7. Встановлені судом обставини справи
Товариство з обмеженою відповідальністю “Автобудкомпані» звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Сервіс Спецтех» про стягнення 277 486,69 грн, у тому числі основної заборгованості в сумі 186999,52 грн, пені в сумі 54 414,26 грн, інфляційних втрат у сумі 29 325,78 грн та 3% річних у сумі 6 747,13 гривень.
У позовній заяві Позивач повідомив, що попередній орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу, яку очікує понести Позивач, складає 30 000,00 грн..
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2025р. у справі № 904/5191/25 позовну заяву задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Сервіс Спецтех» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Автобудкомпані» 277 327,87 грн., у тому числі основну заборгованість у сумі 186 999,52 грн., пеню в сумі 54 255,44 грн., інфляційні втрати в сумі 29 325,78 грн., 3% річних у сумі 6 747,13 грн., судовий збір у сумі 3 327,93 грн.. У задоволенні решти позовної заяви відмовлено.
11.12.2025р., через підсистему “Електронний суд», до Господарського суду Дніпропетровської області від позивача надійшла заява про ухвалення Господарським судом Дніпропетровської області додаткового рішення у справі № 904/5191/25. Позивач просив суд ухвалити додаткове рішення у справі № 904/5191/25 та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Сервіс Спецтех» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Автобудкомпані» витрати на правничу допомогу в сумі 30 000 гривень.
За наслідками розгляду заяви господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі, яким суд першої інстанції заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Автобудкомпані» про ухвалення додаткового рішення суду щодо стягнення витрат на правничу допомогу, в сумі 30 000 грн. задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Сервіс Спецтех» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Автобудкомпані» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 25 000 грн.. У стягненні решти заявлених витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.
Приймаючи оскаржуване додаткове рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що адвокатом Педенко С.В. на підтвердження надання професійної правничої допомоги ТОВ "Автобудкомпані" подано до суду договір № 11 від 05.09.2025р. про надання правничої допомоги, додаткову угоду № 1 від 05.09.2025р. до зазначеного договору, ордер серії АА № 1531478 від 11.09.2025р., акт прийому-передачі наданих послуг від 09.12.2025р.. Суд першої інстанції, дослідивши подані документи, з урахуванням положень ст. ст. 123, 126, 129 ГПК України, ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 16.11.2022р. у справі № 922/1964/21, додатковій постанові від 19.02.2020р. у справі № 755/9215/15-ц, постанові від 12.05.2020р. у справі № 904/4507/18, та постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019р. у справі № 922/445/19, зазначив, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо встановить, що розмір гонорару є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспівмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Враховуючи право суду обмежити заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу з огляду на розумну необхідність таких витрат для конкретної справи, баланс інтересів сторін, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, в сумі 25 000 грн..
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Позивача за первісним позовом, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а додаткове рішення господарського суду підлягає частковому скасуванню, виходячи з наступного.
Додаткове рішення мотивовано наявністю підстав для часткового стягнення судових витрат на надану позивачу професійну правничу допомогу у даній справі, обґрунтованість та співмірність заявлених до стягнення сум.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо часткового задоволення заяви позивача, про стягнення витрат на правничу допомогу, з наступних мотивів.
Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У ч.ч. 1 та 2 ст. 126 цього ж Кодексу визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з ч.ч. 3-5 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 р. у справі № 910/906/18).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову па (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст. 126 ГПК України).
Згідно із ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У разі недотримання вимог ч.ч. 4 та 6 ст. 126 ГПК України щодо співмірності господарському суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Застосовуючи цю норму, Верховний Суд неодноразово зазначав, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц, постанови Верховного Суду від 09.04.2019р. у справі № 826/2689/15; від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19).
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Принцип у частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається у такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Колегія суддів виходить з того, що чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Частини 4 - 6, 7 та 9 ст. 129 ГПК України також визначають випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Як зазначалося вище, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7 та 9 ст. 129 ГПК України може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.
У такому випадку суд, керуючись вказаними нормами права, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правничу допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019р. у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 р. у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 р. у справі № 904/3583/19.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц).
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 р. у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 р. у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами ст.ст. 123 - 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 р. у справі № 911/2737/17).
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити й оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру й обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та, навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. При цьому, згідно із ст. 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам ст.ст. 75-79 ГПК України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 р. у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібні за змістом висновки наведено у п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020р. у справі № 904/4507/18, у додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 р. у справі № 927/153/22).
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (п. 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 р. у справі № 922/1964/21).
Крім того, у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 р. у справі №910/20852/20, у додаткових постановах Верховного Суду від 29.02.2024 р. у справі № 917/272/23, від 05.03.2024р. у справі № 916/2266/22, від 17.04.2024р. у справі № 910/19865/21 зазначено, що Суд при зменшенні витрат на правову допомогу враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини.
Колегією суддів у даній справі встановлено, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2025р. (повне рішення суду складено 08.12.2025р. у справі № 904/5191/25 позовну заяву задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Сервіс Спецтех» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Автобудкомпані» 277 327,87 грн., у тому числі основну заборгованість, у сумі 186 999,52 грн., пеню. в сумі 54 255,44 грн., інфляційні втрати, в сумі 29 325,78 грн., 3% річних, у сумі 6 747,13 грн, судовий збір, у сумі 3 327,93 грн.. У задоволенні решти позовної заяви відмовлено.
Отже, рішення суду ухвалено на користь позивача.
Встановлено, що при вирішенні спору доведено протиправну поведінку відповідача, невиконання ним зобов'язання перед позивачем щодо оплати наданих послуг.
Отже, саме поведінка відповідача стала причиною того, що позивач змушений був звернутися до суду з позовом, а задля цього звернувся за правничою допомогою до адвоката.
До матеріалів справи позивачем долучено договір про надання правничої допомоги № 11 від 05.09.2025р.; додаткову угоду № 1 від 05.09.2025р. до договору про надання правничої допомоги № 11 від 05.09.2025 р., ордер серії АА № 1531478 від 11.09.2025р., акт прийому-передачі наданих послуг від 09.12.2025р. до договору про надання правничої допомоги № 11 від 05.09.2025р..
За змістом вказаного договору Клієнт (ТОВ“Автобудкомпані») доручає, а Бюро (Адвокатське бюро “Світлани Педенко») приймає доручення клієнта та бере на себе зобов'язання надати клієнту правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.
Відповідно до п. 1.2 Договору бюро надає правничу допомогу наступних видів:
- аналіз наданих клієнтом документів з метою надання пропозицій щодо порядку та варіантів вирішення питання, яке є предметом звернення;
- підготовка заяв по суті справи: позовних заяв, відзивів на позовні заяви, відповідей на відзиви, заперечень тощо;
- представництво в установленому законом порядку інтересів клієнта у судах всіх інстанцій та юрисдикцій з усіма правами, які надано законом позивачу, відповідачу, третій особі, заявнику, скаржнику, у тому числі з правом пред'явлення позову, зміни підстави або предмета позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, пред'явлення зустрічного позову, подання заяв та скарг, укладання мирової угоди на будь-якій стадії процесу, вимагати виконання судового рішення, оскарження рішення, постанов і ухвали суду, одержання рішень, ухвал, виконавчого листа, наказу та пред'явлення його до виконання; підписувати та подавати документи, зокрема заяви, клопотання, відводи, заперечення, скарги, уточнення, пояснення, запити, звернення, повідомлення, докази та інше; вести попередні переговори та узгоджувати процесуальні питання; отримувати документи, в тому числі відповіді, довідки, свідоцтва, витяги, виписки, рішення, ухвали, постанови, заочне рішення тощо, а також їх копії; сплачувати від імені клієнта державне мито, судовий збір та інші необхідні платежі;
- підготовка та надання документів, необхідність в яких виникає в процесі розгляду справи;
- вчинення інших дій в інтересах клієнта, які прямо не передбачені даним Договором.
Згідно з п. 1.3 Договору, перелік інших, додаткових юридичних послуг, обсяг та умови їх надання визначаються окремими додатковими угодами, які оформлюються за результатами кожного звернення клієнта.
Відповідно до п. 1.5 Договору, бюро самостійно визначає необхідність здійснення в інтересах клієнта наступних додаткових дій:
- отримання висновків фахівців з питань, що потребують спеціальних знань;
- збирання відомостей про факти, які можуть бути використані як докази;
- запитування і отримання документів або їх копій від підприємств, установ, організацій, об'єднань, а від громадян за їх згодою.
Згідно з п. 2.1 Договору, клієнт надає бюро наступні повноваження: бути представником клієнта у судових органах України будь-якої ланки з усіма необхідними для того повноваженнями, які надано законом позивачеві, відповідачу, третій особі, заявнику, зацікавленій особі, потерпілому, підозрюваному, обвинуваченому, особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, з питань, пов'язаних із захистом прав, у тому числі право: пред'явити від імені клієнта та у його інтересах відповідний позов (позови); брати участь у судових засіданнях; заявляти клопотання та відводи; давати усні та письмові пояснення у судах, які розглядають справу клієнта; повністю або частково відмовлятися від позовних вимог; визнавати повністю або частково позови; змінювати підстави або предмет позовів; зменшувати або збільшувати предмет та/або вартість позовних вимог; укладати мирові угоди; передавати справу на розгляд третейського суду; оскаржувати рішення (ухвали, постанови) суду та користуватись іншими процесуальними правами, що передбачені законом; отримувати рішення (ухвали, постанови) суду (їх завірені у встановленому порядку копії); подавати виконавчі документи до стягнення, а також отримувати, підписувати та подавати від імені клієнта та у його інтересах усі необхідні документи (серед іншого, але не виключно, заяви, заперечення, замовлення, клопотання, скарги, у тому числі апеляційну та касаційну, доповнення до них, додаткові документи тощо); представляти інтереси клієнта усіма законними способами у судових органах та перед іншими органами, діяльність яких пов'язана із вирішенням питань, передбачених Договором; ознайомлювалися з матеріалами справи та матеріалами виконавчого провадження - при зверненні виконавчого документа до виконання; отримувати належне клієнтові майно та грошові суми; робити виписки та копії з документів, що є в матеріалах справи, та порушувати питання про їх засвідчення у встановленому для того порядку; заявляти відводи у випадках, передбачених чинним законодавством України; брати участь у судових засіданнях та у дослідженні доказів; замовляти проведення експертизи; наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникнуть у ході судового процесу, якщо це дозволяється процесуальним законодавством, та при здійсненні виконавчого провадження; заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників процесу та/або виконавчого провадження; оскаржувати рішення суду до касаційної інстанції; апелювати до вищої судової інстанції; оскаржувати дії чи бездіяльність посадових осіб (у тому числі виконавчих органів) у встановленому законодавством позасудовому порядку та користуватися при цьому усіма правами, передбаченими чинним законодавством, сплачувати державне мито, обов'язкові збори та інші необхідні платежі; вчиняти всі інші дії, передбачені чинним законодавством України для такого роду уповноважень та які, на думку бюро, будуть доцільними для правильного і ефективного виконання зобов'язань, передбачених цим Договором.
Згідно з п. 2.2 Договору, безпосереднє представництво інтересів клієнта від імені бюро за цим Договором здійснює адвокат Педенко Світлана Вікторівна. Бюро може залучати до виконання укладених ним договорів про надання правничої допомоги інших адвокатів на договірних засадах. При цьому зобов'язане забезпечити дотримання професійних прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності.
Відповідно до п. 2.3 Договору, визначений цим Договором та додатковими угодами до нього об'єм правничої допомоги може бути змінений (збільшений/зменшений) виключно за згодою сторін, шляхом укладення додаткової письмової угоди.
Згідно з підп. 3.2.4 п. 3.2 Договору, на виконання цього Договору бюро має право своєчасно та в повному обсязі отримувати оплату за цим Договором.
Відповідно до підп. 3.3.6, 3.3.7 п. 3.3 Договору клієнт несе обов'язки: проводити виплату винагороди (гонорару) за правничу допомогу в порядку та терміни, визначені цим Договором; відшкодувати бюро фактичні витрати, які не були обумовлені доручення, але які бюро понесло, як необхідні, для належного виконання доручення, та які підтверджуються витратними документами.
Відповідно до п. 4.1, 4.2 Договору, бюро надає правничу допомогу, передбачену умовами цього Договору, клієнту в робочий час. Під робочим часом у цьому випадку розуміється час: з 09-00 годин до 18-00 годин у робочі дні, визначені згідно чинного законодавства України.
У разі надання бюро правничої допомоги, на вимогу клієнта, в неробочий час, бюро має право на оплату правничої допомоги на підставі окремого рахунка, узгодженого сторонами Договору.
Відповідно до п. 4.4 Договору, за результатами надання правничої допомоги складається акт, що підписується повноважними представниками сторін.
Згідно з п.5.1 Договору, виплати за цим Договором складаються з: а) гонорару, що виплачується клієнтом бюро; б) сум, що виплачуються клієнтом бюро як покриття фактичних видатків, пов'язаних з наданням правничої допомоги за цим Договором.
Відповідно до п. 5.2 Договору, за надання правничої допомоги клієнт виплачує бюро гонорар - винагороду за здійснення захисту, представництво інтересів клієнта та надання йому інших видів правничої допомоги на умовах і в порядку, що визначені Договором. Розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення бюро позитивного результату, якого бажає клієнт.
Згідно з п. 5.4 Договору, до складу фактичних видатків, пов'язаних із наданням правничої допомоги за цим Договором, відносяться: а) видатки на оплату висновків фахівців, якщо такі висновки запитуються бюро; б) видатки на оплату нотаріального посвідчення документів та перекладу; в) транспортні витрати; г) інші видатки.
На підставі п. 5.6 Договору, розрахунки між сторонами здійснюються у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок бюро у строки та розмірах, визначених відповідними додатковими угодами до цього Договору, якщо цим Договором або додатковими угодами до нього не передбачено інший порядок розрахунків.
Згідно з п. 9.1 Договору, цей Договір діє з моменту погодження сторонами усіх істотних умов та підписання сторонами тексту Договору та додатків (додаткових угод) до нього до повного виконання за цим Договором.
Відповідно до п. 11.2 Договору, повноваження адвоката щодо представництва/захисту інтересів клієнта перед особами, які не є сторонами цього Договору, підтверджуються цим Договором.
Згідно з п. 11.3 Договору, у випадках, передбачених чинним законодавством України, повноваження адвоката щодо представництва/захисту інтересів клієнта можуть також підтверджуватись ордером, до якого додається витяг з цього Договору, підписаний сторонами.
05.09.2025р., між Адвокатським бюро “Світлани Педенко» (далі - бюро) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Автобудкомпані» (далі - клієнт) укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання правничої допомоги № 11 від 05.09.2025 р.
Відповідно до п. 1 Додаткової угоди № 1, дана додаткова угода визначає порядок оплати правничої допомоги (гонорару) бюро, наданої клієнту з усіх та будь-яких питань, що виникають у зв'язку з укладеним клієнтом та ТОВ “Сервіс Спецтех» (ЄДРПОУ 44269385) договором № 14/05 про надання послуг від 14.05.2024 р., в тому числі, але не виключно: усна консультація з договірного права при первинному зверненні клієнта; аналіз договору № 14/05 про надання послуг від 14.05.2024 р.; розрахунок штрафних санкцій по договору та формування доказової бази для звернення до суду; складання позовної заяви про стягнення заборгованості за договором № 14/05 про надання послуг від 14.05.2024 р.; направлення до Господарського суду Дніпропетровської області позовної заяви; підготовка інших заяв по суті справи; підготовка процесуальних заяв по справі; представництво інтересів клієнта в суді.
Згідно з п. 2 Додаткової угоди № 1 сторони домовились про фіксований гонорар за надання правничої допомоги, визначеної у п. 1 цієї додаткової угоди, складає 30 000 грн., що включає всі податки та збори, передбачені законодавством України.
Вказаний гонорар є фіксованим та остаточним і не залежить від кількості витраченого бюро часу чи результату справи.
Відповідно до п. 3 Додаткової угоди № 1, оплата гонорару здійснюється протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту підписання цієї додаткової угоди.
Згідно з п. 5 Додаткової угоди № 1, сплата узгодженої сторонами суми гонорару (послуг) здійснюється клієнтом в безготівковому порядку шляхом перерахування відповідної суми коштів (гонорару) на розрахунковий рахунок бюро, реквізити якого зазначені в Договорі.
Згідно з п. 6 Додаткової угоди № 1 сторони погодили, що результатом надання правничої допомоги є врегулювання спору (в судовому чи позасудовому порядку) між клієнтом та ТОВ “Сервіс Спецтех» (ЄДРПОУ 44269385) щодо виконання останнім фінансових зобов'язань за договором № 14/05 про надання послуг від 14.05.2024 р..
09.12.2025р., між бюро та клієнтом підписано та скріплено печатками акт прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги № 11 від 05.09.2025 р..
На підставі п. 1 Акта відповідно до додаткової угоди № 1 від 05.09.2025 р. до договору про надання правничої допомоги № 11 від 05.09.2025р. бюро надало клієнту наступну правову допомогу: усна консультація з договірного права при первинному зверненні клієнта; аналіз договору № 14/05 про надання послуг від 14.05.2024 р.; розрахунок штрафних санкцій по договору № 14/05 про надання послуг від 14.05.2024р. та формування доказової бази для звернення до суду; складання позовної заяви про стягнення заборгованості за договором № 14/05 про надання послуг від 14.05.2024 р.; направлення до Господарського суду Дніпропетровської області позовної заяви про стягнення заборгованості за договором № 14/05 про надання послуг від 14.05.2024 р.; підготовка інших заяв по суті справи; представництво інтересів клієнта в суді.
Згідно з п. 2 Акта, підписанням цього Акта клієнт підтверджує факт належного виконання бюро умов договору про надання правничої допомоги № 11 від 05.09.2025р. та підтверджує відсутність претензій по якості, повноті, строках та обсягу отриманої правничої допомоги.
Вирішуючи, чи є розмір стягнутих судом першої інстанції витрат на правову (правничу) допомогу обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, з урахуванням складності та значення справи для сторін, апеляційний господарський суд виходить з наступного.
Факт надання правничої допомоги позивачу під час розгляду справи в суді першої інстанції підтверджено відповідними доказами.
Понесення витрат позивача на професійну правничу допомогу було необхідне та неминуче у зв'язку з неправомірною поведінкою відповідача, що встановлено рішенням суду по суті спору у даній справі.
Отже, позивачем надано належні та допустимі докази виконання фахівцем в галузі права роботи, а саме: усну консультацію з договірного права при первинному зверненні клієнта; аналіз договору № 14/05 про надання послуг від 14.05.2024 р.; розрахунок штрафних санкцій по договору № 14/05 про надання послуг від 14.05.2024р. та формування доказової бази для звернення до суду; складання позовної заяви про стягнення заборгованості за договором № 14/05 про надання послуг від 14.05.2024 р.; направлення до Господарського суду Дніпропетровської області позовної заяви про стягнення заборгованості за договором № 14/05 про надання послуг від 14.05.2024 р.; підготовка інших заяв по суті справи; представництво інтересів клієнта в суді.
Щодо доводів скаржника про те, що позивач не дотримався процесуального порядку заявлення суду витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.
Законодавець імперативно визначив, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч.1 ст.124 ГПК України). Позивач виконав вищевказані вимоги процесуального господарського законодавства.
В позовній заяві позивач зазначив про те, що попередні витрати позивача на професійну правничу допомогу у справі складають 30 000,00 грн.
Судом встановлено, що справа розглянута судом без участі сторін.
Отже, обставини, за яких позивачем не була подана окрема заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та не були надані докази понесення таких витрат, від позивача та його представника не залежали, адже розгляд справи відбувся без проведення судових дебатів та без участі сторін.
Відповідно, представник позивача адвокат Педенко С.В. не могла знати дату ухвалення судом рішення по цій справі, фізично не могла подати суду заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу до початку судових дебатів, яких не було 19.12.2025 р..
Акт прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги № 11 від 05.09.2025 р., який підтверджує понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, був складений після прийняття судового рішення, підписаний тільки 09.12.2025 р..
Позивач, зважаючи на наявність у позовній заяві попереднього розрахунку судових витрат, в тому числі і витрат на професійну правничу допомогу, 11.12.2025р. звернувся до суду з заявою про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених ним в суді першої інстанції.
Щодо доводів Скаржника про неполання доказів фактичної сплати гонорару, то Центральний апеляційний господарський суд відмічає, що витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
Зазначений висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019р. у справі №922/445/19, згідно з якою (постановою) об'єднана палата відступила від висновку щодо застосування положень ст. 126 ГПК України, викладеного у постанові Верховного Суду від 05.02.2019р. у справі № 906/194/18, про необхідність надання доказів, які підтверджують фактичне здійснення учасником справи витрат на професійну правничу допомогу, для вирішення питання про розподіл судових витрат. У подальшому наведений висновок об'єднаної палати викладений також у низці постанов Верховного Суду, зокрема: від 01.12.2020р. зі справи №904/5818/19, від 22.01.2021. зі справи №925/1137/19, від 25.03.2021р. зі справи №903/330/20, від 08.06.2021р. зі справи №910/9243/20, від 02.09.2021р. зі справи №910/21300/17, від 13.09.2021р. зі справи №910/11739/19, від 11.11.2021р. зі справи №922/449/21.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ч. 1 цієї статті).
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч. 2 цієї статті).
Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права (п. 1 ч. 3 цієї статті), відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 цієї статті).
Пункт 1 ч. 3 цієї статті визначає верховенство права однією із основних засад (принципів) господарського та цивільного судочинства.
Зміст вказаного принципу неодноразово і досить детально аналізував Конституційний Суд України. Так, зокрема, в абзаці другому підп. 4.1 п. 4 Рішення від 02.11.2004 р. № 15-рп/2004 ним акцентувалася увага на тому, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема, у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, рівності тощо.
Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, поданої до судових дебатів, зважаючи на відсутність представника сторони у судовому засіданні і відсутність самих дебатів.
Наявність документального підтвердження витрат на правничу допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат (постанова ВП ВС від 20.08.2018 року у справі №751/3840/15, постанова ВС у складі КГС від 05.02.2019 р. у справі №906/194/18).
Верховний Суд не раз звертався до рішень ЄСПЛ і зазначав, що надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя та є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення ЄСПЛ "Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії", "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії").
Надмірний формалізм, на відміну від процесуального формалізму, передбачає механічне дотримання норм процесуального права, не враховуючи доцільності цього і з огляду на конкретні обставини справи.
У даному випадку скаржник посилається на обставини, які саме і підтверджують недопустимість надмірного формалізму суду при вирішенні питання щодо ухвалення додаткового рішення у справі.
Разом з тим, суд першої інстанції, враховуючи відсутність заперечень ТОВ «Сервіс Спецтех» стосовно стягнення витрат на правничу допомогу у заявленій позивачем сумі, критерію розумності розміру таких витрат, виходячи з конкретних обставин справи та обсягу наданих стороні послуг правничої допомоги, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви ТОВ "Автобудкомпані" про стягнення з ТОВ "Сервіс Спецтех" на його користь витрат на професійну правничу допомогу за представництво в суді апеляційної інстанції в сумі 25 000,00 грн.
Проте, поза увагою суду першої інстанції залишилося те, що відповідно до ч.4 ст. 129 ГПК України, у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, в тому числі і витрати на професійну правничу допомогу, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому, колегія суддів враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 10.12.2020р. у справі № 912/2554/19).
За вимогами позовної заяви, поданої ТОВ "Автобудкомпані" до Господарського суду Дніпропетровської області, Товариство просило стягнути з ТОВ "Сервіс Спецтех" 277 486,69 грн., у тому числі: основної заборгованості, в сумі 186 999,52 грн., пені, в сумі 54 414,26 грн., інфляційних втрат, у сумі 29 325,78 грн. та 3% річних, у сумі 6 747,13 грн.. За результатами розгляду позовної заяви судом першої інстанції позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Сервіс Спецтех» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Автобудкомпані» 277 327,87 грн., у тому числі основну заборгованість у сумі 186 999,52 грн., пеню в сумі 54 255,44 грн., інфляційні втрати в сумі 29 325,78 грн., 3% річних у сумі 6 747,13 грн., судовий збір у сумі 3 327,93 грн.. У задоволенні решти позовної заяви відмовлено.
З огляду на викладене та враховуючи, що судом першої інстанції зменшено суму витрат на правничу допомогу до 25 000,00 грн., а також виходячи із пропорційності задоволення судом першої інстанції позовної заяви (що складає 99,9 %), до відшкодування підлягають витрати на професійну правничу допомогу, в розмірі 24 985,69 грн..
З огляду на викладене, враховуючи складність і строк розгляду справи, виконані адвокатом роботи, принципи співрозмірності та розумності судових витрат, колегія суддів, переглянувши оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції в межах наведених у апеляційній скарзі доводів, зазначає, що апеляційну скаргу в частині покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 25 000,00 грн. задовольнити частково, рішення в цій частині змінити та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Спецтех" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автобудкомпані" витрат на професійну правничу допомогу, у розмірі 24 985,69 грн..
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997р. N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006р. №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950 р.) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010р. Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
Відповідно до ст 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За правилами ч. 4 ст. 277 ГПК України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Таким чином, додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2025р. у справі № 904/ 5191/25 в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід змінити, з урахуванням обставин, викладених у цій постанові.
Розподіл судових витрат у зв'язку з розглядом даної апеляційної скарги судом не здійснюється, оскільки Відповідачем оскаржено додаткове рішення щодо вирішення питання про розподіл судових витрат. Разом з тим, сплата судового збору за подання апеляційної скарги на додаткове рішення Законом України "Про судовий збір" не передбачена.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Сервіс Спецтех» - задовольнити частково.
Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2025р. у справі № 904/ 5191/25 - змінити, виклавши резолютивну частину рішення в цій частині в наступній редакції:
«Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Автобудкомпані» (вх. № 54677/25 від 11.12.2025р.) про ухвалення додаткового рішення суду щодо стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 30 000 грн. - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Сервіс Спецтех» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Автобудкомпані» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 24 985,69 грн., про що видати наказ.
У стягненні решти заявлених витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.»
В іншій частині додаткове рішення залишити без змін.
Видачу наказу, з урахуванням всіх необхідних реквізитів доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя М.О. Дармін
Суддя О.Г. Іванов