11.03.2026 року м.Дніпро Справа № 904/1541/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач )
суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.
секретар судового засідання: Скородумова Л.В.
представники сторін:
від позивача: Олійник Ю.М.
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Місто Стайл"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2025 р.
( суддя Мельниченко І.Ф., м. Дніпро, повний текст рішення складено 18.07.2025 р.)
у справі
за позовом
Дніпровської міської ради,
м. Дніпро
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Місто Стайл",
м. Дніпро
про стягнення безпідставно збережених коштів,
в сумі 790 123,02 грн.
1.Короткий зміст позовних вимог.
Дніпровська міська рада звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення 790 123,02 грн., що складають суму безпідставно збережених коштів.
Позовні вимоги мотивовано тим, що на земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:06:091:0107 знаходиться нерухоме майно, яке належить Відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Місто Стайл". Протягом спірного періоду з 01.01.2021 р. по 26.09.2024 р. Відповідач здійснював фактичне користування земельною ділянкою без оформлення правовідносин щодо землекористування, а отже, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити у вигляді орендної плати.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2025 р. у справі № 904/1541/25 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Місто Стайл" на користь Дніпровської міської ради 790 123,02 грн. - безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 1210100000:06:091:0107, за загальний період з 01.01.2021 р. по 26.09.2024 р., та 11 851,85 грн. - судового збору.
3.Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Місто Стайл", через через систему "Електронний суд", звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2025 р. у справі № 904/1541/25 та прийняти нове рішення, яким в частині вимог за 2021 р. - 2022 р. відмовити повністю, а у частині решти позовних вимог зменшити суму стягнення, з урахуванням фактично здійснених платежів.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вказує на те, що суд першої інстанції не врахував усі платежі, здійснені відповідачем у 2021 - 2024 роках. Платежі за КБК 18010500 (земельний податок із юридичних осіб) були здійснені до бюджету, що, на думку Апелянта, підтверджує добросовісність користування землею. Хоча зазначені платежі формально не є орендною платою ( для якої використовується КБК 18010600 ), їх сплата зменшує обсяг кондикційного зобов'язання, оскільки вони пов'язані з тією ж земельною ділянкою. Апелянт посилається на постанову Верховного Суду від 19.04.2023 р. у справі № 910/2004/22, в якій зазначено, що сплата до бюджету платежів за користування землею без договору може розцінюватися як часткове виконання обов'язку, передбаченого ст. 1212 ЦК України.
Водночас, на думку Скаржника, суд першої інстанції безпідставно поклав в основу рішення розрахунки КП «Муніципальний землевпорядний офіс», які, на переконання апелянта, не є офіційними доказами. Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оцінку земель» та ст. 20 Земельного кодексу України нормативна грошова оцінка повинна підтверджуватися витягом із Державного земельного кадастру. На підтвердження цієї позиції Апелянт посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 р. у справі № 910/18560/16, у якій зазначено, що лише офіційний витяг ДЗК є належним доказом нормативної грошової оцінки.
При цьому Скаржник зазначає, що Позивачем пропущено строк позовної давності щодо вимог за 2021 рік. Позов подано у квітні 2025 р., тоді як позовні вимоги охоплюють період із 01.01.2021р.. Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність становить три роки, а отже, вимоги за 2021 рік подані з пропуском позовної давності. Згідно зі ст. 267 ЦК України та позицією Верховного Суду (постанова від 14.07.2020р. у справі № 910/8463/19) пропуск цього строку є підставою для відмови у позові за заявою сторони.
Крім того, Скаржник наголошує на тому, що суд першої інстанції розглянув справу без участі Відповідача, чим порушив ст. 42 ГПК України та принцип змагальності сторін. ТОВ «Місто Стайл» не отримувало судових повісток і не брало участі у процесі, про існування рішення дізналося лише 03.10.2025 р. після отримання його копії з Єдиного державного реєстру судових рішень. Апелянт посилається на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мельник проти України» ( 2006 ), в якому констатовано, що неналежне повідомлення сторони про судовий розгляд порушує ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Таке порушення, на думку апелянта, є самостійною підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Від Дніпровської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Позивач не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.
Щодо доводів Апелянта про неврахування судом усіх платежів, здійснених у 2021- 2024 роках, Позивач зазначає, що це не відповідає дійсним обставинам справи. Платежі, здійснені відповідачем, підтверджено інформацією Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та враховані Позивачем під час здійснення розрахунку суми безпідставно збережених коштів. Судом першої інстанції було вірно встановлено, що відповідно до листа Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 12524/5/04-36-04-02-12 від 18.03.2024 р. ТОВ "Місто Стайл" сплачувало грошові кошти за користування земельною ділянкою ( за 2021 р.- 16 364,28 грн., за 2022 р. - 21 967,83 грн., за 2023 р. - 22 938,98 грн. ), проте, не в повному обсязі. Вказане свідчить про те, що відповідач користувався земельною ділянкою за відсутності оформленого права користування, не сплачуючи у повному обсязі кошти за користування нею.
Щодо доводів Апелянта про неналежність розрахунків КП «Муніципальний землевпорядний офіс» як доказів, Позивач зазначає, що з урахуванням відсутності можливості отримати витяги про нормативну грошову оцінку за 2021- 2022 р.р., незалежно від волевиявлення позивача, розрахунок було здійснено на підставі даних КП «Муніципальний землевпорядний офіс» ДМР. Зазначене підприємство здійснює діяльність згідно Статуту, затвердженого рішенням міської ради від 22.03.2023 р. № 68/35, п. 2.2.63 якого передбачено проведення розрахунків даних про нормативну грошову оцінку земель м. Дніпро та надання відповідної інформації. Позивач також посилається на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.01.2025 р. у справі № 904/1503/24, в якій суд визнав правомірність використання даних КП «Муніципальний землевпорядний офіс» для розрахунку нормативної грошової оцінки за відсутності можливості отримати витяги з ДЗК, а також на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 р. у справі № 905/1680/20 та постанову Верховного Суду від 09.02.2022 р. у справі № 910/8770/19 щодо належності та допустимості доказів.
Щодо доводів Апелянта про пропуск строку позовної давності, Дніпровська міська рада зазначає, що позов подано без пропуску строку позовної давності. Законом України № 540-IX від 30.03.2020 р. Прикінцеві та перехідні положення ЦК України було доповнено п. 12, яким починаючи з 02.04.2020 р. строк позовної давності був продовжений на строк дії карантину COVID-19. Згодом, у зв'язку із введенням воєнного стану, Прикінцеві та перехідні положення ЦК України були доповнені п. 19 згідно із Законом України № 2120-IX від 15.03.2022 р., яким аналогічно було зупинено перебіг позовної давності на весь строк дії воєнного стану. Хоча Законом України № 4434-IX від 14.05.2025 р. п. 19 було скасовано ( набрав чинності 04.09.2025 р.), фактично з 02.04.2020 р. до 04.09.2025 р. перебіг позовної давності був зупинений, а отже, строки позовної давності Дніпровською міською радою порушено не було.
Стосовно тверджень Відповідача про розгляд справи без його участі, Позивач зазначає, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується залученими до матеріалів справи списками № № 768/2025, 903/2025 згрупованих відправлень та витягами з офіційного сайту АТ "Укрпошта" щодо відстеження пересилань поштових відправлень № № 0610248945136, 0610255789786, відповідно до яких ухвали суду про відкриття провадження у справі від 21.04.2025 р. та про відкладення підготовчого засідання від 20.05.2025 р. вручені одержувачу 14.05.2025 р. та 29.05.2025 р., відповідно.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 28.10.2025 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Чус О.В., Дармін М.О..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.10.2025 р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/1541/25.
Матеріали справи № 904/1541/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.11.2025 р. визнано неповажними підстави, вказані Товариством з обмеженою відповідальністю "Місто Стайл" у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2025 р. у справі № 904/1541/25. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Місто Стайл" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2025 р. у справі № 904/1541/25 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків.
Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.11.2025 р. клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Місто Стайл" про поновлення строку на подання апеляційної скарги було задоволене, строк на подання апеляційної скарги поновлено. Відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 11.03.2026 р..
Відповідач не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечив явку уповноваженого представника, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Від представника Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у звязку із неможливістю бути присутнім у судовому засіданні.
Присутній у судовому засіданні представник Позивача заперечив проти задоволення клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи.
Розглянувши вказане клопотання, судова колегія не знаходить підстав для задоволення даного клопотання з урахуванням такого.
Заявником не наведено достатнього обґрунтування необхідності участі його представника в судовому засіданні ( якщо він вважав таку участь необхідною).
Судом врахований принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також враховано положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яким передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.
Участь представників учасників справи у засіданні суду апеляційної інстанції не є обов'язковою згідно із законом, не визнавалася вона такою й судом. При цьому, позиція Скаржника достатньо повно викладена в апеляційній скарзі.
Матеріали справи містять обсяг відомостей достатній для розгляду апеляційної скарги й за відсутності представників сторін.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 р., "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 р. зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. "Розумність" строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі "G. B. проти Франції"), тощо. Отже, поняття "розумний строк" є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ ( &51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").
А отже, у зв'язку з недопущенням затягування судового процесу, що може привести до порушення вимог ст. 256 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.
На думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, враховуючи, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків відповідно до вимог ст. 273 ГПК України, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представника Відповідача, за наявними матеріалами.
У судовому засіданні 11.03.2026 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
7. Встановлені судом обставини справи.
Інспекцією з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради здійснено обстеження земельної ділянки комунальної форми власності за адресою: м. Дніпро, вул. Пастера, 3 Ж ( кадастровий номер 1210100000:06:091:0107 ), за результатами якого складено акт обстеження земельної ділянки № 27/11/23-Є від 27.11.2023 р..
Вказаним актом встановлено, що доступ до земельної ділянки: вільний; на земельній ділянці, орієнтовною площею 0,0884 га, розташовані торгові павільйони, стіни яких викладені з цегли, навколо кожної споруди споруджено навіси, під час обстеження в деяких павільйонах велась господарська діяльність.
Відповідно до даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно на земельній ділянці за адресою: м. Дніпро, вул. Пастера, 3 Ж, розташовано нерухоме майно (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1353745912101 ) - нежитлове приміщення загальною площею 78,2 кв.м ( опис: А-1, Б-1, В-1, Г-1, Д-1, Е-1 ), власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Місто Стайл" (код ЄДРПОУ 41675217 ), дата, час державної реєстрації права власності ( номер відомостей про речове право: 26511730 ) 02.06.2018 р. 11:08:26. Документи, подані для державної реєстрації: договір купівлі-продажу нерухомого майна, серія та номер: 975, виданий 16.09.2017, видавник: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кейтельгіссер Олександра Михайлівна; протокол загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Місто Стайл", серія та номер: б/н, виданий 31.05.2018 р., видавник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Місто Стайл"; акт приймання-передачі майна до статутного капіталу Товариство з обмеженою відповідальністю "Місто Стайл" (код ЄДРПОУ 41675217), серія та номер: б/н, виданий 02.06.2018 р., видавник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Місто Стайл".
Відповідно до листа Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 12524/5/04-36-04-02-12 від 18.03.2024р. ТОВ "Місто Стайл" сплачувало грошові кошти за користування земельною ділянкою за кадастровим номером 1210100000:06:091:0107 (а саме, за 2021 р. - 16 364,28 грн., за 2022 р. - 21 967,83 грн., за 2023 р. - 22 938,98 грн.), проте, не в повному обсязі.
Звертаючись з даним позовом до суду Дніпровська міська рада зазначає про те, що ТОВ "Місто Стайл" з 01.01.2021 р. користується земельною ділянкою з кадастровим номером 1210100000:06:091:0107, на якій знаходяться належні йому на праві власності об'єкти нерухомості, без укладання договору оренди та не сплачуючи при цьому орендну плату в повному обсязі.
Таким чином, за твердженням Позивача, сума безпідставно збережених грошових коштів, які Відповідач мав заплатити у вигляді орендної плати, за загальний період користування спірною земельною ділянкою з 01.01.2021 р. по 26.09.2024 р. склала 790 123,02 грн..
Вказані обставини і стали причиною виникнення спору у даній справі.
За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що Відповідач є власником нерухомого майна - нежитлового приміщення загальною площею 78,2 кв.м, за адресою: м. Дніпро, вул. Пастера, 3 Ж, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:06:091:0107, право власності на яке зареєстровано 02.06.2018р.. Суд першої інстанції, посилаючись на принцип платності використання землі, закріплений у ст. 206 Земельного кодексу України, та на положення ст. 1212 ЦК України, зазначив, що відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на неї та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Суд встановив, що у спірний період між сторонами не існувало договірних правовідносин щодо земельної ділянки, а відповідач, хоча і сплачував грошові кошти за користування земельною ділянкою (за 2021р. - 16 364,28 грн., за 2022р. - 21 967,83 грн., за 2023р. - 22 938,98 грн.), проте не в повному обсязі. Суд перевірив розрахунок суми безпідставно збережених коштів, затверджений протоколом Комісії № 8 від 26.09.2024 р., та дійшов висновку про його правильність, зазначивши, що відповідачем не було спростовано належними та допустимими доказами невірність цього розрахунку. Щодо нормативної грошової оцінки за 2021- 2022 р.р. суд зазначив, що з урахуванням відсутності можливості отримати витяги з Державного земельного кадастру за цей період розрахунок було здійснено на підставі даних КП "Муніципальний землевпорядний офіс", що є належним доказом. Суд також зазначив, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, проте не забезпечив явку свого представника та не надав відзиву на позов.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Позивача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.
Предметом спору є вимоги Дніпровської міської ради про стягнення з ТОВ "Місто Стайл" - 790 123,02 грн., що складають суму безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення правовідносин щодо землекористування, протягом спірного періоду з 01.01.2021 р. по 26.09.2024 р., які мав заплатити у вигляді орендної плати.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Місто Стайл" безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 1210100000:06:091:0107 за загальний період з 01.01.2021 р. по 26.09.2024 р. у розмірі 790 123,02 грн. є обґрунтованими. При цьому, Відповідач не надав суду доказів відсутності боргу чи контррозрахунку пред'явленої до стягнення суми, доводи позивача не спростував. Не було спростовано Відповідачем належними та допустимими доказами і визначений Комунальним підприємством "Муніципальний землевпорядний офіс" розмір нормативної грошової оцінки за 2021-2022 роки.
Колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про наявність підстав для задоволення позову з огляду на таке.
Власником земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:06:091:0107 на якій розташований об'єкт нерухомості, що належить Відповідачу є Позивач. Вказане сторонами не заперечується.
За умовами ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 ЗК України реалізується через право постійного користування або право оренди.
Частиною 1 ст. 93 і ст. 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.
Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (п. "в" ч. 1 ст.96 ЗК України).
Принцип платного використання землі також передбачено ст. 206 ЗК України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності ( п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України ).
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою ( п. п. 14.1.72, 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Отже, законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.
Водночас згідно зі статтями 122 - 124 ЗК України, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов'язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі".
Оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об'єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об'єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 922/207/15 і № 922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.
Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг ( заощадив ) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України.
Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 р. у справі № 925/230/17.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у справі № 922/2060/20 вказав, що із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, а тому саме із цієї дати у власника об'єкта нерухомого майна виникає обов'язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване. При цьому до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.
Судами встановлено, що об'єкти нерухомого майна, які на праві власності належать Відповідачеві розташовані на земельній ділянці, яка є сформованою та має чітко визначені межі.
Таким чином, із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна, Відповідач як власник такого майна став фактичним користувачем спірної земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, тому саме із цієї дати у Відповідача виник обов'язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (укласти відповідний договір та оформити речові права на земельну ділянку), а також обов'язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій розташовано майно.
Відповідач не заперечує того, що він є власником нерухомого майна і відповідно користується земельною ділянкою, на якій воно розташоване, у спірний період з 01.01.2021 р. по 26.09.2024 р. за відсутності оформленого згідно з вимогами чинного законодавства права користування земельною ділянкою.
Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою для вирішення спору щодо стягнення з власника об'єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212 - 1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об'єкт розташований, необхідно насамперед з'ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.
Отже, встановлення саме таких обставин входить до предмета доказування у межах вирішення спору у цій справі.
Згідно із частинами 1 - 4, 9 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6, 7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 р. у справі № 922/1646/20 та від 04.03.2021 р. у справі № 922/3463/19.
Як вбачається з матеріалів справи, спірна земельна ділянка, має кадастровий номер 1210100000:06:091:0107. На вказаній земельній ділянці розташований об'єкт нерухомого майна, що належить Відповідачу.
Відповідно до пунктів 289.1, 289.2 ст. 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за певною формулою.
Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим ніж установлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.
Ст. 12 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що нормативно - правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов'язково (статті 13 цього Закону); нормативно - грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж на 5-7 років (стаття 18 Закону України "Про оцінку земель").
Відповідно до ст. 20 Закону України "Про оцінку земель" за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.
Частиною другою ст. 20 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Згідно з частиною третьою ст. 23 цього Закону витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері земельних відносин.
Процедура проведення нормативної грошової оцінки земель визначається Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів № 489 ( зі змінами та доповненнями, який діяв у відповідний період ). В основі нормативної грошової оцінки земель населених пунктів лежить капіталізація рентного доходу, що отримується залежно від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель ( пункт 1 розділу II Порядку № 489).
Нормативна грошова оцінка всіх категорій земель та земельних ділянок населених пунктів (за винятком земель сільськогосподарського призначення та земельних ділянок водного фонду, що використовуються для риборозведення) визначається за формулою: Цн=(В*Нп) : Нк * Кф * Км, де Цн - нормативна грошова оцінка квадратного метра земельної ділянки (у гривнях); В - витрати на освоєння та облаштування території з розрахунку на квадратний метр (у гривнях); Нп - норма прибутку (6%); Нк - норма капіталізації (3%); Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки; Км - коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки. Індексація нормативної грошової оцінки земельних ділянок здійснюється відповідно до статті 289 ПК (пункт 3 розділу II Порядку № 489 ). Крім того, зазначений Порядок передбачає можливість розрахунку середньої ( базової ) вартості одного квадратного метра земель населеного пункту, вартість одного квадратного метра земель населених пунктів за економіко-планувальними зонами, вартість одного квадратного метра земельної ділянки певного функціонального використання, які визначаються за іншими формулами та не пов'язані з нормативною грошовою оцінкою, яка застосовується для визначення розміру орендних платежів ( пункти 7, 9, 10 Порядку № 489 ).
Грошова оцінка загальної площі земельної ділянки визначається шляхом множення нормативної грошової оцінки одного квадратного метра зазначеної ділянки на її загальну площу.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер, проводиться вперше відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 р. № 213 (зі змінами). За результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюються за заявою зацікавленої особи як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (пункт 1 розділу III Порядку № 489). Порядком затверджена форма заяви (додаток 8) на витяг та сама форма витягу (додаток 9), у якій, зокрема вказано: "Витяг сформовано" із зазначенням дати його формування.
Отже, результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 р. № 1051, про що зазначено в пункті 2 розділу III Порядку № 489.
Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.
Видача витягу є адміністративною послугою, яка надається відповідним управлінням Держгеокадастру на виконання приписів Закону України "Про адміністративні послуги" та постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2011 р. № 835 "Деякі питання надання Державною службою геодезії, картографії та кадастру та її територіальними органами адміністративних послуг", що не позбавляє його надати власнику (органу місцевого самоврядування) більш повну інформацію про зміни в нормативній грошовій оцінці конкретної земельної ділянки за попередній період, виходячи з технічної документації на таку земельну ділянку, яка зберігається в даних Державного земельного кадастру, оформивши відповідну довідку.
Так, згідно з підпунктами 8, 14, 15 пункту 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 р. №1051, до Державного земельного кадастру вносяться, зокрема відомості про нормативну грошову оцінку (значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у цьому пункті, та відомостей про нормативно грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку; дата проведення нормативної грошової оцінки земель), а також інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку (назва та дата розроблення документації із землеустрою, відомості про її розробників; назва, дата та номер рішення про затвердження документації із землеустрою, найменування органу, що його прийняв, електронні копії відповідних документів), інформація про документи, на підставі яких встановлено нормативно грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці, до складу якої входить земельна ділянка, згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку. Отже, за наявності збережених попередніх відомостей у системі Державного земельного кадастру про проведену нормативну грошову оцінку земельної ділянки, визначеної конкретним кадастровим номером, власник такої ділянки не може бути обмеженим у праві на отримання такої інформації, якщо вона необхідна йому для захисту своїх земель.
Пунктом 162 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 р. № 1051, визначено відомості, які можуть надаватися державними кадастровими реєстраторами у такій формі: 1) витягу з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру; 2) довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території), за формою згідно з додатком 41; 3) викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); 4) копії документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру. Витяги, довідки, викопіювання та копії документів, що створюють під час ведення Державного земельного кадастру, в паперовій та електронній формі відповідно до Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" мають однакову юридичну силу.
Згідно з додатком 41 передбачена форма довідки з Державного земельного кадастру, яка ідентифікує земельну ділянку за її кадастровим номером, місцем знаходження, площею, а також поряд з іншими даними містить відомості про економічну та нормативно грошову оцінку земель.
Відповідно до пункту 179 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 р. № 1051, довідки з Державного земельного кадастру, що містять узагальнену інформацію про землі (території), надають органам державної влади, органам місцевого самоврядування для здійснення своїх повноважень, визначених законом, особам, які в установленому законом порядку включені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників, Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів та Державного реєстру оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок.
Отже, така довідка, поряд з витягом про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, може бути належним доказом на обґрунтування її нормативної грошової оцінки.
Технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до ст. 20 Закону України "Про оцінку земель", також є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.
З огляду на те, що земельним законодавством та Податковим кодексом України не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98 -103 ГПК України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі.
Відповідно до витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок № НВ-9934005732023 від 15.12.2023 р. нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:06:091:0107 складає 8 666 531,40 грн.
Відповідно до витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок № НВ-9939435752024 від 17.05.2024 р. нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:06:091:0107 складає 9 111 847,24 грн.
Як було встановлено судом, 27.11.2023 р. Інспекцією з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради здійснено обстеження земельної ділянки комунальної форми власності за адресою: м. Дніпро, вул. Пастера, 3 Ж (кадастровий номер 1210100000:06:091:0107), за результатами якого складено акт обстеження земельної ділянки № 27/11/23-Є.
Зазначеним актом встановлено, що згідно з даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно Товариство з обмеженою відповідальністю "Місто Стайл" є власником нерухомого майна з 02.06.2018 р. за адресою: м. Дніпро, вул. Пастера, 3 Ж. Під час обстеження встановлено, що доступ до земельної ділянки: вільний; на земельній ділянці, орієнтовною площею 0,0884 га, розташовані торгові павільйони, стіни яких викладені з цегли, навколо кожної споруди споруджено навіси, під час обстеження в деяких павільйонах велась господарська діяльність.
Вказаний акт став підставою для звернення до Комісії з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпровській міській раді (далі - Комісія) при використанні Товариством з обмеженою відповідальністю "Місто Стайл" земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:06:091:0107.
За результатами звернення, Комісія розглянула наявні матеріали щодо суми коштів, які зберіг у себе землекористувач земельної ділянки за рахунок власника цієї земельної ділянки внаслідок користування землею без достатньої правової підстави, а саме Товариством з обмеженою відповідальністю "Місто Стайл" за земельну ділянку по вул. Пастера, 3 Ж у м. Дніпрі (кадастровий номер 1210100000:06:091:0107).
У протоколі Комісії № 8 від 26.09.2024 р. зазначено, що на засіданні комісії 20.06.2024 р. представник ТОВ "Місто Стайл" говорив про згоду із добровільним відшкодуванням коштів за використання земельної ділянки без достатньої правової підстави. Пунктом 3 Протоколу Комісії № 6 від 20.06.2024 р. (який залучено Позивачем до матеріалів справи) зафіксовано узгоджений розмір коштів, які має відшкодувати землекористувач (з урахуванням знижки) та запропоновано звернутись до Секретаря Комісії для підписання відповідного договору. Одразу після засідання Комісії представнику землекористувача було направлено проект договору про добровільне відшкодування збитків. Однак, до цього часу відповіді від землекористувача немає, договір не укладено, у зв'язку з чим запропоновано визнати таким, що втратив чинність пункт 3 протоколу Комісії № 6 від 20.06.2024 р. та затвердити розрахунок суми коштів, які зберіг у себе землекористувач ТОВ "Місто Стайл" земельної ділянки за адресою: вул. Пастера, 3 Ж (кадастровий номер 1210100000:06:091:0107) за рахунок власника цієї ділянки у повному розмірі.
Таким чином, Комісія вирішила, зокрема, визнати таким, що втратив чинність пункт 3 Протоколу Комісії № 6 від 20.06.2024 р.; затвердити розрахунок суми коштів, які зберіг у себе землекористувач земельної ділянки за рахунок власника цієї ділянки внаслідок користування землею без достатньої правової підстави, сума якого складає 790 123,02 грн.
Листом № 1/5-250 від 09.09.2024 р. Комісією з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпровській міській раді, власникам землі та землекористувачам при використанні земельних ділянок Дніпровської міської ради було запрошено відповідача на засідання Комісії на 26.09.2024 р. о 15:00
Як вбачається з долученого до позовної заяви розрахунку суми коштів, які зберіг у себе землекористувач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Місто Стайл" за рахунок Дніпровської міської ради внаслідок користування земельною ділянкою, площею 0, 0884 га, розташованої за адресою: м. Дніпро, вул. Пастера, 3 Ж, кадастровий номер 1210100000:06:091:0107, без достатньої правової підстави за період з 01.01.2021 р. по 26.09.2024 р., загальна сума коштів складає 790 123,02 грн, з яких: 177 837,70 грн. за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, 191 654,35 грн. за період з 01.01.2022 р. по 31.12.2022 р., 237 056,96 грн. за період з 01.01.2023 р. по 31.12.2023 р. та 183 574,01 грн. за період з 01.01.2024 р. по 26.09.2024 р.
Отже, виходячи з розрахунку Комісії, він здійснений виходячи з цільового призначення зазначеної земельної ділянки, її розміру, розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, ставок орендної плати за відповідні періоди та часткових плат землекористувача за використання землі.
Позивач також зазначив, що з урахуванням відсутності можливості отримати витяги про нормативну грошову оцінку на земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:06:091:0107 за 2021-2022 роки, з незалежних від Позивача обставин, розрахунок за цей період було зроблено на підставі даних, наданих Комунальним підприємством "Муніципальний землевпорядний офіс".
Вказаний розрахунок разом з вимогою щодо сплати коштів, які зберіг у себе землекористувач земельної ділянки за рахунок власника цієї ділянки внаслідок користування землею без достатньої правової підстави, № 1/5-296 від 10.10.2024 р. було надіслано на адресу ТОВ "Місто Стайл", на підтвердження чого Позивачем було залучено до матеріалів справи опис вкладення до цінного листа, список згрупованих відправлень та фіскальний чек від 11.10.2024 р.
У листі № 3/13-252 від 28.10.2024 р. Департаментом економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради було зазначено про те, що станом на 25.10.2024 р. кошти, зокрема, від ТОВ "Місто Стайл" (код ЄДРПОУ 41675217) не надходили.
За правовим висновком, викладеним у п. 7.27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 р. у справі № 905/1680/20, п. 50 постанови Верховного Суду від 09.02.2022 р. у справі № 910/8770/19, якщо певні обставини можуть підтверджуватися тільки конкретно визначеними законодавством доказами, то такі докази слід вважати допустимими. Якщо обставини, які входять до предмета доказування, можуть бути підтверджені або спростовані доказами безвідносно до конкретних засобів доказування, то ці докази вважаються належними.
Перевіривши вказаний розрахунок, враховуючи, що в процесі розгляду справи, Відповідачем не було спростовано належними та допустимими доказами його невірність, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що розрахунок, затверджений протоколом Комісії № 8 від 26.09.2024 р., здійснений вірно.
Щодо доводів Апелянта про неврахування судом усіх платежів, здійснених у 2021- 2024 роках, слід зазначити наступне.
За твердженням Позивача ( не спростовпним Відповідачем ) - платежі, здійснені Відповідачем, було підтверджено інформацією Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та враховані Позивачем під час здійснення розрахунку суми безпідставно збережених коштів. Судом першої інстанції було встановлено, що відповідно до листа Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 12524/5/04-36-04-02-12 від 18.03.2024 р. ТОВ "Місто Стайл" сплачувало грошові кошти за користування земельною ділянкою ( за 2021 р.- 16 364,28 грн., за 2022 р. - 21 967,83 грн., за 2023 р. - 22 938,98 грн. ), проте, не в повному обсязі.
Вказане свідчить про врахуванням Позивачем та судом усіх платежів, здійснених Відповідачем у 2021- 2024 роках.
Щодо доводів Апелянта про неналежність розрахунків КП «Муніципальний землевпорядний офіс» як доказів, то як вбачається з матеріалів справи та як слушно зазначає Позивач - з урахуванням відсутності можливості отримати витяги про нормативну грошову оцінку за 2021- 2022 р. р., незалежно від волевиявлення Позивача, розрахунок було здійснено на підставі даних КП «Муніципальний землевпорядний офіс» ДМР. Зазначене підприємство здійснює діяльність згідно Статуту, затвердженого рішенням міської ради від 22.03.2023 р. № 68/35, п. 2.2.63 якого передбачено проведення розрахунків даних про нормативну грошову оцінку земель м. Дніпро та надання відповідної інформації.
При цьому, Відповідач мав можливість надати свої заперечення Комісії щодо розрахунку, однак будучи повідомленим про розгляд Комісією матеріалів, не приймав участі в засіданні та не скористався своїм правом. Разом з тим, Відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами, визначений Комунальним підприємством «Муніципальний землевпорядний офіс» розмір нормативної грошової оцінки за 2021, 2022, 2023, 2024 роки.
Щодо доводів Апелянта про пропуск строку позовної давності, суд апеляційної інстанції зазначає, що позов було подано без пропуску строку позовної давності.
Так, Законом України № 540-IX від 30.03.2020 р. Прикінцеві та перехідні положення ЦК України було доповнено п. 12, яким починаючи з 02.04.2020 р. строк позовної давності був продовжений на строк дії карантину COVID-19. Згодом, у зв'язку із введенням воєнного стану, Прикінцеві та перехідні положення ЦК України були доповнені п. 19 згідно із Законом України № 2120-IX від 15.03.2022 р., яким аналогічно було зупинено перебіг позовної давності на весь строк дії воєнного стану. Хоча Законом України № 4434-IX від 14.05.2025 р. п. 19 було скасовано ( набрав чинності 04.09.2025 р.), фактично з 02.04.2020 р. до 04.09.2025 р. перебіг позовної давності був зупинений, а отже, строки позовної давності Дніпровською міською радою порушено не було.
Стосовно доводів Скаржника про розгляд справи без його участі, то колегія суддів зазначає, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується залученими до матеріалів справи списками № № 768/2025, 903/2025 згрупованих відправлень та витягами з офіційного сайту Акціонерного товариства "Укрпошта" щодо відстеження пересилань поштових відправлень № № 0610248945136, 0610255789786, відповідно до яких ухвали суду про відкриття провадження у справі від 21.04.2025 р. та про відкладення підготовчого засідання від 20.05.2025 р. вручені одержувачу 14.05.2025 р. та 29.05.2025 р. відповідно.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
10. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Місто Стайл" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2025 р. у справі № 904/1541/25 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 12.03.2026 р.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус
Суддя М.О. Дармін