12 березня 2026 року м. Харків Справа № 8/570(917/812/24)
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М., суддя Шутенко І.А.,
без участі представників сторін,
розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Міністерства юстиції України (вх.№175П) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 21.01.2026 (суддя Сірош Д.М.) у справі № 8/570 (917/812/24)
за позовом Державної Галещинської біологічної фабрики, смт Нова Галещина, Кременчуцький район, Полтавська область,
до Міністерства юстиції України, м. Київ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1. Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, м. Полтава, 2. Державний реєстратор виконавчого комітету Новоселівської сільської ради Полтавського району Полтавської області Стешіна Тетяна Остапівна, 3. Фонд Державного майна України, м. Київ, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. Козельщинська селищна рада, смт Козельщина, Кременчуцький район, Полтавська область, 2. Державне підприємство Державна Новогалещинська біологічна фабрика, смт Нова Галещина,
за участю Полтавської обласної прокуратури, м. Полтава,
про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 21.01.2026 справу №8/570 (917/812/24) передано на розгляд до Господарського суду міста Києва за виключною підсудністю з тієї підстави, що відповідачем є орган, який зазначений у частині 5 статті 30 Господарського процесуального кодексу України, тому розгляд спору відноситься до компетенції виключно Господарського суду міста Києва, в той час як будь-який інший суд не уповноважений здійснювати його розгляд.
Разом з тим, місцевий господарський суд дійшов висновку, що в цьому випадку не може бути застосована частина друга статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки ухвалою Господарського суду Полтавської області від 16.10.2025 закрито провадження у справі №8/570 про банкрутство Державної Галещинської біологічної фабрики.
Міністерство юстиції України, не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 21.01.2026 та передати справу №8/570 (917/812/24) на розгляд до Господарського суду Полтавської області за виключною підсудністю.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватись як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
На думку апелянта, спір про скасування наказу Мін'юсту, яким скасовано рішення державного реєстратора про держану реєстрацію права власності земельних ділянок, має розглядатися як спір, пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою було зареєстровано аналогічне право щодо тих же земельних ділянок. Водночас належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої було здійснено аналогічний запис у Реєстрі.
Таким чином, як вважає апелянт, оскільки спір у даній справі виник з приводу нерухомого майна, а саме, спірних земельних ділянок, які розташовані на території Козельщинської селищної ради Кременчуцького району Полтавської області, отже, такий спір повинен розглядатися за місцезнаходженням нерухомого майна.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.01.2026, для розгляду справи №8/570 (917/812/24) визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М., суддя Шутенко І.А.
Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України, окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про передачу справи на розгляд іншого суду.
Статтею 271 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 21.01.2026 у справі № 8/570 (917/812/24). Встановлено учасникам справи строк до 26.02.2026 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання учасникам провадження. Постановлено розпочати розгляд справи з 26.02.2026 без повідомлення учасників справи.
Копія ухвали апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження вручена сторонам у справі у підсистемі "Електронний суд", користувачами якої вони є.
Поштові конверти з копіями ухвали Східного апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження, надіслані Державній Галещинській біологічній фабриці та ДП "Державна Новогалещинська біологічна фабрика", повернулись до суду із зазначенням причини невручення "адресат відсутній".
Відповідно до частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Отже, вказані особи вважаються належним чином повідомленими про розгляд апеляційної скарги судом апеляційної інстанції.
23.02.2026 від Козельщинської селищної ради надійшли додаткові пояснення, вважає, що постановою Верховного Суду від 05.11.2025 підсудність розгляду справи вже визначена; повторний розгляд справи судом першої інстанції має здійснюватися стосовно особи позивача у тому статусі, в якому він подавав позовну заяву, а саме, як ліквідатор - арбітражний керуючий.
З огляду на викладене, просить апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу від 21.01.2026 - скасувати, а справу передати на повторний розгляд Господарського суду Полтавської області.
Заяв і клопотань щодо суті спору, інших відзивів від учасників справи не надходило.
Дослідивши матеріали справи, які суд визнає достатніми для розгляду апеляційної скарги у спрощеному провадженні, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, а також доводи Козельщинської селищної ради, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Як встановлено місцевим господарським судом, рішенням Господарського суду Полтавської області від 14.01.25 у справі №8/570 (917/812/24) позов задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано Наказ Міністерства юстиції України від 04.04.2024 №973/5 "Про задоволення скарг"; зобов'язано Міністерство юстиції України вчинити дії щодо поновлення запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, який був скасований на підставі наказу Міністерства юстиції від 04.04.2024 №973/5 "Про задоволення скарг", а саме, запису, внесеного на підставі рішень від 23.11.2023 №70358920 державного реєстратора виконавчого комітету Новоселівської сільської ради Полтавського району Полтавської області Стешіної Т.О.; стягнуто з Міністерства юстиції України на користь Державної Галещинської біологічної фабрики 6 056, 00грн судового збору.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 рішення Господарського суду Полтавської області від 14.01.2025 у справі №8/570 (917/812/24) залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 05.11.2025 встановлено, що наявною в Єдиному державному реєстрі судових рішень ухвалою Господарського суду Полтавської області від 16.10.2025 закрито провадження у справі №8/570 про банкрутство Державної Галещинської біологічної фабрики; припинено ліквідаційну процедуру Державної Галещинської біологічної фабрики та повноваження ліквідатора боржника арбітражного керуючого Терещенка О.В. з покладенням на нього виконання обов'язків керівника боржника до моменту призначення керівника Державної Галещинської біологічної фабрики - Фондом Державного майна України; зобов'язано арбітражного керуючого Терещенка О.В. підготувати для передачі в установленому порядку новому керівнику боржника документи, печатки і штампи та матеріальні цінності, отримані у зв'язку з виконанням цих повноважень; зобов'язано Фонд Державного майна України забезпечити призначення керівника Державної Галещинської біологічної фабрики (чи особи, яка буде тимчасово виконувати його повноваження) та прийняття ним документів, печаток і штампів та матеріальних цінностей Державної Галещинської біологічної фабрики від арбітражного керуючого Терещенка О.В.; скасовано дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою суду від 10.10.2002.
Зазначеною постановою Верховного Суду рішення Господарського суду Полтавської області від 14.01.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 у справі №8/570 (917/812/24) скасовано. Справу №8/570 (917/812/24) направлено на новий розгляд до Господарського суду Полтавської області.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до приписів статті 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
У статтях 5, 7 та 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" зазначено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Згідно з частиною другою статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
За змістом частин першої - другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та ФОП, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Частиною першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи про банкрутство (неплатоспроможність) та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника.
Після введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства принцип концентрації розгляду всіх спорів у межах справи про банкрутство, який до цього фактично відтворювався в судовій практиці, був нормативно закріплений законодавцем у статті 7 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб'єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи.
Постановою Господарського суду Полтавської області від 27.07.2003 у справі №8/570 Державну Галещинську біологічну фабрику визнано банкрутом.
З огляду на викладене, ухвалою Господарського суду Полтавської області від 07.06.2024 прийнято до провадження справу №8/570 (917/812/24) для її розгляду в межах справи №8/570 про банкрутство Державної Галещинської біологічної фабрики.
Як зазначено вище, ухвалою Господарського суду Полтавської області від 16.10.2025 закрито провадження у справі №8/570 про банкрутство Державної Галещинської біологічної фабрики; припинено ліквідаційну процедуру Державної Галещинської біологічної фабрики та повноваження ліквідатора боржника арбітражного керуючого Терещенка О.В.
Відтак, відсутні підстави для розгляду справи №8/570 (917/812/24) в межах справи №8/570 про банкрутство Державної Галещинської біологічної фабрики.
Верховний Суд у постанові від 05.11.2024 у справі №8/570 (917/812/24) зазначив, що з огляду на вказане, суд повинен перевірити наявність/відсутність підстав для подальшого розгляду справи або подальшого закриття провадження у справі.
При цьому, підсудність спору Верховним Судом визначена не була, як про це помилково зазначає Козельщинська селищна рада.
Відповідно до частини 1 статті 27 Господарського процесуального кодексу України, позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 29 Господарського процесуального кодексу України, право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
Статтею 30 Господарського процесуального кодексу встановлено правила виключної підсудності справ.
Відповідно до частини 5 статті 30 Господарського процесуального кодексу України, спори, у яких відповідачем є Кабінет Міністрів України, міністерство чи інший центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються місцевим господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, незалежно від наявності інших визначених цією статтею підстав для виключної підсудності такого спору іншому господарському суду.
У розумінні наведених норм процесуального права виключна підсудність - це правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним господарським судом.
Виключна підсудність означає, що певні категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності.
Виключна підсудність за змістом частини 5 статті 30 Господарського процесуального кодексу України визначає суд, яким має бути розглянуто справу.
Правило про виключну підсудність застосовується судом у будь-якому випадку за наявності визначених законом умов, не залежить від волі сторін, а також наявності чи відсутності обґрунтувань учасників справи щодо її застосування.
Отже, якщо відповідачем у справі є орган, зазначений у частині 5 статті 30 Господарського процесуального кодексу України, то така справа у будь - якому разі підлягає розгляду місцевим господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ.
З огляду на викладене, судова колегія відхиляє доводи апелянта, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватись як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що відповідачем є Міністерство юстиції України, тому є підстави для визначення підсудності на підставі частини 5 статті 30 Господарського процесуального кодексу України.
Міністерство юстиції України (Мін'юст) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Отже, відповідачем є орган, який зазначений у частині 5 статті 30 Господарського процесуального кодексу України, тому розгляд спору відноситься до компетенції виключно Господарського суду міста Києва.
Судова колегія відхиляє доводи апелянта, що оскільки спір про скасування наказу Мін'юсту, яким скасовано рішення державного реєстратора про держану реєстрацію права власності земельних ділянок, має розглядатися як спір, пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою було зареєстровано аналогічне право щодо тих же земельних ділянок, належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої було здійснено аналогічний запис у Реєстрі.
Положення статті 30 Господарського процесуального кодексу України щодо виключної підсудності спорів стосуються правил визначення територіальної юрисдикції, а не предметної чи суб'єктної.
Підстави доведеності позивачем порушення його прав, обрання належного відповідача, визначення характеру спірних правовідносин встановлюються судом при розгляді спору по суті, що може мати наслідком задоволення позовних вимог чи відмову у їх задоволенні.
Натомість розгляд спору по суті має здійснюватися судом, встановленим законом у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відтак, безпідставними та недоведеними є доводи апелянта, що оскільки спір у даній справі виник з приводу нерухомого майна, а саме, спірних земельних ділянок, які розташовані на території Козельщинської селищної ради Кременчуцького району Полтавської області, такий спір повинен розглядатися за місцезнаходженням нерухомого майна.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 31 Господарського процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції вірно передав справу №8/570(917/812/24) до Господарського суду міста Києва за виключною підсудністю.
З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, та дав належну правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Міністерства юстиції України слід залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Полтавської області від 21.01.2026 у справі № 8/570 (917/812/24) - без змін.
Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 129, 255-256, 269-270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст.ст. 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 21.01.2026 у справі №8/570 (917/812/24) залишити без змін
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження постанови передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Н.В. Гребенюк
Суддя М.М. Слободін
Суддя І.А. Шутенко