12 березня 2026 року м. Харків Справа №905/1145/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І.,
розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу позивача - Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (вх.№88Х/1) на рішення Господарського суду Донецької області від 29.12.2025 року у справі №905/1145/25,
за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», м.Дружківка, Донецька область,
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікотек», м.Київ,
про стягнення 168198,94 грн,-
Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» (далі - ОКП «Донецьктеплокомуненерго»), через підсистему «Електронний суд», звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікотек» (далі - ТОВ «Вікотек») про стягнення заборгованості у розмірі 168636,75 грн, у тому числі: заборгованість за теплову енергію, витрачену на загальнобудинкові потреби у розмірі 168198,94 грн та заборгованість за абонентське обслуговування у розмірі 437,81 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що у період з 01.10.2021 року по 01.10.2025 року ОКП «Донецьктеплокомуненерго» надавалися послуги з абонентського обслуговування до багатоквартирного житлового будинку, розташованого за адресою: Донецька обл., м.Слов'янськ, вул. Університетська, буд. 39, в якому знаходиться нежитлове приміщення загальною площею 422,0 кв.м, що належить ТОВ «Вікотек» на праві власності. Житловий будинок по вул. Університетська, буд. 39 у м.Слов'янську приєднаний до системи централізованого опалення та обладнаний вузлом комерційного обліку теплової енергії, який забезпечує загальний облік споживання теплової енергії в будівлі. Нежитлове приміщення загальною площею 422,0 кв.м відключено від системи централізованого теплопостачання, проте залишається невід'ємною частиною багатоквартирного житлового будинку та фактично бере участь у споживанні теплової енергії, що використовується для опалення місць загального користування (спільного майна співвласників будинку). При цьому вказане приміщення не обладнане вузлом розподільного обліку теплової енергії. За період з 01.10.2021 року по 01.10.2025 року відповідачу нараховано за надані послуги з постачання теплової енергії для задоволення загальнобудинкових потреб 168198,94 грн. Також за період з 01.10.2021 року по 01.10.2025 року відповідачу нараховано плату за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії в сумі 437,81 грн. За вказаний період оплати за отримані послуги не проводились.
27.11.2025 року через підсистему «Електронний суд» до суду першої інстанції від позивача надійшли, зокрема, відповідь на відзив на позовну заяву (з додатками), заява про зменшення розміру позовних вимог (з додатками).
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 02.12.2025 року заяву Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» від 27.11.2025 року про зменшення розміру позовних вимог прийнято до розгляду. Подальший розгляд справи №905/1145/25 ухвалено здійснювати з урахуванням заяви від 27.11.2025 року про зменшення позовних вимог.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 29.12.2025 року у справі №905/1145/25 (повне рішення складено 29.12.2025 року, суддя Лейба М.О.) позов задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікотек» (04207, Україна, місто Київ, вулиця Лук'яненка Левка, будинок 9; код ЄДРПОУ: 31199958) на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (84207, Донецька область, Краматорський район, місто Дружківка, вулиця Космонавтів, будинок, 39, код ЄДРПОУ 03337119) заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 46321,19 грн, та витрати по оплаті судового збору в сумі 667,12 грн.
У задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовлено.
Стягнуто з Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (84207, Донецька область, Краматорський район, місто Дружківка, вулиця Космонавтів, будинок, 39, код ЄДРПОУ 03337119) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікотек» (04207, Україна, місто Київ, вулиця Лук'яненка Левка, будинок 9; код ЄДРПОУ: 31199958) витрати на професійну правову допомогу в сумі 15682,63 грн.
Позивач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить:
- скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 29.12.2025 року у справі №905/1145/25 в частині відмови у стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікотек» заборгованості за теплову енергію за період з 01.10.2021 року по 31.10.2024 року у сумі 121877,75 грн, а також в частині стягнення з Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» витрат на професійну правничу допомогу відповідача у сумі 15682,63 грн та судового збору у сумі 1755,28 грн;
- ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі;
- змінити розподіл судових витрат та покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Вікотек» судовий збір за подання позову та судовий збір за подання апеляційної скарги.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що незважаючи на встановлений судом першої інстанції факт надання позивачем послуги з постачання теплової енергії та її фактичного отримання відповідачем упродовж спірного періоду, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про неможливість стягнення заборгованості за період з 01.10.2021 по 31.10.2024 виключно з підстав відсутності актів приймання-передачі теплової енергії, складених у відповідні розрахункові періоди. На думку позивача, такий висновок є наслідком неправильного застосування норм матеріального права, оскільки суд першої інстанції фактично ототожнив первинний бухгалтерський документ із підставою виникнення цивільно-правового зобов'язання, що суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Заявник апеляційної скарги зазначає, що індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії не містить положень, які б визначали акт приймання-передачі як єдину або виключну підставу для нарахування плати за спожиту теплову енергію. Так, пункт 34 договору встановлює граничний строк оплати спожитої послуги, однак не пов'язує виникнення обов'язку з оплати з обов'язковим складенням актів за кожен розрахунковий період. За таких обставин відсутність актів приймання-передачі за окремі розрахункові періоди не спростовує факту реального надання послуги, який, як встановлено судом, підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів, і не може бути підставою для звільнення відповідача від обов'язку оплатити фактично отриману теплову енергію. За твердженням позивача, суд першої інстанції фактично доповнив умови договору новою вимогою, яка ним не передбачена, що призвело до неправильного вирішення справи у цій частині. Висновки суду першої інстанції про те, що відсутність актів приймання-передачі теплової енергії унеможливлює стягнення заборгованості, не узгоджуються з усталеною правовою позицією Верховного Суду.
Заявник апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що у листопаді 2024 року позивач не здійснював донарахування або коригування обсягів теплової енергії за попередні періоди, а лише переніс вже сформовані у 2021- 2024 роках нарахування на належного споживача після встановлення факту належності права власності на нежитлові приміщення. На думку позивача, ототожнення судом періоду надання послуги з періодом її облікового відображення призвело до неправильного застосування норм матеріального права та помилкового висновку про неправомірність заявлених до стягнення сум, такий підхід суду фактично унеможливлює стягнення заборгованості за раніше надані, але неоплачені житлово-комунальні послуги, що суперечить природі грошового зобов'язання та меті правового регулювання у сфері житлово-комунальних послуг.
Крім того, позивач зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тій обставині, що відповідач упродовж розгляду справи повністю сплатив плату за абонентське обслуговування, у тому числі за період, який є спірним у цій справі. Факт повної оплати відповідачем плати за абонентське обслуговування у спірні періоди є додатковим доказом прийняття ним послуги з постачання теплової енергії та підтверджує реальність господарських операцій, що суд першої інстанції безпідставно залишив поза увагою.
На думку позивача, суд першої інстанції, вирішуючи питання розподілу судових витрат, формально застосував положення пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, не врахував вимог статті 126 ГПК України, що призвело до безпідставного стягнення з позивача витрат відповідача на професійну правничу допомогу. Вважає, що суд першої інстанції, задовольняючи клопотання відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу: не надав оцінки складності справи; не встановив співвідношення розміру витрат до ціни позову; не проаналізував обсяг фактично наданих адвокатом послуг; не навів мотивів, з яких визнав заявлені суми такими, що відповідають критеріям розумності та необхідності.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.01.2026 року (у складі колегії суддів: головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача - Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» на рішення Господарського суду Донецької області від 29.12.2025 року у справі №905/1145/25. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів, з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Відзив має бути оформлено у відповідності до вимог ст.263 ГПК України, якою, зокрема, передбачено, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи з урахуванням положень ст.42 цього Кодексу. Встановлено, що учасники справи мають право до 04.02.2026 року подати до апеляційного господарського суду клопотання, заяви та документи в обґрунтування своїх вимог і заперечень по справі. Попереджено сторони, що апеляційна скарга підлягає розгляду за правилами ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України без повідомлення учасників справи - за відсутності клопотань учасників справи про розгляд справи з їх повідомленням (викликом). Витребувано з Господарського суду Донецької області матеріали справи №905/1145/25.
Вказана ухвала була направлена учасникам справи через підсистему Електронний суд до кабінету користувача і доставлена 14.01.2026 року о 17:34 год.
20.01.2026 року до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №905/1145/25.
09.02.2026 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікотек» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить визнати причини пропуску строку на подання відзиву на апеляційну скаргу поважними, поновити зазначений строк та приєднати відзив до матеріалів справи; відмовити у задоволенні апеляційної скарги Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» на рішення Господарського суду Донецької області від 29.12.2025 року у справі № 905/1145/25, рішення Господарського суду Донецької області від 29.12.2025 року у справі №905/1145/25 змінити шляхом доповнення його мотивувальної частини покликанням на норми пункту 30 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року №830, як на підставу відмови у задоволенні позовних вимог.
10.02.2026 року від Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій позивач просить відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікотек» про поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу; відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікотек» на апеляційну скаргу Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» залишити без задоволення; апеляційну скаргу Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» задовольнити.
13.02.2026 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікотек» надійшли додаткові пояснення у справі, в яких відповідач зазначає, що наявні підстави для відмови у задоволенні апеляційної скарги Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» на рішення Господарського суду Донецької області від 29.12.2025 року у справі № 905/1145/25 та зміни його мотивувальної частини шляхом доповнення її нормами про неможливість перерахунку розміру плати за попередні періоди, протягом яких виконавець не здійснював нарахування плати, складання актів прийому-передачі та виставлення рахунків (покликання на норми пункту 30 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року №830), як на підставу відмови у задоволенні позовних вимог.
13.02.2026 року від Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» надійшли додаткові пояснення у справі, в яких позивач зазначає, що подані відповідачем додаткові пояснення подані з порушенням встановленого судом процесуального строку та не відповідають вимогам Господарського процесуального кодексу України, а викладені у них доводи не спростовують факту надання та споживання теплової енергії у спірний період. Позивач зазначає, що фактична поведінка відповідача, яка полягала у добровільній оплаті плати за абонентське обслуговування за весь спірний період під час розгляду справи, без підписання актів приймання-передачі та без виставлення окремих рахунків, свідчить про визнання ним договірних правовідносин та виключає можливість вибіркового заперечення окремих складових плати за комунальну послугу. Позивач просить врахувати наведені позивачем доводи під час апеляційного перегляду справи №905/1145/25 та надати належну правову оцінку поданим відповідачем додатковим поясненням з урахуванням вимог процесуального законодавства.
Відповідно до розпорядження Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи та витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2026 року у зв'язку з перебуванням у відрядженні судді Россолова В.В., який входить до складу колегії суддів, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши з урахуванням положень ч. 1 ст. 269 ГПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.
Як вбачається з матеріалів справи Товариство з обмеженою відповідальністю «Вікотек» (код ЄДРПОУ 31199958) є власником вбудованого нежитлового приміщення площею 422,0 кв.м за адресою Донецька обл., м. Слов'янськ, вулиця Леніна, будинок 39, про що свідчить Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухове майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (номер довідки 394354786 від 11.09.2024).
Також, з матеріалів справи вбачається та визнається сторонами, що житловий будинок по вулиці Леніна, 39 міста Слов'янськ Донецької області обладнано вузлом комерційного обліку теплової енергії, копія акту приймання теплового вузла обліку наявна в матеріалах справи.
Водночас, нежитлове приміщення, що належить відповідачу, у встановленому законодавством порядку, відключено від системи централізованого опалення будинку, у зв'язку із цим позивачем здійснено нарахування виключно за послугу з постачання теплової енергії, спожиту на загальнобудинкові потреби опалення, які наразі заявлені до стягнення.
Як вбачається з матеріалів справи, у спірний період, сторони перебували у договірних відносинах у сфері постачання теплової енергії внаслідок укладання індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 03.11.2021 року між позивачем (як теплопостачальною організацією) та відповідачем (як споживачем) в силу вимог закону, який набрав чинності з 03.11.2021 року (через факт споживання тепла).
Умовами індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії передбачено наступне:
- даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті виконавця www.kpdtke.com.ua (п.2 договору);
- фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви приєднання, сплата рахунку за надану послугу, факт отримання послуги (п.4 договору);
- виконавець забезпечує постачання теплової енергії у відповідній кількості та якості згідно з вимогами пунктів 5 і 6 цього договору до межі зовнішніх інженерних мереж постачання послуги виконавця та внутрішнього будинкових систем багатоквартирного будинку (індивідуального (садибного) будинку) (п.8 договору);
- споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:
послуги, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019 року (Офіційний вісник України, 2019 року, №71, ст. 2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України №1022 від 08.09.2021 року, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;
плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на вебсайті виконавця www.kpdtke.com.ua.;
у разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року) (п. 30 договору);
- вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті виконавця www.nikoblteplo.com.ua. У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору, новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору. Виконавець зобов'язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті (п.31 договору);
- розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів, умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно (п. 32 договору);
- виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги не пізніше ніж за 10 днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватись у електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів (п. 33 договору);
- споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п. 34 договору);
- сторони несуть відповідальність за невиконання умов цього договору відповідно до умов цього договору або закону (п.44 договору);
- договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування, і діє протягом одного року з дати набрання чинності (п.51 договору);
- якщо за один місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (п.52 договору).
За твердженнями позивача на виконання умов договору позивачем здійснено постачання теплової енергії відповідачу, що підтверджується актами про підключення житлового будинку до мережі (системи) теплопостачання (у зв'язку з початком опалювального сезону) б/н від 25.10.2021 року, 06.11.2022 року, 01.11.2023 року, 01.11.2024 року, актами приймання-передачі послуг з постачання теплової енергії та виставленими для оплати рахунками, які долучено до позовної заяви, а саме:
- акт приймання-передачі послуг з постачання теплової енергії №1124_15136_Off за листопад 2024 року на суму 129057,54 грн та рахунок №1124_15136_Off на суму 129057,54 грн; (рахунок за листопад 2024 року містить вартість послуги з постачання теплової енергії за період жовтень 2021 року - листопад 2024 року).
- акт приймання-передачі послуг з постачання теплової енергії №1124_15136_Off за грудень 2024 року на суму 9928,31 грн та рахунок №1124_15136_Off на суму 9928,31 грн;
- акт приймання-передачі послуг з постачання теплової енергії №125_15136_Off за січень 2025 року на суму 9989,03 грн та рахунок №125_15136_Off на суму 9989,03 грн;
- акт приймання-передачі послуг з постачання теплової енергії №225_15136_Off за лютий 2025 року на суму 12365,99 грн та рахунок №225_15136_Off на суму 12365,99 грн;
- акт приймання-передачі послуг з постачання теплової енергії №325_15136_Off за березень 2025 року на суму 6858,07 грн та рахунок №325_15136_Off на суму 6858,07 грн.
Акти приймання-передачі послуг з постачання теплової енергії за період листопад 2024 року - березень 2025 року підписані представником теплопостачальної організації. Споживачем акти не підписані. Акти та рахунки направлені відповідачу листом від 04.08.2025 року №498.
На підтвердження обставин щодо готовності до опалювального періоду щодо об'єкта позивачем надано:
- розпорядження керівника Слов'янської міської військово-цивільної адміністрації №91 від 05.10.2021 року «Про початок опалювального періоду 2021-2022», яким встановлено термін початку опалювального періоду 2021-2022 років з 16.10.2021 року, а для громадян, які мешкають у будинках з індивідуальними джерелами опалення - з 01.10.2021 року;
- акт від 25.10.2021 року, відповідно до якого проведено підключення житлового буднику до мережі (системи) теплопостачання (у зв'язку з початком опалювального сезону) за адресою: вул.Університетська, буд.39. Початок опалювального сезону: 2021-2022 роки. Акт підписано з боку позивача та ОСББ (багатоквартирний будинок за адресою вул.Університетська, буд.39);
- розпорядження керівника Слов'янської міської військово-цивільної адміністрації №412 від 30.03.2022 року «Про закінчення опалювального періоду 2021-2022 років», яким встановлено терміни закінчення опалювального періоду 2021-2022 років;
- розпорядження керівника Слов'янської міської військово-цивільної адміністрації №184 від 19.10.2022 року «Про початок опалювального періоду 2022-2023», яким встановлено термін початку опалювального періоду 2022-2023 років з 01.11.2022 року;
- акт від 06.11.2022 року, відповідно до якого проведено підключення житлового буднику до мережі (системи) теплопостачання (у зв'язку з початком опалювального сезону) за адресою: вул.Університетська, буд.39. Початок опалювального сезону: 2022-2023 роки. Акт підписано з боку позивача та ОСББ (багатоквартирний будинок за адресою вул.Університетська, буд.39);
- розпорядження керівника Слов'янської міської військово-цивільної адміністрації №218 від 10.03.2023 року «Про закінчення опалювального періоду 2022-2023 років», яким встановлено терміни закінчення опалювального періоду 2022-2023 років;
- розпорядження керівника Слов'янської міської військово-цивільної адміністрації №1845 від 19.10.2023 року «Про початок опалювального періоду 2023-2024», яким встановлено термін початку опалювального періоду 2023-2024 років з 01.11.2023 року, а для громадян, які мешкають у будинках з індивідуальними джерелами опалення - з 01.10.2023 року;
- акт від 01.11.2023 року, відповідно до якого проведено підключення житлового буднику до мережі (системи) теплопостачання (у зв'язку з початком опалювального сезону) за адресою: вул.Університетська, буд.39. Початок опалювального сезону: 2023-2024 роки. Акт підписано з боку позивача та ОСББ (багатоквартирний будинок за адресою вул.Університетська, буд.39);
- розпорядження керівника Слов'янської міської військово-цивільної адміністрації №580 від 21.03.2024 року «Про закінчення опалювального періоду 2023-2024 років», яким встановлено терміни закінчення опалювального періоду 2023-2024 років;
- розпорядження керівника Слов'янської міської військово-цивільної адміністрації №1596 від 02.09.2024 року «Про початок опалювального періоду 2024-2025», яким встановлено термін початку опалювального періоду 2024-2025 років з 01.11.2025 року, а для громадян, які мешкають у будинках з індивідуальними джерелами опалення - з 01.10.2024 року;
- акт від 01.11.2024 року, відповідно до якого проведено підключення житлового буднику до мережі (системи) теплопостачання (у зв'язку з початком опалювального сезону) за адресою: вул.Університетська, буд.39. Початок опалювального сезону: 2024-2025 років. Акт підписано з боку позивача та ОСББ (багатоквартирний будинок за адресою вул.Університетська, буд.39);
- розпорядження керівника Слов'янської міської військово-цивільної адміністрації №393 від 25.03.2025 року «Про закінчення опалювального періоду 2024-2025 років», яким встановлено терміни закінчення опалювального періоду 2024-2025 років.
На підтвердження відображених у актах та рахунках даних стосовно тарифів за поставлену теплову енергію до позовної заяви додані розпорядження голови обласної державної адміністрації, керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 27.10.2021 року №1083/5-21 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для всіх категорій споживачів обласному комунальному підприємству «Донецьктеплокомуненерго», розпорядження голови Донецької обласної державної адміністрації, керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 23.12.2021 року №1309/5-21 «Про внесення змін до розпорядження голови Донецької обласної державної адміністрації, керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 27.10.2021 року №1083/5-21», розпорядження начальника Донецької обласної військової адміністрації №477/5-23 від 02.10.2023 року «Про встановлення обласному комунальному підприємству «Донецьктеплокомуненерго» тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для всіх категорій споживачів», розпорядження начальника Донецької обласної військової адміністрації №85/5-24 від 19.02.2024 року «Про внесення змін до розпорядження голови Донецької обласної державної адміністрації, начальника обласної військово-цивільної адміністрації від 02.10.2023 року №477/5-23», розпорядження начальника Донецької обласної військової адміністрації №599/5-24 від 09.09.2024 року «Про встановлення обласному комунальному підприємству «Донецьктеплокомуненерго» тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для всіх категорій споживачів», розпорядження голови Донецької обласної державної адміністрації, начальника обласної військово-цивільної адміністрації №828/5-24 від 12.12.2024 року «Про внесення змін до розпорядження голови Донецької обласної державної адміністрації, начальника обласної військово-цивільної адміністрації від 09.09.2024 року №599/5-24», розпорядження голови Донецької обласної державної адміністрації, начальника обласної військово-цивільної адміністрації №117/5-25 від 17.02.2025 року «Про внесення змін до розпорядження голови Донецької обласної державної адміністрації, начальника обласної військово-цивільної адміністрації від 09.09.2024 року №599/5-24».
Претензією від 02.10.2025 року №563 позивач просив відповідача сплатити заборгованість за договором протягом 30 календарних днів з моменту отримання даної претензії та попереджав, що у разі невиконання вимог претензії або залишення її без відповіді, позивач звернеться до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості. Претензія від 02.10.2025 року №563, акти та рахунки були надіслані відповідачу засобами поштового зв'язку, на підтвердження чого до позовної заяви додано копію опису вкладення у цінний лист (поштове відправлення №5220400114976), копію фіскального чеку та поштової накладної АТ «Укрпошта».
Згідно з розрахунком позивача заборгованість відповідача за послугу з постачання теплової енергії за період листопад 2024 року - березень 2025 року становить 168198,94 грн.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що грошове зобов'язання споживача перед постачальником теплової енергії, поставленої за період листопад 2024 року - березень 2025 року у загальній сумі 46321,19 грн відповідачем не виконано, вказані обставини у порядку встановленому Господарським процесуальним кодексом України не спростовано, протилежного з матеріалів справи не вбачається, у зв'язку із цим позовні вимоги у цій частині у сумі 46321,19 грн підлягають задоволенню.
Місцевий господарський суд також зазначив про неправомірність дій позивача щодо нарахування обсягів та вартості послуг за період жовтень 2021 - березень 2024 роки при розрахунку обсягів та вартості послуг за листопад 2024 року, оскільки у цей період (листопад 2024 року) послуги за період жовтень 2021 - березень 2024 роки не надавались, а тому такі дії позивача суперечать вимогам статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
З огляду на часткове задоволення позову у справі, враховуючи заперечення позивача, наявність доказів фактичного надання послуг на підставі договору про надання правової допомоги, керуючись критеріями обґрунтованості, пропорційності та розумності, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлені відповідачем в межах даного провадження витрати на професійну правову допомогу у розмірі 14860,00 грн та 4915,00 грн (всього 19775,00 грн) є обґрунтованими в розмірі 15682,63 грн (пропорційно розміру задоволених позовних вимог).
Надаючи правову оцінку обставинам справи, апеляційний господарський суд зазначає таке.
Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочин.
За змістом частини першої статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно з частиною першою статті 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.
Відповідно до частин першої і другої статті 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Отже, за змістом даних норм відповідь особи про прийняття пропозиції укласти договір - акцепт повинна бути повною і беззастережною. В такому випадку особа, яка зробила пропозицію укласти договір (оферту), у разі беззастережного акцепту цієї пропозиції його адресатом, автоматично стає стороною в договірному зобов'язанні.
За загальним правилом мовчання не є акцептом, якщо інше не випливає із закону, звичаю ділового обороту або з колишніх ділових відносин сторін. Мовчання можна вважати акцептом лише тоді, коли це прямо передбачено договором або законом.
Згідно із статтею 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води.
Ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону (ч. 1 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Частинами першою та другою статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).
Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року №830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 року №1022) затверджені Правила надання послуги з постачання теплової енергії, що регулюють відносини між суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.
Пунктом 13 вказаної Постанови визначено, що надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». З пропозицією про укладення договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги») може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором. Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем. Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
Форма індивідуального договору про надання комунальної послуги, затверджена постановами Кабінету Міністрів України №1022, 1023 від 08.09.2021 року.
03.11.2021 року Обласним комунальним підприємством «Донецьктеплокомуненерго» як виконавцем послуг з постачання теплової енергії, на офіційному веб-сайті підприємства https://kpdtke.com.ua/ було проінформовано споживачів про можливість обрання моделей договірних відносин та опубліковано публічний договір приєднання про надання послуги з постачання теплової енергії.
Як обґрунтовано було встановлено судом першої інстанції, у спірний період сторони перебували у договірних відносинах у сфері постачання теплової енергії внаслідок укладання індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 03.11.2021 року між позивачем (як теплопостачальною організацією) та відповідачем (як споживачем) в силу вимог закону, який набрав чинності з 03.11.2021 року (через факт споживання тепла), у зв'язку з чим, такий договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Враховуючи встановлену ст. 204 ЦК України та неспростовану в межах цієї справи в порядку ст. 215 цього Кодексу презумпцію правомірності означеного договору, апеляційний господарський суд вважає їх належною у розумінні ст. 11, 509 ЦК України підставою для виникнення та існування обумовлених такими правовідносинами кореспондуючих прав і обов'язків сторін.
Апеляційний господарський суд звертає увагу, що заявник апеляційної скарги оскаржує рішення в частині відмови у стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікотек» заборгованості за теплову енергію за період з 01.10.2021 року по 31.10.2024 року у сумі 121877,75 грн.
Як було встановлено судом першої інстанції, позивачем при складенні рахунку №1124_15136_Off вартості та обсягу спожитої теплової енергії у період за листопад 2024 року, який визначений позивачем в акті приймання-передачі послуги з постачання теплової енергії №1124_15136_Off за листопад 2024 року, включено обсяг теплової енергії за минулі роки, а саме здійснено нарахування обсягів та вартості послуг за період жовтень 2021 - березень 2024 роки.
Так, позивач, обраховуючи обсяги заборгованості за теплову енергію, витрачену на загальнобудинкові потреби відповідача послався на Методику розподілу між споживачами обсягів, спожитих у будівлі комунальних послуг, затверджену Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22.11.2018 року №315, яка встановлює порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг.
Відповідно до п. 2 розділу ІІ Методики №315 загальний обсяг спожитої у будинку теплової енергії у кожному розрахунковому періоді розподіляється на:
- обсяг спожитої теплової енергії на забезпечення загальнобудинкових потреб (визначається спрощено та складає 25% від загального обсягу, спожитої будинком, теплової енергії, згідно п. 8, розділу IV Методики, (ст. 7) та розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будинку (ст. 4), (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об?ємів їх житлових/нежитлових приміщень (ст. 3), згідно п. 12, розділу IV Методики;
- обсяг спожитої теплової енергії на забезпечення безпосередньо опалення житлових та нежитлових приміщень (прим) визначається як різниця загального обсягу, спожитої у будинку, теплової енергії та обсягу теплової енергії донарахованої до мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії на опалення приміщень, обсягу спожитої теплової енергії приміщень з транзитними мережами внутрішньобудинкової системи опалення та обсягу теплової енергії, спожитої на забезпечення загальнобудинкових потреб, (ст. 11 = ст. 6 - ст 8 - ст. 10 - ст. 7); розподіляється на площі житлових/нежитлових приміщень, підключених до ЦСО (ст. 5), пропорційно до площі кожного приміщення.
Тобто обсяг теплової енергії, спожитої на опалення житлових та нежитлових приміщень, визначається як різниця загального обсягу спожитої теплової енергії у будинку та обсягу теплової енергії витраченого на загальнобудинкові потреби, обсягу спожитої теплової енергії приміщень з транзитними мережами внутрішньобудинкової системи опалення, обсягу спожитої теплової енергії приміщень, що оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії, обсягу теплової енергії донарахованої до мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії на опалення приміщень.
Відповідно до п. 33 договору виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.
Відповідно до пункту 34 договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Втім, за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти як оплату за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Цю правову позицію послідовно підтверджено судовою практикою (зокрема, постанова Верховного Суду від 29.04.2020 року у справі №920/1343/21).
Як правильно було зазначено судом першої інстанції, наведені умови договору чітко встановлюють обов'язкові для його сторін вимоги щодо порядку документального оформлення обсягів теплової енергії, підстави для проведення розрахунків та порядок їх здійснення. Виключно акт прийому-передачі є підставою для здійснення розрахунків. Інших підстав чи іншого порядку нарахування вартості послуг та здійснення розрахунків за надані послуги законом та договором не передбачено.
У статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
У свою чергу документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.07.2019 року у справі №910/4994/18 виснувала, що оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов'язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. Обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю.
Колегія суддів зауважує, що саме акт приймання-передачі містить складники формули, які потрібні для визначення споживання конкретно визначеним споживачем обсягу теплової енергії. Адже в матеріалах справи відсутні належні докази числових даних обсягу теплової енергії витраченого на загальнобудинкові потреби, обсягу спожитої теплової енергії приміщень з транзитними мережами внутрішньобудинкової системи опалення, обсягу спожитої теплової енергії приміщень, що оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії, обсягу теплової енергії донарахованої до мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії на опалення приміщень, які є складовими формули визначення споживання конкретно визначеним споживачем.
Тож, єдиним документом, що фіксує факт здійснення господарської операції, а в даному разі - факт споживання обсягу теплової енергії, є первинний бухгалтерський документ - акт прийому-передачі. Такий акт фіксує поточні розрахунки та обсяги споживання, а визначена на підставі акту до сплати заборгованість відображається в окремих платіжних документах - рахунках, виставлених щомісячно.
Оскільки типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії був запропонований та складений саме виконавцем (позивачем), колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне застосувати принцип verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору тлумачаться проти того, хто їх сформулював.
Таких актів приймання-передачі за період жовтень 2021 - березень 2024 роки позивачем суду не надано, підстави для нарахування та включення визначених позивачем об'ємів за вказаний період у рахунок за листопад 2024 суду не доведені.
Таким чином, оскільки акт фіксує факт надання послуги та її обсяг за звітній період, а заборгованість за минулі періоди виникає у попередніх періодах і має оформлюватися окремим документом, що відповідає умовам договору та положенням законодавства, грошова оцінка обсягів теплової енергії, використаної за період жовтень 2021 - березень 2024 роки повинна бути визначена у рахунках виключно на підставі актів прийому-передачі теплової енергії, складених у відповідні періоди.
За таких обставин, матеріалами справи підтверджуються, що з наданих позивачем документів неможливо встановити які саме вихідні дані взяті позивачем для обрахунку обсягу спожитої ним теплової енергії за період жовтень 2021 - березень 2024 роки.
Так, якщо розмір грошової вимоги не може бути верифікований, перевірений в ході судового розгляду, колегія суддів вважає неможливим задоволення такої позовної вимоги про стягнення коштів, яка не має здатності до арифметичної (математичної) перевірки.
З огляду на викладене, висновок місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію за період жовтень 2021 - березень 2024 роки є законним та обґрунтованим.
Колегія суддів зауважує, що факт оплати відповідачем плати за абонентське обслуговування судом першої інстанції не досліджувався, з огляду на те, що не є предметом доказування у справі (з огляду на задоволення судом заяви про зменшення позовних вимог), а обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Щодо стягнення судом першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15682,63 грн, колегія суддів зазначає таке.
У відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено про те, що до судових витрат, понесених відповідачем і які він очікує понести у зв'язку з розглядом справи в суді, належать витрати на професійну правничу допомогу відповідно до договору про надання правової (правничої) допомоги №1-11-2025-а від 03.11.2025 року в сумі 14860,00 грн.
На підтвердження витрат на правову допомогу відповідачем надано копії договору про надання правничої (правової) допомоги від 03.11.2025 року №1-11-2025-а, ордеру на надання правничої допомоги від 13.11.2025 року серії АА№1643183, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №3236 від 27.03.2008 року, акту приймання-передачі наданої правової (правничої) допомоги від 12.11.2025 року за договором про надання правової (правничої) допомоги №1-11-2025-а від 03.11.2025 року, платіжних інструкцій від 12.11.2025 року №783 та №786 на загальну суму 14860,00 грн.
Крім того, у запереченнях на відповідь на відзив, відповідачем до орієнтованого розміру витрат на професійну правничу допомогу, що планує понести відповідач включено 4915,00 грн та надано копію акта від 10.12.2025 року приймання-передачі наданої правової (правничої) допомоги за договором про надання правової (правничої) допомоги №1-11-2025-а від 03.11.2025 року.
Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективного захисту своїх прав в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
У статті 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Положеннями Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено види адвокатської діяльності, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності. Складання та подання стороною документів, які пов'язані із представництвом інтересів у суді, без наявності відомостей щодо їх явної безпідставності, може бути предметом розподілу витрат за результатом розгляду справи, з огляду на те, що такі дії в повній мірі слугуватимуть можливості надати правничу допомогу (відповідну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.10.2022 року у справі №910/19650/20).
Тож, вибір форми та суб'єкта надання правової допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.
Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення -при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21.
Згідно із частиною 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 цього Кодексу).
Частина 5 статті 129 ГПК України передбачає, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 висловлену правову позицію, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
Отже, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
З наявних матеріалів справи вбачається, що правову допомогу надавав у суді першої інстанції надавав адвокат Амірова Юлія Валентинівна на підставі укладеного договору про надання правової (правничої) допомоги №1-11-2025-а від 03.11.2025 року.
Так, 03.11.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вікотек» та адвокатом Аміровою Юлією Валентинівною було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги №1-11-2025-а, відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання щодо надання правової (правничої) допомоги у справі №905/1145/25 за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» Господарського суду Донецької області про стягнення 168636,75 грн.
Пунктом 1.2. договору визначено, що правова допомога включає такі її види: вивчення наданих клієнтом матеріалів та матеріалів із загальнодоступних джерел, підготовку відзиву на позовну заяву, підготовку інших документів і надання усних консультацій з питань, пов'язаних з веденням справи, представництво інтересів клієнта в судових засіданнях, перед органами державної влади і місцевого самоврядування, юридичними і фізичними особами (за необхідності).
Відповідно до п. 4.1. договору встановлено, що за надання правової допомоги, визначеної в п.1.1. договору, клієнт сплачує адвокатові гонорар у таких розмірах:
4.1.1. підготовка відзиву на позовну заяву - 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок, без ПДВ. Гонорар сплачується протягом 5-ти робочих днів з моменту підписання акта прийому-передачі.
4.1.2. надання інших видів правової допомоги, в тому числі представництво інтересів в органах державної влади та місцевого самоврядування, в суді, перед фізичними та юридичними особами, підготовка юридичних консультації, адвокатських запитів, проєктів документів, апеляційних, касаційних скарг, участь у переговорах, нарадах тощо, оплачується з розрахунку еквівалент 100 євро за курсом НБУ на дату надання допомоги, без ПДВ, за одну годину роботи адвоката. У випадку необхідності (тривалість та складність поставленого завдання, додаткові обставини тощо). Клієнт вносить додаткову плату, розмір якої визначається за згодою сторін та визначається у додатковій угоді до цього договору.
Пунктом 6.1. договору визначено, що види правничої допомоги, надані адвокатом клієнтові, передаються згідно акта приймання-передачі, в якому вказуються вид наданої допомоги, загальна сума гонорару.
Акт приймання-передачі наданої допомоги підписується уповноваженими особами сторін до 5 (п?ятого) числа місяця, наступного за звітним, або протягом 5 (п?яти) робочих днів після надання окремих видів допомоги. У разі не підписання клієнтом акта протягом 3 (трьох) робочих днів він підписується адвокатом і є підставою для сплати гонорару. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним (повністю або в частині) лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими (п. 6.2. договору).
Відповідно до п. 5.1. договору договір укладається сторонами на строк, необхідний для вирішення справи у судах всіх інстанцій.
Матеріали справи містять акт приймання-передачі наданої правової (правничої) допомоги від 12.11.2025 року за договором про надання правової (правничої) допомоги №1-11-2025-а від 03.11.2025 року, відповідно до якого на виконання умов договору адвокат надав клієнтові таку правову допомогу: підготовка і надсилання адвокатського запиту на адресу ТОВ «Арагорн» (код ЄДРПОУ 25105763), 06.11.2025 у розмірі гонорару - 4860,00 грн, підготовка відзиву на позовну заяву Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікотек» про стягнення заборгованості в розмірі 168636,75 грн у справі №905/1145/25 у розмірі гонорару - 10000,00 грн.
На підставі платіжних інструкцій від 12.11.2025 року №783 та №786 відповідачем на виконання умов укладеного договору про надання правової (правничої) допомоги №1-11-2025-а від 03.11.2025 року здійснено оплату на загальну суму 14860,00 грн.
10.12.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вікотек» та адвокатом Аміровою Ю.В. укладено акт приймання-передачі наданої правової (правничої) допомоги за договором про надання правової (правничої) допомоги №1-11-2025-а від 03.11.2025 року, відповідно до якого адвокат надав клієнтові таку правову допомогу: підготовка заперечення у справі №905/1145/25 (за результатами аналізу відповіді на відзив Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго») у розмірі гонорару - 4915,00 грн.
Колегія суддів зауважує, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статі 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Суд також зазначає, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. У той же час, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Вказаний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 24.10.2019 року у справі №905/1795/18.
Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статті 126, 129 ГПК України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою. Колегія суддів зазначає, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів.
Як вбачається зі змісту договору та акту приймання-передачі наданої правової (правничої) допомоги сторонами погоджено фіксований розмір обчислення гонорару (10000,00 грн за підготовку відзиву на позовну заяву, 100 євро за курсом НБУ на дату надання допомоги, без ПДВ, за одну годину роботи адвоката - за інші види правової допомоги).
Дослідивши подані докази, колегія суддів дійшла висновку про те, що виконаний перелік робіт відповідає положенням Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» щодо видів адвокатської діяльності, змісту договору про надання правової допомоги та матеріалам даної справи, якими підтверджується участь адвоката Амірової Ю.В. у розгляді справи у суді першої інстанції та складенні відповідних процесуальних документів.
Колегія суддів враховує правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 25.05.2021 року у справі №910/7586/19, від 20.07.2021 року у справі №922/2604/20, від 01.12.2021 року у справі №641/7612/16-ц, відповідно до якої, беручи на себе обов'язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, зокрема, підготовку процесуального документа, виступ в суді, а бере на себе обов'язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов'язків клієнта.
Водночас, заявником апеляційної скарги не обґрунтовано в чому полягало завищення суми витрат на професійну правничу допомогу щодо іншої сторони спору, або неспіврозмірність такої суми у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Інші доводи представника позивача про те, що вартість послуг є завищеною, зводяться до його власної суб'єктивної оцінки змістовного навантаження процесуальної участі представника відповідача у розгляді справі. При цьому жодного доказу неспівмірності заявлених до стягнення витрат заявником апеляційної скарги не надано.
З урахуванням викладеного та з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи, виходячи з критерію реальності, співмірності та розумності розміру витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо стягнення з позивача 15682,63 грн витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підставі викладеного, враховуючи, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» без задоволення, а рішення Господарського суду Донецької області від 29.12.2025 року у справі №905/1145/25- без змін.
З урахуванням приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України,
Апеляційну скаргу Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Донецької області від 29.12.2025 року у справі №905/1145/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.С. Хачатрян
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя О.І. Склярук