вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"11" березня 2026 р. Справа№ 910/8252/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сибіги О.М.
суддів: Тищенко А.І.
Гончарова С.А.
розглянувши в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"
на рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2025
у справі № 910/8252/25 (суддя Лиськов М.О.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"
про стягнення 67 127,14 грн, -
Короткий зміст позовних вимог
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія " Українська страхова група " (далі - відповідач) про стягнення страхового відшкодування у розмірі 67 127, 14 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 3439055-02-10-00 від 11.04.2017 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, позивачем здійснено виплату відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" (страхувальник) пошкодженого застрахованого автомобіля марки Peugeot 3008, д.р.н. НОМЕР_1 , і відповідно до статті 108 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України позивач має право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2025 позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/8252/25; ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 у справі № 910/8252/25 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" 67 127,14 грн страхового відшкодування та 2 422,40 грн судового збору.
В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що наявними в матеріалах справи доказами доведено підстави для покладення на відповідача обов'язку з виплати страхового відшкодування у розмірі 67 127,14 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, 07.11.2025 Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 у справі № 910/8252/25 та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, внаслідок неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, що є підставою для його скасування.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінгл Авто», станції технічного обслуговування №СА00016870 від 23.10.2024 не є належним і допустимим доказом на підтвердження обставин, для виплати страхового відшкодування позивачу.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2025 матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" у справі № 910/8252/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Скрипка І.М., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/8252/25.
17.11.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/8252/25.
Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2025 у зв'язку з участю судді Скрипки І.М. у підготовці для підтримання кваліфікації у НШСУ з 17.11.2025 по 21.11.2025 призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/8252/25.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2025 для вирішення питань щодо руху апеляційної скарги в межах справи №910/8252/25 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Тищенко А.І., Гончаров С.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2025 відкрито апеляційне провадження у справі №910/8252/25 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 та вирішено справу №910/8252/25 розглядати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Відзив на апеляційну скаргу від Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" не надходив, проте, неподання відзиву не є перешкодою для її розгляду згідно приписів статті 263 Господарського процесуального кодексу України.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вірно було встановлено Господарським судом міста Києва та перевірено судом апеляційної інстанції, 11.04.2017 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" укладено Генеральний Договір №3439055-02-10-00 добровільного страхування наземного транспорту, предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом, у тому числі причепом до нього та всіма видами транспортних засобів спеціального призначення та додатковим обладнанням до нього.
За умовами вказаного договору позивачем прийнято під страховий захист автомобіль марки Peugeot 3008, д.р.н. НОМЕР_1 (він-номер НОМЕР_2 ) згідно Сертифікату №2193-2235 за період з 01.10.2024 до 31.10.2024 до Генерального Договору добровільного страхування.
10.10.2024 року о 14:50 год у місті Дніпрі під час руху по вулиці Сімферопольська з вулиці Спаська, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля BMW X6, д.р.н. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 та застрахованим позивачем автомобілем марки Peugeot 3008, д.р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Згідно рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінгл Авто», станції технічного обслуговування №СА00039512 від 02.12.2024 вартість відновлювального ремонту Peugeot 3008, д.р.н. НОМЕР_1 (він-номер НОМЕР_2 ) становить 67 127,14 грн.
Відповідно до страхового акту №24010002-1 здійсненого на підставі протоколу (акту) огляду транспортного засобу від 14.10.2024, розрахунку страхового відшкодування від 30.10.2024 вартість відновлювального ремонту автомобіля марки Peugeot 3008, д.р.н. НОМЕР_1 (він-номер НОМЕР_2 ) склала 67 127,14 грн.
На підставі складеного страхового акту №24010002-1 від 14.10.2024, позивачем, виконуючи зобов'язання за договором, перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" грошові кошти в розмірі 67 127,14 грн, що підтверджується платіжним дорученням №64532 від 30.10.2024, копія якого наявна в матеріалах справи.
Згідно з Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11.12.2024 у справі №201/13637/24 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди та притягнуто до відповідальності передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Станом на дату дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб BMW X6, д.р.н. НОМЕР_3 був застрахований у відповідача на підставі полісу №ЕР 222356901 (ліміт за шкоду майну - 160 000, 00 грн; франшиза - 0, 00 грн).
Позивач звертався до відповідача із заявою від 04.11.2024, у якій просив відшкодувати кошти у розмірі 67 127,14 грн страхового відшкодування, сплаченого на підставі страхового акту №24010002-1 від 30.10.2024.
Відповідачем не сплачено на користь позивача страхове відшкодування, внаслідок чого просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" 67 127,14 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За приписами частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до частини 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Як вбачається з матеріалів справи, вину особи, яка керувала транспортним засобом BMW X6, д.р.н. НОМЕР_3 , встановлено Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11.12.2024 у справі №201/13637/24.
Пунктом 1 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно частини 1 статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України , якою визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Спеціальним законом, що регулює питання виплати страхового відшкодування за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та яким керується страховик цивільно-правової відповідальності є Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Статтею 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
За приписами статті 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За змістом Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У справі, що розглядається, спір виник між двома страховими компаніями щодо відшкодування витрат, понесених у зв'язку із виплатою коштів за договором добровільного страхування транспортного засобу.
Згідно з нормами статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. В таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора, а саме потерпілій (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди.
Таким чином, за суброгацією відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов'язанні (зміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов'язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав.
Отже, суброгація допускається тільки за договорами майнового страхування і правовою підставою її застосування є стаття 993 Цивільного кодексу України та стаття 27 Закону України «Про страхування».
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, відносини між відповідачем як страховиком та власником транспортного засобу BMW X6, д.р.н. НОМЕР_3 врегульовані полісом №ЕР 222356901 (ліміт за шкоду майну - 160 000, 00 грн; франшиза - 0, 00 грн), що підтверджується даними, наданими суду Моторним (транспортним) страховим бюро України.
Отже, у зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику за договором страхування до позивача перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до відповідача, як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації транспортного засобу засобу BMW X6, д.р.н. НОМЕР_3 .
Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем не сплачено на користь позивача страхове відшкодування, внаслідок чого просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" 67 127,14 грн.
Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною 1 статті 25 Закону України «Про страхування» визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Тобто, наведеними положеннями встановлено, що розмір відповідальності страховика за полісом обмежується розміром відновлювального ремонту пошкодженого колісного транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в межах встановлених відповідним полісом ліміту відповідальності та франшизи.
Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003 (далі - методика).
Відповідно до п. 8.2 методики, сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу складників колісного транспортного засобу визначається за наступною формулою:
Сврз=Ср+см+Сс х(1-Ез), де:
Сврз - вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу;
Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт;
См - вартість необхідних для ремонту матеріалів;
Сс - вартість складників, що підлягають заміні під час ремонту.
Отже, якщо для відновлення пошкодженого у дорожньо-транспортній пригоді колісного транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (відповідач) відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого колісного транспортного засобу, у разі наявності підстав для його вирахування.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 року у справі № 910/3650/16 та у постановах Верховного Суду від 01.02.2018 року у справі № 910/22886/16, від 06.02.2018 року у справі № 910/3867/16, від 14.05.2018 року № 910/5092/17.
Відповідно до пункту 8.3. методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості.
Згідно з п.п. 7.38, 7.39 методики коефіцієнт фізичного зносу дорівнює нулю для нових складників та для складників колісних транспортних засобів, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових колісних транспортних засобів, 7 років - для інших легкових колісних транспортних засобів тощо. Винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо колісні транспортні засоби експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації.
У пункті 7.39 методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, наведені винятки стосовно використання зазначених у пункті 7.38 методики вимог.
З матеріалів справи вбачається, що строк експлуатації транспортного засобу Peugeot 3008, д.р.н. НОМЕР_1 , станом на момент дорожньо-транспортної пригоди (10.10.2024) не перевищував 7 років.
При цьому, Законами України «Про страхування» та «;Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки такий звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається можлива, але не кінцева сума, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 25.07.2018 у справі № 922/4013/17 та від 03.07.2019 року у справі № 910/12722/18.
Отже, визначаючи розмір страхового відшкодування, яке відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності винної у дорожньо-транспортній пригоді особи, зобов'язаний виплатити потерпілому, слід враховувати фактичні витрати, розмір яких підтверджується не звітом про оцінку, як попереднього оціночного документу, а відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля, та які підтверджують фактичний розмір понесених збитків.
Відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Враховуючи вищенаведене, при розрахунку вартості відновлювального ремонту слід виходити із суми відновлювального ремонту, визначеної у рахунку станції технічного обслуговування №СА00016870 від 23.10.2024, у якому вартість ремонту транспортного засобу складає 67 127,14 грн з ПДВ.
На переконання суду, достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є платіжне доручення та рахунок на оплату послуг з ремонту пошкодженого транспортного засобу. Водночас, звіт про оцінку автомобіля є лише попереднім оціночним документом, у якому зазначається можлива, а не остаточна сума витрат на відновлення транспортного засобу.
Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Отже, доказом дійсної вартості ремонтних робіт є рахунок станції технічного обслуговування, який містить перелік робіт та використаних матеріалів щодо ремонту транспортного засобу, що стосуються саме пошкодженої частини транспортного засобу.
Належним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/9396/17 від 13.03.2018.
За таких обставин, у відповідача, у даному випадку, виник обов'язок з виплати страхового відшкодування в межах вартості відновлювального ремонту, яку визначено позивачем на підставі рахунку станції технічного обслуговування №Н3200017288 від 05.07.2021 у розмірі 67 127,14 грн.
Встановивши обставини даної справи та надавши відповідну правову оцінку зібраним у справі доказам, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку, що скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі.
Суд апеляційної інстанції вважає інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
З приводу решти доводів сторін, колегія суддів звертає увагу, що такі аргументи враховані апеляційним судом, при цьому оскаржуване рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації").
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Отже, у задоволенні апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" слід відмовити, а рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 у справі № 910/8252/25 залишити без змін.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 у справі № 910/8252/25 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 у справі № 910/8252/25 - залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до статті 129 та статті 282 Господарського процесуального кодексу України.
4. Матеріали справи № 910/8252/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.М. Сибіга
Судді А.І. Тищенко
С.А. Гончаров