вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" лютого 2026 р. Справа№ 910/7128/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Буравльова С.І.
Алданової С.О.
за участю секретаря судового засідання: Замай А.О.,
за участю представників сторін:
від позивача: Зварун Б.І.
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тестрайт ЛПГ"
на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2025
у справі № 910/7128/25 (суддя Мудрий С.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КВС-Україна"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тестрайт ЛПГ"
про стягнення 1 006 403,84 грн,
Рух справи
05.06.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "КВС-Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тестрайт ЛПГ" 100 6403,84 грн попередньої оплати, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки №ДП 30/2022-ТЛПГ від 06.06.2022 в частині непередання товару у встановлений договором строк.
Позовні вимоги обґрунтований тим, що ТОВ "Тестрайт ЛПГ" не передав, обумовленого Специфікацією №1 (Додатком №1 до Договору поставки №ДП 30/2022-ТЛПГ від 06.06.2022) Товар у строк, визначений вказаним Договором поставки №ДП 30/2022-ТЛПГ від 06.06.2022.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.08.2025 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тестрайт ЛПГ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КВС-Україна" 1 006 403,84 грн попередньої оплати та 15 096,06 грн судового збору.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції, 01.09.2025 позивач подав заяву про ухвалення додаткового рішення та просив суд стягнути з відповідача на свою користь витрати з оплати правової допомоги в розмірі 106 000,00 грн.
Відповідач, в свою чергу, не скористався своїм правом на подання письмових заперечень щодо зазначених витрат на правничу допомогу.
Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 11.09.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КВС-Україна" про розподіл судових витрат задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тестрайт ЛПГ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КВС-Україна" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 53 000,00 грн. В іншій частині клопотання відмовлено.
Суд виходив з того, що встановлений розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу є неспівмірним з наданим об'ємом послуг, їх необхідністю та доцільністю, а тому встановлений розмір цих витрат не може бути покладений на відповідача у повному обсязі та зменшив їх до 53 000,00 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з цим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні заяви позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 53 000,00 грн відмовити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що заявлена сума послуг на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям реальності та розумності. Позивачем відповідно до ст. 74 ГПК України не надано доказів, які б довели, що його витрати є співмірними з виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим адвокатом на їх виконання, обсягом наданих послуг, ціною позову або значенням справи для сторін, а отже вони не підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тестрайт ЛПГ".
Зокрема, апелянт зазначив, що:
- вартість послуг на професійну правничу допомогу, які позивач зазначив, має неспівмірний розмір з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
- проведено мінімум аналітичної роботи адвоката;
- витрати на правову допомогу не співмірні зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, надані послуги, ціною позову, значенням справи для сторони;
- незначна складність справи;
- відсутній публічний інтерес до справи;
- справа №910/7128/25 слухалась в спрощеному провадження без проведення судових засідань та без виклику осіб, які беруть участь у справі.
Позиція позивача щодо апеляційної скарги
Позивач щодо доводів апеляційної скарги заперечує та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а додаткове рішення без змін.
Зокрема, позивач зазначив, він звернувся до суду першої інстанції із заявою про розподіл судових витрат, до якої було належним чином додано:
- додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги, що визначає розмір та порядок оплати послуг адвоката;
- опис виконаних робіт і наданих послуг (деталізація правничої допомоги у межах цієї справи);
- документи, що підтверджують фактичне здійснення оплати (банківські платіжні документи).
Також позивач зазначив, що погоджена судом сума витрат у 53 000,00 грн є співмірною характеру, складності та обсягу виконаних адвокатом робіт, а скаржник, стверджуючи про «завищеність» цієї суми витрат, не виконав свого процесуального обов'язку з доведення неспівмірності цих витрат.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Буравльов С.І., Алданова С.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/7128/25. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з господарського суду першої інстанції.
Після надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Тестрайт ЛПГ" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2025 у справі № 910/7128/25. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 08.12.2025. Роз'яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 01.12.2025 (включно). Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 01.12.2025 (включно). Участь у судовому засіданні для учасників справи не визнано обов'язковою.
08.12.2025, у зв'язку з перебуванням судді Алданової С.О. на лікарняному, судове засідання не відбулося. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2025 повідомлено учасників справи про призначення справи №910/7128/25 до розгляду на 02.02.2026.
Явка представників учасників справи
Представник позивача в судовому засіданні 02.02.2026 заперечив проти доводів апелянта з підстав, викладених у відзиві та просив оскаржуване додаткове рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
В судове засідання 02.02.2026 представник відповідача не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином в електронному кабінеті, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази.
За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком учасника справи, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, який належним чином повідомлений про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.
Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції
Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного додаткового судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу слід залиши без задоволення, а оскаржене рішення без змін.
Джерела права, з яких виходить апеляційний суд при прийнятті додаткової постанови
Статтею 131-2 Конституції України унормовано, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
За змістом ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно ч.ч. 5, 8 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначеними частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на приписи частини четвертої статті 129 ГПК України, суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України, але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України.
Відповідна позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19 тощо.
При цьому, такі критерії як обґрунтованість, пропорційність, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката суд має враховувати як відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України, так і відповідно до частини п'ятої статті 129 цього Кодексу.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123 - 130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
За результатами розгляду справи, позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 106 000,00 грн.
На підтвердження понесення зазначених витрат позивачем додано подано до суду наступні копії доказів:
- додаткової угоди №3 від 28.05.2025 до Договору;
- детального опису робіт від 04.07.2025
Як вбачається з матеріалів справи, 28.05.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КВС-Україна" та Адвокатським бюро "Юридична фірма "Богдана Зваруна" укладено Додаткову угоду №3 до Договору №16/01/2024 про надання правової допомоги від 16.01.2024.
За вказаною додатковою угодою замовник доручає виконавцю здійснити стягнення з Тестрайт (Товариство з обмеженою відповідальністю "Тестрайт ЛПГ") заборгованості, яка виникла у Тестрайт перед замовником по договору поставки №30/2022-ТЛПГ від 06.06.2022, шляхом подання позовної заяви та представництва інтересів замовника у компетентному суді з використанням повноважень для цього, що передбачені додатковою угодою, договором та законодавством України без будь-яких обмежень (пункт 1 додаткової угоди).
В зазначеній додатковій угоді сторони вирішили визнати вартість послуг (винагороду) виконавця, що зазначаються у пункті 1 додаткової угоди, у розмірі 106 000,00 грн.
Відповідно до наданого позивачем детального опису робіт (наданих послуг), адвокатом виконано такі роботи (послуги):
1) аналіз матеріалів справи, договорів, листування сторін, специфікацій - 20 000,00 грн;
2) підготовка позовної заяви - 25 000,00 грн;
3) формування переліку документів для подання до суду та для направлення відповідачу, а також надсилання таких документів - 20 000,00 грн;
4) підготовка документів по суті справи, відповідей, процесуальних заяв, клопотань, довідок, рахунків тощо - 25 000,00 грн;
5) ведення та моніторинг судового процесу (участь у засіданнях, комунікації із судом, сторонами по справі тощо - 6 000,00 грн;
6) адміністративна підтримка (опрацювання, сканування, систематизація документів) - 10 000,00 грн.
Дослідивши подані позивачем докази, суд першої інстанції дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем витрат у сумі 106 000,00 грн неспівмірним з наданим об'ємом послуг, їх необхідністю та доцільністю, а тому встановлений розмір цих витрат не може бути покладений на відповідача у повному обсязі та зменшив їх до 53 000,00 грн.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
За результатами розгляду справи в суді першої інстанції, позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 106 000,00 грн.
Згідно опису робіт (наданих послуг), адвокатом виконано такі роботи (послуги):
1) аналіз матеріалів справи, договорів, листування сторін, специфікацій - 20 000,00 грн;
2) підготовка позовної заяви - 25 000,00 грн;
3) формування переліку документів для подання до суду та для направлення відповідачу, а також надсилання таких документів - 20 000,00 грн
Разом: 65 000,00 грн.
З огляду на зазначені послуги, колегія суддів вважає, що послуга з підготовки та подання позову включає в себе (охоплює) такі послуги, як «аналіз матеріалів справи, договорів, листування сторін, специфікацій» та «формування переліку документів для подання до суду та для направлення відповідачу, а також надсилання таких документів».
Суд першої інстанції вірно зазначив, що за своєю суттю ці послуги є підготовкою позовної заяви, а тому, враховуючи предмет спору та складність справи, розмір витрат на підготовку позовної заяви у загальному розмірі 65 000,00 грн є необґрунтований та не підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.
Щодо стягнення 25 000,00 грн за послуги з підготовки документів по суті справи, відповідей, процесуальних заяв, клопотань, довідок, рахунків тощо, колегія суддів враховує, що позивачем подано суду відповідь на відзив, тобто складено лише один процесуальний документ. Тому, з урахуванням критеріїв оцінки реальності та відповідності таких витрат до фактично виконаної роботи, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що їх розмір оплати (25 000,00 грн) за вчинення зазначених дій є необґрунтованим та не підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.
Колегія враховує інші послуги, надані адвокатом позивача щодо:
- ведення та моніторингу судового процесу (участь у засіданнях, комунікації із судом, сторонами по справі тощо) - 6 000,00 грн;
- адміністративної підтримки (опрацювання, сканування, систематизація документів) - 10 000,00 грн.
При цьому, слушними є висновки суду першої інстанції про те, що справа слухалась в спрощеному провадження без проведення судових засідань, а тому розмір оплати за вчинення зазначених дій є необґрунтованим та не підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.
Також, судом враховано, що із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі №910/9714/22).
Отже, на підставі викладеного, суд першої інстанції, відповідно до положень ст.ст. 126, 129 ГПК України, враховуючи неспівмірність суми заявлених витрат у розмірі 106 000,00 грн зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, дійшов правомірного висновку про стягнення 53 000,00 грн.
В контексті викладено колегія враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Європейський суд з прав людини також зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Отже, у справі що переглядається, суд першої інстанції достатньою мірою обґрунтував своє рішення та навів необхідні аргументи, на підставі яких дійшов висновку про часткове стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Доводи скаржника про позивачем відповідно до ст. 74 ГПК України не надано доказів, які б довели, що його витрати є співмірними з виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим адвокатом на їх виконання, обсягом наданих послуг, ціною позову або значенням справи для сторін спростовуються матеріалами справи та висновками суду першої інстанції.
Твердження апелянта про те, що заявлена сума послуг на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям реальності та розумності колегія вважає безпідставними, оскільки суд врахував, що вартість послуг на професійну правничу допомогу, які позивач зазначив, має неспівмірний розмір з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також те, що справа №910/7128/25 слухалась в спрощеному провадження без проведення судових засідань та без виклику осіб, які беруть участь у справі.
Отже, виходячи з наведеного, суд правомірно зменшив суму фактично сплачених відповідачем витрат на правничу допомогу адвоката до розумної суми з урахуванням положень процесуального законодавства.
При цьому, колегія враховує, що правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності визначення фіксованого розміру кожної конкретної правової послуги.
Разом з тим, колегія зазначає, що апелянтом не спростовані висновки суду першої інстанції, всім обставинам, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі судом першої інстанції надана належна правова оцінка на підставі сукупності належних та допустимих доказів. Норми матеріального та процесуального права судом першої інстанції застосовані правильно.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає порушень норм процесуального права у діях суду попередньої інстанції під час винесення оскаржуваного додаткового рішення місцевого суду.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши справу колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Оскаржене додаткове рішення суду першої інстанції відповідає вимогам чинного законодавства.
Судові витрати
Відповідно до вимог статті 129 ГПК України, у зв'язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати покладаються на апелянта.
Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2025 у справі №910/7128/25 залишити без змін.
Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано, - 09.03.2026.
Головуючий суддя В.А. Корсак
Судді С.І. Буравльов
С.О. Алданова