ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
12 березня 2026 рокум. ОдесаСправа № 915/1207/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богатиря К.В.
суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.11.2025, суддя суду першої інстанції Мавродієва М.В., м. Миколаїв, повний текст рішення складено та підписано 17.12.2025
по справі №915/1207/25
за позовом: Державного підприємства «Одеський регіональний центр стандартизації, метрології та сертифікації»,
до відповідача: Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державне підприємство «Миколаївський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сетрифікації»,
про: стягнення заборгованості у розмірі 86 264,24 грн, -
Описова частина.
Державне підприємство «Одеський регіональний центр стандартизації, метрології та сертифікації» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №1137-26/28 від 11.08.2025 (вх.№11835/25 від 15.08.2025), в якій просило суд стягнути заборгованість у загальному розмірі 86 264,24 грн за Договором №1-Каскад/2024/16-123-01-24-090 від 17.05.2024 про надання послуг за темою: «Метрологічні вимірювання ланцюгів вторинної комутації трансформаторів струму і трансформаторів напруги, що беруть участь у обліку електричної енергії», з якої: 83 617,82 грн основний борг, 2 362,35 грн збитки від інфляції та 284,07 грн - 1% річних.
Позов обгрунтовано неналежним виконанням Договору №1-Каскад/2024/16-123-01-24-090 від 17.05.2024 в частині оплати наданих послуг у сумі 83 617,82 грн.
Крім того, у зв?язку з простроченням виконання зобов?язання з оплати наданих послуг, позивач звернувся з вимогами про стягнення інфляційних втрат та відсотків річних.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 27.11.2025 позовні вимоги задоволено в повному обсязі; стягнуто з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Державного підприємства «Одеський регіональний центр стандартизації, метрології та сертифікації» 83 617,82 грн основного боргу, 2 362,35 грн збитків від інфляції, 284,07 грн - 1% річних та 3028,0 грн судового збору.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, всупереч умовам Договору та приписам чинного законодавства, своєчасно та в повному обсязі не сплатив заборгованість за надані послуг, тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягає основний борг у сумі 83 617,82 грн, інфляційні втрати у сумі 2 362,35 грн та відсотки річних у сумі 284,07 грн.
Аргументи учасників справи.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.11.2025 по справі №915/1207/25.
Апелянт вказав, що відповідно до умов Договору ДП «Миколаївстандартметрологія» було надано послуги та оформлено акт здачі-приймання послуг №61-0060 від 30.09.2024 на суму 83617,82 грн у т.ч. ПДВ у розмірі 13 936,30 грн. У зв'язку з реорганізацією ДП «Миколаївстандартметрологія» шляхом приєднання до ДП «Одесастандартметрологія», при здійснені оплати наданих послуг за договором на рахунок ДП «Одесастандартметрологія», Філія «ВП ПАЕС» АТ «НАЕК «Енергоатом» (100% акцій якого належить Державі), втрачає право на включення до податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 13 936,30 грн, оскільки оплата заборгованості за надані послуги буде здійснена новому кредитору - ДП «Одесастандартметрологія» в рамках укладеної Додаткової угоди №1 від 07.11.2024, а отже понесе фінансові збитки.
Апелянт вказує, що він неодноразово повідомляв ДП «Одесастандартметрологія» щодо причини неоплати послуг за договором та запропонував можливий спосіб вирішення цього питання, а саме оформлення додаткової угоди на зменшення вартості послуг за договором на суму ПДВ. Однак, ДП «Одесастандартметрологія», відповідно до листа від 12.02.2025 №54-12/1/112, пропозицію Філії «ВП ПАЕС» АТ «НАЕК «Енергоатом» щодо можливого проведення розрахунків за договором не прийняло.
Апелянт. Зазначає, що у даному випадку, вина відповідача як підстава для відповідальності філії «ВП «ПАЕС» відсутня.
Керуючись викладеним вище, відповідач просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.11.2025 у справі № 915/1207/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.
До Південно-західного апеляційного господарського суду від Державного підприємства «Одеський регіональний центр стандартизації, метрології та сертифікації» надійшов відзив на апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.11.2025 по справі №915/1207/25.
Позивач вказав, що скаржник всупереч умовам договору та приписам чинного законодавства, своєчасно та в повному обсязі не сплатив заборгованість за надані послуги, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 83 617,82 грн.
Позивач зазначає, що скаржник мав довести, що він здійснив оплату за договором, а не те, що він повідомив позивача про можливе вирішення цього питання шляхом оформлення додаткової угоди на зменшення вартості послуг за договором на суму ПДВ.
Позивач також вказав, що листи апелянта жодним чином не підтверджують факт здійснення оплати за надані послуги у відповідності до умов договору.
Керуючись викладеним вище, позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.11.2025 по справі №915/1207/25 без змін.
Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №915/1207/25 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді Поліщук Л.В., Таран С.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2025.
На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №915/1207/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.12.2025 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.11.2025 по справі №915/1207/25 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Миколаївської області невідкладно надіслати матеріали справи №915/1207/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №915/1207/25.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.11.2025 по справі №915/1207/25; розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.11.2025 по справі №915/1207/25 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 30.01.2026.
Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали апеляційного господарського суду від 12.01.2026, якою відкрито апеляційне провадження у справі №915/1207/25, була отримана в електронному кабінеті позивачем - 12.01.2026, відповідачем - 12.01.2026, третьою особою - 12.01.2026.
Тобто учасники справи вважаються повідомленими належним чином про розгляд апеляційним господарським судом апеляційної скарги в письмовому провадженні без виклику сторін.
Фактичні обставини, встановлені судом.
17.05.2024 між Акціонерним товариством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (надалі - замовник, відповідач у справі) та Державним підприємством «Миколаївський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сетрифікації» (надалі - ДП «Миколаївстандартметрологія», виконавець, 3-я особа у справі) було укладено Договір про надання послуг за темою: “Метрологічні вимірювання ланцюгів вторинної комутації трансформаторів струму і трансформаторів напруги, що беруть участь у обліку електричної енергії» №1-Каскад/2024/16-123-01-24-09017 (надалі - Договір).
У відповідності до п.1.1 Договору замовник доручає виконавцеві, а виконавець бере на себе зобов'язання власними силами якісно надати за плату послуги: “Метрологічні вимірювання ланцюгів вторинної комутації трансформаторів струму і трансформаторів напруги, що беруть участь у обліку електричної енергії».
Відповідно до п.1.3 Договору перелік та обсяг послуг, які є предметом цього договору, визначаються технічним завданням (Додаток 1).
Згідно п.1.4 Договору термін надання послуг: 01.09.2024 - 30.09.2024.
Договірна ціна за предметом цього договору встановлюється на підставі акцептованої замовником цінової пропозиції виконавця. Ціна договору визначається відповідно до кошторису з розшифровками статей витрат (Додаток 2) та згідно з протоколом погодження договірної ціни (Додаток 3) і складає: - 69681,52 грн, крім того ПДВ (20%) - 13936,30 грн. Усього: 83617,82 грн (п.3.1 Договору).
У відповідності п.3.1.1 Договору остаточна ціна договору уточнюється сторонами і визначається виходячи з:
- фактичного обсягу наданих послуг та їх вартості відповідно до кошторису з розшифровками статей витрат (Додаток 2) (обсяг, трудовитрати та склад послуг підтверджує підрозділ-куратор), але не більше вартості, спочатку заявленої в договорі;
- суми фактичних витрат на відрядження на підставі бухгалтерської довідки виконавця (терміни та кількість відряджень, фактичну кількість відрядженого персоналу підтверджує підрозділ-куратор), але не більше вартості, спочатку заявленої в Додатку 2;
Вартість зазначених витрат фіксується виконавцем в акті наданих послуг окремим рядком.
Відповідно до п.3.2 Договору замовник здійснює оплату фактично наданих послуг на розрахунковий рахунок виконавця відповідно до оформленого двостороннього акта здачі-приймання наданих послуг протягом 180 календарних днів з дати підписання акта.
У відповідності до п.4.1 Договору здача-приймання оформлених в установленому у замовника порядку результатів наданих послуг за договором здійснюється у філії “ВП ПАЕС» супровідними документами виконавця (з додаванням документів, зазначених в технічному завданні. Додаток 1) і оформлюється двостороннім актом здачі-приймання наданих послуг в 3-х (трьох) примірниках: 1 (один) виконавцеві, 2 (два) - замовнику. Оформлені сторонами акти здачі-приймання наданих послуг є підставою для взаємних розрахунків.
Згідно п.5.1.3 Договору виконавець має право отримати за надані послуги оплату в розмірах і строки, передбачені цим договором.
Відповідно до п.7.1 Договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором винна сторона несе відповідальність згідно з чинним законодавством України.
У відповідності до п.8.1 Договору всі спори і розбіжності, які можуть виникнути з цього договору або у зв'язку з ним, будуть вирішуватись сторонами згідно з претензійним порядком. Сторона яка порушила права і законні інтереси іншої сторони, зобов'язана поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову.
Згідно п.8.2 Договору претензія підлягає розгляду в місячний строк, який обчислюється з дня її одержання.
Відповідно до п.8.3 Договору, у разі незадоволення претензії або не отримання відгуку у встановлений термін, а також неможливості врегулювання розбіжностей в претензійному порядку, спір вирішується в судовому порядку відповідно до чинного законодавства України.
У відповідності до п.10.6 Договору сторони зобов'язуються в десятиденний строк письмово повідомити одна іншу про зміну своїх юридичних, банківських і інших, зазначених в договорі, реквізитів, а також статусу платника податку на прибуток. Якщо одна зі сторін понесла збитки через невиконання цієї умови, то винна сторона відшкодовує їх у 30-денний строк у повному обсязі.
Згідно п.10.9 Договору зміни у цей договір (з урахуванням п.10.1 Договору), у межах строку його дії, можуть бути внесені за письмовою домовленістю сторін, що оформлюється у вигляді додаткової угоди. У разі зміни платіжних реквізитів, статусу платника податків, місцезнаходження однієї із Сторін, уточнення (розшифрування) технічних характеристик матеріалів дозволяється застосовувати письмове повідомлення, яке стає невід'ємною частиною договору.
Договір діє з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін (за наявності) до 30.04.2025 (п.11 Договору).
30.09.2024 сторонами підписано акт №61-0060 здачі-приймання робіт на суму 83 617,82 грн. Відповідачем жодних зауважень до акту здачі-приймання робіт не було надано.
30.09.2024 ДП «Миколаївстандартметрологія» зареєструвало податкову накладну №321 у ЄРПН на суму 83 617,82 грн (з них ПДВ - 13936,30 грн), що підтверджується квитанцією №1, документ доставлено до центрального рівня ДПС України 30.09.2024 в 10:44:38, та витягом з ЄРПН №451254 за 30.09.2024 (позиція 108), а також просило провести достроково оплату за договором, враховуючи переведення працівників до Миколаївської філії ДП “Одесастандартметрологія».
Листом №29-15/1243 від 10.09.2024 ДП «Миколаївстандартметрологія» повідомило відповідача про заплановану реорганізацію шляхом приєднання у якості Миколаївської філії до ДП «Одесастандартметрологія» (наказ Мінекономіки №6807 від 29.06.2023).
Листом «№23-0033.02.04/20229-вих від 16.09.2024 АТ Філія ВП “Південноукраїнська АЕС» “НАЕК “Енергоатом» направило пропозицію про укладання додаткової угоди до договору.
14.11.2024 на адресу ДП “Одесастандартметрологія» надійшов лист відповідача №23-0033.02.04/24709 від 08.11.2024, до якого були долучені підписані документи: Додаткова угода №1 від 07.11.2024 до Договору, Акт здачі-приймання № 61-0060 від 30.09.2024 та Акт звіряння взаємних розрахунків станом на 30.09.2024.
Відповідно до умов Додаткової угоди №1 від 07.11.2024 (надалі - Додаткова угода №1), підписаної Державним підприємством “Одеський регіональний центр стандартизації, метрології та сертифікації» (надалі - ДП “Одесастандартметрологія», виконавець, позивач у справі) та Акціонерним товариством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі Філії “Відокремлений підрозділ “Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» (надалі - замовник, відповідач у справі), скріпленої печатками сторін, відбулася заміна сторони ДП “Миколаївстандартметрологія» на ДП “Одесастандартметрологія» (Миколаївська філія).
ДП “Одесастандартметрологія» звернулося до АТ “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі Філії “Відокремлений підрозділ “Південноукраїнська АЕС» з листом №54-12/1/07 від 02.01.2025 в якому просило здійснити оплату наданих послуг за Договором №1-Каскад/202416-123-01-24-09017 від 17.05.2024 у сумі 83 617,82 грн.
АТ “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі Філії “Відокремлений підрозділ “Південноукраїнська АЕС» у відповідь на лист №54-12/1/07 від 02.01.2025 направило лист № 23-0033.02.04/2660-вих від 27.01.2025, в якому зазначило, що у зв'язку з реорганізацією позивача, відповідач при оплаті не отримає право на включення до податкового кредиту суми ПДВ та понесе збитки. Тому відповідач вказав на необхідність укладення додаткової угоди до договору про зменшення вартості послуг за договором на суму ПДВ 13936,30 грн відповідно до п.7.7 Договору
ДП “Одесастандартметрологія» звернулося до АТ “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі Філії “Відокремлений підрозділ “Південноукраїнська АЕС» з листом №54-12/1/112 від 12.02.2025, в якому вказало, що відсутні правові підстави для укладення додаткової угоди на зменшення вартості послуг за договором №1-Каскад/202416-123-01-24-09017 від 17.05.2024. Крім того, позивач просив сплатити заборгованість у сумі 83 617,82 грн.
АТ “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі Філії “Відокремлений підрозділ “Південноукраїнська АЕС» у відповідь на лист №54-12/1/112 від 12.02.2025 направило лист №23-0033.02.04/6223-вих від 07.03.2025, в якому повторно вказало, у зв'язку з реорганізацією позивача, відповідач при оплаті не отримає право на включення до податкового кредиту суми ПДВ та понесе збитки. Відповідач просив укласти додаткову угоду до договору про зменшення вартості послуг за договором на суму ПДВ 13936,30 грн відповідно до п.7.7 Договору.
З метою досудового врегулювання спору та на виконання п.8.1 Договору ДП “Одесастандартметрологія» скерувало на адресу відповідача претензію №724/-26/28 від 01.05.2025 з проханням перерахувати борг за Договором №1-Каскад/202416-123-01-24-09017 від 17.05.2024 у сумі 83 617,82 грн.
АТ “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі Філії “Відокремлений підрозділ “Південноукраїнська АЕС» направило на адресу ДП “Одесастандартметрологія» відповідь на претензію №23-0030.06/12971-вих від 20.05.2025, в якій відповідач відмовив в оплаті заборгованості за договором, посилаючись на можливе проведення розрахунків за договором у випадку оформлення додаткової угоди на зменшення вартості послуг на суму ПДВ.
Мотивувальна частина.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред'явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Чинне законодавство визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.
Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст.901 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до п.3.2 Договору оплата фактично наданих виконавцем послуг мала бути здійснена відповідно до оформленого двостороннього акта здачі-приймання наданих послуг, протягом 180 календарних днів з дати підписання акта.
30.09.2024 сторонами складено та підписано без зауважень акт №61-0060 здачі-приймання робіт на суму 83 617,82 грн.
Факт належного виконання позивачем умов договору в частині надання послуг, відповідачем не оспорюється.
Відповідно, оплата послуг мала бути здійснена відповідачем у строк до 29.03.2025.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач, всупереч умовам Договору та приписам чинного законодавства, своєчасно та в повному обсязі не сплатив заборгованість за надані послуги по Договору про надання послуг за темою: “Метрологічні вимірювання ланцюгів вторинної комутації трансформаторів струму і трансформаторів напруги, що беруть участь у обліку електричної енергії» №1-Каскад/2024/16-123-01-24-09017 від 17.05.2024, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 83617,82 грн.
Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно зі ст.ст.76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В свою чергу, відповідач не спростував вимоги позивача та не надав суду відповідні докази, які свідчать про погашення ним заборгованості за надані послуги по Договору про надання послуг за темою: “Метрологічні вимірювання ланцюгів вторинної комутації трансформаторів струму і трансформаторів напруги, що беруть участь у обліку електричної енергії» №1-Каскад/2024/16-123-01-24-09017 від 17.05.2024, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 83 617,82 грн.
Посилання відповідача на те, що оплата послуг не могла бути здійснена через реорганізацію позивача, колегією суддів відхиляються, оскільки відповідно до п.2 Додаткової угоди №1 до ДП “Одеський регіональний центр стандартизації, метрології та сертифікації» (ДП “Одесастандартметрологія») як до правонаступника ДП “Миколаївстандартметрологія», перейшли усі права та обов'язки останнього по Договору про надання послуг №1-Каскад/2024/16-123-01-24-09017 від 17.05.2024, то оплата за надані послуги (у т.ч.ПДВ) мала бути здійснена у межах визначеного п.3.2 Договору терміну на користь позивача.
Крім того, з метою усунення невизначеності у питанні спрямування оплати за отримані послуги, ДП “Миколаївстандартметрологія» повідомило відповідача про майбутню реорганізацію листом №29-15/1243 від 10.09.2024, що надавало відповідачу можливість вчинити дії, спрямовані на запобігання негативних наслідків.
Посилання апелянта на те, що у зв'язку з реорганізацією відповідача позивач втратив право на отримання податкового кредиту, теж не приймається колегією суддів до уваги, адже обов'язок з оплати наданих послуг жодним чином не залежить від можливості отримання чи неотримання відповідачем податкового кредиту. Ці питання не віднесені до предмету доказування під час вирішення питання щодо стягнення вартості наданих, але неоплачених послуг.
З огляду на викладене вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу у сумі 83617,82 грн.
Щодо позовних вимог в частині стягнення 1% річних та інфляційних втрат, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України).
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є фінансовими санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів (девальвації грошової одиниці України) та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ця міра відповідальності нараховуються незалежно від наявності вини боржника, оскільки передбачена законом і є частиною грошового зобов'язання боржника до моменту його припинення згідно норм матеріального права України.
Передбачене законом (статтею 625 Цивільного кодексу України) право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно п.7.10 Договору сторони домовилися, що відповідно до ст.625 ЦК України, у разі невиконання умов оплати в установлений термін замовник сплачує 1% річних від простроченої суми.
Судом перевірено розрахунки збитків від інфляції та 1% річних та встановлено, що такі розрахунки є арифметично вірними та правильними, а тому позовні вимоги в частині стягнення 2 362,35 грн збитків від інфляції та 284,07 грн - 1% річних підлягають задоволенню.
Як встановлено вище, доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Висновки апеляційного господарського суду.
Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Будь-яких підстав для скасування рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.11.2025 по справі №915/1207/25 за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.
За вказаних обставин оскаржуване рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.11.2025 по справі №915/1207/25 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.
Керуючись статтями 269-271, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.11.2025 по справі №915/1207/25 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.11.2025 по справі №915/1207/25 - залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
Відповідно до ст. 287 ч. 3 ГПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню за винятком випадків, передбачених п.п. а), б), в), г) п. 2) ч. 3 ст. 287 цього Кодексу.
Постанову складено та підписано 12.03.2026.
Головуючий суддя К.В. Богатир
Судді: Л.В. Поліщук
С.В. Таран