79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"25" лютого 2026 р. Справа №914/1699/25(914/3610/25)
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:
головуючий суддя Желік М.Б.
судді Орищин Г.В.
Галушко Н.А.
за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.
розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Смарт Енерджі Груп» б/н від 24.12.2025 (вх. №01-05/3826/25 від 25.12.2025) та Товариства з обмеженою відповідальністю “Транс Еко Енерджі» від 25.12.2025 (вх. №01-05/3840/25 від 25.12.2025)
на ухвалу Господарського суду Львівської області від 08.12.2025 (суддя Трускавецький В.П., повну ухвалу складено 12.12.2025) про забезпечення позову
у справі №914/1699/25 (914/3610/25)
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Меблева Фабрика ІФ», м. Івано-Франківськ
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю “Смарт Енерджі Груп», м. Львів
до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю “Вортекс Інвестментс», м. Львів
до відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю “Транс Еко Енерджі», м.Львів
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1:
ОСОБА_1 , м. Калуш, Івано-Франківської обл.
ОСОБА_2 , м. Івано-Франківськ
про: визнання недійсним правочину, оформленим актом № 1 від 08.05.2024 приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу; витребування у відповідача-2 нерухоме майно; скасування державної реєстрації права власності відповідача-2 на нерухомого майна; реєстрацію права власності на нерухоме майно за відповідачем 1
у межах справи № 914/1699/25
про банкрутство: Товариства з обмеженою відповідальністю “Смарт Енерджі Груп» (79034, м. Львів, вул. Литвиненка, 3; ідентифікаційний код 41083413)
за участю представників:
від позивача: адвокат Кобук Р.А. (в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів)
від інших учасників: не з'явились
Учаснику процесу роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.12.2025 у задоволенні заяви ТзОВ “Меблева Фабрика ІФ» про забезпечення позову (вх. № 5042/25 від 25.11.2025) - відмовлено, заяву ТзОВ “Меблева Фабрика ІФ» про забезпечення позову (вх. № 5229/25 від 04.12.2025), з урахуванням додаткових пояснень від 08.12.2025, які по суті є заявою про уточнення вимог за заявою про забезпечення позову - задоволено частково.
Заборонено ТзОВ “Транс Еко Енерджі» та органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора речових прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, вносити зміни в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, Державний земельний кадастр (Держгеокадастр) в тому числі щодо створення нових номерів (поділ) на земельні ділянки, державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо відчуження чи реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, а саме:
- Сонячна електростанція, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2552436426040, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Земельні ділянки місця розташування: Кадастровий номер: 2625886801:12:1 89:0579, Реєстраційний номер: 1592022726258;
- Сонячна електростанція, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2229660526258, що знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, Тисменицький район, село Угринів, вулиця Паркова, будинок б. Земельні ділянки місця розташування: Кадастровий номер: 2625886801:12:189:0577, Реєстраційний номер: 1592102826258;
- Земельна ділянка площею 0,523 га. Кадастровий номер: 2625886801:12:189:0578, Реєстраційний помер об'єкта нерухомого майна 15923821.26258, розташована за адресою: Івано-Франківська область, Тисменицький район, село Угринів, масив “Боднарчик»;
- Земельна ділянка площею 0,7922 га. Кадастровий номер: 2625886801:12:189:0580, Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1592284826258; розташована за адресою: Івано-Франківська область, Тисменицький район, село Угринів, масив “Боднарчик»;
- Земельна ділянка площею 0,7922 га. Кадастровий номер: 2625886801:12:189:0577, Реєстраційний номер об'єкта' нерухомого майна 1592102826258, розташована за адресою: Івано-Франківська область, Тисменицький район, село Угринів, масив “Боднарчик»;
- Земельна ділянка площею 0,7922 га. Кадастровий номер: 2625886801:12:189:0579, Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1592022726258, розташована за адресою: Івано-Франківська область, Тисменицький район, село Угринів, масив “Боднарчик».
до набрання рішенням суду у справі № 914/1699/24 (914/3610/25) законної сили.
Заборонено ТзОВ “Транс Еко Енерджі» вчиняти дії щодо розпорядження, в тому числі, але не виключно, зміни цільового призначення, поділу чи об'єднання, передачу у власність, купівлі-продажу, дарування, міни, продажу на земельних торгах (аукціоні) щодо вищевказаних об'єктів нерухомого майна.
- Сонячна електростанція, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2552436426040, що знаходиться за адресою: Івано-Франківська область. Івано-Франківський район, село Угринів, вулиця Паркова, будинок 6а. Земельні ділянки місця розташування: Кадастровий номер: 2625886801:12:1 89:0579, Реєстраційний номер: 1592022726258;
- Сонячна електростанція, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2229660526258, що знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, Тисменицький район, село Угринів, вулиця Паркова, будинок б. Земельні ділянки місця розташування: Кадастровий номер: 2625886801:12:189:0577, Реєстраційний номер: 1592102826258;
- Земельна ділянка площею 0,523 га. Кадастровий номер: 2625886801:12:189:0578, Реєстраційний помер об'єкта нерухомого майна 15923821.26258, розташована за адресою: Івано-Франківська область, Тисменицький район, село Угринів, масив “Боднарчик»;
- Земельна ділянка площею 0,7922 га. Кадастровий номер: 2625886801:12:189:0580, Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1592284826258; розташована за адресою: Івано-Франківська область, Тисменицький район, село Угринів, масив “Боднарчик»;
- Земельна ділянка площею 0,7922 га. Кадастровий номер: 2625886801:12:189:0577, Реєстраційний номер об'єкта' нерухомого майна 1592102826258, розташована за адресою: Івано-Франківська область, Тисменицький район, село Угринів, масив “Боднарчик»;
- Земельна ділянка площею 0,7922 га. Кадастровий номер: 2625886801:12:189:0579, Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1592022726258, розташована за адресою: Івано-Франківська область, Тисменицький район, село Угринів, масив “Боднарчик».
до набрання рішенням суду у справі № 914/1699/24 (914/3610/25) законної сили. У решті вимог за заявою відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ТзОВ “Смарт Енерджі Груп» (відповідач-1) звернулося до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 08.12.2025 в частині задоволення заяви про забезпечення позову та прийняти нове рішення, яким відмовити ТзОВ “Меблева Фабрика Іф» у задоволенні заяви про забезпечення позову повністю.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.12.2025 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді - Галушко Н.А., Орищин Г.В.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 19.01.2026 після усунення недоліків, викладених в ухвалі суду від 30.12.2025, поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТзОВ “Смарт Енерджі Груп» та призначено розгляд справи на 21.01.2026.
Також не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ТзОВ “Транс Еко Енерджі» звернулося до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 08.12.2025 у справі №914/1699/25(914/3610/25) про забезпечення позову в частині, якою частково задоволено заяву ТзОВ “Меблева Фабрика ІФ» про забезпечення позову (вх. № 5229/25 від 04.12.2025), з урахуванням додаткових пояснень від 08.12.2025, які по суті є заявою про уточнення вимог за заявою про забезпечення позову та заборонено ТзОВ “Транс Еко Енерджі» і органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора речових прав на нерухоме майно вчиняти дії щодо нерухомого майна та прийняти в скасованій частині нове судове рішення, яким в задоволенні заяви ТзОВ “Меблева Фабрика ІФ» про забезпечення позову (вх. № 5229/25 від 04.12.2025), з урахуванням додаткових пояснень від 08.12.2025, які по суті є заявою про уточнення вимог за заявою про забезпечення позову - відмовити повністю.
Відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 26.12.2025 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді - Орищин Г.В., Галушко Н.А.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 30.12.2025 поновлено ТзОВ “Транс Еко Енерджі» строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 21.01.2026.
19.01.2026 позивач подав відзив (вх. №01-04/496/26) на апеляційну скаргу ТзОВ “Транс Еко Енерджі», в якому просить залишити оскаржену ухвалу без змін.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.01.2026 об'єднано апеляційні скарги ТзОВ “Смарт Енерджі Груп» та ТзОВ “Транс Еко Енерджі» на ухвалу Господарського суду Львівської області від 08.12.2025 у справі №914/1699/25 (914/3610/25) в одне апеляційне провадження, відкладено розгляд справи на 25.02.2026.
24.02.2025 ТзОВ “Транс Еко Енерджі» подало суду додаткові пояснення у справі.
25.02.2025 ТзОВ “Меблева Фабрика ІФ» подало пояснення щодо апеляційної скарги ТзОВ “Смарт Енерджі Груп».
25.02.2026 ТзОВ “Смарт Енерджі Груп» подало клопотання про розгляд справи без участі представника скаржника, у якому відповідач просив врахувати, що він підтримує вимоги апеляційної скарги в повному обсязі.
В судове засідання 25.02.2026 апелянти явки представників не забезпечили.
Представник позивача брав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів, однак, через технічні причини, зв'язок було перервано.
Відповідно до ч.5 ст.197 ГПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву, крім випадку коли суд після призначення судового засідання чи під час такого засідання втратив технічну можливість забезпечити проведення відеоконференції.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд апеляційних скарг за відсутності учасників справи за наявними в справі матеріалами.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши апеляційні скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційних скарг не підлягають задоволенню, а відтак оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, з огляду на таке.
Розгляд справи в суді першої інстанції. Короткий зміст позовних вимог, заперечень відповідачів та оскарженої ухвали
В провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа №914/1699/25 про банкрутство ТзОВ “Смарт Енерджі Груп».
В межах провадження про банкрутство ТзОВ “Смарт Енерджі Груп», кредитор боржника - ТзОВ “Меблева Фабрика ІФ», звернувся до суду з позовом до відповідачів: ТзОВ “Смарт Енерджі Груп» та ТзОВ “Вортекс Інвестментс» про визнання недійсним правочину, оформленого актом № 1 від 08.05.2024 приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу; витребування у відповідача-2 нерухомого майна; скасування державної реєстрації права власності нерухомого майна; реєстрацію права власності на нерухоме майно за ТзОВ “Смарт Енерджі Груп».
Разом з позовом суду подано клопотання про витребування доказів, клопотання про залучення третіх осіб, а також заяву про забезпечення позову (вх. 5042/25 від 25.11.2025), у якій, серед іншого, викладено клопотання про її розгляд в судовому засіданні з викликом адвоката позивача.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.11.2025 позовну заяву прийнято до розгляду в межах провадження справи №914/169919 про банкрутство ТзОВ “Смарт Енерджі Груп»; клопотання ТзОВ “Меблева Фабрика ІФ» про розгляд справи за правилами загального позовного провадження задоволено; постановлено здійснювати розгляд цієї справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 17.12.2025.
Також, ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.11.2025 заяву ТзОВ “Меблева Фабрика ІФ» про забезпечення позову (вх. 5042/25 від 25.11.2025) призначено до розгляду в судовому засіданні на 01.12.2025.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.12.2025 задоволено клопотання позивача про витребування доказів, відкладено розгляд заяви про забезпечення позову на 08.12.2025.
04.12.2025 ТзОВ “Меблева фабрика ІФ» подало суду заяву про забезпечення позову (вх. № 5229/25), в обґрунтуванні якої позивач вказував на наявність ризиків відчуження відповідачами спірного майна, посилаючись на заяву про затвердження мирової угоди у справі №914/2400/25, що на переконання позивача, є способом відчуження спірного нерухомого майна на користь третіх осіб та суттєво ускладнить або ж узагалі унеможливить виконання рішення суду у цій справі.
05.12.2025 ТзОВ “Смарт Енерджі Груп» подало суду клопотання про призначення заяви про забезпечення позову від 04.12.2025 до розгляду в судовому засіданні, надання можливості представнику заявника підготувати заперечення та надати пояснення в судовому засіданні (вх. № 32661/25).
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.12.2025 заяву ТзОВ “Меблева фабрика ІФ» про забезпечення позову (вх. № 5229/25 від 04.12.2025) призначено до спільного розгляду з заявою про забезпечення позову, поданою 25.11.2025, у судовому засіданні 08.12.2025.
08.12.2025 ТзОВ “Смарт Енерджі Груп» подало суду заперечення проти заяви про забезпечення позову від 04.12.2025 (вх. № 32757/25), клопотання про відкладення розгляду заяв про забезпечення позову (вх. № 32770/25), клопотання про розгляд заяв про забезпечення позову без участі представника ТзОВ “Смарт Енерджі Груп» (вх. № 32775/25).
08.12.2025 ТзОВ “Меблева фабрика ІФ» подано суду доповнення до заяви про забезпечення позову від 04.12.2205 (вх. №32804/25).
Постановляючи оскаржену ухвалу в частині заяви ТзОВ “Меблева фабрика ІФ» про забезпечення позову за вх. № 5229/25 від 04.12.2025, з урахуванням доповнень (уточнень) за вх. № 32804/25 від 08.12.2025, місцевий господарський суд керувався тим, що ТзОВ “Транс Еко Енерджі», як власник спірного майна має право вчиняти дії щодо такого майна, тому обґрунтованимє є припущення ТзОВ “Меблева фабрика ІФ», що до закінчення розгляду цієї справи майно, яке вже вибуло із володіння обох відповідачів у цій справі, може бути в черговий раз відчужено його фактичним на даний час власником - ТзОВ “Транс Еко Енерджі». У випадку відчуження спірного майна ТзОВ “Меблева фабрика ІФ» не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду.
Узагальнені доводи апелянтів та заперечення позивача
Вимоги апеляційної скарги ТзОВ «Транс Еко Енерджі» обґрунтовано тим, що оскаржувану ухвалу постановлено з порушенням норм процесуального права, на підтвердження чого апелянт покликається на такі доводи:
- як свідчать матеріали справи, ТзОВ «Транс Еко Енерджі» на час постановлення оскаржуваної ухвали (08.12.2025) не було залучено до участі у справі №914/1699/25(914/3610/25) в жодному процесуальному статусі, водночас оскаржуваною ухвалою суд першої інстанції прийняв судове рішення про права та обов'язки ТзОВ «Транс Еко Енерджі», заборонивши вчиняти дії щодо власного майна;
- про те, що майно належить не відповідачам у справі, а ТзОВ «Транс Еко Енерджі» з 05.12.2025, було відомо суду першої інстанції та відображено в оскаржуваній ухвалі;
- оскільки суд першої інстанції оскаржуваною ухвалою вирішив питання про права та обов'язки ТзОВ «Транс Еко Енерджі», яке не було залучено до участі у справі в жодному процесуальному статусі, це порушення є обов'язковою підставою для скасування оскаржуваної ухвали;
- суд першої інстанції допустив порушення норми процесуального права - ч.2 ст. 136 ГПК України, оскільки заходи забезпечення позову повинні співвідноситися із заявленими позовними вимогами таким чином, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, проте, до апелянта не було заявлено жодних позовних вимог, ані про витребування майна, ані про скасування державної реєстрації права власності тощо;
- судове рішення є обов'язковим для виконання виключно для відповідача, воно не є обов'язковим ані для позивача, ні тим більше до осіб, які взагалі не залучені до участі у справі, тому позивач не обґрунтував, а суд відповідним чином не мотивував необхідність вжиття заходів забезпечення позову в контексті того, яким чином невжиття заходів забезпечення позову може перешкодити виконанню судового рішення чи ефективному захисту порушених на думку позивача прав в умовах, коли ТзОВ «Транс Еко Енерджі», не будучи відповідачем у справі, не має обов'язку виконувати імовірне судове рішення у справі щодо власного майна;
- позивач не обґрунтував, а суд відповідним чином не мотивував чому ТзОВ «Транс Еко Енерджі» має бути обмежено у правомочностях щодо власного майна, якщо питання про витребування у ТзОВ «Транс Еко Енерджі» його майна не є предметом судового розгляду;
- в спірному випадку були відсутні передбачені в ч.2 ст.136 ГПК України підстави для вжиття заходів забезпечення позову, які застосовані в оскаржуваній ухвалі.
У додаткових поясненнях ТзОВ «Транс Еко Енерджі» повідомив суд, що 24.02.2026 на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень було оприлюднено повний текст постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2026 у справі №910/6654/24, яка на переконання апелянта, має значення для вирішення апеляційної скарги, що розглядається.
Так, у постанові Великої палати Верховного Суду від 04.02.2026р. у справі №910/6654/24, серед іншого, аналізувалось питання належного та ефективного способу захисту прав та інтересів кредитора, якщо кредитор вважає фраудаторним певний правочин боржника.
Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що у разі звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору його стороною з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/ або інтересу), реституція застосовується лише між сторонами такого правочину. У разі звернення з таким позовом третьої особи (не сторони договору) з метою захисту прав та інтересів кредитора вимога про визнання недійсним фраудаторного правочину є належним та ефективним способом захисту, оскільки кредитор зазвичай зацікавлений у поверненні йому грошових коштів, а не майна, яке в подальшому слід буде відчужувати для отримання цих коштів.
Апелянт зазначає, що в силу наведених висновків Великої Палати Верховного Суду, в контексті справи, що розглядається, не роблячи заздалегідь будь-якого висновку щодо фраударторності чи правомірності оскаржуваного позивачем правочину, визнання оспорюваного правочину недійсним і є належним та ефективним способом захисту прав позивача, у разі доведення ним порушення такого права оспорюваним правочином. Усі інші заявлені позивачем вимоги не є належними та ефективними, оскільки вжиття заходів для виконання судового рішення, повернення майна боржника від третіх осіб та звернення на нього стягнення є компетенцію саме державного чи приватного виконавця, а не кредитора/стягувача. Позивач не може перебирати на себе повноваження державного чи приватного виконавця, крім того інтерес позивача полягає насамперед в отриманні коштів, а не у поверненні майна боржнику як такого. Виконання рішення суду про визнання правочину недійсним забезпечується самим фактом ухвалення судом такого рішення та набрання ним законної сили, а тому застосовані оскаржуваною ухвалою заходи забезпечення позову ніяк не співвідносяться із визнанням судовим рішенням правочину недійсним та не спрямовані на ефективний захист, або поновлення нібито порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. Отже, були відсутні передбачені ч.2 ст.136 ГПК України правові підстави для вжиття заходів забезпечення позову.
Вимоги апеляційної скарги ТзОВ «Смарт Енерджі Груп» (відповідача-1) обґрунтовано тим, що ухвала суду першої інстанції в оскаржуваній частині постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин цієї справи, на підтвердження чого апелянт покликається на такі доводи:
- зі змісту заяви про забезпечення позову вбачається, що в ній відсутнє будь-яке обґрунтування співмірності заявлених позовних вимог з предметом позову, який пред'явлений до інших осіб станом на час розгляду заяви про забезпечення позову;
- суд не вчинив жодної дії з метою дослідження доказів та не витребував їх у позивача, хоча таке право надано суду частиною третьою статті 140 ГПК України, розглянув заяву за відсутності представника скаржника при наявності обґрунтованих підстав для відкладення розгляду справи, а також не взяв до уваги інтереси та права відповідачів, третіх осіб в частині заборони їм вчиняти будь-які дії щодо нерухомого майна, в тому числі і реєстраційні;
- в ухвалі не наведено та не конкретизовано які саме були достатні підстави вважати, що невжиття заходів може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог;
- ухвала не містить мотивів, з яких суд дійшов висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову та їх співмірність заявленим вимогам;
- суд необґрунтовано визначив боржником за цією ухвалою саме ТзОВ «Транс Еко Енерджі», яке не є учасником провадження у справі, не навівши в судовому рішенні відповідних обґрунтувань на підтвердження цієї позиції; за таким принципом боржниками у відповідному судовому рішенні також необхідно було і зазначити «органи державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, в тому числі особи, які виконують функції державного реєстратора речових прав на нерухоме майно» (п.3 оскаржуваної ухвали);
- якщо суд вже і забороняв вчиняти дії конкретній особі (власнику майна) її необхідно було залучити до розгляду справи до вирішення питання про забезпечення позову в такій редакції;
- скаржник, подаючи цю апеляційну скаргу в першу чергу захищає свої інтереси від неправомірних дій позивача, який не будучи кредитором ТзОВ «Смарт Енерджі Груп» звернувся до суду з необґрунтованими позовними вимогами та надуманими заявами про забезпечення позову, а суд першої інстанції свавільно з грубим порушенням норм процесуального права задовольнив заяву про забезпечення позову, що у свою чергу призвело до порушення основоположного права на справедливий суд, а отже, утворює дисциплінарний проступок, передбачений п.4 ч.1 ст.106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод);
- заходи забезпечення позову не є співмірними із заявленими позивачем вимогами, з огляду на те, що такі заходи не можуть підміняти собою рішення суду по суті позовних вимог;
- суд, фактично, при вжитті заходів забезпечення позову вирішив спір по суті, чим порушив вимоги ч.11 ст.137 ГПК України, а заходи забезпечення позову не є співмірними із заявленими вимогами та одночасно у обраний спосіб жодним чином не можуть усунути ймовірну загрозу невиконання чи утруднення виконання рішення суду у випадку задоволення майбутнього позову;
- застосування заходів забезпечення позову є втручанням у господарську діяльність юридичної особи та перешкоджанням у здійсненні такої діяльності іншим чином, такі заходи не є адекватними, розумними та обґрунтованими;
- суд заборонив вчиняти певні дії юридичній особі - власнику спірного майна, однак станом на час розгляду заяви про забезпечення позову позовні вимоги не стосувались цієї юридичної особи та її не було залучено до розгляду справи;
- суд не врахував висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 12.04.2018 у справі №922/2928/17, від 05.08.2019 у справі №922/599/19, про те що обранням належного відповідно до предмета спору заходу забезпечення позову дотримується принцип співставлення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу;
- вирішуючи питання про забезпечення позову, необхідно брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів забезпечення позову (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.06.2024 у справі № 916/4894/23, від 01.04.2024 у справі № 922/5184/23, від 26.06.2023 у справі № 925/731/18, від 16.11.2023 у справі № 921/333/23);
- вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд насамперед повинен з'ясувати зміст позовних вимог, а також правові підстави позову, оскільки суд, який не вирішує спір по суті, у будь-якому випадку не може застосувати такий захід забезпечення позову, який за змістом є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог;
- Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 виснувала про те, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову; ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами;
- заходи забезпечення позову, вжиті судом, не є співмірними із заявленими позовними вимогами; відсутній взаємозв'язок між цими заходами забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, у питанні, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; вжиттям таких заходів не буде досягнуто збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів;
- позовні вимоги у справі на час розгляду заяви про забезпечення позову заявлені зокрема про витребування майна у ТзОВ «Вортекс Інвестментс», позовних вимог про витребування майна до ТзОВ «Транс Еко Енерджі» станом на час розгляду оскаржуваної ухвали заявлено не було; таким чином, заходи забезпечення позову є очевидно не співмірними із заявленими позовними вимогами;
- відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.01.2025 у справі №916/4954/23, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню;
- Об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 06.12.2023 у справі №916/3414/23 наголосила на тому, що вжиття судом заходів забезпечення позову у виді заборони відповідачам виконувати зобов'язання за оспорюваним правочином вочевидь створює непереборні перешкоди для реалізації прав сторін такого правочину та унеможливлює виконання ними своїх обов'язків;
- заява про забезпечення позову фактично обґрунтована доводами позивача, викладеними ним у позові, та має ознаки часткового вирішення спору по суті, що суперечить положенням процесуального законодавства;
- забороняючи вчиняти дії як власнику майна та органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, суд поставив під сумнів судове рішення - ухвалу Господарського суду Львівської області від 04.12.2025 у справі №914/2400/25, яка вступила в законну силу та є обов'язковою для виконання на всій території України (стаття 18 ГПК) і яка не може бути оскаржена у цьому судовому процесі;
- відповідач 1- ТзОВ «Смарт Енерджі Груп», як і позивач - ТзОВ «Меблева Фабрика ІФ» не є учасниками справи №914/2400/25 про банкрутство ТзОВ «Вортекс Інвестментс»; станом на дату подання цієї скарги справа про банкрутство ТзОВ «Вортекс Інвестментс» №914/2400/25 розглядається в суді апеляційної інстанції за апеляційною скаргою позивача - ТзОВ «Меблева Фабрика ІФ», інформація про що є відкритою та загальнодоступною;
- суд, вживши заходів забезпечення позову, фактично втрутився в розгляд іншої справи №914/2400/25 про банкрутство ТзОВ «Вортекс Інвестментс», а заявлені позовні вимоги про витребування майна з урахуванням приписів статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства мали розглядатись виключно у межах справи №914/2400/25 про банкрутство ТзОВ «Вортекс Інвестментс», проте суд відкрив провадження у справі з порушенням правил виключної підсудності та в подальшому поклав в основу мотивації для задоволення заяви про забезпечення позову співмірність з предметом позову, який не може розглядатись в межах цієї справи;
- наведені обставини також є ознакою вчинення саме дисциплінарного проступку: розгляд справи з порушенням правил виключної підсудності за наявності обставин, коли суду достеменно відомо, що у провадженні іншого суду перебуває справа №914/2400/25 про банкрутство ТзОВ «Вортекс Інвестментс»;
- оскільки заходи забезпечення позову, які просив вжити позивач у цій справі, мають ознаки часткового вирішення спору по суті, то слід дійти до висновку про порушення судом першої інстанції положень частин 4, 11 ст.137 ГПК України;
- обраний спосіб забезпечення позову може застосовуватися лише у разі, коли заявник вже є носієм оспорюваного права, водночас, у справі, що розглядається, суд ще не ухвалив рішення про наявність у заявника такого права - визнання його кредиторських вимог, а за відсутності вимог про усунення перешкод у реалізації цього права, передчасним є застосування заходів забезпечення позовних вимог, щодо яких ТзОВ «Меблева Фабрика ІФ» взагалі не має порушеного права;
- водночас, обставини щодо порушення відповідачами прав позивача, так і наявність/ відсутність в особи (з боку позивача) права на звернення до суду, будуть встановлюватись судом під час розгляду справи по суті;
- суд фактично дійшов висновку про необхідність тимчасового обмеження у правах законного власника спірного майна, водночас формулювання підстав вжитого заходу забезпечення позову тотожне за своїм змістом до визнання за заявником права на спірне майно;
- відсутні будь-які негативні наслідки незастосування заходів забезпечення позову на відміну від їх вжиття, оскільки, за відсутності передумов - пред'явлення вимоги до власника майна, таке втручання зі сторони суду у право на мирне володіння майном не забезпечить "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи, в цьому випадку відсутнє існування обґрунтованого пропорційного співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагне досягти позивач;
- застосовані судом заходи забезпечення позову також не відповідають принципу адекватності, адже не відповідають змісту позовних вимог;
- умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову (аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №910/2795/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21);
- сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову; отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову; обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.07.2024 у справі №925/1459/23, від 06.06.2024 у справі №910/17599/23, від 21.03.2024 у справі №910/15328/23, від 13.12.2023 у справі №921/290/23);
- місцевий господарський суд не вказав, якими доказами позивач підтверджував свої мотиви та в чому саме буде проявлятися таке ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту прав позивача, за захистом яких він звернувся, та чому позивач не зможе захистити свої права в межах одного судового провадження без нових звернень до суду саме у випадку невжиття відповідних заходів;
- суд не встановив реальної загрози невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду в межах цієї справи, у разі задоволення позову;
- самі лише припущення позивача стосовно того, що подальші можливі дії відповідачів чи інших осіб, які не є учасниками даного процесу, будуть спрямовані на відчуження спірного майна не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати та довести необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову;
- стверджуючи про наявність підстав для забезпечення позову, позивач не додав жодних належних та допустимих доказів, а суд першої інстанції всупереч вимог частини другої статті 136, частин першої статті 74 та частини першої статті 86 ГПК України, із порушенням принципу змагальності (частина третя статті 13 ГПК України), принципу доказування, вважав доведеними не підтверджені доказами припущення позивача щодо існування вказаних підстав, що призвело до неправильного вирішення питання про забезпечення позову;
- заява ТзОВ «Меблева Фабрика ІФ» не містить будь-яких обґрунтованих доводів щодо реально існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, а матеріали справи не містять доказів того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а тому суд дійшов до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення цієї заяви;
- оскаржувана ухвала не містить мотиву і обґрунтування існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду у випадку задоволення майбутнього позову та посилання на відповідні обставини і належні докази того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених (оспорюваних) прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду;
- заявник не довів наявність обставин, які б могли свідчити про дійсну (реальну), а не ілюзорну можливість вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання рішення суду, у разі задоволення позову, а викладені в заяві доводи є лише непідтвердженими припущеннями позивача щодо можливого відчуження спірного майна;
- сама наявність судового спору між сторонами за відсутності доведення необхідності вжиття судом заходів забезпечення позову не може бути підставою для забезпечення позову, самі лише твердження та припущення позивача у заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатніми та обґрунтованими підставами для задоволення поданої заяви про забезпечення позову;
- боржник (ТзОВ «Смарт Енерджі Груп») заперечує вимоги кредитора - ТзОВ «Меблева Фабрика ІФ» на підставі договору №15/09 безпроцентної фінансової допомоги на поворотній основі від 15.09.2020 та окремо зазначає, що такі вимоги не є безспірними у зв'язку із судовими рішеннями у справі №909/1049/24;
- боржник заперечує підписання договору №15/09 безпроцентної фінансової допомоги на поворотній основі від 15.09.2020, оригінал такого договору у сторін договору відсутній;
- рішення суду першої інстанції у справі №909/1049/24, яке залишене без змін постановами судів апеляційної та касаційної інстанції - прийнято судами при відсутності у позивача оригіналу договору №15/09 безпроцентної фінансової допомоги на поворотній основі від 15.09.2020, при тому, що відповідач (боржник ТзОВ «Смарт Енерджі Груп») ставив під сумнів відповідність оригіналу копії такого договору, поданої позивачем, та просив суд витребувати оригінал договору у позивача на підставі частини 6 ст.91 ГПК; позивачем (ТзОВ «Меблева Фабрика ІФ») на всіх стадіях судового процесу у справі № 909/1049/24 було підтверджено (у т.ч. письмово) про відсутність у позивача оригіналу такого договору;
- Верховний Суд сформував єдину правозастосовчу практику щодо неможливості стягнення коштів за договором поворотної фінансової допомоги (який є договором позики) та неможливості встановити істотні умови договору (ціну, строк та ін.) за відсутності оригіналу такого договору, а вказівка у призначенні платежу при перерахунку коштів за таким договором не може підтверджувати факт укладення договору та його істотні умови;
- рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.03.2025 у справі №909/1049/24, яке залишене без змін постановами апеляційної та касаційної інстанцій, та на яке покликається у своїй заяві ТзОВ «Меблева Фабрика ІФ», не є обов'язковим під час розгляду вимог ТзОВ «Меблева Фабрика ІФ» у справі №914/1699/25 про банкрутство ТзОВ «Смарт Енерджі Груп», оскільки у справі беруть участь інші (нові) особи, інші сторони;
- боржник раніше повідомляв суд про те, що один з кредиторів - ОСОБА_3 , звернувся до боржника із запереченнями, у яких висловив сумнів щодо кредиторських вимог ТзОВ «Меблева Фабрика ІФ»;
- боржник заперечує відчуження усіх активів, адже станом на 03.05.2024 і станом на сьогодні, у боржника є наявними активи - а саме реальна дебіторська заборгованість Державного підприємства «Гарантований покупець» перед боржником на суму близько 5 млн. гривень, яка не погашена, що було встановлено інвентаризаційною комісією за результатами проведення інвентаризації активів боржника у справі № 914/1699/25 про банкрутство ТзОВ «Смарт Енерджі Груп» за участю боржника та розпорядника майна;
- наявність у ТзОВ «Смарт Енерджі Груп» активу на суму близько 5 млн. грн. заперечує фраудаторність правочину, про визнання недійсним якого просить позивач.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу ТзОВ «Транс Еко Енерджі» та у поясненнях щодо апеляційної скарги ТзОВ «Смарт Енерджі Груп» наводить такі аргументи на спростування доводів апелянтів:
- єдиним твердженням та аргументом ТзОВ «Транс Еко Енерджі» є те, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, через те, що вона була постановлена тоді коли апелянт не був відповідачем у справі, хоча наведені твердження суперечать положенням ГПК України та свідчать про відсутність будь-яких аргументів щодо наявності підстав для скасування оскаржуваної ухвали;
- станом на момент подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову спірне майно перебувало у власності ТзОВ «Вортекс Інвестментс»;
- 01.12.2025 в Господарському суді Львівської області відбулось судове засідання з розгляду заяви ТзОВ «Меблева Фабрика Іф» про забезпечення позову у справі №914/1699/25(914/3610/25), в якому взяло участь ТзОВ «Смарт Енерджі Груп» в особі свого представника, окрім цього, від директора та бенефіціара ТзОВ «Вортекс Інвестментс» Костіва М.М. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із необхідністю залучення представника; розгляд справи відкладено на 08.12.2025;
- вочевидь, таке відкладення розгляду справи було здійснено судом опираючись на добросовісність та відповідальність усіх учасників процесу, зокрема - ТзОВ «Вортекс Інвестментс» та ТзОВ «Смарт Енерджі Груп», проте, ТзОВ «Меблева Фабрика ІФ» із веб-сайту «Судова влада» стало відомо, що в межах справи №914/2400/25 про банкрутство ТзОВ «Вортекс Інвестментс» 03.12.2025 подано заяви про затвердження мирової угоди у справі про банкрутство;
- 03.12.2025 ОСОБА_4 як директор та бенефіціар ТзОВ «Вортекс Інвестментс», будучи достеменно повідомленим про існування спору про право власності у справі №914/1699/25 (914/3610/25) та розгляд заяви про забезпечення позову, подав заяву про затвердження мирової угоди у справі №914/2400/25;
- за наслідком розгляду вказаної заяви, суд, який розглядає справу №914/2400/25, закрив провадження у справі про банкрутство ТзОВ «Вортекс Інвестментс» на підставі ст.90 КУзПБ, а усе майно, яке незаконно перебувало у ТзОВ «Вортекс Інвестментс», перейшло у власність третьої особи - ТзОВ «Транс Еко Енерджі»;
- подання на затвердження у справі № 914/2400/25 мирової угоди носило виключно характер зловживання правом, яке спрямовано на ускладнення повернення нерухомого майна його законному власнику - ТзОВ «Смарт Енерджі Груп»;
- ТзОВ «Вортекс Інвестментс», як тільки дізналось про існування спору у справі №914/1699/25(914/3610/25), з метою недопущення вжиття заходів забезпечення позову щодо нерухомого майна, розпочало вжиття активних дій та заходів щодо відчуження майна на третіх осіб; таким способом відчуження нерухомого майна на третіх осіб є укладення мирової угоди у справі №914/2400/25;
- за наслідками затвердження мирової угоди у справі №914/2400/25 усе майно ТзОВ «Вортекс Інвестментс», яке наразі є предметом спору у справі №914/1699/25 (914/3610/25), перейшло до іншої особи;
- дії директора, бенефіціара ТзОВ «Вортекс Інвестментс» Костіва М.М. носять абсолютно неприхований характер, з однієї сторони вказана особа просить відкласти розгляд справи № 914/1699/25 (914/3610/25) щодо розгляду заяви про забезпечення у зв'язку із необхідністю залучення представника, а в подальшому, практично на наступний день, цією ж особою подається заява про затвердження мирової угоди, спрямована на відчуження усього нерухомого майна ТзОВ «Вортекс Інвестментс»;
- дії, які спрямовані на укладення та затвердження мирової угоди за наявності спору №914/1699/25 (914/3610/25) щодо майна боржника, мають очевидні ознаки не доброчесності та суперечать принципам здійснення процедури банкрутства;
- після затвердження мирової угоди ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.12.2025 у справі № 914/2400/25 майно ТзОВ «Вортекс Інвестментс» перейшло до ТзОВ «Транс Еко Енерджі»;
- ТзОВ «Вортекс Інвестментс» та ТзОВ «Транс Еко Енерджі» є пов'язаними особами, адже засновниками ТзОВ «Вортекс Інвестментс» є ОСОБА_5 (частка 60%) та ОСОБА_4 (частка 20%), в свою чергу, засновниками ТзОВ «Транс Еко Енерджі» є ОСОБА_5 (33%) та ОСОБА_6 (50%); обидва товариства зареєстровані за однією адресою; ТзОВ «Транс Еко Енерджі» було створено 19.09.2025, одразу після відчуження майна на ТзОВ «Транс Еко Енерджі»;
- попри існування ухвали Господарського суду Львівської області від 08.12.2025 про забезпечення позову, ТзОВ «Транс Еко Енерджі» було передано в іпотеку ТзОВ «Добре паливо ЛТД» усе нерухоме майно;
- одразу після відчуження спірного майна ТзОВ «Транс Еко Енерджі» позивач - ТзОВ «Меблева Фабрика Іф», подав заяву про залучення співвідповідачем апелянта;
- враховуючи поведінку відповідачів у справі, а також з огляду на відчуження спірного майна на користь третьої особи - ТзОВ «Транс Еко Енерджі» одразу після подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову, для суду та ТзОВ «Меблева Фабрика Іф» було очевидним, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову;
- доводи, наведені в апеляційній скарзі ТзОВ «Смарт Енерджі Груп», є необґрунтованими, а їх зміст фактично свідчить про узгодженість позиції ТзОВ «Смарт Енерджі Груп» з інтересами теперішнього власника оспорюваного майна ТзОВ «Транс Еко Енерджі»;
- встановлена судом заборона на вчинення реєстраційних дій ТзОВ «Транс Еко Енерджі» має виключно тимчасовий, процесуальний характер, спрямована на збереження існуючого правового та майнового стану до вирішення спору по суті;
- ТзОВ «Смарт Енерджі Груп» проявляє значно більш активну та наполегливу позицію щодо заперечення заходів забезпечення позову, ніж безпосередньо ТзОВ «Транс Еко Енерджі», стосовно якого ці заходи застосовані; така процесуальна поведінка виходить за межі звичайного захисту формальних прав та додатково підтверджує наявність між зазначеними товариствами тісного фактичного та економічного зв'язку, а також їхню спільну зацікавленість у недопущенні повернення спірного майна його законному власнику - ТзОВ «Смарт Енерджі Груп»;
- звернення із відповідними доповненнями було зумовлене виключно необхідністю збереження фактичного та правового стану спірного майна на час розгляду вже поданої заяви про забезпечення позову та недопущенням його подальшого відчуження, що могло б додатково істотно ускладнити або зробити неможливим виконання майбутнього судового рішення;
- в подальшому, з урахуванням переходу права власності на спірне майно до ТзОВ «Транс Еко Енерджі», останнє на підставі заяви ТзОВ «Меблева Фабрика Іф» було залучено судом до участі у справі як співвідповідач, що відповідає вимогам процесуального законодавства щодо належного суб'єктного складу сторін спору та забезпечує ефективний розгляд справи і можливість реального виконання рішення суду;
- відповідно до п.4 ч.1 ст.137 ГПК України позов забезпечується забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання, отже, процесуальне законодавство прямо передбачає можливість встановлення судом заборони для третіх осіб на вчинення будь-яких дій стосовно предмета спору;
- заборона вчинення реєстраційних дій стосовно оскаржуваного майна в жодному разі не є тотожною позовним вимогам та не вирішує по суті спір, а лише спрямована на збереження існуючого становища та на ефективний захист порушених прав та інтересів заявника у випадку задоволення позову, не порушує інтереси інших осіб, не перешкоджає здійсненню господарської діяльності та/або не блокує її, носить лише тимчасовий характер, а отже, є цілком законним та обґрунтованим (наведене узгоджується з висновками Верховного Суду у постанові від 11.03.2024 у справі № 904/4790/21 (904/4847/23));
- при застосуванні заходів забезпечення позову судом було дотримано співмірність, оскільки обраний захід забезпечення позову відповідає предмету та підставам заявлених вимог, є необхідним і достатнім для досягнення мети забезпечення позову та не створює надмірного чи необґрунтованого обмеження прав інших осіб;
- активні дії відповідачів щодо відчуження та обтяження майна під час розгляду заяви про забезпечення позову беззаперечно підтверджують наявність достатньо обґрунтованих підстав для застосування відповідних заходів забезпечення, крім того, разом із заявою було подано витяги, які підтверджують перереєстрацію права власності на майно та встановлення щодо нього обтяжень;
- юридична особа як учасник господарських правовідносин діє через свої органи управління, найвищим із яких є її кінцевий бенефіціарний власник - особа, що має повноваження надавати обов'язкові для боржника вказівки та визначати напрям його діяльності, очевидно, що рішення про виведення активів ухвалюється саме кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи, у зв'язку з чим такі активи можуть бути передані іншим особам, зокрема пов'язаним із ним;
- сукупність наданих доказів разом із пов'язаністю осіб, що зумовлена наявністю спільних бенефіціарних власників, які брали участь у поетапному вибутті майна з власності ТОВ «Смарт Енерджі Груп», свідчить про співмірність і належну обґрунтованість підстав для застосування заходів забезпечення позову;
- ТзОВ «Транс Еко Енерджі», як власник майна щодо повернення якого у власність ТзОВ «Смарт Енерджі Груп» наявний спір у цій справі, має право вчиняти дії щодо такого майна, з огляду на що суд дійшов правильного висновку про те, що припущення ТзОВ «Меблева фабрика ІФ», що до закінчення розгляду цієї справи майно, яке вже вибуло із володіння обох відповідачів у цій справі, може бути в черговий раз відчужено його фактичним, на даний час, власником - ТзОВ «Транс Еко Енерджі», є обґрунтованим (наведене узгоджується і з висновками викладеними постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17 де зауважено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання);
- вжиття заходів забезпечення у вигляді заборони вчинення реєстраційних дій забезпечить дотримання принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших сторін у справі або ТзОВ «Транс Еко Енерджі»;
- вжиті заходи забезпечення позову є тимчасовими, спрямовані виключно на збереження спірного майна та забезпечення балансу інтересів сторін і не мають наслідком обмеження господарської діяльності ТзОВ «Транс Еко Енерджі»; заборона вчинення реєстраційних дій стосовно оспорюваного майна не позбавляє товариство права на здійснення підприємницької діяльності, отримання доходів чи користування іншими належними йому активами;
- Верховний Суд у постанові від 17.09.2021 у справі № 910/3324/21 зазначив, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно та заборона вчинення реєстраційних дій щодо нього жодним чином не обмежить права та законні інтереси ТзОВ "ФК "Фінєвровектор", оскільки такі заходи мають тимчасовий характер та не позбавляють останнього його конституційних прав на підприємницьку діяльність, отримання доходів, а також не перешкоджають займатись господарською діяльністю як такою взагалі, в той час, як їх вжиття забезпечить збереження балансу інтересів сторін та узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності;
- застосування заходів забезпечення позову у цьому випадку є правомірним, співмірним заявленим вимогам та не створює перешкод для здійснення ТзОВ «Транс Еко Енерджі» його господарської діяльності;
- ТзОВ «Смарт Енерджі Груп» помилково трактує правило виключної підсудності у випадку так званої «конкуренції банкрутств», що зумовлено неправильним розумінням імперативних приписів КУзПБ та судової практики щодо розгляду майнових спорів за участю боржника, адже спірний правочин укладено ТзОВ «Смарт Енерджі Груп», внаслідок чого його майно вибуло на користь ТзОВ «Вортекс Інвестментс», відтак вимоги про визнання правочину недійсним та витребування майна спрямовані на захист майнових інтересів саме ТзОВ «Смарт Енерджі Груп», а тому підлягають розгляду у межах справи про його банкрутство № 914/1699/25 (такі позицію підтверджено в постанові Верховного Суду від 21.01.2022 №908/964/21 (908/2248/21);
- спір про визнання недійсним правочину та про повернення майна, що вибуло з його власності, а відповідно і заява про забезпечення такого позову підлягає розгляду виключно в межах справи про банкрутство ТзОВ «Смарт Енерджі Груп» №914/1699/25, наявність окремого провадження про банкрутство набувача майна ТзОВ «Вортекс Інвестментс» №914/2400/25 не змінює правил підсудності, оскільки предметом спору є відновлення ліквідаційної маси боржника, а не формування активів іншої особи;
- ТзОВ «Меблева Фабрика Іф» звернулась з позовом в порядку ст. 7 КУзПБ (принцип концентрації судових спорів щодо майна боржника в межах справи про банкрутство) із загальних підстав, передбачених нормами Цивільного кодексу України, а не в порядку ст. 42 КУзПБ, як про це стверджує ТзОВ «Смарт Енердж Груп», таким чином, ТзОВ «Меблева Фабрика Іф» є носієм оспорюваного права та мало права для звернення як з позовом, так і з заявою про забезпечення позову;
- рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 26.03.2025 позов ТзОВ «Меблева фабрика ІФ» задоволено частково, стягнуто з ТзОВ «Смарт Енерджі Груп» 1 760 583,02 грн боргу та 21 127,00 грн - судового збору; постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.07.2025 рішення суду першої інстанції залишено без змін; постановою Верховного Суду від 16.10.2025 у справі №909/1049/24 було залишено без задоволення касаційну скаргу ТзОВ «Смарт Енерджі Груп», рішення першої та апеляційної інстанції залишено без змін; Верховний Суд зробив у своїй постанові низку висновків, які прямо спростовують позицію боржника щодо «неукладеності» договору №15/09 та підтверджують його дійсність і належність виконання сторонами;
- заборгованість за вищезазначеними судовими рішеннями боржник добровільно не сплатив, таку примусово не стягнуто, а відтак зазначені судові рішення є невиконаними, отже, вимоги ТзОВ «Меблева Фабрика ІФ» є абсолютно безспірними, оскільки факт виникнення боргу, його розмір, строк виконання та підстави для стягнення встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили; ця безспірність виключає необхідність додаткового доказування зобов'язань боржника у справі про банкрутство, а також чітко встановлює правову підставу для примусового стягнення боргу, що підкреслює об'єктивну неспроможність боржника виконувати свої фінансові зобов'язання у звичайному порядку.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені статтею 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову.
Вжиття заходів забезпечення позову (за наявності достатніх підстав) є невід'ємним елементом досягнення завдань господарського судочинства, інакше реальний захист порушених прав позивача та їх відновлення можуть стати недосяжними чи істотно ускладнитися.
Відповідно до ч.2 ст.136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно зі статтею 136 ГПК України обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Статтею 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується, серед іншого, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Заходи забезпечення позову можуть вживатися лише за умов, визначених статтею 136 ГПК України, а саме, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду; якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Колегія суддів зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
При цьому учасник справи, що звертається із заявою про забезпечення позову, повинен обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.
Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Водночас для вирішення питання про наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття відповідних заходів має значення правильне визначення предмета спору.
У цьому спорі, в межах справи №914/1699/25 про банкрутство ТзОВ «Смарт Енерджі Груп» позивач (ТзОВ «Меблева Фабрика Іф» - заявник кредиторських вимог до боржника) звернувся до суду з позовом до відповідача-1 (ТзОВ «Смарт Енерджі Груп» - боржника, що перебуває в процедурі розпорядження майном) та до відповідача-2 (ТзОВ «Вортекс Інвестментс» - набувача спірного майна, який є боржником в іншій справі про банкрутство), у якому заявив такі вимоги:
- визнати недійсним правочин, оформлений актом № 1 від 08.05.2024 приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу, на підставі якого ТзОВ «Смарт Енерджі Груп» передало, а ТзОВ «Вортекс Інвестмент» прийняло до статутного капіталу майно, а саме:
сонячну електростанцію, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2552436426040, що знаходиться за адресою: Івано-Франківська область. Івано-Франківський район, село Угринів, вулиця Паркова, будинок 6а. Земельні ділянки місця розташування: Кадастровий номер: 2625886801:12:1 89:0579, Реєстраційний номер: 1592022726258;
сонячну електростанцію, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2229660526258, що знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, Тисменицький район, село Угринів, вулиця Паркова, будинок б. Земельні ділянки місця розташування: Кадастровий номер: 2625886801:12:189:0577, Реєстраційний номер: 1592102826258;
земельну ділянку площею 0,523 га. Кадастровий номер: 2625886801:12:189:0578, Реєстраційний помер об'єкта нерухомого майна 15923821.26258, розташована за адресою: Івано-Франківська область, Тисменицький район, село Угринів, масив “Боднарчик»;
земельну ділянку площею 0,7922 га. Кадастровий номер: 2625886801:12:189:0580, Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1592284826258; розташована за адресою: Івано-Франківська область, Тисменицький район, село Угринів, масив “Боднарчик»;
земельну ділянку площею 0,7922 га. Кадастровий номер: 2625886801:12:189:0577, Реєстраційний номер об'єкта' нерухомого майна 1592102826258, розташована за адресою: Івано-Франківська область, Тисменицький район, село Угринів, масив “Боднарчик»;
земельну ділянку площею 0,7922 га. Кадастровий номер: 2625886801:12:189:0579, Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1592022726258, розташована за адресою: Івано-Франківська область, Тисменицький район, село Угринів, масив “Боднарчик»;
- витребувати у ТзОВ “Вортекс Інвестментс» на користь ТзОВ “Смарт Енерджі Груп» вищезазначене майно;
- скасувати державну реєстрацію права власності за ТзОВ “Вортекс Інвестментс» на таке майно;
- зареєструвати право власності на таке майно за ТзОВ “Смарт Енерджі Груп».
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оспорюваний правочин є фраудаторним, а відтак спірне майно (дві сонячні підстанції та чотири земельні ділянки) неправомірно вибуло з володіння боржника та підлягає поверненню боржнику.
Зокрема, позивач зазначає, що підставою звернення до суду з позовом є порушення прав та законних інтересів ТзОВ «Меблева Фабрика Іф» як кредитора в результаті передання (відчуження) усіх активів (усього нерухомого майна) боржника - ТзОВ «Смарт Енерджі Груп», на користь іншої, новоствореної, юридичної особи - ТзОВ «Вортекс Інвестментс».
При цьому, позивач покликається на такі обставини:
- заборгованість ТзОВ «Смарт Енерджі Груп» перед ТзОВ «Меблева Фабрика Іф» становить 1 871 258, 62 грн. і виникла 15.03.2022 на підставі договору безпроцентної фінансової позики №15/09 від 15.09.2020;
- вимоги ТзОВ «Меблева Фабрика Іф», заявлені до ТзОВ «Смарт Енерджі Груп», є безспірними, оскільки підтверджені рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 26.03.2025 у справі №909/1049/24, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.07.2025 та постановою Верховного Суду від 16.10.2025;
- ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 18.04.2023 у справі №909/291/23 було відкрито провадження у справі про банкрутство ТзОВ «Смарт Енерджі Груп» за заявою ініціюючого кредитора ТзОВ «СУ-531», в межах цієї справи 27.06.2023 визнано грошові вимоги ТзОВ «Меблева Фабрика Іф» до боржника на суму 2 348 197,11 грн та включено їх до четвертої черги вимог кредиторів; постановою суду від 25.07.2023 ТзОВ «Смарт Енерджі Груп» визнано банкрутом;
- постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.11.2023 у справі №909/291/23 скасовано ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 18.04.2023 про відкриття провадження у справі про банкрутство, справу повернуто до суду першої інстанції на етап розгляду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство;
- під час нового розгляду в Господарському суді Івано-Франківської області заяви ТзОВ «СУ-531» про відкриття провадження у справі про банкрутство ТзОВ «Смарт Енерджі Груп» боржник здійснив відчуження усіх активів;
- активи, які були відчужені за оспорюваним правочином у цей період мали безпосереднє значення для забезпечення можливості задоволення вимог ТзОВ «Меблева Фабрика Іф», а також інших кредиторів, вимоги яких були заявлені в межах справи №909/291/23 на загальну суму 32 млн.грн;
- рішенням №03/05/24 одноосібного засновника (учасника) ТзОВ «Смарт Енерджі Груп» від 03.05.2024, в момент розгляду в Господарському суді Івано-Франківської області заяви ТзОВ «СУ-531» про відкриття провадження у справі про банкрутство ТзОВ «Смарт Енерджі Груп», - ОСОБА_1 було вирішено виступити засновником (учасником) Товариства з обмеженою відповідальністю «Вортекс Інвестментс» шляхом внесення в статутний капітал вкладу у негрошовій формі, а саме нерухомого майна, що належать ТзОВ «Смарт Енерджі Груп» на праві власності (дві сонячні електростанції та чотири земельні ділянки);
- згідно з оспорюваним актом - №1 приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТзОВ «Вортекс Інвестментс» від 08.05.2024, ТзОВ «Смарт Енерджі Груп» передало, а ТзОВ «Вортекс Інвестментс» прийняло в якості внеску в статутний капітал усне нерухоме майно ТзОВ «Смарт Енерджі Груп», а саме дві сонячні електростанції та чотири земельні ділянки;
- 23.05.2024 ТзОВ «Смарт Енерджі Груп» відчужило частку в статутному капіталі на користь ОСОБА_4 , тобто з 23.05.2024 ТзОВ «Смарт Енерджі Груп» позбулось усіх видів активів, які перебували у нього у власності - як нерухомого майна, так і корпоративних прав у ТзОВ «Вортекс Інвестментс»;
- відповідно до п.2 оскаржуваного рішення №03/05/24 одноосібного засновника (учасника) ТзОВ «Смарт Енерджі Груп» від 03.05.2024, грошова оцінка вкладу ТзОВ «Смарт Енерджі Груп» у статутний капітал ТзОВ «Вортекс Інвестментс» визначається в розмірі 500 000,00 грн., що становить частку 50% у статутному капіталі ТзОВ «Вортекс Інвестментс»; станом на 03.05.2024 ця сума становила 12 658,00 дол.США, що є очевидно заниженою вартістю майна (двох сонячних електростанцій та чотирьох земельних ділянок) порівняно з ринковими цінами на таке майно;
- відчуження відбулось напередодні постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство ТзОВ «Смарт Енерджі Груп» від 05.06.2024 у справі №909/291/23, за наявності невиконаних грошових зобов'язань перед ТзОВ «Меблева фабрика Іф» та перед низкою інших кредиторів, відтак дії ТзОВ «Смарт Енерджі Груп» були очевидно неналежними і такими, що вчинені на шкоду кредиторам з метою недопущення звернення стягнення на майно;
- ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 20.03.2025 у справі №909/287/25 прийнято до розгляду заяву ТзОВ «Солар Павер Євразія» про провадження у справі про банкрутство ТзОВ «Смарт Енерджі Груп», під час розгляду цієї заяви третя особа - ОСОБА_7 , здійснила погашення заборгованості боржника перед ТзОВ «Солар Павер Євразія» в розмірі 1 691 953,80 грн, тому друге ініціювання процедури банкрутства завершилось її припиненням у зв'язку з фактичним усуненням підстав, на які посилався кредитор;
- ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.06.2025 у справі №914/1699/25 в черговий раз відкрито провадження у справі про банкрутство ТзОВ «Смарт Енерджі Груп» за заявою ініціюючого кредитора ОСОБА_7 ;
- таке відкриття відбулось через три місяці після розгляду заяви ТзОВ «Солар Павер Євразія» про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника і ОСОБА_7 заявила вимоги в розмірі 1 691 953,80 грн., які було погашено ТзОВ «Солар Павер Євразія»;
- 30.07.2025 прийнято до розгляду заяву кредитора ТзОВ «Меблева Фабрика Іф» до ТзОВ «Смарт Енерджі Груп», при цьому боржник фактично не виконував своїх грошових зобов'язань перед ТзОВ «Меблева Фабрика Іф» ще до відкриття першого провадження у справі про банкрутство №909/291/23;
- у серпні 2025 року ОСОБА_8 подала суду заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство ТзОВ «Вортекс Інвестментс», в статутний капітал якого боржник передав усне своє нерухоме майно;
- ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.08.2025 у справі №914/2400/25 відкрито провадження у справі про банкрутство ТзОВ «Вортекс Інвестментс», введено процедуру розпорядження майном, станом на дату подання позову постановлено ухвалу за результатами попереднього засідання та призначено підсумкове засідання на 04.12.2025;
- практично синхронні відкриття проваджень у справах про банкрутство ТзОВ «Смарт Енерджі Груп» та ТзОВ «Вортекс Інвестментс» свідчать про намагання реальних власників та бенефіціарів цих підприємств не допустити повернення майна за оскаржуваним правочином боржнику;
- на думку позивача, ТзОВ «Смарт Енерджі Груп» та ТзОВ «Вортекс Інвестментс» використали схему виведення активів, які могли б бути використані для погашення вимог кредиторів та розрахунків з іншими кредиторами і за наслідками реалізації такої схеми у ТзОВ «Смарт Енерджі Груп» не залишилось будь-яких активів, а особа до якої такі активи перейшли (ТзОВ «Вортекс Інвестментс») через рік після створення (заснування) уже перебуває в процедурі банкрутства, що дозволить відчужити незаконно здобуті активи на торгах чи шляхом звернення стягнення на них у процедурі банкрутства забезпеченим кредитором.
Відтак предметом спору, ініційованого кредитором боржника, є визнання недійсним правочину, витребування нерухомого майна у відповідача-2 на користь боржника, скасування державної реєстрації відповідача-2 на спірне майно та реєстрація права власності на спірне майно за боржником, а позовні вимоги обґрунтовано фраудаторністю правочину, за наслідками якого майно вибуло з володіння боржника на користь пов'язаної з ним особи.
Разом з позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на об'єкти спірного нерухомого майна та заборони ТзОВ «Вортекс Інвестментс» (та іншим особам) вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо спірного нерухомого майна, заборони ТзОВ «Вортекс Інвестментс» вчиняти дії щодо розпорядження об'єктами спірного нерухомого майна, заборони арбітражному керуючому (розпоряднику майна, ліквідатору, керуючому санацією), який виконує повноваження у справі №914/2400/25 здійснювати продаж об'єктів спірного нерухомого майна до завершення розгляду судового спору за позовом ТзОВ «Меблева Фабрика Іф».
Водночас, позивач просив розглядати заяву про забезпечення позову в судовому засіданні з викликом представника позивача.
В судове засідання 01.12.2025, призначене судом першої інстанції для розгляду заяви про забезпечення позову, з'явились представники позивача та відповідача-1, відповідач-2 подав суду клопотання про відкладення розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.12.2025 розгляд заяви відкладено на 08.12.2025, в тому числі з метою забезпечити відповідачу-2 можливість реалізації права на захист.
03.12.2025 позивач подав ще одну заяву про забезпечення позову (вх. № 5229/25 від 04.12.2025) у зв'язку з наявністю нових обставин (підстав).
Вказану заяву обґрунтовано тим, що ТзОВ «Меблева Фабрика Іф» дізналось із веб-сайту «Судова влада» про те, що в межах справи №914/2400/25 про банкрутство ТзОВ «Вортекс Інвестментс» 03.12.2025 подано заяви про затвердження мирової угоди у справі про банкрутство.
Позивач стверджує, що 03.12.2025 ОСОБА_4 як директор та бенефіціар ТзОВ «Вортекс Інвестметс», будучи достеменно повідомленим про існування спору про право власності у праві №914/1966/25 (914/3610/25) та розгляд заяви про забезпечення позову, подав заяву про затвердження мирової угоди у справі №914/2400/25. За наслідком розгляду вказаної заяви, суд, який розглядає справу №914/2400/25 закриє провадження у справі про банкрутство на підставі ст.90 КУзПБ, а усе майно, яке незаконно перебуває у боржника, перейде у власність третьої особи.
На переконання позивача, подання на затвердження у справі №914/2400/25 мирової угоди носить виключно характер зловживання правом, яке спрямоване на ускладнення повернення нерухомого майна його законному власнику - ТзОВ «Смарт Енерджі Груп».
Позивач повідомив суд, що підсумкове засідання у справі №914/2400/25 призначене на 04.12.2025, тобто 04.12.2025 може бути затверджено мирову угоду, за наслідком якої відповідач у цій справі - ТзОВ «Вортекс Інвестметс», позбудеться усього нерухомого майна.
Наведені обставини, на думку позивача, вказують на наявність прямої небезпеки втрати ТзОВ «Вортекс Інвестментс» усього нерухомого майна, яке є предметом спору. За таких умов, єдиним дієвим способом забезпечення збереження майна у ТзОВ «Вортекс Інвестментс» є вжиття заходів забезпечення позову, про які просить позивач, що не допустить відчуження усього майна на третю особу. ТзОВ «Вортекс Інвестментс» не має ані правомочності розпорядження цим майном, ані законної можливості використовувати його як предмет домовленостей в межах мирової угоди. З огляду на викладене, дії, які спрямовані на укладення та затвердження мирової угоди за наявності спору у справі №914/1966/25 (914/3610/25) щодо майна боржника, мають очевидні ознаки недоброчесності та суперечать принципам здійснення процедури банкрутства. Затвердження мирової угоди у справі №914/2400/25 може призвести до порушення прав та охоронюваних законом інтересів кредиторів, в тому числі ТзОВ «Меблева фабрика Іф».
Відповідач-1 (ТзОВ «Смарт Енерджі Груп») у запереченні щодо цієї заяви про забезпечення вимог наголошував, що з огляду на наявність провадження у справі №914/2400/25 про банкрутство ТзОВ «Вортекс Інвестментс», у відовідності до вимог ст.39 КУзПБ, накладення арешту чи будь-які обмеження у розпорядженні майном боржника, можуть бути накладені лише господарським судом, в провадженні якого перебуває справа №914/2400/25 про банкрутство.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.12.2025 заяву позивача про забезпечення позову від 03.12.2025 (вх. №5229/25 від 04.12.2025) призначено до розгляду в судовому засіданні 08.12.2025.
08.12.2025 позивач подав суду додаткові пояснення до заяви про забезпечення позову від 03.12.2025 (вх. №5229/25 від 04.12.2025), у яких повідомив суд, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.12.2025 у справі №914/2400/25 було затверджено мирову угоду, провадження у справі про банкрутство ТзОВ «Вортекс Інвестментс» припинено. Одразу після затвердження мирової угоди усе майно ТзОВ «Вортекс Інвестментс» було відчужено ТзОВ «Транс Еко Енерджі». Реєстрація права власності на спірне майно (дві сонячні електростанції та чотири земельні ділянки) за ТзОВ «Транс Еко Енерджі» було здійснено 05.12.2025.
Позивач звернув увагу суду на те, що бенефіціарними власниками «Транс Еко Енерджі» є ті самі особи, що і ТзОВ «Вортекс Інвестментс».
Позивач зазначив, що дії директора, бенефіціара ТзОВ «Вортекс Інвестментс» Костіва М.М. носять абсолютно неприхований характер, з однієї сторони вказана особа просить відкласти розгляд справи №914/1699/25(914/3610/25) щодо розгляду заяви про забезпечення позову у зв'язку з необхідністю залучення представника, а в подальшому, ця особа подає заяву про затвердження мирової угоди, яка спрямована на відчуження нерухомого майна ТзОВ «Вортекс Інвестментс», щодо якого позивач просив вжити заходів забезпечення позову, а вже 05.12.2025 усе майно відчужується третій особі - ТзОВ «Транс Еко Енерджі», яка створена два місяці тому і бенефіціарними власниками якої є ті самі особи, що і у ТзОВ «Вортекс Інвестментс». Фактично, усі ризики, які було описано у заяві про забезпечення позову, були реалізовані, що зумовило необхідність подання позивачем доповнень.
У доповненнях, які є за своїм змістом, уточненням до заяви про забезпечення позову, позивач просив:
- накласти арешт на об'єкти нерухомого майна, а саме:
сонячна електростанція, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2552436426040, що знаходиться за адресою: Івано-Франківська область. Івано-Франківський район, село Угринів, вулиця Паркова, будинок 6а, земельні ділянки місця розташування: кадастровий номер: 2625886801:12:1 89:0579, реєстраційний номер: 1592022726258;
сонячна електростанція, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2229660526258, що знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, Тисменицький район, село Угринів, вулиця Паркова, будинок б, земельні ділянки місця розташування: кадастровий номер: 2625886801:12:189:0577, реєстраційний номер: 1592102826258;
земельна ділянка площею 0,523 га. Кадастровий номер: 2625886801:12:189:0578, реєстраційний помер об'єкта нерухомого майна 15923821.26258, розташована за адресою: Івано-Франківська область, Тисменицький район, село Угринів, масив “Боднарчик»;
земельна ділянка площею 0,7922 га. Кадастровий номер: 2625886801:12:189:0580, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1592284826258; розташована за адресою: Івано-Франківська область, Тисменицький район, село Угринів, масив “Боднарчик»;
земельна ділянка площею 0,7922 га. Кадастровий номер: 2625886801:12:189:0577, реєстраційний номер об'єкта' нерухомого майна 1592102826258, розташована за адресою: Івано-Франківська область, Тисменицький район, село Угринів, масив “Боднарчик»;
земельна ділянка площею 0,7922 га. Кадастровий номер: 2625886801:12:189:0579, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1592022726258, розташована за адресою: Івано-Франківська область, Тисменицький район, село Угринів, масив “Боднарчик»;
- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Транс Еко Енерджі» та органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора речових прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, вносити зміни в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, Державний земельний кадастр (Держгеокадастр) в тому числі щодо створення нових номерів (поділ) на земельні ділянки, державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо відчуження чи реєстрації права власності на вищевказані об'єкти нерухомого майна;
- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Транс Еко Енерджі» вчиняти дії щодо розпорядження, в тому числі, але не виключно, зміни цільового призначення, поділу чи об'єднання, передачу у власність або в оренду, купівлі-продажу, дарування, міни, продажу на земельних торгах (аукціоні) щодо вищевказаних об'єктів нерухомого майна.
Як зазначено в оскаржуваній ухвалі, в подальшому, а саме в судовому засіданні 08.12.2025, позивач просив суд розглядати таку заяву лише в частині вимог про заборону вчинення дій.
Оскільки предметом позову є вимоги майнового характеру, досліджуватися має обґрунтованість і адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову, а також питання, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (правова позиція, викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18).
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
З долучених до доповнень до заяви про забезпечення позову доказів встановлено такі обставини:
Відповідно до Інформаційної довідки №455376961 від 08.12.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта з ідентифікаційним кодом в ЄДРПОУ 45420993 - ТзОВ «Вортекс Інвестментс», в реєстрах відсутні відомості щодо будь-якого майна, зареєстрованого за ТзОВ «Вортекс Інвестментс» (до позовної заяви додано докази реєстрації права власності ТзОВ «Вортекс Інвестментс» на спірне майно на момент подання позовної заяви до суду).
Відповідно до інформації з витягу з Державного реєстру речових прав №455324239 від 06.12.2025 право власності на сонячну електростанцію, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2552436426040, що знаходиться за адресою: Івано-Франківська область. Івано-Франківський район, село Угринів, вулиця Паркова, будинок 6а, земельна ділянка місця розташування: кадастровий номер: 2625886801:12:189:0579, реєстраційний номер: 1592022726258; було 05.12.2025 зареєстровано за ТзОВ «Транс Еко Енерджі» на підставі ухвали Господарського суду Львівської області від 04.12.2025 у справі №914/2400/25.
05.12.20205 ТзОВ «Транс Еко Енерджі» надало згоду ТзОВ «Вортекс Інвестментс» в межах ухвали Господарського суду Львівської області від 04.12.2025 у справі №914/2400/25 на відчуження рухомого та нерухомого майна, що перебуває в заставі та іпотеці.
Відповідно до Інформаційної довідки №455377702 від 08.12.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта з ідентифікаційним кодом в ЄДРПОУ 46039484 - ТзОВ «Транс Еко Енерджі», право власності на спірні об'єкти нерухомого майна зареєстровано 05.12.2025 за ТзОВ «Транс Еко Енерджі» на підставі ухвали Господарського суду Львівської області від 04.12.2025 у справі №914/2400/25.
Також, на підтвердження пов'язаності ТзОВ «Транс Еко Енерджі» з відповідачами, позивач надав суду відомості з сайту You control, у яких зазначено строк існування ТзОВ «Транс Еко Енерджі» - 2 місяці і 19 днів, засновниками є ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , місцезнаходження - 79048, Львів, вул.Литвиненка С., буд 3.
Вказані обставини свідчать про те, що спірне майно, яке є предметом витребування у цій справі, може бути в будь-який момент відчужене ТзОВ «Транс Еко Енерджі» шляхом реалізації своїх прав.
Враховуючи наведене у позовній заяві обґрунтування позовних вимог, обставини, викладені позивачем у заяві про забезпечення позову до доповнень до неї, зважаючи на те, що предмет позову - витребування нерухомого майна на користь боржника, та заходи забезпечення позову - заборона вчиняти реєстраційні дії та дії щодо розпорядження спірним майном, спрямовані на відчуження чи зміну цих об'єктів, є взаємопов'язаними, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що припущення ТзОВ «Меблева фабрика ІФ», що до закінчення розгляду цієї справи майно, яке вже вибуло із володіння обох відповідачів у цій справі, може бути в чергове відчужено його фактичним, на цей час, власником - ТзОВ «Транс Еко Енерджі», є обґрунтованим, а відтак є підстави для вжиття заходів забезпечення позову.
Натомість, у випадку відчуження спірного майна ТзОВ «Меблева фабрика ІФ» не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду.
При цьому, застосовані судом першої інстанції заходи забезпечення позову забезпечують дотримання принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача в разі зажоволення позовних вимог, без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших сторін у справі або ТзОВ «Транс Еко Енерджі».
Колегія суддів апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянтів про неможливість застосування заходів забезпечення позову шляхом заборони ТзОВ «Транс Еко Енерджі» вчиняти дії щодо розпорядження спірним майном лише з огляду на те, що ТзОВ «Транс Еко Енерджі» на момент постановлення оскаржуваної ухвали не було залучено учасником справи.
Не зважаючи на те, що заяву позивача про залучення ТзОВ «Транс Еко Енерджі» співвідповідачем подано після постановлення оскаржуваної ухвали про вжиття заходів забезпечення позову, позов може забезпечуватись шляхом вжиття заходів, що стосуються невизначеного кола осіб, а не лише до відповідачів у справі.
Так, відповідно до п.2 ч.1 ст.137 ГПК України позов забезпечується шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Водночас, відповідно до п.4 ч.1 ст.137 ГПК України також позов забезпечується шляхом заборони іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Слід зауважити, що вжиття заходів забезпечення позову допускається і до пред'явлення позову, відтак можливим також є розгляд заяви про вжиття заходів забезпечення позову до особи, яку позивач згодом просив залучити до участі у справі в якості співвідповідача, з урахуванням того, що про відчуження спірного майна на користь такої особи позивачу стало відомо напередодні розгляду заяви про забезпечення позову, що зумовило необхідність уточнення поданої раніше заяви.
З огляду на наведене, безпідставними також є доводи про те, що позивач не обґрунтував, а суд відповідним чином не мотивував чому ТзОВ «Транс Еко Енерджі» має бути обмежено у правомочностях щодо власного майна, якщо питання про витребування у ТзОВ «Транс Еко Енерджі» його майна не є предметом судового розгляду.
У додаткових поясненнях ТзОВ «Транс Еко Енерджі» зазначав, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2026 у справі №910/6654/24, викладено правові висновки, відповідно до яких у разі звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору його стороною з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/ або інтересу), реституція застосовується лише між сторонами такого правочину. У разі звернення з таким позовом третьої особи (не сторони договору) з метою захисту прав та інтересів кредитора вимога про визнання недійсним фраудаторного правочину є належним та ефективним способом захисту, оскільки кредитор зазвичай зацікавлений у поверненні йому грошових коштів, а не майна, яке в подальшому слід буде відчужувати для отримання цих коштів.
Апелянт зазначає, що в силу наведених висновків Великої Палати Верховного Суду, в контексті справи, що розглядається, не роблячи заздалегідь будь-якого висновку щодо фраударторності чи правомірності оскаржуваного позивачем правочину, визнання оспорюваного правочину недійсним і є належним та ефективним способом захисту прав позивача, у разі доведення ним порушення такого права оспорюваним правочином. Усі інші заявлені позивачем вимоги не є належними та ефективними, оскільки вжиття заходів для виконання судового рішення, повернення майна боржника від третіх осіб та звернення на нього стягнення є компетенцію саме державного чи приватного виконавця, а не кредитора/стягувача. Позивач не може перебирати на себе повноваження державного чи приватного виконавця, крім того інтерес позивача полягає насамперед в отриманні коштів, а не у поверненні майна боржнику як такого. Виконання рішення суду про визнання правочину недійсним забезпечується самим фактом ухвалення судом такого рішення та набрання ним законної сили, а тому застосовані оскаржуваною ухвалою заходи забезпечення позову ніяк не співвідносяться із визнанням судовим рішенням правочину недійсним та не спрямовані на ефективний захист, або поновлення нібито порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Отже, на переконання ТзОВ «Транс Еко Енерджі» були відсутні передбачені ч.2 ст.136 ГПК України правові підстави для вжиття заходів забезпечення позову.
Колегія суддів апеляційної інстанції відхиляє такі доводи апелянта з огляду на те, що висновок щодо ефективності обраного позивачем способу захисту господарський суд має зробити за результатами оцінки зазначених позивачем підстав позову та поданих на їх підтвердження доказів, тобто за результатами розгляду справи по суті, а не на етапі підготовчого провадження, в якому постановлено оскаржену ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову.
Доводи ТзОВ «Смарт Енерджі Груп» про те, що суд не вчинив жодної дії з метою дослідження доказів та не витребував їх у позивача, хоча таке право надано суду частиною третьою статті 140 ГПК України слід відхилити за безпідставністю, адже до заяви про забезпечення позову та доповнень до неї було додано ряд доказів на підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовував своє припущення щодо утруднення виконання рішення, яке буде ухвалене за результатами розгляду спору в разі задоволення позовних вимог, у випадку, якщо новий власник спірного майна матиме можливість відчужувати таке майно на власний розсуд до завершенння розгляду справи.
Щодо доводів про те, що суд розглянув заяву за відсутності представника ТзОВ «Смарт Енерджі Груп» при наявності обґрунтованих підстав для відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає таке.
В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції відхилив клопотання ТзОВ «Смарт Енерджі Груп» про відкладення розгляду заяв про забезпечення позову, обґрунтоване неможливістю його адвоката прибути у засідання через захворювання, з огляду на стислі строки розгляду заяв про забезпечення позову та взявши до уваги те, що відповідач-1 надав суду письмові заперечення щодо поданих позивачем заяв, тобто висловив свою позицію щодо вжиття заходів забезпечення позову письмово.
Частиною 1 статті 140 ГПК України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Згідно з частинами 3 - 4 статті 140 ГПК України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням.
У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.
У спірному випадку, суд першої інстанції врахував клопотання позивача здійснювати розгляд заяви про вжиття заходів забезпечення позову від 25.11.2025 в судовому засіданні, врахував клопотання відповідача-1 про призначення заяви про забезпечення позову від 04.12.2025 до розгляду в судовому засіданні, взяв до уваги те, що сторони реалізували свої права на участь в судовому засіданні 01.12.2025, а також реалізували права на подання письмових пояснень, та обґрунтовано відмовив у відкладенні розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
Слід зазначити, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору чи певного процесуального питання у відповідному судовому засіданні.
Окрім того, адвокат відповідача-1 08.12.2025 подала суду заяву про розгляд справи за відсутності представника відповідача-1.
За висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваній ухвалі, наведені позивачем обставини вибуття спірного майна з володіння обох позивачів у цій справі дозволяють погодитись із існуванням в позивача обґрунтованого припущення, що до закінчення розгляду цієї справи майно, яке вже вибуло із володіння обох відповідачів у цій справі, може бути в чергове відчужено його фактичним, на цей час, власником - ТзОВ «Транс Еко Енерджі», натомість, у випадку відчуження спірного майна ТзОВ «Меблева фабрика ІФ» не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду. Наведеним спростовуються доводи апелянта про те, що в ухвалі не конкретизовано які саме були достатні підстави вважати, що невжиття заходів може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Безпідставними також є доводи про те, що суд необґрунтовано визначив боржником за оскаржуваною ухвалою саме ТзОВ «Транс Еко Енерджі», адже вжиті заходи забезпечення позову стосуються заборони ТзОВ «Транс Еко Енерджі» вчиняти перераховані в ухвалі дії щодо спірного майна як його власнику.
ТзОВ «Смарт Енерджі Груп» в скарзі зазначає, що в разі якщо суд вже і забороняв вчиняти дії конкретній особі (власнику майна) її необхідно було залучити до розгляду справи до вирішення питання про забезпечення позову в такій редакції, однак такі твердження спростовуються тим, що вжиття заходів забезпечення позову допускається і до пред'явлення позову, а норма п.4 ч.1 ст.137 ГПК України допускає застосування заходів забезпечення до лише до відповідачів, а й до інших осіб.
Щодо зауваження ТзОВ «Смарт Енерджі Груп» про те, що ТзОВ «Меблева фабрика Іф» не є кредитором боржника, слід зазначити, що з моменту постановлення ухвали Господарського суду Львівської області від 27.11.2025 про відкриття провадження у справі №914/1699/25(914/3610/25) заявник вжиття заходів про забезпечення позову має статус позивача у справі позовного провадження в межах справи про банкрутство. Висновки щодо наявності чи відсутності у позивача порушеного права чи інтересу, які підлягають судовому захисту, можливо робити лише за результатами вирішення спору по суті.
Також безпідставними є доводи апелянта про те, що вжиті заходи забезпечення позову є тотожними задоволенню позовних вимог, адже предметом позову є віндикаційний позов про витребування майна на користь боржника, а вжиті заходи забезпечення позову полягають у забороні актуальному власнику спірного майна вчиняти дії, спрямовані на відчуження такого майна до завершення розгляду позову.
При цьому, суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом заборони ТзОВ «Транс Еко Енерджі» вчиняти дії щодо передачі майна в оренду, врахувавши, що таке обмеження є невиправданим надмірним обмеженням похідного речового права на спірне майно та перешкоджатиме господарській діяльності ТзОВ «Транс Еко Енерджі».
Водночас, вжиті заходи забезпечення позову у цій справі не перешкоджатимуть господарській діяльності ТзОВ «Транс Еко Енерджі», не порушують права інших осіб, а лише запроваджують тимчасові обмеження, існування яких дозволяє створити належні умови для виконання рішення суду у справі № 914/1699/25(914/3610/25) у разі задоволення позовних вимог.
Апелянт вважає, що забороняючи вчиняти дії як власнику майна та органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, суд поставив під сумнів судове рішення - ухвалу Господарського суду Львівської області від 04.12.2025 у справі №914/2400/25, яка вступила в законну силу та є обов'язковою для виконання на всій території України і яка не може бути оскаржена у цьому судовому процесі.
Такі доводи спростовуються тим, що на виконання ухвали Господарського суду Львівської області від 04.12.2025 у справі №914/2400/25 спірне майно вже було зареєстроване за ТзОВ «Транс Еко Енерджі» 05.12.2025, а вжиті заходи забезпечення позову стосуються заборони вчиняти подальше їх відчуження іншим особам. Таким чином, задоволення заяви про забезпечення позову жодним чином не перешкоджає виконанню ухвали Господарського суду Львівської області від 04.12.2025 у справі №914/2400/25 про затвердження мирової угоди і не ставить під сумнів її змісту, як помилково вказує апелянт, який одночасно повідомляє, що не є учасником справи № 914/2400/25 про банкрутство ТзОВ «Вортекс Інвестментс».
Помилковими є твердження апелянта про розгляд справи з порушенням правил виключної підсудності за наявності обставин, коли суду достеменно відомо, що у провадженні іншого суду перебуває справа №914/2400/25 про банкрутство ТзОВ «Вортекс Інвестментс».
Відповідно до ч.2 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.
В спірному випадку, предметом позову є вимога позивача про визнання недійсним правочину, вчиненого боржником - ТзОВ «Смарт Енерджі Груп», та витребування на користь боржника нерухомого майна, яке за твердженням позивача, вибуло з володіння боржника на підставі фраудаторного правочину.
З урахуванням наведеної норми ч.2 ст.7 КУзПБ, безпідставним є твердження апелянта про те, що позов мав би розглядатись в межах справи №914/2400/25 про банкрутство відповідача-2.
Також суд апеляційної інстанції не надає оцінки доводам апелянта, які полягають у запереченнях щодо безспірності заявлених ТзОВ «Меблева Фабрика Іф» грошових вимог у справі №914/1699/25 про банкрутство ТзОВ «Смарт Енерджі Груп», адже такі заперечення підлягають розгляду судом першої інстанції під час розгляду заяви кредитора у попередньому засіданні суду в межах основної справи про банкрутство.
Апелянт звертає увагу на те, що станом на 03.05.2024 і станом на сьогодні, у боржника є наявними активи - а саме реальна дебіторська заборгованість Державного підприємства «Гарантований покупець» перед боржником на суму близько 5 млн. гривень, встановлена за результатами інвентаризації, однак позивач у заяві про забезпечення позову посилався на відчуження усього нерухомого майна боржника (відповідача-1), яке є предметом витребування у справі позовного провадження, в межах якої застосовано заходи забезпечення позову, отже такі доводи апелянта слід відхилити.
Колегія суддів не надає оцінки доводам ТзОВ «Смарт Енерджі Груп» про вчинення судом першої інстанції дисциплінарного проступку, ознаки якого апелянт вбачає у постановленні оскаржуваної ухвали, адже такі доводи перебувають поза межами повноважень суду апеляційної інстанції, визначених нормами Господарського процесуального кодексу України.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції керується висновками, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У цій справі колегія суддів вважає, що скаржникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання.
Враховуючи те, що апелянти не довели наявності підстав для скасування оскарженої ухвали, передбачених у статті 277 Господарського процесуального кодексу України, у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу Господарського суду Львівської області від 08.12.2025 у справі №914/1699/25 (914/3610/25) в оскаржуваній частині - залишити без змін.
В порядку положень ст.129 ГПК України сплачений за подання апеляційних скарг судовий збір слід покласти на скаржників.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. У задоволенні вимог апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Енерджі Груп» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Еко Енерджі» - відмовити.
2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 08.12.2025 у справі №914/1699/25 (914/3610/25) - залишити без змін.
3. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги - покласти на скаржників.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287, 288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Повну постанову складено 12.03.2026.
Головуючий суддя Желік М.Б.
суддя Галушко Н.А.
суддя Орищин Г.В.