12 березня 2026 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:
Головуючого ОСОБА_1
Суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі
судового засідання ОСОБА_4
за участю сторін судового провадження:
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6 ( у режимі відеоконференції)
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Заставнівського районного суду Чернівецької області від 03 березня 2026 року у кримінальному провадженні №22025260000000119,
Ухвалою Заставнівського районного суду Чернівецької області від 03 березня 2026 року задоволено клопотання прокурора ОСОБА_5 та продовжено обвинуваченим ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Чернівецький слідчий ізолятор» строком 60 днів, тобто до 01.05.2026 року включно.
На вказане рішення районного суду обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Заставнівського районного суду Чернівецької області від 03 березня 2026 року щодо нього скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Свої апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не доведені та ґрунтуються на припущеннях, оскільки не підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами.
Вважає, що стороною обвинувачення не доведено, що застосування більш м'якого запобіжного заходу, зокрема домашнього арешту, є недостатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.
ЄУНСС:716/2119/25 Головуючий у І інстанції: ОСОБА_9
НП:11-кп/822/133/26 Суддя-доповідач: ОСОБА_1 Категорія: у порядку КПК України
Зазначає, що районний суд не врахував, його міцні соціальні зв'язки, молодий вік, наявність постійного місця проживання та те, що він чекає на народження дитини.
Заслухавши суддю-доповідача, який виклав суть ухвали та вимоги апеляційної скарги, обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 , які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити з підстав у ній зазначених, міркування прокурора, який просив апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів доходить такого.
Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Оскільки обвинувачений ОСОБА_6 оскаржує рішення районного суду лише в частині продовження щодо нього запобіжного заходу, то апеляційний суд здійснює перегляд ухвали лише в цій частині.
Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення цього питання здійснюється в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Постановляючи ухвалу про продовження строку тримання під вартою, суд повинен перевірити, чи зберігаються ризики, передбачені ст. 177 КПК України, та чи є достатні підстави вважати, що застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Як убачається з матеріалів провадження, надісланих до суду апеляційної інстанції, у провадженні Заставнівського районного суду Чернівецької області перебуває кримінальне провадження №22025260000000119 від 02 вересня 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_6 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 КК України.
У ході судового розгляду прокурор ОСОБА_5 заявив клопотання про продовження обвинуваченим строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, яке ухвалою суду від 03 березня 2026 року було задоволено.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в частині, що стосується ОСОБА_6 , колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався вимог кримінального процесуального закону та дійшов правильного висновку про необхідність продовження щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з огляду на таке.
Так, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, передбаченого ч. 2 ст. 113 КК України, вчиненого за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічного позбавлення волі.
Отже, тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення та суворість можливого покарання у сукупності з іншими обставинами провадження об'єктивно свідчать про наявність ризику переховування від суду.
Крім того, судом першої інстанції враховано дані про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , який не працює, раніше судимий за вчинення тяжкого кримінального правопорушення, а тому об'єктивно існує ризик вчинення ним іншого кримінального правопорушення.
За таких обставин, висновок районного суду про те, що ризики, які були підставою для продовження застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не зменшилися і продовжують існувати, є обґрунтованим.
Посилання апелянта на відсутність ризику незаконного впливу на потерпілого та свідків є безпідставними, оскільки такий ризик районним судом не встановлювався та не був підставою для прийняття оскаржуваної ухвали.
Доводи апеляційної скарги про недоведеність ризиків колегія суддів відхиляє, оскільки ризиком, у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Тобто, доведеність ризиків не передбачає фактичне вчинення конкретних дій особою, спрямованих на створення перешкод у кримінальному провадженні, оскільки оцінці підлягає наявність вірогідності вчинення таких дій.
Не заслуговують на увагу і твердження обвинуваченого про можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, зважаючи на характер та тяжкість інкримінованого йому кримінального правопорушення, відомостей про його особу та наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
На думку колегії суддів, жоден із більш м'яких запобіжних заходів, у тому числі цілодобовий домашній арешт, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_6 .
Посилання апелянта на молодий вік, наявність постійного місця проживання, соціальних зв'язків та очікування народження дитини враховані апеляційним судом, проте вони не спростовують установлених судом ризиків і самі по собі не є підставою для зміни запобіжного заходу.
Апеляційний суд звертає увагу і на те, що вимоги апеляційної скарги обвинуваченого, який заперечує існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та одночасно просить застосувати запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, у цій частині є суперечливими оскільки за змістом ст.194 КПК України будь-який запобіжний захід може бути застосований лише за наявності достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із наведених ризиків.
Колегія суддів також враховує, що оскаржувана ухвала не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки обмеження права на свободу в цьому випадку зумовлене характером обвинувачення, даними про особу обвинуваченого та наявністю ризиків, передбачених кримінальним процесуальним законом.
Таким чином, суд першої інстанції належним чином перевірив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою, навів мотиви прийнятого рішення та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність подальшого застосування до ОСОБА_6 цього запобіжного заходу.
Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів доходить висновку, що ухвала районного суду в частині продовження ОСОБА_6 строку тримання під вартою є законною, обґрунтованою та вмотивованою, а підстав для її скасування чи зміни немає.
Істотних порушень вимог КПК України, які могли б бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали, під час апеляційного розгляду не встановлено.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Заставнівського районного суду Чернівецької області від 03 березня 2026 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3