Іменем України
03 березня 2026 року
м. Харків
справа № 643/11709/25
провадження № 22-ц/818/1899/26
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.,
суддів: Мальованого Ю.М., Пилипчук Н.П.,
за участю секретаря: Шнайдер Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Харківська міська рада, ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на ухвалу Немишлянського районного суду м. Харкова від 01 грудня 2025 року, постановлену під головуванням судді Лисенко О.О., -
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю, заінтересовані особи - Харківська міська рада, ОСОБА_2 .
Ухвалою Немишлянського районного суду м. Харкова від 01 грудня 2025 року клопотання представника Харківської міської ради про залишення заяви без розгляду задоволено. Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Харківська міська рада, ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю залишено без розгляду.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 просить ухвалу Немишлянського районного суду м. Харкова від 01 грудня 2025 року скасувати, справу направити для подальшого розгляду до суду першої інстанції.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права; зазначає, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції помилково виходив з того, що Харківська міська рада вбачає спір про право щодо спадкового майна та теоретично може претендувати на визнання спадщини відумерлою, однак матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження звернення Харківської міської ради із заявою про визнання спадщини відумерлою. Крім того, матеріали справи не містять доказів наявності інших спадкоємців, які б оспорювали право заявника. Наявність потенційної можливості подання заяви про визнання спадщини відумерлою не свідчить про існування реального спору.
Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Задовольняючи заяву Харківської міської ради про залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що законом на орган місцевого самоврядування покладено обов'язок подати заяву про визнання спадщини відумерлою, зокрема у разі відсутності у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом. Оскільки Харківська міська рада заперечує проти задоволення заяви ОСОБА_1 та вказує на існування спору про право на спадкове майно, за таких обставин суд дійшов висновку, що судове рішення за результатами розгляду цієї справи може суттєво вплинути на майнові права та обов'язки Харківської міської територіальної громади, а тому вбачає спір про право. Таким чином, заява ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю підлягає залишенню без розгляду.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Відповідно до частини 1 статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Характерною ознакою категорії справ окремого провадження є відсутність у них спору про право і метою яких є встановлення юридичного факту або стану, при цьому в порядку окремого провадження може вирішуватися спір про факт, але не спір про право цивільне.
Судом встановлено, що у липні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, у якій просила встановити факт постійного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , яка була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 та померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , понад 5 років: з 08 березня 2018 року до дня смерті спадкодавця, за адресою: АДРЕСА_1 .
Як на підставу вказаної заяви, ОСОБА_1 посилалась на те, що з ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Харкові померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , виданим 19.07.2023 року Першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харків Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №7977 від 19.07.2023 року. На час смерті спадкодавець була зареєстрована та постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Після смерті ОСОБА_4 залишилися спадщина, до складу якої входить майно, належне спадкодавиці на час її смерті, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло реєстраційний номер НОМЕР_2 від 23.01.1998 року та свідоцтвом про право на спадщину від 31.05.2024. На момент смерті ОСОБА_4 заповіт не залишила, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №73440753 від 03.08.2023 року. ОСОБА_4 , дітей не мала, спадкоємці за законом, в тому числі такі, які мають право на обов'язкову частину у спадщині, які б звернулися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, відсутні. Чоловік спадкодавця ОСОБА_5 1931р.н., помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . 29 листопада 2023 року до державного нотаріуса Третьої Харківської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_4 звернулася ОСОБА_1 30.06.1937року (далі Заявник). Постановою від 17.05.2024 №22/02-31 державний нотаріус Третьої Харківської державної нотаріальної контори Лученко Л.А., відмовила позивачеві у вчиненні нотаріальної дії видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно після померлої ОСОБА_4 , у зв'язку з відсутністю документів, які б встановлювали сімейні чи інші відносини зі спадкодавцем, внаслідок чого вона визначила відсутність факту прийняття Позивачем спадщини і рекомендувала звернутися до суду. У зв'язку з цим позивач змушена звернутися до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання разом із ОСОБА_4 , не менше ніж п'ять років до часу відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Відповідно до положень частини першої та другої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного), окремого провадження.
Згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання спадщини відумерлою (п.8 ч.2 ст. 293 ЦПК України).
Відповідно до ч.ч.1-4 ст.294 ЦПК України під час розгляду справ окремого провадження суд зобов'язаний роз'яснити особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи. З метою з'ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази.
Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Згідно зі статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Положеннями статті 1277 ЦК України визначено, що в разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 338 ЦПК України суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону.
Крім того, відповідно ст. ст. 77-78 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після її смерті відкрилася спадщина на спадкове майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Чоловік ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Даних про наявність інших спадкоємців ОСОБА_4 матеріали справи не містять.
Заявниця наполягає, що входить до четвертої черги спадкоємців, оскільки проживала зі спадкодавцем однією сім'єю понад 5 років до відкриття спадщини.
Харківська міська рада заперечує проти зазначеного факту.
Оскільки з часу відкриття спадщини сплив один рік, передбачений ст. 1277 ЦК України, що надає можливість для подання Харківською міською радою заяви про відумерлість спадщини, висновок суду про наявність спору про право відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Згідно з ч. 6 ст. 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи в порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Виходячи з вищевикладеного судова колегія доходить висновку, що суду першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність спору про право на нерухоме майно, що належало на праві приватної власності спадкодавцю, тому заява ОСОБА_1 підлягає залишенню без розгляду, - відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Ухвалу Немишлянського районного суду м. Харкова від 01 грудня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Ю.М. Мальований
Н.П. Пилипчук