Справа № 718/628/26
Провадження №2/718/302/26
про відмову у відкритті провадження
"12" березня 2026 р. м.Кіцмань Чернівецька область
Суддя Кіцманського районного суду Чернівецької області Масюк Л.О., розглянувши питання відкриття провадження у справі за позовом Пічкур Аліни Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , треті особи: служба у справах дітей Мамаївської сільської ради, військова частина НОМЕР_1 , про перебування на утриманні позивача його чотирьох неповнолітніх дітей, -
До Кіцманського районного суду Чернівецької області 06.03.2026 року надійшла позовна заява ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , треті особи: служба у справах дітей Мамаївської сільської ради, військова частина НОМЕР_1 , про перебування на утриманні позивача його чотирьох неповнолітніх дітей.
У поданій заяві представник позивач просить встановити перебування на утриманні позивача його чотирьох неповнолітніх дітей - ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Представник позивача позовну заяву мотивує тим, що позивач ОСОБА_1 є військовослужбовцем та проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , а встановлення факту перебування на його утриманні неповнолітній дітей необхідно позивачу з метою звільнення з військової служби на підставі п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військової обов'язок і військову службу». Зазначає, що позивач перебував у зареєстрованому шлюбі із матір'ю дітей ОСОБА_2 , який розірвано за рішенням суду 01.02.2023 року. В шлюбі у них народилися четверо неповнолітніх дітей - ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Так, проаналізувавши доводи вказаної позовної заяви ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , треті особи: служба у справах дітей Мамаївської сільської ради, військова частина НОМЕР_1 , про перебування на утриманні позивача його чотирьох неповнолітніх дітей, суд дійшов до висновку, що у відкритті провадження слід відмовити, оскільки факт одноосібного виховання дитини заявником не підлягає встановленню в судовому порядку в цивільному судочинстві.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що висловлювання «заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України), «справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосуються як позовних вимог, які не можуть розглядатися за правилами цивільного судочинства, так і тих вимог, які взагалі не можуть розглядатися судами (близькі за змістом висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала, зокрема, у пункті 66 постанови від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц, у пункті 59 постанови від 13 червня 2018 року у справі № 454/143/17-ц, у пункті 37 постанови від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц).
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 вказаної статті).
Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (стаття 1 СК ).
Частиною першою статті 121 СК України передбачено, що права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Статтею 141 СК України встановлено рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Права та обов'язки батьків щодо виховання дитини передбачені у статтях 150, 151 СК України.
За приписами частини другої статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
В силу положень ЦК України у момент народження фізичної особи в неї виникає цивільна правоздатність (здатність мати цивільні права та обов'язки), яка припиняється у момент її смерті (стаття 25 ЦК України), а з підстав, установлених цим Кодексом, виникає цивільна дієздатність (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання), яка може бути обмежена виключно у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 30 ЦК України).
Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.
Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб'єктністю, такі права та обов'язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.
Сімейним кодексом України не встановлено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини. Так само, як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов'язків, свідчить про неможливість відмови від сімейних обов'язків, якими є, зокрема, обов'язки щодо виховання дитини.
Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері дитини обмежуються або припиняються.
Разом з тим, питання утримання малолітніх, неповнолітніх дітей, врегульовані положеннями Сімейного кодексу України.
Так, відповідно до ст. 180 СК України саме батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Способи виконання батьками обов'язку по утриманню дітей врегульовано ст. 181 СК України, де зокрема закріплено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними, а за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Отже, питання утримання дітей до 18 років, унормовано саме положеннями СК України, відповідно до положень якого саме батьки (мати та батько) зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття, при цьому ці питання батьки вирішують за домовленістю між собою, а у разі відсутності такої домовленості у судовому порядку, шляхом звернення до суду з позовом, або заявою про видачу судового наказу.
Факт, який просить підтвердити позивач, пов'язаний саме з необхідністю отримати підставу для звільнення з військової службу під час мобілізації (тобто, рішення суду як підставу).
Отже, цей факт аж ніяк не пов'язаний з реалізацією його цивільних прав та обов'язків заявника в сімейних правовідносинах.
Обов'язок щодо проходження військової служби є конституційним обов'язком громадянина України. Тому за можливими правовими наслідками ця заява стосується лише сфери публічно-правових відносин (звільнення від проходження військової служби).
Згідно з ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, зокрема, жінки та чоловіки на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років.
Однак, зазначена підстава не підтверджується шляхом визнання цього факту в судовому порядку. Така підстава має місце, коли батьківство чи материнство підтверджено відповідним свідоцтвом про народження дитини.
Тобто, факт утримання трьох і більше дітей віком до 18 років не може встановлюватись будь-якими іншими обставинами.
Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (стягнення аліментів, позбавлення батьківських прав тощо).
Жодний нормативно-правовий акт, що регулює сімейні відносини та захист прав дітей, не зобов'язує підтверджувати факт перебування на утриманні батька його дітей.
Зазначені представником позивача обставини дають суду підстави вважати, що вимога позивача фактично пов'язана з виникненням, зміною або припиненням особистих майнових прав батьків дітей, які закріплені в Сімейному кодексі України.
Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини, а визначена ч. 1 ст. 15 СК України невідчужуваність сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов'язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що становить предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов'язків з виховання дитини.
Таким чином, позовна заява про встановлення перебування на утриманні позивача чотирьох неповнолітніх дітей взагалі не підлягає розгляду в порядку цивільного загального чи окремого провадження, як окремий факт, який повинен встановлюватись судами.
Керуючись ст. ст. 3, 16, 186, 258, 260263 ЦПК України, суд,-
У відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , треті особи: служба у справах дітей Мамаївської сільської ради, військова частина НОМЕР_1 , про перебування на утриманні позивача його чотирьох неповнолітніх дітей, - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу до Чернівецького апеляційного суду через Кіцманський районний суд Чернівецької області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Кіцманського районного суду
Чернівецької області Масюк Л.О.