Справа №717/40/26
12.03.2026 року в селищі Кельменці, Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі головуючого - судді Туржанського В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Кельменецький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дністровському районі Чернівецької області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про виключення відомостей про особу як батька з актового запису про народження дитини.
Позивач ОСОБА_1 разом із позовною заявою подав клопотання у якому просить призначити по справі судово-медичну (молекулярно-генетичну) експертизу, проведення якої доручити експертам Львівського НДЕКЦ МВС України. На вирішення експерту поставити питання чи є ОСОБА_1 біологічним батьком ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У якості підстав для призначення експертизи представник позивачки зазначила, що для встановлення споріднення між позивачем та дитиною необхідні спеціальні знання в галузі генетики.
Суд вважає, що клопотання слід задовольнити.
Частиною 1 статті 103 ЦПК України передбачено, що суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
Відповідно до частини 1 статті 104 ЦПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
Відповідно до частин 1-3 статті 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Згідно частин 1,3,4 статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.
Суд може витребувати докази також до подання позову як захід забезпечення доказів у порядку, встановленому статтями 116-118 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1-2 статті 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.
Відповідно до пункту 8 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року сплата судового збору у випадку, передбаченому підпунктом 13 пункту 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI, за подання до суду заяви про забезпечення доказів здійснюється лише за умови, що така заява розглядається у процесуальному порядку, визначеному статтею 135 ЦПК, а не за подання клопотань про витребування доказів (виклик до суду свідків, призначення експертизи, витребування письмових чи речових доказів тощо), які розглядаються відповідно до статті 130 ЦПК у попередньому судовому засіданні чи статті 168 ЦПК у судовому засіданні.
Системний аналіз вищевказаних норм дає підстави вважати, що судова експертиза може бути призначена у порядку витребування доказів, передбаченого частиною 1 статті 84 ЦПК України, або у порядку забезпечення доказів, передбаченого частиною 1 статті 116 ЦПК України.
З матеріалів справи та із клопотання про призначення експертизи, вбачається, що необхідність призначення експертизи не обґрунтовується тими обставинами, що засіб доказування може бути втрачений або збирання, подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим, а тому підстав для розгляду заяви про призначення експертизи як заяви про забезпечення доказів відповідно до норм статті 117 ЦПК України не вбачається.
За таких обставин, суд вважає, що клопотання про призначення експертизи у даній справі слід розглядати у порядку витребування доказів, передбаченому статтею 84 ЦПК України.
Відповідно до частини 1 статті 84 ЦПК України у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено:
1) який доказ витребовується;
2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;
3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;
4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Клопотання про призначення експертизи було подано разом із позовною заявою. У клопотанні зазначено обставину, яку може підтвердити висновок експерта.
Суд враховує, що здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, суд забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою (ст.2 закону «Про судоустрій і статус суддів»).
Відповідно до положень ч.1 ст.2 ЦПК завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст.80 ЦПК достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.189 ЦПК завданнями підготовчого провадження є, зокрема, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів.
За змістом положень стст.102, 103 ЦПК для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, суд призначає експертизу.
Суд вважає, що особа, яка подає позовну заяву, вправі очікувати від суду застосування вказаних норм процесуального законодавства, які надають їй право звернення з позовом із можливістю подальшого вирішення процесуальних питань щодо визначення предмета доказування, надання та витребування доказів в встановленому порядку.
Застосування принципу пропорційності при здійсненні судочинства вимагає такого тлумачення процесуального закону, яке б гарантувало особі право на судовий захист, зокрема звернення з позовною заявою до суду відповідно до приписів ч.1 ст.4 ЦПК, оскільки держава не вправі обмежувати права особи, не маючи на меті захист суспільних інтересів.
Цивільно-процесуальний закон детально регламентує строки подання доказів, що, об'єктивно, мінімізує можливі випадки зловживання правами у сфері доказування. Зокрема, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (ч.2 ст.83 ЦПК), а відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Тобто закріплення нормами ЦПК строку на подання доказів дозволяє вже на початку судового провадження визначитися із тактикою та стратегією ведення процесу, спрогнозувати поведінку свого процесуального опонента, визначитися із фактами, які не потребують доказування тощо.
Встановлення того, чи є позивач батьком ОСОБА_3 має істотне значення для вирішення цієї справи.
З урахуванням наведеного, призначення судово-генетичної експертизи у цій справі, є необхідним з метою справедливого розгляду справи, а отже, суд, керуючись положеннями цивільно-процесуального законодавства, для встановлення істинності у справі та з метою виконання завдань правосуддя, може призначити експертизу.
Дії суду, що сприяють встановленню істини у справі, в жодному разі не повинні сприйматися як дії щодо захисту однієї із сторін процесу. Цивільний процес є формою реалізації правосуддя, яка забезпечує і гарантії здійснення правосуддя, і гарантії права громадян на судовий захист. Такий зв'язок правосуддя і цивільного судочинства пояснює їх принципову єдність як змісту і форми.
Враховуючи наведене, суд вважає, що по справі наявні підстави для призначення судово-генетичної експертизи.
Згідно до ст. 103 ЦПК України, при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. Враховуючи наведене, суд вважає, що проведення експертизи слід доручити Чернівецькому науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України. При цьому суд враховує, що згідно до ст. 6 Закону України «Про судову експертизу» виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов'язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз.
Згідно до ч.4 ст. 103 ЦПК України, питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом.
На вирішення експерта слід поставити наступне питання: чи є ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Іванівці Дністровського району Чернівецької області?
Керуючись ч.1 ст. 84, ст. ст. 103, 104, 252 , 260 ЦПК України, суд, -
По цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Кельменецький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дністровському районі Чернівецької області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про виключення відомостей про особу як батька з актового запису про народження дитини, призначити судово-генетичну експертизу, проведення якої доручити Чернівецькому науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України.
На вирішення експерта поставити наступне питання: чи є ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Іванівці Дністровського району Чернівецької області?
Попередити експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків за ст. ст. 384, 385 КК України.
Висновок експерта має відповідати вимогам ст. 102 ЦПК України.
Зупинити провадження у справі на час проведення експертизи.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на ухвалу може бути подано безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Повний текст ухвали складений 12 березня 2026 року.
Суддя: