Справа № 645/7043/25
Провадження № 2/645/508/26
04 березня 2026 року м. Харків
Немишлянський районний суд міста Харкова у складі: Головуючого - судді Ульяніч І.В., при секретарі - Циганок В.М., учасники справи: представник позивача Журавльов С.Г., відповідач ОСОБА_1 - не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК ЄВРОКРЕДИТ", в особі свого представника - адвоката Журавльова С.Г., звернулось до Немишлянського районного суду міста Харкова з позовом до ОСОБА_1 , в якому просять стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 27513,86 гривень, судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 11 200, 00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 29.10.2021 року між Акціонерним товариством "МЕГАБАНК" та ОСОБА_1 було укладено Заяву договір № TDB.2021.0044.30868 про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank.
На порушення умов кредитного договору, ОСОБА_1 зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав та має загальну заборгованість за кредитним договором № TDB.2021.0044.30868 від 29.10.2021 року у розмірі 27513,86 грн., яка складається з 9964,85 грн. - суми заборгованості за кредитом та 17549,01 грн. - суми заборгованості по відсоткам.
03.09.2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 року, між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» був укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, у відповідності до умов якого, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» набуло право вимоги до боржників за основними договорами, в тому числі і за Кредитним договором № TDB.2021.0044.30868 від 29.10.2021 року.
27.12.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, у відповідності до умов якого, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» передає (відступає) ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» приймає належні ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрах Боржників.
Відповідно до Витягу з Додатку № 1 «Друкований Реєстр Боржників» до вказаного договору про відступлення прав вимоги серед інших, до ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» перейшло і право вимоги в тому числі і за Кредитним договором № TDB.2021.0044.30868 від 29.10.2021 року, відповідно до якого Боржником є ОСОБА_1 .
Всупереч умов договору кредиту, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості, ні на рахунки ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ», ні на рахунки попереднього кредитора. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» за кредитним договором № TDB.2021.0044.30868 в розмірі 27513,86 грн., з яких: 9964,85 грн. - суми заборгованості за кредитом та 17549,01 грн. - суми заборгованості по відсоткам.
Ухвалою Немишлянського районного суду міста Харкова від 14.10.2025 року відкрито провадження по справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
В судове засідання представник позивача, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, не з'явився, в матеріалах справи міститься клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності, згідно якого представник позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення по справі не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомив. Надав заяву про розгляд справи за його відсутності, щодо стягнення суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 9964,85 грн. не заперечує, з вимогою про стягнення процентів та витрат на правничу допомогу не погоджується.
Суд, перевіривши матеріали справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що 29.10.2021 року між Акціонерним товариством "МЕГАБАНК" та ОСОБА_1 було укладено Договір № TDB.2021.0044.30868 про приєднання до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank. Згідно з умовами договору позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки та на умовах, передбачених договором.
Пунктом 1Заяви-Договору, підписанням Заяви - Договору Клієнт беззастережно підтвердив, зокрема: ? прийняття в повному обсязі Публічної пропозиція АТ «МЕГАБАНК» на приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, що розміщений у Місці інформування Клієнта та на сайті АТ «МЕГАБАНК»: www.megabank.ua та в мережі інтернет www.todobank.com. ? згоду з умовами Договору, а також положення усіх Додатків до нього; ? укладання з Банком шляхом приєднання до Договору, який складається з публічної частини договору, що розміщена у Місці інформування Клієнта та на сайті АТ «МЕГАБАНК»: www.megabank.ua та в мережі інтернет www.todobank.com та індивідуальної частини договору, а саме цієї Заяви - Договору, підписанням якої Клієнт приєднується до Договору в цілому.
Пунктом 2 Заяви-Договору, Банк на підставі отриманої від Клієнта заяви, відкрив Клієнту Поточний рахунок у гривні, що обслуговується за дебетово-кредитною схемою, та Поточні рахунки у доларах США та у Євро, що обслуговуються за дебетовою схемою, та видав платіжну картку міжнародної платіжної системи.
Пунктом 4 Заяви-Договору Банк може надати клієнту кредит шляхом сплати з Карткового рахунку платежів клієнта, здійснення його розрахункових операції та видачі йому готівки на суму, що перевищує залишок на цьому рахунку, але в межах доступного ліміту кредитної лінії. А саме: сума максимального ліміту становить 200 000 грн., орієнтовна загальна вартість кредиту 273 293 грн.; строк кредиту 12 місяців, базова процентна ставка 56%; пільговий період 62 дні, у пільговий період процентна ставка становить 0,0001%, тип кредиту-кредитна лінія; мета кредиту-споживчі цілі; орієнтовна реальна річна процентна ставка 87,30%.
Відповідно до п.3 Паспорту споживчого кредиту, кредит надається шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії на Поточному рахунку Клієнта.
Як вбачається зі змісту Паспорту споживчого кредиту, ліміт кредиту становить 0,00 грн., строк кредиту 12 місяців, базова процентна ставка 56%, у пільговому періоді процентна ставка становить 0,0001%, річна процентна ставка 87,30%.
Таким чином, АТ "Мегабанк" виконав свої зобов'язання за Договором, відкривши Відповідачу поточні рахунки, видавши платіжну картку, що підтверджується підписом відповідача 29.10.2021 року про отримання карти, та здійснивши перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Відповідача в межах ліміту кредитної лінії, що підтверджується виписками з особового рахунку відповідача.
Позивач зазначає, що у відношенні АТ «МЕГАБАНК» розпочато процедуру ліквідації та призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію відповідно до Рішення виконавчої дирекції від 21.07.2022 року № 506. До 02.12.2022 року облік заборгованості здійснювався у програмному комплексі Акціонерного товариства «МЕГАБАНК», а з 03.12.2022 року у програмному комплексі Національного банку України (Єдина інформаційно-облікова система НБУ) .
Відповідач отримав кредит в розмірі 9964,85 грн., користувався кредитними коштами, що підтверджується випискою з особового рахунку за період з 29.10.2021 по 02.12.2022 року, відкритим Відповідачу Позивачем, сума відсотків нарахованих за цей період становить 3585,67 грн..
Відповідно до виписки по особистому рахунку відповідача з 03.12.2022 по 03.09.2024 року, відповідач частково сплачував суму кредиту та проценти, сума заборгованості за кредитом становить 9964,85 грн. та сума заборгованості за процентами становить 13963,34 грн..
Отже, на виконання умов кредитного договору Банк надав Відповідачу кредитні кошти, а Відповідач в повному обсязі не повернув кредитні кошти, проценти та інші платежі за Кредитним договором.
Відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 року, проведених ТОВ "Українська універсальна біржа", ТОВ «Фінансова компанія «МУСТАНГ ФІНАНС» стала переможцем аукціону по продажу активів АТ «МЕГАБАНК», а саме: права вимоги за кредитними договорами. Переможець зобов'язався здійснити повну оплату коштів за лот, які повинні надійти на рахунок банку не пізніше кінця 18 робочого дня, з дати оформлення ЦБД протоколу електронного аукціону, підписати договір купівлі-продажу/відступлення активу(майна) протягом 20 робочих днів, з дня наступного за днем оформлення електронного протоколу аукціону. Обумовлена сума в подальшому була сплачена, згідно наданої копії платіжної інструкції кредитного переказу коштів від 31.07.2024 року.
03.09.2024 року між АТ "МЕГАБАНК" та ТОВ "Фінансова компанія "Мустанг фінанс" було укладено Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, згідно п. 1 Договору в порядку та на умовах, визначених Договором, Банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває право вимоги Банку до дебіторів та/або позичальників, зазначених у Додатку №1 до цього Договору.
27.12.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, у відповідності до умов якого, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» передає (відступає) ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» приймає належні ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрах Боржників.
23.05.2025 року було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 1/12 про відступлення прав вимоги, згідно якої між сторонами було узгоджено ціну договору, яка в подальшому була сплачена, згідно наданої копії платіжної інструкції кредитного переказу коштів від 27.12.2024 року.
Відповідно до Витягу до Додатку № 1 вказаного договору про відступлення прав вимоги серед інших, до ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» перейшло і право вимоги, в тому числі і за Кредитним договором № TDB.2021.0044.30868 від 29.10.2021 року і набуло право вимоги до відповідача в розмірі 27513,86 грн.
Таким чином, до ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» перейшли всі права щодо права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № TDB. 2021.0044.30868 від 29.10.2021 року.
Отже, судом було встановлено, що до ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 .
Представник позивача вказує, що ОСОБА_1 зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, не вносить грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками у порядку та розмірах, передбачених кредитним договором.
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № TDB. 2021.0044.30868 від 29.10.2021 року, заборгованість ОСОБА_1 складає 27513,86 грн., з яких:
- 9964,85 грн. - сума заборгованості за кредитом;
- 17549,01 грн. - сума заборгованості по відсоткам.
Відповідно до положень частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах Верховного Суду від 17.02.2020 у справі № 910/5737/15-г, від 20.03.2020 у справі № 906/703/16, від 06.02.2020 у справі № 908/2251/18, від 15.08.2019 у справі № 904/4253/17, від 16.04.2020 по справі № 5023/5604/11.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2статті 11 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною 1 статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.
Тож, згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва.
Згідно з положеннями чинного законодавства України, зокрема, відповідно до норм Цивільного кодексу України, передача права вимоги може здійснюватися шляхом відступлення права вимоги.
У даному випадку ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ», згідно реєстру, набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № TDB. 2021.0044.30868 від 29.10.2021 року в сумі 27513,86 грн., яке раніше належало АТ «МЕГАБАНК», що надає статус правонаступника, згідно з приписів ЦК України. Таким чином, ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» є новим кредитором Відповідача.
На час розгляду справи судом, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, що свідчать про погашення заборгованості у повному обсязі у добровільному порядку.
За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Частиною 1 ст. 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 610 ЦК України, встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема зміна умов зобов'язання.
За правилом частини 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Факт надання кредитних коштів підтверджується відповідними письмовими доказами. Отже, цілком обґрунтованими є доводи Позивача про порушення Відповідачем свого зобов'язання з повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами.
Постанова Верховного Суду від 12 грудня 2024 року у справі №298/825/15-ц зазначає, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Таким чином, надана банком виписка по рахунку позичальника повинна бути досліджена судами з наданням оцінки у сукупності з іншими зібраними у справі доказами на предмет обставин видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у розрахунку позивача.
У постанові Верховного Суду від 06 листопада 2018 року у справі №910/1580/18 сформульовано висновок про те, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, передбачено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором (зазначений правовий висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21).
Спеціальним законом, яким встановлено процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, є Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», згідно з яким тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом (частина перша статті 2 цього Закону).
Відповідно до статті 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації Фонд гарантування вкладів фізичних осіб має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.
Згідно з положеннями частини другої статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури ліквідації банку:
1) припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв'язку з ліквідацією банку;
2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;
3) строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав;
4-1) нарахування відсотків, комісійних, штрафів, інших очікуваних доходів за активними операціями банку може припинятися у терміни, визначені договорами з клієнтами банку у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;
5) відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю;
6) укладення правочинів, пов'язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону:
7) втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається.
8) забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін.
З викладеного вбачається, що Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не містить заборони щодо нарахування процентів після відкликання ліцензії, але лише до закінчення терміну договору.
Приписи пункту 4-1 частини другої статті 46 указаного Закону стосуються неможливості нарахування банком відсотків за договорами вкладу, що відповідно сприятиме збереженню ліквідаційної маси.
Віднесення банку до категорії неплатоспроможних, запровадження процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку не припиняють дію кредитних договорів. Позичальник зобов'язаний повернути банку основну суму боргу та сплатити проценти у розмірах і у строки, встановлені умовами кредитного договору.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 638/13976/15-ц (провадження № 61-3384св18).
Під час тимчасової адміністрації позичальник здійснює платежі для погашення кредиту на реквізити банку, вказані у кредитному договорі.
Оплата боржником коштів здійснюється на рахунок банку з призначенням платежу щодо погашення кредитної заборгованості (постанова Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 404/5798/15-ц (провадження № 61-14346св18).
Тобто відповідач, навіть після початку процедури ліквідації банку, мала сплачувати заборгованість за кредитом на реквізити банку, наявні у неї в договорі.
Умовами кредитного договору від 29.10.2021 року № TDB.2021.0044.30868 визначено, що АТ «МЕГАБАНК» надав ОСОБА_1 кредит на строк до 29.10.2022 року.
Як вбачається з виписки по особовим рахункам за період з 29.10.2021 по 02.12.2022 року заборгованість ОСОБА_1 становить 13550,52 грн., яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 9964,85 грн. та заборгованості за відсотками у розмірі 3585,67 грн.. Відсотки в розмірі 3585,67 грн. були нараховані до закінчення терміну договору, тобто до жовтня 2022 року, а відсотки в розмірі 13963,34 грн. були нараховані за період 2023-2024 роки, до 03.09.2024 року, тобто після закінчення строку дії договору, що не ґрунтується на вимогах закону, так як АТ Мегабанк, у якого відкликали банківську ліцензію (21.07.2022 року згідно рішення НБУ) не міг самостійно пролонгувати договір 29.10.2022 року та продовжувати нараховувати відсотки за кредитом, після закінчення терміну кредиту.
Таким чином, Позивач довів факт надання коштів позичальнику, оскільки надав відповідні докази (зокрема виписки за рахунками Позичальника), та надані Позивачем розрахунок кредитної заборгованості підтверджено належними доказами. Факт отримання кредитних коштів Відповідачем підтверджується, зокрема, попереднім підписання кредитного договору та ознайомлення з його умовами, в результаті чого позичальник взяв на себе зобов'язання повернення кредиту, які він не виконав в повному обсязі, тобто не здійснював своєчасні погашення.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст.81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43,49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст.43 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши досліджені докази в їх сукупності, враховуючи, що кредитні кошти відповідачем добровільно не повернуті, суд дійшов висновку, що позов ТОВ «ФК «ЄВРОКРЕДИТ» є таким, що підлягає частковому задоволенню, суд стягує з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № TDB.2021.0044.30868 від 29.10.2021 року в сумі 13550,52 грн., яка складається з: 9964,85 грн. заборгованість за кредитом, 3585,67 грн. заборгованість по процентам за період дії Кредитного договору з 29.10.2021 по 29.10.2022 року.
Щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язані зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою: 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Суд при визначенні суми відшкодування витрат повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Вказаний правовий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Суд, дослідивши надані, в підтвердження отриманої професійної правничої допомоги, докази, виходячи з принципів співмірності та розумності судових витрат, враховуючи характер правовідносин, обсяг наданих адвокатом послуг (який складається в основному із підготовки, складання та подання позовної заяви), складність справи, враховує те, що справа про стягнення заборгованості є малозначною справою, необхідність процесуальних дій сторони, реальність наданих адвокатських послуг, розумність їхнього розміру, а також заперечення відповідача з приводу стягнення витрат на правову допомогу, доходить до висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню на користь позивача до 5 000 грн.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати, пов'язані з розглядом справи, пропорційно до розміру вимог, які задоволені судом, а саме судовий збір у розмірі 1193,03 грн. (2422,40 х 13550,52: 27513,86).
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 279, 263-265 ЦПК України ЦК України, суд -
В И Р I Ш И В :
Позовні вимоги про стягнення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» до ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» заборгованість за кредитним Договором №TDB.2021.0044.30868 від 29.10.2021 року у розмірі 13550 (тринадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят) гривень 52 копійок, яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 9964,85 гривень та процентів у розмірі 3585,67 гривень.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» судовий збір у розмірі 1193,03 гривень, витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 гривень.
В іншій частині позову - відмовити.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості щодо позивача: ТОВ «ФК «Єврокредит», ЄДРПОУ 40932411, юридична адреса: 49001 м.Дніпро, пров. Ушинського, буд.1, офіс 105, електронна адреса: court_fc_evrocredit@ukr.net, тел. +38(068)777-56-00;
Представник позивача: Журавльов Станіслав Георгійович, ІНН: 3239109572, адреса: 49005, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, буд.21, оф.411, електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; тел. НОМЕР_1 ;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_3 .
Повний текст судового рішення складено 11.03.2026 року.
Головуючий - суддя: І.В.Ульяніч