Справа № 626/3020/25
Номер провадження 2/634/41/26
Категорія 38
12.03.2026 року сел. Сахновщина Харківська область
Сахновщинський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Єрьоміної О.В.,
при секретарі Литвиненко Т.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с. Сахновщина Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -
Позивач звернувся до суду із позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за договором позики від 11.12.2024 року в розмірі 60000 грн., а також судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 11.12.2024 року між позивачем та відповідачем було укладено договір позики, відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти у розмірі 60000 грн на строк 6 місяців, починаючи від дати укладення договору позики до 11.06.2025 року. На підтвердження отримання суми позики відповідачем було видано розписку позивачу.
На дату подання позову (24.09.2025 року) відповідач не виконав свого зобов'язання за договором позики та не повернув у встановлений строк грошові кошти, у зв'язку з чим виникла прострочена заборгованість у розмірі 60000 грн.
У судове засідання представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, не заперечує проти заочного розгляду справи. У подальшому у судове не з'явився, надав заяву, згідно якої позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить розгляд справи проводити за їх відсутності.
Відповідач у судове засідання не з"явився, повідомлявся належним чином про час, дату та місце розгляду справи. Про причини неявки суду не повідомив. Відзив до суду не надав.
Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до такого висновку.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 11.12.2024 року позивач надав у борг відповідачу грошові кошти у розмірі 60000 грн, які відповідач зобов'язався повернути у термін 6 місяців (а.с. 10).
Відповідно до положень статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з статтею 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 стаття 1049 ЦК України).
За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.
Таким чином, у разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року в справі № 206/6401/18 (провадження № 61-9197св21) зазначено, що: «на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Договір позики є укладеним з моменту передачі грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми. Факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця. Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки. Зазначене узгоджується з висновками викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18)».
Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку (частини друга та третя статті 545 ЦК України).
Разом з цим, факт отримання грошових коштів відповідачем підтверджується борговою розпискою від 11.12.2024 року, яка знаходиться у позивача і була приєднана до матеріалів справи.
Наявність оригіналу боргової розписки у позивача свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане, що унормовано статтею 545 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 1051 ЦК України, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
З наведеного випливає, якщо договір позики укладений в письмовій формі, то факт передачі грошових коштів може бути спростований у разі оспорювання договору позики.
Договір позики відповідач не оспорював, не просив визнати його недійсним чи удаваним правочином.
Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, які передбачають рівність прав сторін щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості та обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже судом встановлено, що на час розгляду справи грошові кошти за договором позики від 11.12.2024 року позивачу не повернуті, що свідчить про невиконання відповідачем своїх зобов'язань, наявність оригіналу боргової розписки у позикодавця свідчить про невиконання свого обов'язку боржником.
Відповідач не надав суду доказів на спростування факту укладення договору позики, доказів виконання зобов'язання чи додаткових договірних відносин щодо зміни строку повернення позики.
Відтак, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача суму неповернутих грошових коштів переданих за борговою розпискою, тобто 60 000 грн., що відповідатиме вимогам ст. 1046 ЦК України.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення заявлених позовних вимог, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму заборгованість за договором позики у розмірі 60000 грн, а також судовий збір у сумі 1211,20 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданої протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя: