Справа № 953/6028/22
Провадження № 2/643/1872/26
(заочне)
09.03.2026 м. Харків
Салтівський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого - судді Замікули Б.С.,
за участю секретаря судового засідання - Каратаєвої Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про розірвання шлюбу,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить розірвати шлюб, зареєстрований між сторонами 12.03.2020 Відділом реєстрації актів цивільного стану у місті Вроцлав, воєводство Нижньосілезьке, Республіка Польща.
В обґрунтування позову зазначається, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, від якого спільних дітей не мають.
Позивач зазначає, що у зв'язку з несхожістю характерів та поглядів на сімейне життя, фактично ведення спільного господарства припинено, шлюбні стосунки не підтримуються.
Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 28.11.2022 справу передано за підсудністю до Салтівського районного суду міста Харкова.
Водночас, матеріали цивільної справи фактично надійшли до Салтівського районного суду міста Харкова 15.10.2025, що підтверджується супровідним листом Київського районного суду міста Харкова та відміткою канцелярії Салтівського районного суду міста Харкова про їх отримання.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.10.2025, визначено головуючого - суддю Замікулу Б.С. для розгляду вказаної справи.
Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 20.10.2025 витребувано з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформацію щодо перетину сторонами державного кордону.
Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 31.10.2025 цивільну справу направлено до Верховного Суду для визначення підсудності.
Ухвалою Верховного Суду від 20.11.2025 відмовлено у визначенні підсудності, матеріали цивільної справи повернуто до Салтівського районного суду міста Харкова для подальшого розгляду.
Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 08.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач у судове засідання не з'явився. Представник позивача надіслав до суду заяву про розгляд справи за його та позивача відсутності. При цьому не висловив заперечень проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач, який з дотриманням вимог п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив не подав.
Згідно з ч. 2 ст. 43 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Положенням ч. 3 ст. 131 ЦПК України передбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Як визначено ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відтак, зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось відповідно до ч. 4 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.
Сторони перебувають у шлюбі, який зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану у місті Вроцлав, воєводство Нижньосілезьке, Республіка Польща, що підтверджується апостильованим свідоцтвом про шлюб USC/OS/2, НОМЕР_1 , дата укладання шлюбу 12.03.2020, місце: Вроцлав.
Позивач наполягає, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить його інтересам. Сумнівів у правдивості таких тверджень позивача у суду немає.
Як встановлено судом на підставі даних з Єдиного державного демографічного реєстру, місце проживання позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , а відповідача - АДРЕСА_2 .
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Оскільки шлюб між сторонами, які є громадянами України, був укладений на території іноземної держави - Республіки Польща, правовідносини пов'язані із його розірванням, є такими, що містять «іноземний елемент», оскільки юридичний факт - факт укладення шлюбу, який створив правовідносини між подружжям, мав місце на території іноземної держави.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.
Питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави), у тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно із Законом України «Про міжнародне приватне право».
Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про міжнародне приватне право» правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином.
Спільним особистим законом подружжя, які є громадянами України, незалежно від місця їхнього постійного проживання є право України, а тому розірвання шлюбу між ними здійснюється за законодавством України.
Згідно з ч. 1 ст. 58 «Про міжнародне приватне право» шлюб між громадянами України, шлюб між громадянином України та іноземцем, шлюб між громадянином України та особою без громадянства, що укладений за межами України відповідно до права іноземної держави, є дійсним в Україні за умови додержання щодо громадянина України вимог Сімейного кодексу України щодо підстав недійсності шлюбу.
Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону України «Про міжнародне приватне право» припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.
Як визначено ст. 9 Конституції України, частиною національного законодавства України є чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства (ч. 1 ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України»).
Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору (ч. 2 ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України»).
У відповідності до ст. 24 Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, ратифікованого Постановою Верховної Ради України № 3941-XII від 04.02.1994, форма укладення шлюбу визначається законодавством Договірної Сторони, на території якої укладається шлюб. Умови укладення шлюбу визначаються для кожної із осіб, що вступають до шлюбу, законодавством Договірної Сторони, громадянином якої вона є.
Водночас, згідно зі ст. 26 вказаного Договору розірвання шлюбу проводиться згідно з законодавством тієї Договірної Сторони, громадянами якої є подружжя в момент порушення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
Документом, яким встановлено безпосередні процедури легалізації шлюбу, укладеного за кордоном, є Наказ Міністерства юстиції України № 52/5 від 18.10.2000 «Про затвердження Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні».
Відтак, для визнання шлюбу державою Україна, укладеного в іншій країні, з усіма правовими наслідками, шлюб необхідно легалізувати. За загальним правилом, легалізація це процедура приведення документів у ту форму, яка відповідає законодавству іноземної держави і визнається державними органами цієї держави. Процедура легалізації в Україні таких документів, як: свідоцтво про укладення шлюбу відбувається на підставі Інструкції про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні і за кордоном, затвердженої Наказом Міністерства закордонних справ України № 113 від 04.06.2002.
Між тим, на підставі Закону України «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів» Україна приєдналась до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів (Гаазька Конвенція від 1961 року).
Відповідно до ст. 2, 3 зазначеної Конвенції кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території. Єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.
Згідно з положеннями вказаної Конвенції документ, на якому проставлено апостиль, не потребує жодного додаткового оформлення чи засвідчення і може бути використаний в будь-якій іншій державі-учасниці цієї Конвенції.
Крім того, відповідно до ч. 1, 2 ст. 15 Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, ратифікованого Постановою Верховної Ради України № 3941-XII від 04.02.94 . Документи, які підготував або засвідчив відповідний орган однієї з Договірних Сторін, скріплені гербовою печаткою і підписом уповноваженої особи, мають силу документа на території іншої Договірної Сторони без потреби будь-якого іншого засвідчення. Це стосується також копій і перекладів документів, які засвідчені відповідним органом. Документи, які на території однієї з Договірних Сторін визнаються офіційними, вважаються такими ж на території іншої Договірної Сторони.
Отже, шлюб, який укладений між сторонами 12.03.2020 та зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану у місті Вроцлав, воєводство Нижньосілезьке, Республіка Польща (свідоцтво про шлюб USC/OS/2, НОМЕР_1 ) є дійсним на території України і не потребує додаткового оформлення чи засвідчення та підлягає розірванню за законодавством України.
Положенням ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Як визначено ч. 1 ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно з ч. 3 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
За приписами ч. 3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 цього Кодексу.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ч. 1 ст. 110 СК України).
Відповідно до ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Вирішуючи питання про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу це одна з основних його засад. Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, тому відмова у його розірванні означатиме примушенням до шлюбу, що є неприпустимим.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що позивачем не заявлено вимогу про стягнення з відповідача сплаченого судового збору, тому з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеного ст. 13 ЦПК України, суд не здійснює розподіл судових витрат, понесених позивачем під час розгляду справи. Водночас, це не позбавляє права позивача стягнути понесені ним судові витрати в порядку, визначеному ст. 270 ЦПК України.
Керуючись ст. 56, 110, 112 СК України, ст. 12, 13, 89, 223, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 12.03.2020 Відділом реєстрації актів цивільного стану у місті Вроцлав, воєводство Нижньосілезьке, Республіка Польща (свідоцтво про шлюб USC/OS/2, НОМЕР_1 ).
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ).
Суддя Борис ЗАМІКУЛА