Справа № 450/6067/25 Провадження № 2/450/894/26
11 березня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого-судді Мусієвського В.Є.
при секретарі Расяк С.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників судового розгляду в приміщенні суду м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок заподіяння тілесних ушкоджень,-
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, у якому просив стягнути на його користь 75000 грн моральної шкоди, завданої внаслідок заподіяння тілесних ушкоджень.
Мотивував позовні вимоги тим, що вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 28.08.2025 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначено йому покарання у виді штрафу розміром 850 грн в дохід держави. Вказаним вироком встановлено, що 02.08.2025 року близько 22 год. 30 хв., ОСОБА_2 , перебуваючи біля будинку АДРЕСА_1 , під час раптового конфлікту із потерпілим ОСОБА_1 , на ґрунті особистих неприязних відносин, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, знаючи про те, що здоров'я будь-якої людини рівною мірою охороняється законом, протиправне посягання на нього є кримінально-караним, діючи цілеспрямовано, незаконно, протиправно, умисно, з метою завдання невизначеної шкоди здоров'ю, наніс один удар кулаком правої руки в ділянку правого плеча ОСОБА_1 , після чого здійснив укус за тильну поверхню правої кисті ОСОБА_1 , чим заподіяв останньому тілесні ушкодження у вигляді синця на задній поверхні правого плеча та садна на тильній поверхні правої кисті, що за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень. Повідомив, що незаконними діями відповідача йому завдано моральної шкоди, яка полягає у інтенсивному та тривалому фізичному болі від тілесних ушкоджень, психологічних травмах, відчутті приниження людської гідності та втрати самоповаги, зокрема і через те, що це сталося в публічному місці на очах сторонніх осіб, зокрема дітей, страху та тривожності щодо повторення насильства, втрати почуття безпеки у власному місці проживання, тривалому стресі внаслідок кримінального провадження. Повідомив, що вироком суду встановлено прямий умисел відповідача на заподіяння тілесних ушкоджень, що свідчить про найвищий ступінь вини. До теперішнього часу відповідач не вибачився перед ним, не висловив каяття щодо вчиненого, що свідчить про нерозуміння тяжкості дій, зневажливого ставлення до нього, як потерпілого. Його моральні страждання продовжують тривати, оскільки страх, тривожність та втрата почуття безпеки мають довготривалий характер, що впливає на якість його життя. Окрім наведеного, відповідач проживає неподалік нього, що створює постійну ймовірність зустрічі і підтримує його в стані страху та тривожності. Додатково повідомив, що він є адвокатом, а час, який він витратив у зв'язку із представленням власних інтересів у суді в межах кримінального провадження та у зв'язку із зверненням в суд з даним позовом, створює додаткові моральні обтяження і є невід'ємною складовою заподіяної моральної шкоди. Відтак, керуючись принципами розумності та справедливості, моральну шкоду, заподіяну йому відповідачем у зв'язку із нанесенням тілесних ушкоджень оцінив у 75000 грн. З огляду на викладене вище, просив позовні вимоги задовольнити. Крім цього, просив витребувати у Пустомитівського районного суду Львівської області матеріали кримінальної справи № 450/3836/25.
Ухвалою від 18.12.2025 року відкрито провадження у справі, а розгляд такої вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
03.02.2026 року представником відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 подано відзив на позовну заяву, згідно мотивів якого просила відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Пояснила, що при розвитку подій, які мали місце 02.08.2025 року близько 22 год. 30 хв., позивач керувався власними висновками та упередженнями щодо спору, який виник між сторонами, без підтвердження вказаного факту. Таким чином, дії позивача ОСОБА_1 містили в собі провокативний характер. Крім цього, відповідач ОСОБА_2 намагався захистити власне майно, зокрема автомобіль, в який ОСОБА_1 сів за водійське місце. Окрім наведеного, завдані удари не були сильними, а ушкодження є незначними. Щодо психологічної травми, яку отримав позивач, повідомила, що діагноз посттравматичний стресовий розлад встановлює виключно лікар-психіатр. Зауважила, що позивач повинен надати докази як на підтвердження протиправних дій чи бездіяльності відповідача, так і докази спричинення йому моральної шкоди, а також наявності причинного зв'язку між діями, бездіяльністю заподіювача та спричиненою шкодою, чого у даному випадку суду не надано.
09.02.2026 року позивачем ОСОБА_1 подано відповідь на відзив, у якому просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Вказав, що обставини, які викладені у відзиві на позовну заяву суперечать встановленим у вироку Пустомитівського районного суду Львівської області від 28.08.2025 року, а представник ОСОБА_3 намагається переглянути встановлені таким обставини, що є неприпустимим. Покликання представника ОСОБА_3 на вчинення ним дій провокативного характеру не відповідає дійсності, оскільки таких не встановлено судом в межах розгляду кримінального провадження, натомість провокація жодним чином не може виправдовувати застосування фізичного насильства. Що стосується надання оцінки діям відповідача ОСОБА_2 захисного характеру повідомив, що ст. 36 КК України (необхідна оборона) не була застосована судом при ухваленні вироку, натомість було встановлено протиправність дій останнього. Щодо покликань в частині незначних ушкоджень повідомив, що такі встановлено висновком судово-медичного експерта № 177/2025 від 06.08.2025 року у виді синця на задній поверхні правого плеча та садна на тильній поверхні правої кисті і кваліфіковані як легкі тілесні ушкодження. Також повідомив, що у позовній заяві він не стверджував про наявність у нього медично діагностованого ПТСР, а вказував на психологічну травму, яка проявляється у формі нав'язливих спогадів про подію, підвищеної тривожності, страху повторення насильства, дискомфорту при проходженні місця нападу. Також зазначив, що характер вчиненого відповідачем правопорушення свідчить про його підвищену суспільну небезпечність та особливу аморальність. Дії відповідача були умисними, вчиненими з прямим умислом, що встановлено обвинувальним вироком суду, який набрав законної сили. Насильство не обмежилося одноразовою дією, а включало декілька послідовних агресивних актів, зокрема удари кулаком та укус за кисть руки, що за своєю природою є одним із найбільш принизливих і жорстоких способів фізичного впливу.
У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи наведене, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд не вбачає підстав для витребування матеріалів кримінальної справи, судово-медична експертиза та вирок з якої долучено до цивільного позову, а тому клопотання задоволенню не підлягає. Крім цього, перешкоди для надання позивачем копій такої, який за мотивами вироку є потерпілим, відсутні.
Розглянувши справу у порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 2 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи, законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Із змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 28.08.2025 року у справі № 450/3836/25, який набрав законної сили, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначено йому покарання у виді штрафу розміром 850 грн в дохід держави.
Зі змісту вказаного вироку судом встановлено, що 02.08.2025 року близько 22 год. 30 хв., ОСОБА_2 , перебуваючи біля будинку АДРЕСА_1 , під час раптового конфлікту із потерпілим ОСОБА_1 , на ґрунті особистих неприязних відносин, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, знаючи про те, що здоров'я будь-якої людини рівною мірою охороняється законом, протиправне посягання на нього є кримінально-караним, діючи цілеспрямовано, незаконно, протиправно, умисно, з метою завдання невизначеної шкоди здоров'ю, наніс один удар кулаком правої руки в ділянку правого плеча ОСОБА_1 , після чого здійснив укус за тильну поверхню правої кисті ОСОБА_1 , чим заподіяв останньому тілесні ушкодження у вигляді синця на задній поверхні правого плеча та садна на тильній поверхні правої кисті, що за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.
За ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
З огляду на викладене, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи покликання представника відповідача на те, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження протиправності дій чи бездіяльності відповідача.
Згідно висновку судово-медичного експерта №177/2025 від 06.08.2025 року вбачається, що при огляді у постраждалого ОСОБА_1 виявлено синець на задній поверхні правого плеча та садно на тильній поверхні правої кисті. Дані тілесні ушкодження могли утворитись 02.08.2025 року від дії тупих предметів, якими могли бути удари тупими предметами, в кількості не менше двох, можливо при обставинах, на які вказує потерпілий, що за ступенем тяжкості відносяться до легкого тілесного ушкодження.
До матеріалів позовної заяви долучено роздруківку фотографії тильної поверхні правої кисті ОСОБА_1 , з якої вбачається наявність характерного сліду від завданих тілесних ушкоджень, що свідчить про тривалість процесу загоєння такого ушкодження, а також не виключає можливості утворення залишкового сліду (рубця).
Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
В силу вимог статті 23 ЦК України кожна особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Згідно ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
В п. 3 роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Зі змісту п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 2005 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначається, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
У відповідності до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 15.12.2020 р. у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19), розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Верховний Суд у постанові від 24.01.2025 року у справі № 624/946/23 дійшов до висновку, що грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та справедливої сатисфакції потерпілому. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості. Таким чином, розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин справи й доведеності позову.
Отже, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
У позові про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
При визначенні розміру моральної шкоди, суд оцінює ступінь моральних страждань позивача, враховує що в досить короткий строк після того, як він дізнався про порушення своїх прав, вони були поновлені, наявність у позивача моральних (душевних) страждань, що були викликані вимушеними діями щодо доведення відсутності в своїх діях правопорушення з метою захисту свого порушеного права, відчуття несправедливості.
У справах про відшкодування моральної шкоди обов'язок по доведенню обставин заподіяння моральної шкоди та визначення розміру компенсації на її відшкодування покладається на позивача.
Як встановлено судом, незаконними діями відповідача позивачу завдано моральної шкоди, яка полягає у інтенсивному та тривалому фізичному болі від тілесних ушкоджень, психологічних травмах, відчутті приниження людської гідності та втрати самоповаги, зокрема і через те, що це сталося в публічному місці на очах сторонніх осіб, зокрема дітей, страху та тривожності щодо повторення насильства, втрати почуття безпеки у власному місці проживання, тривалому стресі внаслідок кримінального провадження.
Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Законом не визначено єдиного розміру грошового відшкодування моральної шкоди у випадку відшкодування потерпілій особі моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я.
Оцінивши подані сторонами докази в їх сукупності, суд виходить із того, що факт протиправних дій відповідача, їх вчинення саме ОСОБА_2 , а також заподіяння позивачу тілесних ушкоджень встановлено вироком суду, який набрав законної сили, що відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України є обов'язковим для суду при розгляді даної справи в частині встановлення факту вчинення відповідних дій та особи, яка їх вчинила.
Отже, доводи сторони відповідача щодо провокативної поведінки позивача, необхідності захисту майна або відсутності протиправності дій відповідача фактично спрямовані на переоцінку обставин, встановлених обвинувальним вироком суду у кримінальному провадженні, що є неприпустимим у межах розгляду цієї цивільної справи.
Разом з тим, сам по собі факт завдання тілесних ушкоджень свідчить про посягання на особисті немайнові права позивача, зокрема право на здоров'я, честь та гідність, що неминуче спричиняє фізичні та душевні страждання.
З огляду на характер вчиненого правопорушення, умисну форму вини відповідача, обставини вчинення правопорушення у публічному місці, необхідність участі позивача у кримінальному провадженні як потерпілого, суд приходить до висновку, що позивач зазнав моральних страждань, які підлягають грошовій компенсації.
Разом з тим, визначаючи розмір такої компенсації, суд враховує характер і ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, які згідно з висновком судово-медичного експерта віднесені до легких тілесних ушкоджень, відсутність доказів тривалого розладу здоров'я чи істотних негативних наслідків для життєдіяльності позивача, а також принципи розумності, виваженості та справедливості.
Суд також враховує, що компенсація моральної шкоди має на меті забезпечення розумного задоволення потреб потерпілого та не повинна призводити до його безпідставного збагачення.
З урахуванням наведеного, характеру правопорушення, ступеня вини відповідача, характеру та тривалості моральних страждань позивача, суд приходить до висновку, що заявлений позивачем розмір моральної шкоди у сумі 75000 грн є завищеним та таким, що не відповідає принципам розумності і справедливості.
На переконання суду, справедливою та достатньою компенсацією моральної шкоди, завданої позивачу протиправними діями відповідача, є грошова сума у розмірі 15000 грн, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
З огляду на викладене, зважаючи на доведеність факту протиправних дій відповідача, встановлених обвинувальним вироком суду, наявність заподіяних позивачу тілесних ушкоджень, що спричинили фізичні та моральні страждання, а також наявність причинного зв'язку між протиправними діями відповідача та завданою позивачу моральною шкодою, суд приходить до висновку про наявність підстав для її відшкодування, у зв'язку із чим позовні вимоги слід задовольнити частково стягнувши з відповідача на користь позивача 15000 грн компенсації моральної шкоди, завданої внаслідок заподіяння тілесних ушкоджень.
Твердження представника відповідача, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження факту завдання моральної шкоди, не заслуговують на увагу, оскільки сам факт спричинення позивачу тілесних ушкоджень, підтверджений обвинувальним вироком суду, який набрав законної сили, свідчить про посягання на особисті немайнові права особи, зокрема право на здоров'я, честь і гідність, та об'єктивно зумовлює фізичні і душевні страждання потерпілого, які встановлено судом вище.
Згідно ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави, у зв'язку із звільненням позивача від сплати судового збору, слід стягнути судовий збір в розмірі 3028 грн у відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст. 13,14, 18, 76, 77, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, ст.ст. 19, 55, 56, 129, 129-1 Конституції України, ст.ст. 2, 23, 170, 1173, 1174, 1176 ЦК України, п. 5 ч. 1 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір", суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок заподіяння тілесних ушкоджень - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 15000 грн компенсації моральної шкоди, завданої внаслідок заподіяння тілесних ушкоджень.
У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 3028 грн.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду або через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Мусієвський В.Є.