Єдиний унікальний номер №943/17/25
Провадження № 2-др/943/11/26
11 березня 2026 року
Буський районний суд Львівської області
в складі: головуючого - судді Журибіди Б.М.
при секретарі Пирка В.М.
за участі представників відповідачів Піта Я.І., Плигань І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Буську в режимі відеоконференції цивільну справу за заявою адвокатки Сай Тетяни Петрівни про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу в цивільній справі № 943/17/25 за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», ТзОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії ТзОВ «Газорозподільні мережі України» Золочівського УЕГГ про визнання неправомірною та скасування заборгованості за газ, визнаня протиправною та зобов'язання вчинити дію -
Рішенням Буського районного суду Львівської області від 17 лютого 2026 року в справі за цивільним позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» Золочівського УЕГГ про визнання неправомірною та скасування заборгованості за газ, визнати протиправною та зобов'язання вчинити дію, позовні вимоги задоволені частково, відмовлено в частині стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки не подано доказів на підтвердження понесення такої.
Представник позивачки, адвокатка Сай Т.П. звернулася до суду з заявою про винесення додаткового рішення, стягнення витрат на правову допомогу. Просить стягнути з відповідачів в користь позивачки витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 гривень.
Представник позивачки, до початку судового засідання, подала суду письмове клопотання про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує, просить їх задоволити.
Представник відповідача, Плигань І.Ю., в режимі відео, заперечила проти задоволення даної заяви, покликаючись на те, що питання стягнення витрат на правничу допомогу вже вирішено судом в рішенні суду від 17.02.2026 року, відмовлено в такій частині позовних вимог.
Представник відповідача, Піта Я.І. також заперечив проти ухвалення додаткового рішення, просить відмовити в стягненні додаткових витрат на правничу допомогу через необгрутнованість, про що подав письмові заперечення. Також зазначив, що рішенням суду від 17.02.2026 року вже вирішено питання витрат на правничу допомогу.
Вислухавши представників відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, матеріали заяви про ухвалення додаткового рішення з додатками, суд приходить до переконання про задоволення заяви, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали доказі і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми/ присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1-3 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У судовому засіданні було досліджено усі наявні в матеріалах заяви про винесення додаткового рішення письмові докази.
Представником позивача в підтвердження понесення таких витрат подала суду докази, зокрема договір про надання правової допомоги, додаток до договору про надання правничої допомоги від 22.10.2024 року, акт прийому - передачі наданих послуг, платіжну інструкцію.
Як вбачається з договору про надання правової допомоги від 22 жовтня 2024 року, таким передбачено виплату гонорару адвокату Сай Т.П. за надання адвокатських послуг ОСОБА_1 ..
У додатку до договору зазначено, що сторони погодили суму гонорару за ведення справи, такий становить 20000,00 гривень.
Згідно акту прийому - передачі виконаних робіт від 20.02.2026 року, загальна вартість послуг становить 20000,00 гривень, зокрема надано наступні послуги: первинна консультація (2 год) - 1000 грн; вивчення матеріалів справи (4 год) - 2000 грн; підготовка та подання позовної заяви, заперечень, пояснень (10 год) - 5000 грн; підготовка процесуальних документів (10 год) - 5000 грн; участь в судових засіданнях (6 год) - 3000 грн; пошук практики, усні консультації, підготовка заяв (8 год ( чотири послуги по 2 год вартістю 1000 грн) - 4000 грн.
Як вбачається з платіжної інструкції № 25399684871 від 20.02.2026, Коцюруба І.О. фактично проплатила ОСОБА_2 20000,00 гривень, призначення платежу - оплата за надані послуги згідно договору надання правничої допомоги від 22.10.2024 року.
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Слід зазначити, що саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони.
Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони.
На це вказав Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22. Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.
Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.
Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5, 6 ст. 137 ЦПК, за змістом яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Представники відповідачів заперечили проти стягнення додаткових витрат на правничу допомогу, однак обставини, на які посилаються представники у своїх запереченнях, суд не сприймає як критичні.
Також суд критично приймає твердження представників відповідачів про те, що питання стягнення витрат на правничу допомогу вже вирішено судом при ухваленні рішення 17 лютого 2026 року, позивачу відмовлено в частині задоволення даних вимог, оскільки на момент ухвалення рішення представником позивача не було подано доказів на понесення такої. Однак, представник позивача в силу вимог ст. 270 ЦПК України, скористалася своїм правом на подання відповідної заяви після ухвалення рішення, подавши докази понесення витрат на правничу допомогу, що не суперечить цивільно - процесуальному законодавству.
Підсумовуючи вище наведене, суд приходить до переконання, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
За таких обставин, враховуючи задоволення позову, із відповідачів в користь позивачки стягненню підлягають витрати на правову допомогу у розмірі 20000,00 гривень.
Керуючись ст. ст. 133, 137, 259, 263-265, 268, 270, 354 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Заяву задоволити повністю.
Стягнути з ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», код ЄДРПОУ 40121452, місцезнаходження м. Київ вул. Шолуденка, 1, Київської області та ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» Золочівського УЕГГ, код ЄДРПОУ 45204941, місцезнаходження м. Львів вул. Золота, 42, Львівської області на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 гривень, в рівних частках, по 10000,00 гривень з кожного відповідача.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У зв'язку з оголошенням у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 12 березня 2026 року.
Суддя: Б. М. Журибіда