Справа № 333/802/26
Провадження № 3/333/708/26
Іменем України
27 лютого 2026 року м. Запоріжжя
Суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя Кулик В.Б., за участю представника ОСОБА_1 - адвоката Багаурі О.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, тимчасово не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серія ЕПР 1 № 568559 від 17.01.2026 року, 16.01.2026 року, в 23 год. 41 хв., по вул. Європейській, 16, в м. Запоріжжі, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Ніссан Навара», номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів). Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатору Алкотестер Драгер 6820 так і у лікаря-нарколога в медичному закладі, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КК України. Від керування відсторонений шляхом паркування автомобіля згідно з Правилами дорожнього руху України.
До суду справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 надійшла 21.01.2026 року.
Розгляд вказаної справи суддя призначав на 10.02.2026 року та на 27.02.2026 року.
10.02.2026 року від захисника ОСОБА_1 - адвоката Багаурі О.В. до суду надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення його розгляду на іншу дату.
26.02.2026 року до суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про закриття провадження у справі, до клопотання додано висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 3541 від 17.01.2026 року.
Розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, надані працівниками поліції (протокол про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 № 568559 від 17.02.2026 року, довідку бази даних «Адмінпрактика», картка обліку адміністративного правопорушення від 17.01.2026 року, акт огляду на стан алкогольного сп'яніння від 16.01.2026 року, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 16.01.2026 року о23 год. 52 хв., рапорт інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону № 3 УПП в Запорізькій області ДПП лейтенанта поліції Литвиненко Д., диск з відеозаписом), суддя дійшов до такого.
Диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23.10.1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23.09.1998 року).
Зважаючи на характер та суворість адміністративного стягнення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд вважає, що провадження відносно ОСОБА_1 у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є кримінальним. Відповідно, воно підпадає під визначення «кримінальної процедури» у розумінні ст. 4 Протоколу № 7 вказаної Конвенції.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в ч. 2 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», - визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини. Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Тобто, протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів, але й актом обвинувачення особи у вчиненні адміністративного правопорушення, що узгоджується із практикою та позицією ЄСПЛ.
Процес притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, регулюється нормами: Кодексу України про адміністративні правопорушення; Правил Дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306; Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 року (далі - Інструкція № 1452/735); Порядком направлення водії транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103 (далі - Порядок); Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою Наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395 (далі - Інструкція № 1395); Закону України «Про Національну поліцію».
Згідно з п. 2.5 Правил Дорожнього руху України, водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння.
Пунктами 6 та 7 розділу І «Загальні положення» Інструкції № 1452/735 передбачено, що огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів та лікарем закладу охорони здоров'я. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП.
Згідно з п. п. 9, 12 Розділу ІІ «Проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським і оформлення його результатів» Інструкції № 1452/735 з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. У разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п. 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Відповідно до п. п. 2-4 розділу І «Загальні положення» Інструкції № 1452/735 огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці), а також: звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Згідно з відеозаписом, переглянутого судом, вбачається, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння проведено поліцейськими з порушенням порядку та вимог, передбаченими КУпАП, Порядком № 1103 та Інструкцією № 1452/735, в порушення п. п. 2-3 Інструкції № 1452/735 пропозиція пройти огляд на стан сп'яніння була безпідставною, оскільки ознаки сп'яніння взагалі фактично не встановлювались та до пропозиції проходження огляду поліцейськими взагалі не повідомлялись. Поліцейським двічі було оголошено різні види ознак сп'яніння, при цьому, не було проведено навіть візуального огляду. При цьому, ОСОБА_1 виявив бажання пройти огляд у лікаря-нарколога, проте до лікарні його доставлено не було.
Таким чином, законодавець чітко передбачив, що у разі відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 № 568559 від 17.01.2026 року, водій ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився.
Водночас, вказаний факт на думку судді не підтверджується дослідженими у судовому засіданні матеріалами.
Під час дослідження відеозапису № 475115 (БК 471553) встановлено, що у порушення вимог Інструкції № 1026 матеріали справи містить частину відеозапису з невідомого технічного пристрою, відомості про який відсутні. На відеозаписі відсутні такі характерні ознаки, притаманні службовому портативному відеореєстратору, як інвентарний чи номенклатурний номер пристрою, тобто ідентифікаційний номер реєстратора. Поліцейський двічі повідомляв абсолютно різні ознаки начебто виявленого сп'яніння. Так, на 13:45 відеозапису о 23:53:49 після неодноразового пропонування пройти огляд, через 10 хвилин спілкування, поліцейський вперше зазначив ознаки сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та порушення координації рухів, через півтори хвилини, на 15:18 відеозапису о 23:55:21 на питання ОСОБА_1 поліцейський відповів: запах алкоголю, почервоніння очей і поведінка, що не відповідає обстановці. На відеозаписі ОСОБА_1 поводить себе спокійно та врівноважено, адекватно до подій розмовляє з поліцейськими, без будь-яких порушень мови, координації рухів, змін забарвлення шкірного покриву обличчя тощо. З долученого відеозапису не вбачається наявність явних візуальних ознак алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 , його поведінка не надавала об'єктивних підстав для висновку про наявність у останнього ознак алкогольного сп'яніння. При цьому, на 10:14 відеозапису о 23:50:18 ОСОБА_1 надає згоду на огляд у лікаря-нарколога, проте до лікарні працівники поліції його не доставили. У порушення п. 10 Розділу І Інструкції № 1452/735 поліцейськими складено акт огляду ОСОБА_1 , незважаючи на те, що згідно з Розділом II Інструкції № 1452/735 він складається лише у випадку проведення поліцейським огляду за допомогою спеціальних технічних засобів, для зазначення його результатів та згоди чи незгоди з ним водія.
До суду ОСОБА_1 не з'явився, довірив його інтереси представляти адвокату Багаурі О.В.
Захисник Багаурі О.В. суду зазначив, що працівником патрульної поліції при складенні протоколу про адміністративне правопорушення були грубо порушенні вимоги КУпАП та Інструкції. Окрім того, ОСОБА_1 упродовж 2 годин, 17.01.2026 року за його рекомендацією та власним бажанням поїхав до КНП «ОКЗ ПНД та СЗХ» ЗОР та пройшов медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння, як передбачено вимогами КУпАП, Інструкцією № 1452/735 та Порядком № 1103. Висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння КНП «ОКЗ ПНД та СЗХ» ЗОР від 17.01.2026 року у ОСОБА_1 не встановлені ознаки сп'яніння, що виключає його відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Інспектор ОСОБА_2 до суду не з'явився, жодних письмових пояснень не надав.
Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суддя керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справах «Кобець проти України» від 14.02.2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07.11.2002 року неодноразово вказував, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою не спростованих презумпцій. Суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).
Виходячи з практики розгляду Європейським судом з прав людини справ проти України, який вже розглядав подібні питання, які стали прецедентними рішеннями, стосовно проваджень про адміністративні правопорушення і визнавав, що з огляду на суворість передбачених покарань за правопорушення, що не є незначними (у справах «Гурепка проти України», «Корнєв і Карпенко проти України», «Надточий проти України») такі адміністративні провадження слід вважати по суті кримінальними і такими, що вимагають застосування всіх гарантій ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-р 2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі, і закріпленої в ст. 62 Конституції України презумпції невинності.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в ч. 2 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», - визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини. Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Рішенням Конституційного Суду України від 26.05.2015 року № 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 276 КУпАП визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і, відповідно до ст. 251 КУпАП, є одним із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення.
У даному випадку дані протоколу про адміністративне правопорушення суперечать даним, встановленим під час судового розгляду, а саме: працівниками поліції порушено правило огляду, за згодою водія на огляд у лікаря-нарколога, останнього не направлено до лікарні.
Згідно з висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 3541 від 17.01.2026 року, лікарем ОСОБА_3 17.01.2026 року о 01 год. 20 хв. проведено огляд ОСОБА_1 , ознак алкогольного сп'яніння не встановлено.
Таким чином, враховуючи викладені обставини, суддя вважає, що у цій справі відсутні належні, достатні і допустимі докази, а також поза розумним сумнівом, оцінивши які, можливо було б дійти до безсумнівного висновку щодо винуватості ОСОБА_1 .
Враховуючи, що докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо винуватості тлумачаться на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі, зокрема, відсутності складу адміністративного правопорушення, тому, на думку судді, необхідно провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити.
Керуючись п. 1 ст. 247 КУпАП, суддя, -
Справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення, відносно ОСОБА_1 - закрити на підставі п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 Кодексу України про адміністративне правопорушення протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя В.Б. Кулик