Справа № 464/1080/26
пр.№ 2/464/1527/26
12.03.2026 року Сихівський районний суд м.Львова в складі:
головуючої - судді - БЕСПАЛЬОК О.А.
з участю секретаря судових засідань - БРИНОШ А.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Львові цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу, зареєстрованого 26 листопада 2011 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Червоноградського міського управління юстиції Львівської області, атовий запис №460.
Позов мотивує тим, що перебувають у зареєстрованому шлюбі з 2011 року, від якого у них народились діти: ІНФОРМАЦІЯ_1 донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - син ОСОБА_6 . Стосунки не склались, кожен живе окремим життям та своїми інтересами, не ведуть спільного господарства, мають різні погляди на сімейне життя та обов'язки. Фактично сім'я припинила своє існування, а подальше збереження шлюбу є неможливим і суперечитиме інтересам сторін. Не підтримують жодних подружніх та сімейних відносин. Заперечує можливість надання строку на примирення, оскільки не вбачає доцільності для збереження шлюбу та вважає, що таке примирення суперечитиме моральним засадам суспільства та безпосередньо його інтересам. Просить позов задоволити.
Сторони у судове засідання не з'явились, хоча повідомлялись про таке належно та вчасно, про причини неявки суд не повідомили, відповідачка не скористалася своїм правом на подання відзиву на позов, однак позов визнала, просила проводити розгляд справи у її відсутності.
Ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 23 лютого 2026 року прийнято позовну заяву до озгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено до судового розгляду на 12 березня 2026 року.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Згідно ч.1 ст.112 СК України, суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя подружжя.
Як вбачається з копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , сторони зареєстрували шлюб 26 листопада 2011 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Червоноградського міського управління юстиції Львівської області, атовий запис №460.
Від шлюбу у сторін народились діти: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , видане 03 квітня 2014 року Сихівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, актовий запис №146); ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , видане 22 жовтня 2019 року Залізничним районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного территориального управління юстиції у Львівській області, актовий запис №1441).
Відповідно до обставин, викладених у позовній заяві, причиною розірвання шлюбу є небажання позивача будувати у подальшому сімейні стосунки через різне відношення до інституту сім'ї, внаслідок яких втрачено почуття любові, поваги у подружжя, припинено подружні стосунки, не ведеться спільне господарство, шлюб існує формально.
Регулювання шлюбно-сімейних правовідносин здійснюється на принципах добровільності, взаємоповаги, взаєморозуміння, а держава забезпечує принцип свободи шлюбу та принцип свободи розірвання шлюбу.
Положення ст.24 СК України визначають, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело прав. Зокрема, пунктом 126 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Фернандес Мартінес проти Іспанії» від 12 червня 2014 року наголошено на важливості для осіб мати можливість вільно приймати рішення з приводу того, як вести своє приватне та сімейне життя.
Частина перша ст.8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.
Поняття «Приватного та сімейного життя» ЄСПЛ не є чітко визначеним, і охоплює широкий спектр питань, серед яких, зокрема, є права особи на приватний простір, право визначати своє приватне життя (справа «Пек проти Сполученого Королівства» від 28 січня 2003 року, заява N 44647/98).
Крім цього, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно ч.2 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Матеріалами справи встановлено, що шлюбні відносини між сторонами припинені і відновлювати позивач такі наміру не має.
Враховуючи, що регулювання шлюбно-сімейних правовідносин здійснюється на принципах добровільності, взаємоповаги, взаєморозуміння, а держава забезпечує принцип свободи шлюбу та принцип свободи розірвання шлюбу.
Суд вважає встановленим, що між сторонами втрачено взаєморозуміння, збереження сім'ї та поновлення шлюбних відносин неможливо, заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі сторін, після розірвання шлюбу не будуть порушені особисті права подружжя та дітей.
Враховуючи, що регулювання шлюбно-сімейних правовідносин здійснюється на принципах добровільності, взаємоповаги, взаєморозуміння, а держава забезпечує принцип свободи шлюбу та принцип свободи розірвання шлюбу, позивач наполягає на розірванні шлюбу, тому шлюб між сторонами необхідно розірвати, оскільки такий носить виключно формальний характер.
Розподіл судових витрат суд здійснює відповідно до вимог ст.141 ЦПК України.
З огляду на викладене та враховуючи визнання відповідачкою позову до початку розгляду справи по суті, суд приходить до висновку, що позивачу необхідно повернути з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову до суду, що становить 665 грн. 60 коп.
Відповідно до ст.141 ЦПК України на відповідачку необхідно покласти іншу частину сплачених позивачем при подачі позову до суду документально підтверджених судових витрат, а саме 665 грн. 60 коп. судового збору.
Керуючись ст.ст.258, 259, 265, 268, 354 ЦПК України, ст.ст. 105, 110, 112 Сімейного Кодексу України, суд,-
Позов ОСОБА_9 задоволити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований 26 листопада 2011 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Червоноградського міського управління юстиції Львівської області, атовий запис №460.
Стягнути з ОСОБА_12 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_9 , РНОКПП НОМЕР_5 , судові витрати в розмірі 665 грн. 60 коп.
Повернути ОСОБА_13 , РНОКПП НОМЕР_5 , з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову до суду, що становить 665 грн. 60 коп.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення виготовлено 12 березня 2026 року.
СУДДЯ Оксана БЕСПАЛЬОК
Беспальок О. А.