Справа № 344/4733/26
Провадження № 2-о/344/219/26
про відмову у відкритті провадження
12 березня 2026 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Бабій О.М., ознайомившись із заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Пітеляк Світлана Василівна, ОСОБА_2 , про встановлення факту родинних відносин та встановлення факту належності правовстановлюючих документів,-
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючих документів, а саме, що свідоцтво про смерть, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, свідоцтво про народження сина належить ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також просила встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , був чоловіком ОСОБА_1 .
Відповідно до частин другої, сьомої статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження. Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Частиною першою статті 293 ЦПК України передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з частиною першою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеному у свідоцтві про народження або паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
А відповідно до ч. 3 ст. 315 ЦПК України, справи про встановлення факту належності особі паспорта, військового квитка, квитка про членство в об'єднанні громадян, а також свідоцтв, що їх видають органи державної реєстрації актів цивільного стану, судовому розгляду в окремому провадженні не підлягають.
З аналізу вказаних норм вбачається, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що при вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній (постанова від 10.04.2019 у справі № 320/948/18; 08 грудня 2021 року у справі № 464/6696/20 (провадження № 61-13755св21 ).
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦПК України у рішенні суду про встановлення факту повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.
Так, в обґрунтування мети звернення до суду з вказаною заявою ОСОБА_1 вказала, що встановлення факту необхідно для того, щоб оформити спадкування після смерті чоловіка.
Але, чинним законодавством не передбачено встановлення факту належності особі свідоцтв, що їх видають органи державної реєстрації актів цивільного стану.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що поставлене заявником питання про встановлення факту належності правовстановлюючих документів, а саме, що свідоцтво про смерть, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, свідоцтво про народження сина ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 не може розглядатися в окремому провадженні та в порядку цивільного судочинства.
Пунктом 1 частини 1 статті 186 ЦПК України встановлено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Ураховуючи наведене суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження в частині вимог про встановлення факту належності правовстановлюючих документів, а саме, що свідоцтво про смерть, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, свідоцтво про народження сина ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до зазначеного, керуючись ст. 186, ч.3 ст. 315 ЦПК України, суд -
Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Пітеляк Світлана Василівна, ОСОБА_2 , про встановлення факту родинних відносин та встановлення факту належності правовстановлюючих документів в частині вимоги про встановлення факту належності правовстановлюючих документів, а саме, що свідоцтво про смерть, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, свідоцтво про народження сина ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду.
Суддя Бабій О.М.