Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області
Справа № 173/615/26
Номер провадження3/173/260/2026
іменем України
11 березня 2026 року м. Верхньодніпровськ
Суддя Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Челюбєєв Є.В., розглянувши матеріали, які надійшли від відділення поліції № 3 Кам'янського районного управління поліції Головного Управління Національної поліції в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який працює на ТОВ «Дніпро Н», столярем, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД 869938, 17.02.2026 близько 10:30 год. гр. ОСОБА_2 в стані алкогольного сп'яніння за місцем мешкання відносно своєї доньки гр. ОСОБА_3 , вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, а саме: ображав фізичною розправою та нецензурною лайкою, також штовхав, чим завдав фізичного болю та шкоди.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 у судовому засіданні вину в інкримінованому правопорушенні визнав частково та пояснив, що дійсно висловлювався на адресу своєї доньки образливими словами, однак факт застосування до неї фізичного насильства, як зазначено в рапорті працівника поліції, заперечив, зазначивши, що фізичного болю їй не завдавав.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доходжу наступного висновку.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, у даному випадку, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов'язаний з'ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Так, на доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні ним правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, поліцейським до протоколу про адміністративне правопорушення додано протокол прийняття заяви ОСОБА_3 , письмові пояснення ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , надані поліцейському.
Оцінюючи наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_2 інкримінується вчинення домашнього насильства фізичного характеру відносно своєї доньки ОСОБА_3 , а саме: висловлювання погроз фізичною розправою, нецензурна лайка та штовхання, внаслідок чого, за змістом протоколу, потерпілій було завдано фізичного болю та шкоди.
Разом з тим під час судового розгляду ОСОБА_2 заперечив факт застосування фізичної сили до потерпілої та пояснив, що між ним та донькою мала місце лише словесна сварка. Потерпіла ОСОБА_3 у судовому засіданні підтвердила, що між нею та батьком дійсно виникла сварка, під час якої він висловлювався на її адресу нецензурною лайкою, однак будь-якого фізичного насильства до неї не застосовував.
Крім того, з протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію вбачається, що потерпіла повідомляла лише про те, що батько ображав її грубою нецензурною лайкою. Про застосування фізичної сили чи спричинення фізичного болю у зазначеному документі не йдеться.
У письмових поясненнях, наданих працівникам поліції, як гр. ОСОБА_4 , так і ОСОБА_3 також не міститься відомостей про застосування фізичного насильства..
Суд також враховує, що наявний у матеріалах справи рапорт працівника поліції, у якому зазначено про нанесення потерпілій декількох ударів долонею по обличчю, не може бути покладений в основу висновку про винуватість особи. Зазначений рапорт є службовим документом, який фіксує службове повідомлення працівника поліції та обставини, з'ясовані ним під час реагування на подію, однак сам по собі не є належним та достатнім доказом вчинення адміністративного правопорушення, оскільки не підтверджений іншими доказами у справі.
Таким чином, жодним належним та допустимим доказом факт спричинення потерпілій фізичного болю не підтверджений.
При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017, домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Диспозиція ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачає настання адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Отже, зі змісту диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП слідує, що адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства на даний час настає виключно у випадку, якщо в результаті вчинення такого діяння була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Тому обов'язковим елементом об'єктивної сторони складу цього адміністративного правопорушення є наявність наслідків у вигляді реальної шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості (ст. 62 Конституції України).
Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Відповідно до принципу презумпції невинуватості щодо особи, яка підозрюється у вчиненні злочину або правопорушення, припускається невинність до того часу, поки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому законодавством, і встановлено вироком суду, який набрав законної сили. Обвинувачення не повинно ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При цьому, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП, а суд не має права самостійно відшуковувати докази винуватості, так як перекладає на себе функцію обвинувачення.
Таким чином, суд, дослідивши та оцінивши матеріали справи, у відповідності до норм ст. 250 КУпАП, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки в суді не доведено спричинення потерпілій наслідків у вигляді фізичного болю і відповідно шкоди фізичному здоров'ю потерпілої.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутності складу адміністративного правопорушення (ст. 247 ч.1 п.1 КУпАП).
Керуючись ч. 1 ст. 173-2 ст.ст. 247, 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
Провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити за відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
На постанову суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області протягом 10 (десяти) днів з моменту винесення постанови.
Суддя Є.В. Челюбєєв