Справа №638/21664/25
Провадження № 2/638/3651/26
11 березня 2026 року м.Харків
Суддя Шевченківського районного суду м. Харкова Поляков О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кутоманової К.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
Позивач ОСОБА_1 , в особі представника позивача ОСОБА_3 , звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить розірвати шлюб, укладений між ним та відповідачем, зареєстрований 15 липня 2017 року Ізюмським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місту Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис № 34.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 15 липня 2017 року між позивачем та відповідачем був укладений шлюб, про що Ізюмським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області було складено актовий запис №34. Сторони від шлюбу мають спільну дитину, доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач з відповідачем прожили разом у шлюбі майже 8 років, вели спільне господарство та будували міцні сімейні відносини. А з початком повномасштабного вторгнення російських військ на територію України, через різні погляди на життя сторони припинили проживати разом. Позивач та відповідач неодноразово протягом останнього року намагалися говорити один з одним про іх особисті сімейні проблеми, спокійно вирішувати їх та ніяких результатів це не дало. В сімейних стосунках нічого не змінювалось, хоча вони прикладали для цього максимально зусиль, відносини мають все більше непорозумінь, що суперечить інтересам сім'ї. Позивач вважає, що розлучення це єдиний вихід для них побудувати нове щасливе життя та зберегти нормальне бачення про сім'ю їх дитини. Збереження сім'ї між позивачем та відповідачем є неможливим. Спільна дитина проживає з відповідачем. Питання поділу спільного сумісного майна та утримання дітей сторони будуть вирішувати шляхом досудового врегулювання.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 11 листопада 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.
Позивач у судове засідання не з'явився , про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, у поданій заяві позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином та своєчасно. Жодних клопотань від відповідача не надійшло.
За правилами п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місце знаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Судові повістки, які направлялися судом за зареєстрованим місцем проживання відповідача повернулися до суду, як неотримані відповідачем із зазначенням у довідці про причини повернення - «адресат відсутній за вказаною адресою».
Ураховуючи, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
За змістом ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З огляду на неявку відповідача у даній цивільній справі, врахувавши позицію сторони позивача, суд вважає можливим провести заочний розгляд справи.
Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.
Сторони перебувають у шлюбі, зареєстрованому 15 липня 2017 року Ізюмським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис № 34.
Під час державної реєстрації шлюбу відповідач змінила прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 ».
У шлюбі у сторін народилась спільна дитина, донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складено відповідний актовий запис за №175 та що підтверджується належним чином засвідченою копією свідоцтва про народження, виданого 09 червня 2018 року Ізюмським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області.
За час спільного проживання між сторонами втрачено взаєморозуміння, шлюбно-сімейні відносини між ними припинені, бажання їх поновити в подружжя відсутнє, спільне господарство вони не ведуть.
За змістом ч. 1 ст. 24 СК України та ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Вимогами ч. 3, ч. 4 ст. 56 СК України закріплено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування їх до збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з ч. 2 ст. 112 СК України суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше сімейне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити одному з них, інтересам їхніх дітей, що мають суттєве значення.
З огляду на обставини, встановлені судом, суд доходить висновку, що підстави, які спонукали позивача до розірвання шлюбу, обґрунтовані, сім'я розпалась остаточно, подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу неможливе, а тому позов підлягає задоволенню.
Питання про розподіл судових витрат суд не вирішує, оскільки у позовній заяві позивач не просить стягнути з відповідача судові витрати.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 12, 81, 141, 247, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , про розірвання шлюбу задовольнити повністю.
Шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , зареєстрований 15 липня 2017 року Ізюмським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис № 34, - розірвати.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя О. В. Поляков