Справа № 539/6727/25
Провадження № 2/539/569/2026
(заочне)
10 березня 2026 року місто Лубни
Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді Пилипчука М. М.,
за участі секретаря судового засідання Левенко В.В.,
розглянувши у приміщенні суду у місті Лубнах Полтавської області у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи відповідача
У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» (далі - ТОВ «Деал Фінанс Груп») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 02 серпня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладено договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 71996894, відповідно до умов якого відповідач отримав у борг кошти. Кредитний договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний, зокрема, через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Підписанням кредитного договору відповідач підтвердив, що він ознайомився з наявними схемами кредитування, отримав проект цього кредитного договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомився з усіма його умовами. Приймаючи умови кредитного договору відповідач також підтверджує, що умови договору йому зрозумілі та він підтверджує, що договір адаптовано до його потреб та фінансового стану, а інформація надана йому кредитодавцем з дотриманням вимог законодавства та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав'язування її придбання.
Відповідно до умов кредитного договору відповідачу надано кредит у розмірі 5 000 грн строком на 15 днів з фіксованою процентною ставкою у розмірі 0,199 %, які нараховуються щодення на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 10 % від суми наданого кредиту, що становить 500 грн.
Кредитодавець на виконання умов кредитного договору № 71996894 від 02 серпня 2025 року виконав свої зобов'язання передавши кошти шляхом перерахування на банківський рахунок відповідача № НОМЕР_1 за посередництвом платіжної установи Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська платіжна система», оскільки перерахунок коштів з банківського рахунку позивача на банківський рахунок відповідача технічно неможливий.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору кредиту від 02 серпня 2025 року № 71996894 виникла заборгованість, яка складає 15 649,25 грн, з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 5 000 грн, заборгованість за відсотками - 149,25 грн, заборгованість за комісією - 500 грн, неустойка - 10 000 грн.
16 вересня 2025 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і ТОВ «Деал Фінанс Груп» уклали договір факторингу № 16/09/25, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі до відповідача за договором кредиту № 71996894.
Відповідно до пункту 1.1 договору факторингу перелік боржників, суми грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних реєстрах боржників. Пунктом 2.1.3 договору факторингу визначено, що перехід права вимоги заборгованості до боржників відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги, після чого позивач стає кредитором по відношенню до боржника.
Відповідно до реєстру прав вимоги № 19/11/25-02 від 19 листопада 2025 року первісний кредитодавець відступив позивачу право вимоги заборгованості до боржників на умовах договору факторингу, в тому числі і до відповідача в розмірі 15 649,25 грн.
Після отримання права вимоги до відповідача позивач не здійснював нарахування штрафних санкцій відповідачу.
Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Деал Фінанс Груп» за договором кредиту від 02 серпня 2025 року № 71996894 в розмірі 15 649,25 грн, з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 5 000 грн, заборгованість за відсотками - 149,25 грн, заборгованість за комісією - 500 грн, неустойка - 10 000 грн.
На підставі викладеного ТОВ «Деал Фінанс Груп» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за вищевказаним договором кредиту в розмірі 15 649,25 грн, судові витрати по сплаті судового збору - 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500 грн.
У встановлений судом строк відповідач відзиву на позовну заяву не подав.
Рух справи
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 грудня 2025 року справу № 539/6727/25 передано судді Пилипчуку М. М.
Суд на виконання вимог частини шостої статті 187 ЦПК України звернувся до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача.
У відповіді, яка надійшла до суду з Відділу з реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, вказано, що інформація щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутня.
Згідно з відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , як внутрішньо переміщена особа.
Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 19 січня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 16 лютого 2026 року, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов, а позивачу відповіді на відзив, відповідачу заперечення на відповідь на відзив; витребувано в Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» інформацію щодо належності карткового рахунку відповідачу та інформацію про рух коштів по рахунку.
На виконання ухвали від 19 січня 2026 року в частині витребування доказів, Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» 13 лютого 2026 року надіслало до суду відповідь з інформацією про належність відкритого карткового рахунку та рух коштів по ньому.
Учасники процесу у судове засідання 16 лютого 2026 року не з'явилися, тому розгляд справи відкладено на 05 березня 2026 року. Представник позивача в позовній заяві просив розглянути справу без його участі, проти заочного розгляду справи не заперечує. Судові повістки були направлені відповідачу на поштову адресу за його зареєстрованим місцем проживання. Вказані обставини підтверджені рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Відповідач у судові засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, клопотань про відкладення судового засідання не надсилав, заяви про розгляд справи без його участі не надав. Суд вважає, що відповідач не з'явився в судові засідання без поважних причин, причину неявки суду не повідомив, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Відповідно до частини четвертої статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Лубенський міськрайонний суд Полтавської області 05 березня 2026 року постановив ухвалу про проведення у справі заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до частини першої статті 244 ЦПК України ухвалення та проголошення судового рішення відкладено на 10 березня 2026 року.
Фактичні обставини, встановлені судом
Суд встановив, що 02 серпня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 71996894.
Договір кредиту було підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису /одноразовий ідентифікатор 62385, що був надісланий на вказану відповідачем електронну адресу - eriknovoselets18@gmail.com.
Відповідно до пункту 2.1 договору кредиту, кредитодавець зобов'язався на умовах, визначених цим договором передати позичальнику у власність кошти, на погоджений умовами строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту або достроково та сплатити кредитодавцю плату (відсотки) за та комісію за надання кредиту.
Згідно з пунктом 2.1.1 договору кредиту, мета отримання кредиту: придбання товарів, (робіт, послуг) для задоволення власних потреб.
Пунктом 2.2 «Параметри та умови кредиту» встановлено наступні умови: сума кредиту - 5 000 грн, строк кредитування - 15 днів, процентна ставка в день - 0,199 % (фіксована), комісія за надання кредиту 10 % від суми наданого кредиту (500 грн), дата повернення кредиту 16 серпня 2025 року, орієнтовна загальна вартість кредиту - 5 649,25 грн, загальні витрати за кредитом - 649,25 грн.
У платіжній інструкції від 02 серпня 2025 року зазначено, що 02 серпня 2025 року на картковий рахунок № НОМЕР_1 , перераховано кошти в сумі 5 000 грн.
Відповідно до договору факторингу №16/09/25 від 16 вересня 2025 року, укладеного між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Деал Фінанс Груп», останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором кредиту № 71996894. Відповідно до пункту 1.1 договору факторингу перелік боржників, суми грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних реєстрах боржників. Пунктом 2.1.3 договору факторингу визначено, що перехід права вимоги заборгованості до боржників відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги, після чого позивач стає кредитором по відношенню до боржника.
Відповідно до реєстру прав вимоги № 19/11/25-02 від 19 листопада 2025 року, кредитодавець відступив позивачу право вимоги заборгованості до боржників на умовах договору факторингу, в тому числі і до ОСОБА_1 в сумі 15 649,25 грн, з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 5 000 грн, заборгованість за відсотками - 149,25 грн, заборгованість за комісією - 500 грн, неустойка - 10 000 грн.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частини перша та друга статті 14 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 634 ЦК України передбачена можливість укладення договору приєднання, тобто договору, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Зібраними у справі доказами підтверджено, що кредитний договір, за яким позивач заявив вимоги у цій справі, укладено первісним кредитором та відповідачем в електронному вигляді з використанням електронного підпису, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Верховний Суд у постанові від 01 липня 2024 року у справі № 638/161/22 погодився з тим, що «без введення позичальником відповідних даних, здійснення його верифікації, передання ним та отримання товариством персональних даних від позивача з метою укладення договору, таке укладення кредитного договору є неможливим. А в матеріалах справи відсутні докази протиправності дій третіх осіб стосовно позивача, які стосуються підписання кредитного договору».
Зібраними у справі доказами підтверджено, що кредитний договір містять інформацію щодо кредитування, зокрема, суми кредиту, загальний строк кредитування, комісію за надання кредиту, процентні ставки тощо.
Дослідивши зібрані у справі докази, суд дійшов висновку про доведеність позивачем як факту укладання договору кредиту, так і отримання позичальником грошових коштів на погоджених ним умовах та невиконання останнім свого обов'язку по своєчасному поверненню отриманих кредитних коштів.
Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Разом з тим презумпцію правомірності укладеного кредитного договору під час розгляду справи відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором (частина перша статті 1077 ЦК України).
Договір факторингу є підставою для сингулярного правонаступництва, в силу якого не відбувається припинення попереднього кредитного зобов'язання. У такому разі відбувається зміна суб'єктного складу на стороні кредитора у правовідношенні, тобто цивільні правовідносини існують безперервно, не припиняючись, відбувається лише заміна одного з їх учасників. Отже, у подібних випадках не відбувається припинення одних правовідносин і виникнення інших, при цьому правовідносини за змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками.
На підтвердження обставин переходу права вимоги за спірним кредитним договором позивач подав до суду договір факторингу від 16 вересня 2025 року з додатками. Судом встановлено, що позивач у встановленому законом порядку набув право грошової вимоги за договором.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу від 16 вересня 2025 року № 16/09/25 та розрахунку заборгованості, наданого позивачем, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 02 серпня 2025 року № 71996894 становить 15 649,25 грн., з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 5 000 грн, заборгованість за відсотками - 149,25 грн, заборгованість за комісією - 500 грн, неустойка - 10 000 грн.
Частиною першою статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина друга статті 1056-1 ЦК України).
Як зазначено вище, кредитний договір, який підписаний відповідачем, містять інформацію щодо кредитування, зокрема, тип кредиту, суму кредиту, строк кредитування, розмір процентної ставки.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач уклав кредитний договір, фактично отримані кредитні грошові кошти в добровільному порядку на користь первісного кредитора не повернув, тому ТОВ «Деал Фінанс Груп» обґрунтовано звернулося до суду за захистом порушених прав шляхом стягнення заборгованості, оскільки відповідачем кредитні кошти не повернуто.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, що спростовують факт укладення договору та розміру заборгованості за ним.
Водночас не можна погодитись з визначеним позивачем розміром заборгованості за кредитним договором. Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача неустойки, необхідно зазначити таке.
Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).
Критерії правомірності примусу суб'єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов'язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов'язковими для такого суб'єкта (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц).
У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).
Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Вказані висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23.
Загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) за своєю суттю є нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, під час тлумачення норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
Отже, до спірних правовідносин, які виникли у зв'язку із невиконанням ОСОБА_1 грошових зобов'язань, що випливають з кредитного договору, наявність яких та розмір встановлено під час розгляду справи, підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
З урахуванням викладено, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача неустойки за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Частиною першою статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина друга статті 1056-1 ЦК України).
За змістом частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Згідно з частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Як зазначено вище, договір про надання коштів у кредит від 02 серпня 2025 року № 71996894, який підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, містить інформацію щодо кредитування, зокрема, тип кредиту, суму кредиту, строк кредитування, розмір процентної ставки, порядок та підстави нарахування комісії тощо.
З огляду на викладене, заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором від 02 серпня 2025 року № 71996894 становить: 5 649,25 грн, з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 5 000 грн, заборгованість за відсотками - 149,25 грн, комісія - 500 грн.
Висновки за результатами розгляду позовних вимог
Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором порушено майнові права позивача, тому наявні підстави для судового захисту прав кредитора, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення обґрунтоване доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими у судовому засіданні.
Щодо розподілу судових витрат
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За подання до суду позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, про що свідчать платіжна інструкція від 18 грудня 2025 року № 579937908.1.
Оскільки позовні вимоги задоволено частково, то суд відповідно до статті 141 ЦПК України стягує з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог - 874,24 грн (2 422,40 грн ? 36,09 %).
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України).
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами. Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Суд враховує, що факт надання позивачу професійної правничої допомоги підтверджується матеріалами справи. До ухвалення судового рішення на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу стороною позивача надано договір про надання правничої допомоги від 22 серпня 2025 року № 22-08/25/ДІЛ,витяг з акту приймання-передачі наданої правничої допомоги № 3-ДІЛ, акт прийому-передачі наданих правничої допомоги, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від №2099 від 03 квітня 2018 року серії ПТ № 2099, довіреність від 18 вересня 2025 року.
Суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем під час розгляду справи, надав оцінку наданих на підтвердження понесених таких витрат доказів у їх сукупності, врахував характер виконаної роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин цієї справи, її складності та значимості дій адвоката у справі, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення таких витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог - 1 624,05 грн (4 500 грн ? 36,09 %).
На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 12, 13, 76, 81, 137, 141, 258, 259, 263 - 265, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» заборгованість за договором кредиту від 02 серпня 2025 року № 71996894 у розмірі 5 649 (п'ять тисяч шістсот сорок дев'ять) гривень 25 копійок.
У задоволенні іншої частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 874 (вісімсот сімдесят чотири) гривні 24 копійки та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 624 (одна тисяча шістсот двадцять чотири) гривні 05 копійок.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Полтавського апеляційного суду.
Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» (місцезнаходження: Київська область, Бучанський район, місто Ірпінь, вулиця Садова, 31/33, офіс № 40/3; ЄДРПОУ - 44280974).
Відповідач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_2 ).
Суддя М. М. Пилипчук