"11" березня 2026 р. Справа153/313/25
Провадження1-кп/153/63/25-к
Ямпільський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в місті Ямпіль Вінницької області кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12025020170000030 від 03.02.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце проживання - АДРЕСА_1 , освіта повна вища, непрацюючого, одруженого, раніше судимого, а саме: 24 квітня 2025 року Ямпільським районним судом Вінницької області за ч.1 ст.345 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік 6 місяців, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України,
Згідно ст.65 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби повинні виконувати військовий обов'язок, який включає, серед іншого, призов на військову службу та її проходження.
Статтями 1, 39 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що виконання військового обов'язку громадянами України та їх призов на військову службу під час мобілізації здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки згідно Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабміну України від 16.05.2024 №560 (далі Порядок).
Відповідно до п.п.27, 28 Порядку - виклик громадян до районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, під час мобілізації здійснюється шляхом врученні (надсилання) повістки, у тому числі з метою призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.
Згідно ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п.п.20, 24 Порядку - військовозобов'язані громадяни у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов'язані з'явитись на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у місце та строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.
У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №65/2022, Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, в Україні введено воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався відповідними Указами Президента України та триває по теперішній час, на території України оголошено проведення загальної мобілізації у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, у ході якої серед інших заходів, передбачено призов військовозобов'язаних для забезпечення потреб Збройних Сил України.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований по АДРЕСА_1 , є військовозобов'язаним, солдатом запасу Збройних Сил України, перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 . У ході загальної мобілізації ОСОБА_4 пройшов медичне обстеження та відповідно до довідки військово-лікарської комісії №220/942 від 17.12.2024, картки обстеження та медичного огляду КНП «Ямпільська територіальна лікарня» Ямпільської міської ради, його визнано придатним до військової служби у військових частинах забезпечення ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони.
Так, уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_3 17.12.2024 ОСОБА_4 під особистий підпис в розписці про отримання, вручено та роз'яснено зміст повістки про виклик до вказаного РТЦК та СП за адресою: АДРЕСА_2 на 21.12.2024 о 09:00 год. з метою призову на військову службу під час мобілізації для отримання мобілізаційного розпорядження та вибуття у пункт прийому особового складу військової частини.
Однак, ОСОБА_4 в порушення зазначених вимог закону, будучи військовозобов'язаним та придатним до військової служби, не маючи права на відстрочку, без поважних причин та правових підстав, з метою ухилення від призову на військову службу до Збройних Сил України під час загальної мобілізації, безпідставно та умисно, до місця призову у зазначені у повістці час та місце не прибув, про причини неявки у встановлений спосіб не повідомив. У зв'язку, з чим, ОСОБА_4 12.02.2025 уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_3 під особистий підпис в розписці про отримання, вручено та роз'яснено зміст повістки про його виклик до вказаного РТЦК та СП за адресою: АДРЕСА_2 на 13.02.2025 о 08:00 год. з метою призову на військову службу під час мобілізації для отримання мобілізаційного розпорядження та вибуття у пункт прийому особового складу військової частини.
Проте, не виконуючи вимог закону, ОСОБА_4 , будучи військовозобов'язаним, придатним до військової служби, не маючи права на відстрочку, без поважних причин та правових підстав, з метою ухилення від призову на військову службу до Збройних Сил України під час загальної мобілізації, безпідставно та умисно, вдруге не прибув до місця призову у зазначені у повістці час та місце, про причини неявки у встановлений спосіб не повідомив.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України визнав повністю. Підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті. Суду пояснив, що він отримав повістку, прийшов у військкомат, де взяв направлення і почав проходити ВЛК. Однак, так сталося, що наступного дня він зламав ногу і йому дали відстрочку на півроку. Коли зняли гіпс, він пройшов ВЛК і його було визнано обмежено придатним. Він ніколи не тікав та не чинив опору. 17.12.2024 йому було вручено повістку, по якій він не з'явився до військкомату, оскільки він злякався і у нього була панічна психічна атака. Чому вона сталася, пояснити не може, можливо, вона пов'язана із загостренням його психічного стану. На той час у нього відстрочки не було. 12.02.2025 він знову отримав повістку, про що розписався. Однак, знову не з'явився до військкомату через панічну атаку. Вказані панічні атаки, на його думку, пов'язані із його діагнозом по психіатрії. Під час приступів він не може контролювати себе, раніше завжди викликав швидку, однак на даний час йому вже роз'яснили як себе поводити та які пігулки приймати, щоб хоч трішки унормувати свій стан. Зазначені панічні атаки проходять через 1-2 дні. На теперішній час він здійснює догляд за своєю матір'ю, яка є інвалідом 2 групи і потребує постійного догляду. Мати перебувала за кордоном, однак захворіла і в лютому 2025 року повернулася додому в Україну. В неї хворе серце, шлунок. Батько помер в 1992 році. З серпня 2025 року він оформив відстрочку по догляду за матір'ю. Вказав, що коли почалась війна, він сам прийшов до військкомату та був у добровольчому батальйоні, допомагав із забезпеченням військових. Просив його суворо не карати. У скоєному щиро кається.
Крім визнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини, його вина у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, також підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні надав показання про те, що він є начальником документального забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_4 є військовозобов'язаним, пройшов медичне обстеження і визнаний придатним до служби у тилових військових частинах. В приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 17.12.2024 він особисто в присутності інших працівників, а саме: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , вручив ОСОБА_4 бойову повістку, відповідно до якої той мав з'явитися 21.12.2024 о 09 годині на збірний пункт до ІНФОРМАЦІЯ_3 для отримання мобілізаційного розпорядження та вибуття у пункт прийому особового складу військової частини. Однак, ОСОБА_4 не з'явився. Другу повістку він особисто вручав ОСОБА_4 12.02.2025 біля приміщення відділення поліції, відповідно до якої той мав з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 13.02.2025 о 08 годині 00 хвилин. За другою повісткою ОСОБА_4 також не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Про отримання повісток ОСОБА_4 особисто підписувався та повідомляв, що у нього хвора мати, за якою він здійснює догляд, однак документи на той час ніякі не надавав. З приводу отримання повісток ОСОБА_4 не обурювався.
Крім даних, отриманих із показань обвинуваченого та свідка, винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України доводиться наданими стороною обвинувачення та дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами в їх сукупності, а саме:
- повідомленням про кримінальне правопорушення, вих.№4123 від 23.12.2024, з якого встановлено, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковник ОСОБА_8 звернувся до відділення поліції №1 Могилів-Подільського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області з повідомленням про те, що військовозобов'язаний ОСОБА_4 , який визнаний військово-лікарською комісією придатним для проходження військової служби, не маючи права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та не будучи заброньованим, без поважних причин, не прибув по бойовій повістці 21.12.2024 о 09 годині 00 хвилин на збірний пункт до ІНФОРМАЦІЯ_4 для отримання мобілізаційного розпорядження та вибуття до ППОС військової частини, про поважні причини неявки не повідомив (т.2 а.с.1-2);
- розпискою, з якої встановлено, що ОСОБА_4 отримав 17.12.2024 повістку №292 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 21.12.2024 о 09 годині 00 хвилин (т.2 а.с.2);
- рапортом ТВО заступника начальника - начальник ВОМР другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_4 майора ОСОБА_9 від 23.12.2024, з якого встановлено, що ТВО заступника начальника - начальник ВОМР ІНФОРМАЦІЯ_4 майор ОСОБА_10 доповів начальнику ІНФОРМАЦІЯ_4 , що ОСОБА_4 без поважних причин не з'явився по бойовій повістці №292 о 09:00 год. 21.12.2024 на збірний пункт до ІНФОРМАЦІЯ_3 для отримання мобілізаційного розпорядження та вибуття у пункт прийому особового складу військової частини, хоча належним чином був повідомлений, про що свідчить розписка про отримання ним повістки та відеозапис вручення бойової повістки 17.12.2024 (т.2 а.с.3);
- протоколом огляду предмету від 13.02.2025, з якого встановлено, що оглянуто білий конверт із рукописним надписом чорного кольору: «Відеозапис вручення бойової повістки 17.12.2024 військовозобов'язаному ОСОБА_4 в другому відділі ІНФОРМАЦІЯ_3 ». У вказаному конверті знаходиться компакт диск «CD-R» марки «Kodak», об'ємом 700 МВ, на якому наявний відео файл, при перегляді якого встановлено, що на ньому зафіксовано як працівники ІНФОРМАЦІЯ_3 17.12.2024 в період часу із 17.37 год. по 17.45 год., в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 вручають ОСОБА_4 бойову повістку із вимогою з'явитися 21.12.2024 о 09:00 год. на збірний пункт до ІНФОРМАЦІЯ_3 , з метою призову на військову службу під час мобілізації для отримання мобілізаційного розпорядження та вибуття у пункт прийому особового складу військової частини. ОСОБА_4 отримав повістку та залишив приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 (т.2 а.с.4);
- відеозаписом, на якому зафіксовано факт вручення та отримання 17.12.2024 повістки із вимогою з'явитися 21.12.2024 о 09:00 год. на збірний пункт до ІНФОРМАЦІЯ_3 , з метою призову на військову службу під час мобілізації для отримання мобілізаційного розпорядження та вибуття у пункт прийому особового складу військової частини (т.2 а.с.5);
- копією військово-облікового документа та військово-обліковим документом з Резер+, з яких встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є військовозобов'язаним, військове звання - солдат, найменування посади та ВОС (посадова кваліфікація) - водій, перевезення автомобільним транспортом, придатний до служби в в/ч забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, НЦ, закладах (установах), медпідрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, ОЗ, охорони, має відстрочку до завершення мобілізації, тип відстрочки: п.13 ч.1 ст.23 (т.2 а.с.10, 17);
- рапортом заступника начальника - начальник ВОМР другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_4 майора ОСОБА_9 від 13.02.2025, з якого встановлено, що заступник начальника - начальник ВОМР ІНФОРМАЦІЯ_4 майор ОСОБА_10 доповів начальнику ІНФОРМАЦІЯ_4 , що ОСОБА_4 без поважних причин вдруге не з'явився по бойовій повістці №302 о 08:00 год. 13.02.2025 на збірний пункт до ІНФОРМАЦІЯ_3 для отримання мобілізаційного розпорядження та вибуття у пункт прийому особового складу військової частини, хоча належним чином був повідомлений, про що свідчить розписка про отримання ним повістки та відеозапис вручення бойової повістки 12.02.2025 (т.2 а.с.11);
- відеозаписом, на якому зафіксовано факт вручення та отримання 12.02.2025 бойової повістки із вимогою з'явитися 13.02.2025 о 08:00 год. на збірний пункт до ІНФОРМАЦІЯ_3 , з метою призову на військову службу під час мобілізації для отримання мобілізаційного розпорядження та вибуття у пункт прийому особового складу військової частини (т.2 а.с.14);
- розпискою, з якої встановлено, що ОСОБА_4 отримав 12.02.2025 повістку №302 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 13.02.2025 о 08 годині 00 хвилин (т.2 а.с.14);
- протоколом огляду предмету від 22.02.2025, з якого встановлено, що оглянуто компакт диск «CD-R» марки «ALERUS», об'ємом 700 МВ, на якому наявний відеофайл, при перегляді якого встановлено, що це відеозапис із нагрудної камери ОСОБА_11 , на ньому зафіксовано як працівники ІНФОРМАЦІЯ_3 12.02.2025, знаходячись біля приміщення ВП №1 Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області за адресою: вул.Свободи, 120, м.Ямпіль Вінницької області, в присутності адвоката ОСОБА_12 , вручають ОСОБА_4 бойову повістку із вимогою з'явитися 13.02.2025 о 08:00 год. на збірний пункт до ІНФОРМАЦІЯ_3 , з метою призову на військову службу під час мобілізації для отримання мобілізаційного розпорядження та вибуття у пункт прийому особового складу військової частини. ОСОБА_4 отримав повістку та розписався (т.2 а.с.4);
- карткою обстеження та медичного огляду визначення ступеню придатності до військової служби по мобілізації військовозобов'язаного та довідкою військово-лікарської комісії №220/942 від 17.12.2024, з яких встановлено, що ОСОБА_4 , 1978 року народження, придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони (т.1 а.с.78-85, 86).
Відповідно до вимог ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Крім того, відповідно до вимог ч.1 ст.86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Наведені вище докази, в їх сукупності, суд визнає належними та допустимими у розумінні діючого кримінального процесуального законодавства.
У процесі дослідження і оцінки вказаних доказів, суд не встановив істотних процесуальних порушень при їх збиранні, які б ставили під сумнів обґрунтованість доводів сторони обвинувачення про доведеність вини ОСОБА_4 .
Отже, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд поза розумним сумнівом приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 в обсязі пред'явленого обвинувачення є доведеною і його дії кваліфікує за ст.336 КК України, тобто ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України, роз'ясненнями пунктів 1, 2, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами та доповненнями), а також виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Дослідженням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , встановлено, що останній раніше судимий, що підтверджено вимогою, виданою відділенням поліції №1 Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області, вих.№22673-2025 від 03.02.2025 та копією вироку Ямпільського районного суду Вінницької області від 24.04.2025; перебуває під наглядом лікаря-психіатра із діагнозом тривожний розлад органічного походження, та на обліку лікаря-нарколога із діагнозом розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, що підтверджується довідкою №01-4-90 від 07.02.2025, виданою КНП «Ямпільська територіальна лікарня» Ямпільської міської ради; здійснює постійний догляд за матір'ю ОСОБА_13 , яка є особою з інвалідністю 2 групи та потребує постійного догляду, що підтверджується витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №100/25/889/В від 27.08.2025 та актом про встановлення факту здійснення особою постійного догляду.
Згідно досудової доповіді Могилів-Подільського районного сектору №3 філії ДУ «Центр пробації» у Вінницькій області орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства можливе. Є доцільним покладання на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК України та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень. Дані заходи мають бути спрямовані на проведення індивідуально-профілактичної роботи, участь у соціально-виховній роботі, здійснення нагляду за його поведінкою, а також роботою над усвідомленням наслідків своїх протиправних дій, формування навичок загальноприйнятого способу життя та право слухняної поведінки (т.1 а.с.189-192).
Відповідно до ч.1 ст.66 КК України обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_4 є щире каяття, що виразилося у критичній оцінці обвинуваченим своєї злочинної поведінки шляхом визнання вини.
Відповідно до ч.1 ст.67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , судом не встановлено.
Згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень як засудженим так і іншими особами. Для досягнення мети покарання суд керується принципами індивідуалізації та справедливості покарання. Цілі покарання запобігання і попередження вважаються характеристиками кримінально-правових санкцій (рішення ЄСПЛ «Езех і Коннорс проти Сполученого Королівства»).
Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання як у межах, установлених у санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, так і відповідно до положень Загальної частини КК України та з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до нетяжкого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, у відповідності до ст.ст. 66-67 КК України.
Відповідно до ст. 75 КК України якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
У відповідності до позиції, висловленої у постанові Верховного суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 205/7091/16-к (№ 51-1532км 19), поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
У справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03) зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
У справі «Ізмайлов проти Росії» ЄСПЛ зазначив, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий, надмірний тягар для особи» (п.38 рішення від 16.10.2008).
Дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , його ставлення до вчиненого, відсутність обставин, які обтяжують покарання, наявність обставини, яка пом'якшує покарання, із урахуванням положень ч. 2 ст. 65 КК України, суд вважає за необхідне призначити покарання обвинуваченому ОСОБА_4 у виді позбавлення волі в межах санкції, передбаченої ст.336 КК України.
Разом з тим, враховуючи тяжкість та обставини вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який повністю визнав свою провину, досудову доповідь органу пробації про можливість його виправлення без ізоляції від суспільства, а також те, що на даний час ОСОБА_4 не підлягає призову на військову службу під час мобілізації як особа, яка відповідно до пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» здійснює догляд за своєю матір'ю, яка є особою з інвалідністю другої групи, та відсутні інші особи, які можуть здійснювати такий догляд, і така відстрочка продовжена до завершення мобілізації, суд дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства та вважає за необхідне застосувати до обвинуваченого ст.75 КК України, з покладенням на нього обов'язків передбачених ст.76 КК України.
Суд не зменшує актуальності питання виконання військовозобов'язаними свого громадянського та Конституційного обов'язку із захисту держави, проте у вказаній конкретній ситуації зазначає, що догляд сином за хворою матір'ю, при відсутності можливості догляду за нею зі сторони інших родичів, є безпосереднім чинником подальшого існування хворої людини.
На переконання суду в цій ситуації слід зберегти справедливий баланс між необхідністю виконання військового обов'язку та обов'язків по догляду за батьками, коли невиконання останнього може становити загрозу життю і здоров'ю матері обвинуваченого.
Враховуючи викладене, суд вважає, що саме таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, буде відповідати меті, визначеній у ст. 50 КК України, та принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, вироком Ямпільського районного суду Вінницької області від 24.04.2025 року ОСОБА_4 засуджено за ч.1 ст.345 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком 1 рік 6 місяців, яке підлягає реальному відбуванню.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні, вчинене ним до постановлення попереднього вироку.
Відповідно до правового висновку об'єднаної палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 15 лютого 2021 року (справа № 760/26523/17, провадження № 51-3600 кмо 20), якщо, до особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, за вироком суду було призначено покарання, яке ухвалено відбувати реально, а потім було встановлено, що вона винна ще й в інших кримінальних правопорушеннях, за які за новим вироком їй призначається покарання із застосуванням на підставі ст.75 КК України звільнення від відбування покарання з випробуванням, в таких випадках питання про відповідальність особи за сукупністю вчинених нею кримінальних правопорушень має вирішуватись в залежності від того, чи залишається незмінним попередній вирок, за яким особі призначене покарання, яке необхідно відбувати реально, на момент постановлення нового вироку, і яке рішення приймає суд у новому вироку щодо покарання за злочини, вчинені до постановлення попереднього вироку.
У випадку, коли попередній вирок залишився незмінним і прийняте в ньому рішення відбувати реально зберігає свою законну силу, а новим вироком особі призначається покарання про звільнення від відбування покарання з випробуванням, положення ч.4 ст.70 КК України щодо призначення остаточного покарання особі з урахуванням попереднього вироку не застосовуються, а кожний вирок, попередній, за яким їй призначено покарання, що належить відбувати реально, та новий, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, виконуються самостійно.
З огляду на те, що вироком Ямпільського районного суду Вінницької області від 24.04.2025 року ОСОБА_4 засуджено до покарання у виді пробаційного нагляду, яке підлягає реальному виконанню, а за цим вироком суд дійшов висновку про можливість звільнення його від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України за кримінальне правопорушення, вчинене до постановлення попереднього вироку, положення ч.4 ст.70 КК України застосуванню не підлягають, а вирок Ямпільського районного суду Вінницької області від 24.04.2025 року та цей вирок підлягають самостійному виконанню.
Під час досудового розслідування щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід не застосовувався, підстави для його застосування відсутні.
Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.
Процесуальні витрати відсутні.
Цивільний позов у цьому кримінальному провадженні не заявлено.
Керуючись ст.ст. 368-371, 373-374, 392-393, 395 КПК, суд
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.
На підставі п.п. 1, 2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Початок іспитового строку обчислювати з моменту проголошення вироку суду.
Вирок Ямпільського районного суду Вінницької області від 24 квітня 2025 року, яким ОСОБА_4 засуджено за ч. 1 ст. 345 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік 6 місяців виконувати самостійно.
Речові докази: компакт диск «CD-R» марки «Kodak», об'ємом 700 МВ, на якому міститься відеофайл типу «DHAV Video File (.dav)», розміром 331 МБ, довжиною відео 29 хвилин 16 секунд та компакт-диск «CD-R», марки «ALERUS», об'ємом 700 МВ, на якому міститься відеофайл у форматі (.mp4) розміром 448 МБ - залишити при матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Ямпільський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1